Концепція ризику

Життя людини це ризик. На тимчасових відрізках життя, величина цього ризику різна. Вибираючи свій життєвий шлях, людина вибирає і свою концепцію ризику.

У словнику Ожегова С.І. слово "ризик" розуміється як "можлива небезпека" чи ж як "дія на удачу в надії на щасливий результат". При такому трактуванні "ризик" розцінюється як небезпечна умова, при якому виконується діяльність, чи ж як дія, в умовах невизначеності.

У Законі Україні «Про об'єкти підвищеної небезпеки» (2001 рік), приводиться визначення: ризик – ступінь імовірності визначеної негативної події, що може відбутися у визначений чи час у випадку визначених обставин на території об'єкта підвищеної небезпеки і/чи за його границями.

Ризик може бути і метою діяльності, засобом самоствердження і створення про себе бажаної думки. Наприклад, коли людина ризикує тільки для того, щоб переконатися самому і показати іншим, що він не боїться небезпеки (фізичної) чи не досягнення мети.

Ризик у ролі мотиву виступає у випадку прагнення особистості до гострих відчуттів. Часом про ризик говорять як про потребу, властивим людям, схильним до ризику. Утім, ризикувати і випробувати при цьому радість якійсь мері властиво всім людям.

Таким чином, ризик, у трудовій діяльності може виконувати різні психологічні функції, по-різному відбиватися на її результатах.
Під ризиком будемо розуміти дію (учинок), виконуване в умовах вибору, коли існує небезпека у випадку невдачі виявитися в гіршому положенні, чим до вибору.

У психологічній літературі склалися два підходи до вивчення ризику. При першому підході ризик оцінюється як спрямованість на особливо привабливу мету, досягнення якої зв'язане з фізичною небезпекою. При другому - ризик означає здійснення альтернативного вибору в ситуації невизначеності, де успіх залежить від випадку, а неуспіх з'являється в не досягненні бажаного результату (не обов'язково у фізичному покаранні).

Ризик - частота реалізації небезпек (визначеного класу).

У виробничих умовах розрізняють індивідуальний і колективний ризик.

Індивідуальний ризик характеризує реалізацію небезпеки відповідного виду діяльності для конкретного індивіда.

Колективний ризик — це травмування чи загибель двох або більше чоловік від впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Класифікації джерел небезпек та рівні ризику загибелі людини за даними літературних джерел наведені в табл. 2.3.

Мотивований (обґрунтований) і немотивований (необґрунтований) ризик.

У випадках виробничих аварій, пожеж, з метою рятування людей, які постраждали від аварій та іншого, людині доводиться йти на ризик. Обґрунтованість такого ризику пов'язана з необхідністю надання допомоги людям, що потерпіли, бажанням урятувати від руйнування цінне обладнання чи споруди господарства.

Невиконання робітниками правил безпеки, технологічних процесів, невикористання засобів захисту і таке інше формують необґрунтований ризик, який, як правило, становить передумови виникнення травм і аварій на виробництві.

В технічній сфері поняття ризику визначають дещо інакше порівняно зі звичайними оцінками. Так, за ризик мають кількісну характеристику дії небезпек, які формуються за конкретною діяльністю людини, чи інакше — кількість смертельних випадків, випадків захворювання, випадків тимчасової і стійкої непрацездатності (інвалідності), зумовлених дією на людину конкретної небезпеки відносно до визначеної кількості жителів (робітників).

Одним з методів оцінки ризику є метод порівняння цієї ризикованої ситуації з аналогічною, що траплялась в минулому. Таке порівняння дає більш надійні вихідні передумови.

Загроза безпеки людей найчастіше складається з багатьох складових ризику, наприклад, з основного наявного ризику, ризику як наслідок помилок, і ризику, на який ідуть свідомо під час відповідних подій.

Всі групи рішень, що беруться відповідно до змісту ризиків, мають три варіанти:

1) зменшення ризику;

2) мінімізація ризику;

3) оптимізація ризику.