Групи ризику щодо інфікування ВІЛ/СНІД та хворобами, що передаються статевим шляхом

ВІЛ — це вірус, який потрапляючи в організм людини, ви­кликає смертельне інфекційне захворювання.

Перші прояви і випадки захворювання були зареєстровані в США. ВІЛ від однієї людини до іншої передається в основно­му при статевому контакті з інфікованою людиною незалежно від його способу. Також хвороба передається при переливанні крові зараженого ВІЛ донора, при пересадці його органів, при неодноразовому вживанні голок і шприців наркоманами, про­колюванні вух, татуюванні, а також при пошкодженні шкіряних покровів або слизових оболонок медичним інструментом та ін.

Всесвітня організація охорони здоров'я розробила глобальну програму бо­ротьби зі СНІДом. Серед медичних заходів, передбачених цією програмою, велике значення мають санітарно-профілактичні. З 1985 року в усіх країнах світу запроваджено жорсткий лабо­раторний контроль донорської і плацентарної крові, її препара­тів, а також різних органів, що відбираються для трансплантації. В лікарнях, поліклініках ведеться контроль за стерилізаці­єю ріжучих, колючих та інших інструментів.

Частим наслідком неправильної статевої поведінки юнаків і дівчат, які розпочинають дошлюбне статеве життя, є такі за­хворювання, як сифіліс, гонорея, трихоманоз, синдром набуто­го імунодефіциту (СНІД) та ін. Ці інфекційні захворювання мо­жуть уражати організм одночасно. Передаються вони, в осно­вному, статевим шляхом.

Сифіліс — важке захворювання, що спричиняється блідою трепонемою (спірохетою) яка швидко гине під дією чинників зовнішнього середовища. Хвороба уражає внутрішні органи і нервову систему. Без лікування хворі, як правило, стають інвалідами і швидко вмирають. Лікування сифілісу досить складне, але від цієї хвороби можна лікуватись, якщо суворо дотримуватись встановленого лікарем режиму.

Гонорея (трипер). Збудником цьо­го захворювання є мікроб гонокок, не­стійкий у довкіллі. Зараження гоноко­ком відбувається як статевим так і по­бутовим шляхом. Перші ознаки гонореї з'являються вже через 1-3 дні після за­раження. В чоловіків — це гнійні виді­лення із сечівника, печія, болі при сечо­випусканні. Згодом гонокок переходить на інші органи, викликаючи їх запалення.

Без лікування через кілька тижнів болючі прояви гонореї зникають, хвороба переходить у хронічну форму. Несвоєчасне, як і неповне лікування гонореї може призвести до звуження світу сечівника, порушень репродуктивних функцій.

Гонореєю можуть заразитися і діти, особливо дівчатка, час­тіше побутовим шляхом: при користуванні одним рушником, при спільному купанні в одній ванні або перебуваючи в одній постелі.

Трихомоноз. Збудником цього поширеного захворювання є піхвова трихомонада з класу джгутикових. Трихомонада до­сить чутлива до чинників довкілля, а тому швидко гине під їх впливом.