Різновиди стратегії підприємства на ринку

Функціональна стратегія – тип забезпечуючої стратегії у стратегічному наборі, що визначає стратегічну орієнтацію певної функціональної підсистеми управління підприємством, яка забезпечує їй досягнення цілей, а також (за наявності взаємопов’язаних обґрунтованих функціональних стратегій) керованість процесами виконання загальних стратегій та місії фірми.

Будь-яка функціональна стратегія (тобто стратегія розвитку окремої функціональної підсистеми) має розроблятися з урахуванням таких чинників:

Ø ролі та змісту діяльності з конкретної функції;

Ø взаємозв’язку змістовної спрямованості та вектора впливу конкретної функції на досягнення конкретних цілей та місії підприємства загалом;

Ø характер впливу (негативний чи позитивний) виконання робіт з кожної функції на розвиток (занепад) підприємства;

Ø межі функцій та сфери «перехресних інтересів»;

Ø переваг і недоліків у розвитку окремих функцій, сильних та слабких місць у їхній взаємодії;

Ø наявності чи відсутності «вузькофункціонального» підходу, конфліктів у розв’язанні загальних проблем підприємства;

Ø збалансованості між тенденціями розвитку підприємства та компетенцією фахівців, що є виконавцями робіт з окремих функцій, їхнього професіоналізму, етичних норм і підприємницького духу.

Для багатьох підприємств маркетингова стратегія є найважливішою функціональною стратегією, оскільки вона забезпечує обґрунтування ринкової спрямованості підприємства.

МАРКЕТИНГОВА СТРАТЕГІЯ – це стратегія промислових підприємств, орієнтованих на ринкові цінності.

У загальному вигляді встановлення стратегії маркетингу складається з чотирьох основних етапів:

Ø аналіз співвідношень «споживач — товар»;

Ø визначення загальної маркетингової стратегії на окремих сегментах ринку;

Ø створення стратегій «marketingmix» (своєрідного маркетингового «стратегічного набору»);

Ø виконання та контроль.

Варто зазначити, що маркетингова стратегія має два основних орієнтири — ринок і продукт.

Співвідношення цих складових дає змогу підприємствам заповнювати «стратегічну прогалину», як «старими» продуктами, що будуть продаватись на нових ринках, так і новими, запланованими до реалізації на «старих», тобто освоєних, ринках.

Для цього використовуються різні варіанти рекламних компаній просування товарів як інструментів виконання стратегій «насичення» ринку або «проникнення» на ринок.

Процес оновлення продукції, що знаходить вираження в змісті та структурі продуктовотоварних стратегій, здійснюється на основі маркетингових стратегій, які стосуються визначення:

Ø товарного асортименту з розрахунками обсягів випуску кожного виду продукції з акцентом на нову;

Ø очікуваного рівня цін на продукцію, в тому числі враховуючи рівень витрат на виробництво та якість продукції;

Ø запланованих ринків збуту з визначенням імовірності їхнього освоєння;

Ø форм і методів організації каналів просування та продажу товарів.

Реалізація цих стратегій сприяє перетворенню продукту в товар.

Служба маркетингу має розв’язувати завдання, пов’язані з освоєнням нових продуктово-товарних стратегій:

Ø визначення характеру впливу нових продуктово-товарних стратегій на обсяги продажу тих виробів, що вже виготовляються підприємством (можливість заповнення «стратегічної прогалини»);

Ø оцінка тривалості «життєвого циклу» товару та його експортних можливостей;

Ø аналіз конкурентоспроможності товару та можливостей виготовлення аналогічних товарів конкурентами;

Ø визначення еластичності попиту товару за ціною, витрат на рекламу та інших заходів;

Ø розрахунки обсягів прибутків при різних варіантах витрат на маркетинг;

Ø визначення очікуваної частки ринку для розрахунків необхідних для підприємства обсягів виробництва (з метою ефективного використання виробничого потенціалу);

Ø організація досліджень ринку, в тому числі через організацію випробного продажу для зондування ринку.

Зпоміж інших стратегій маркетингу нерідко використовуються стратегії «проштовхування» чи «витягування». Перша стратегія передбачає концентрацію основних зусиль на збереженні та розвитку «своєї» частки ринку за рахунок «свого товару» на основі гнучкої системи цін, спеціального сервісу, рекламного розпродажу, які проштовхують товари через систему розподілу. Стратегія «витягування» передбачає створення у споживача стійкого уявлення про торгову марку, під якою можна реалізовувати групи товарів.

Велике значення мають стратегії розподілу та ціноутворення. Системи розподілу тісно пов’язані зі стратегіями інтеграції підприємства і належать водночас до системи організаційного забезпечення процесів стратегічного управління.

Встановлюючи ціни, ретельно досліджують витрати, ринкову кон’юнктуру та визначають співвідношення «ціна – якість».

Приклади маркетингових стратегій:

1. Розвиток ринку (орієнтація на нові цільові групи споживачів): географічне розширення; продаж продукції з доповненнями (на базі неспорідненої диверсифікації); розробка нових товарів; розробка продукції на замовлення; стратегія глобалізації тощо.

2. Стратегія проникнення: розробка модифікацій конкурентної продукції; адаптація товарів під специфічні потреби споживачів; розробка системної концепції товару; створення асортименту товарів (послуг) з гнучкими конкурентними цінами; впровадження нових технологій просування для зміцнення конкурентної позиції; концентрація на цільових ринках на основі звуження асортименту тощо.

3. Збереження частки ринку: акцентування на великі обсяги продукції при стабільних цінах з підвищенням її якості; збільшення доходів за рахунок надання додаткових послуг; відмова від інновацій; збільшення обсягів продажу при одночасному зниженні цін.

СТРАТЕГІЇ НДДКР (наукових досліджень та розробок)

Стратегія НДДКР базується на науково-технічних прогнозах і формується з урахуванням можливих винаходів та технологічних проривів у тій чи інших галузях у той період, на який розробляється стратегія.

Тому при створенні нового продукту треба визначити взаємозв’язок «життєвих циклів» продукту, попиту та технології, оскільки вони значною мірою впливають на тривалість життєвого циклу всього підприємства.

Стратегія НДДКР — це стратегія створення та використання нововведень різних типів, що, зрештою, і забезпечує підприємству стратегічний розвиток.