Показники рівня життя. Соціальна та професійна структура населення. Зайнятість населення

Значення показників рівня охорони здоров’я відображають велику нерівність між різними країнами світу. Один із самих важливих показників – відсоток народжених дітей під наглядом лікаря. Цей показник досягає 100% практично у всіх високорозвинених країнах, в Китаї він складає 95%. Показники менше 50% мають 32 країни. Зокрема, в Індії з її великою чисельністю населення тільки 31% дітей народжується під наглядом лікаря, в Пакистані – 35%. Показник 10% й нижче мають Ефіопія, Афганістан, Бангладеш, Непал, в Сомалі – 2%. Це свідчить про низький рівень охорони здоров’я в афро-азіатських країнах.

Показники рівня освіти. Частка неграмотних серед населення старше 15 років у багатьох країнах світу доволі висока. В світі близько 1 млрд. чоловік неграмотні. Понад 60% неграмотних в 7 країнах, 50% і більше – в 20 країнах Африки та Азії. В Індії неграмотне населення складає 38%, в Китаї – 16%. Стовідсоткова грамотність досягнута в країнах СНД, в США, Канаді, Австралії, Японії й більшості європейських країн. В розвинених країнах школи доступні для всіх дітей, й майже всі жителі, за рідким виключенням, вміють читати та писати. В країнах, що розвиваються, школу відвідує небагато дітей, цьому рівень грамотності там набагато нижчий. Як правило, у відсталих країнах дівчата мають менше можливостей відвідувати школу, ніж хлопчики. Це серйозна проблема для нашого перенаселеного світу, так як доказано, що чим вище у жінки рівень освіти, тим менше дітей вона хоче мати. ЮНЕСКО і ВОЗ періодично проводять дослідження рівня життя та життєздатності народів в залежності від тривалості життя в країні, соціально-економічній політики уряду й екологічної ситуації. Коефіцієнт життєздатності визначається за п’ятибальною шкалою. В жодній країні світу цей коефіцієнт не досягає 5 балів. Інші значення коефіцієнту життєздатності розподіляються наступним чином:

· 4 бали – в Швеції, Нідерландах, Бельгії, Данії;

· 3 бали – в Японії, США, Німеччині й інших розвинених країнах;

· 2 бали – (в тому випадку потребує регулювання роздрібних цін на продовольство, медикаменти, медичні послуги) – в Бразилії, Аргентині, Китаї, Туреччини (усього 15 країн);

· 1,7-1,9 бали – в Росії, Україні, інших країнах СНД (Росія в 1992-1993 рр. отримала 1,4 бали);

· 1,5-1,6 бали – в Боснії, Афганістані.

Показник нижче 1 балу – це, за суттю, смертний вирок нації, яка приречена на вимирання або деградацію.

Соціальна й професіональна структура населення. Зайнятість. Протягом ХХ ст. у світі змінилася соціальна структура населення. Наприклад, кількість підприємців у Великій Британії зменшилася з 8% в ХІХ ст. до 1,4% - в 1970 р. В розвинених країнах знизилася також кількість мілких приватних власників. Разом з тим, сформувався державно-політичний клан, який поєднав економічну та політичну владу, появилася державна еліта, яка включає керівників націоналізованих й змішаних компаній. Важливу роль відіграють менеджери великих і середніх компаній. Виділяють середній клас суспільства – мілкі міські та сільські власники, заможне селянство, наукова й технічна інтелігенція. Зміни в соціальній структурі впливають на розподіл людей за характером трудової діяльності - самостійної та суспільної. В економічно розвинених державах 90% працездатного населення зайнято в суспільному виробництві. Частина економічно активного населення, зайнятого в сільському господарстві, постійно зменшується на 5-10% щорічно. В 60-ті роки в країнах світу прискорився ріст безробіття. В 1992 р. його рівень коливався в межах 6-11% від кількості працездатного населення країни. Основними факторами посилення безробіття стали структурні зміни виробництва внаслідок науково-технічного прогресу, впровадження нових технологій, роботизації й використання ЕОМ, а також кризовий стан деяких галузей промисловості. Для багатьох країн характерна неповна зайнятість. Також на рівень безробіття впливає міграція світових трудових ресурсів.