Сутність організації. Формальні й неформальні організації

Об’єктом даної дисципліни є організації (підприємства, установи, інститути, господарські товариства, банки, заклади торгівлі тощо).

Термін “організації” – це загальна назва суб’єктів господарювання, які є первинними виробничими системами або первинними ланками економіки країни.

Якщо поняття “організація” не стосується інституційованої первинної соціально-економічної системи, то мова йде про організацію як процес, зокрема, як про одну з функцій управління, про організацію роботи, виробництва і тощо.

Предметом дисципліни є менеджмент організації або менеджмент в організаціях.

Термін «організація» походить від грецького, що означає поєднання, побудову, об'єднання чогось або когось у єдине ціле; приведення до строгої системи. За визначенням Б. Карлофа, «організація — це інструмент координації трудових внесків різних людей для досягнення загальної мети». Суспільство складається з великої множини різноманітних організацій, з якими пов'язані всі прояви людського життя. Організації можуть бути різними за характером і метою діяльності, за формою власності, ма­ти комерційну й некомерційну спрямованість, але всі вони діють на основі певних правил і процедур.

В українському законодавстві організації, що володіють певним майновим комплексом для здійснення підприємницької діяльності й мають статус юридичної особи, називають підприємствами. Тому поняття «організація», «підприємство», «фірма» надалі використовуватимуться як взаємозамінні.

Організація — це соціальне утворення (група людей) з певними межами, що функціонує на відносно постійних засадах і свідомо координує свою діяльність для досягнення спільно мети.

Отже, організаціями є фірми (економічні суб'єкти), профспілки, політичні партії, університети, неприбуткові організації, державні установи чи органи місцевого самоврядування й безліч інших «оди­ниць координації, які мають певні межі й функціонують для досяг­нення мети або кількох цілей, що їх поділяють її члени-учасники».

З визначення організації випливають три основні вимоги, які потрібні для її створення.

· Певна кількість учасників.

· Ступінь ідентифікації всіх учасників з цілями організації, які випливають з інтересів її засновників (власників).

· Формальна структура владних відносин, ієрархія, що характе­ризується певною складністю.

Члени організації доповнюють одне одного, що робить їх сильнішими в боротьбі за виживання. Без об'єднання в організації, найпримітивнішими із яких були первісні племена, людство не змогло б вижити і створити цивілізацію.

Організації можуть бути формальними й неформальними. Наве­дене вище визначення стосується формальної організації. Нефор­мальні ж виникають спонтанно, але тоді, коли люди досить часто вступають у стосунки між собою. Неформальні групи, організації існують майже в усіх формальних організаціях, за винятком, мож­ливо, дуже маленьких. Їх виникнення пояснюється тим, що не всі інтереси чи соціальні потреби людей можуть бути задоволені в ме­жах формальної організації. Неформальні групи посідають особли­ве місце в системі відносин, яка складається у формальній ор­ганізації і є предметом окремої розмови. Надалі, ведучи мову про організацію, матимемо на увазі лише формальну організацію.

В ідеалі стосунки між людиною і організацією мають бути зба­лансовані, але баланс може порушуватися внаслідок зловживань з того чи іншого боку, коли або організація принижує людей до ста­новища гвинтиків, або люди використовують організацію у своїх корисливих цілях, завдаючи збитків її потенціалу й репутації. І в то­му, і в іншому разі результат однаковий — організація слабшає і пе­рестає ефективно виконувати свої функції.