Основна і допоміжна програма по визначенню властивостей грунту

Спостереження за вологістю грунту на сільськогосподарських полях проводять на спостережних ділянках. На цих ділянках також визначають агрогідрологічні властивості грунту.

Однією з основних задач агрометеорологічного забезпечення сільського господарства є оцінка та прогноз умов формування врожаю сільськогосподарських культур. Для їх складання в першу чергу необхідно знати вологозабезпеченість культур в період їх вегетації. З цією метою на агрометеорологічних станціях та постах проводять спостереження за вологістю грунту. При агрометеорологічному обслуговуванні сільського господарства використовують дані про запас вологи в грунті. Це дозволяє порівняти запас вологи в грунті з запасами води в сніговому покриві, з кількістю опадів, розраховувати поливні норми. Крім цього це дає змогу розділити ґрунтову вологу на продуктивну та непродуктивну. Для більш правильної оцінки вологозабезпеченості сільсько­господарських культур необхідно знати властивості грунту, які характеризують його вологоємність – кількість вологи, що може утримуватись у грунті в тих чи інших умовах, а також мінімальну та максимальну кількість вологи, при яких врожай знижується. З цією метою і визначають агрогідрологічні властивості грунту.

Програма робіт по визначенню агрогідрологічних властивостей грунту розділяється на основну і допоміжну. В основну програму входить визначення об’ємної маси, вологості стійкого зав’ядання, максимальної гігроскопічності, морфологічний опис грунту. Визначення агрогідрологічних властивостей грунту по основній програмі проводять на кожній спостережній ділянці, де визначають вологість грунту. На кожній спостережній ділянці вказують тип грунту за генезисом та його механічний склад. Крім цього, на одній зі спостережних ділянок станції (поста) визначають або найменшу вологоємність (в районах з глибоким заляганням грунтових вод в степовій та лісостепових зонах, в богарних районах Середньої Азії), або капілярну вологоємність (в районах з близьким заляганням грунтових вод, в основному, в лісовій зоні).

В допоміжну програму входить визначення механічного складу грунту, ступеню кам’янистості грунту, розрахунок повної вологоємності, питомої ваги. Визначається також кислотність грунту, якщо ця інформація в господарстві відсутня.

При визначенні агрогідрологічних властивостей грунту за допоміжною програмою визначають:

1) максимальну гігроскопічність – найбільшу кількість вологи, яку грунт може увібрати повітря, що майже насичене водяним паром (більше 94%);

2) питому вагу - відношення маси твердої фази грунту до маси води в тому ж об'ємі при температурі +4⁰С;

3) повну вологоємність – найбільшу кількість води, яку може утримувати грунт у порах;

4) кислотність грунту – вміст вільних іонів Н.

Польові роботи по визначенню агрогідрологічних властивостей грунту проводять в теплий період року на полях, де в даний час не проводять сільськогосподарські роботи (оранка, культивація). Повторне визначення агрогідрологічних властивостей грунту проводять у тому випадку, коли на полі пройшли великі зміни (внесення великої дози органічних добрив, плантажна оранка і т.д.) або визначені раніше величини викликають сумнів.

Визначення агрогідрологічних властивостей грунту проводять у кожному 10-сантиметровому шарі грунту до глибини 1 або 1.5 м за допомогою бурів Васильєва (АМ-27), Качинського (АМ-7) або Скіпського (БПС-10). Вологість стійкого зав’ядання визначається вегетаційним способом або розрахунковим по максимальній гігроскопічності, найменша вологоємність – методом заливу площадок, капілярна – методом насичення монолітів грунту.