Балансовий прибуток

Прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства (чистий прибуток)

Податкові платежі, що сплачуються з прибутку

На виробничий розвиток

На соціальний розвиток

На матеріальне заохочення

На виплату дивідендів

На інші цілі

До резервного фонду

Розподіл прибутку має певні особливості залежно від організацій­но-правової форми господарювання. Так, якщо торгове підприємство має статус акціонерного товариства, то при розподілі прибутку виникає по­треба формування фонду виплати дивідендів та резервного фонду в обся­гах, визначених законодавством. Розмір відрахувань до фонду виплати дивідендів залежить від обсягу та структури акціонерного капіталу, кон'юнктури фінансового ринку та типу дивідендної політики, яку про­водить торгове підприємство. В підприємствах з участю іноземного ка­піталу передбачається поділ чистого прибутку на частину вітчизняного та іноземного учасника згідно з умовами установчого договору. Для під­приємств споживчої кооперації одним із напрямів використання прибутку є відрахування на пайові (членські) внески. В орендних підприємствах за рахунок чистого прибутку сплачується частина орендної плати, яка перевищує розмір амортизаційних відрахувань на орендоване майно, а та­кож може створюватися фонд викупу. Основною метою планування розпо­ділу чистого прибутку є оптимізація пропорції між частиною чистого прибутку, що споживається (персоналом та власниками підприємства), та частиною, що залишається в кругообороті коштів підприємства.

Планування розподілу прибутку здійснюється в такому порядку:

1. Визначення потреби у прибутках за напрямами його використання.

2. Формування цільової структури розподілу прибутку.

3. Визначення пріоритетності у використанні прибутку за окремими напрямами використання.

4. Збалансування потреби в прибутку за напрямами його використан­ня з можливостями отримання прибутку при здійсненні господарсько-фінансовоі діяльності підприємства.

Розрахунок потреби в прибутках за напрямами його використання здійснюється за окремими елементами його складових:

•—фінансуванням розвитку матеріально-технічної бази підприємства (авансування основного капіталу);

—фінансуванням приросту власних оборотних коштів (авансування власного оборотного капіталу);

—фінансовим резервом (фонд розвитку чи фонд регулювання цін);

— погашенням довгострокових і середньострокових кредитів банків;
— погашенням інших видів кредитних зобов'язань підприємства і виплатою відсотків з них;

- придбанням кредитних зобов'язань, акцій інших підприємств;

—фінансуванням діяльності об'єднань, асоціацій, концернів й інших господарських структур, членом яких є підприємство;

—здійсненням соціального розвитку і заохоченням трудового колек­тиву;

—виплатою дивідендів власникам підприємства;

—сплатою податків, інших обов'язкових платежів і внесків, перед­бачених законодавством.

Потреба в прибутках для авансування власного оборотного капіталу визначається, виходячи з суми власних оборотних коштів, потрібних підприємству при плановому обсязі діяльності. Розрахунок суми цих коштів можна здійснити за методом техніко-економічних розрахунків або спрощено — на основі даних про наявність оборотних коштів на поча­ток планового періоду, прогнозних темпів зміни товарообороту, зміни часткової участі власних оборотних коштів у кредитуванні товарно-матеріапьних цінностей і частки кредитованого товарообороту в його загальному обсязі. Потреба у формуванні резервного фонду може бути ви­значена як відсоток відрахувань від прибутку, передбачений статутом підприємства чи чинним законодавством, виходячи з фактичної потреби в коштах цього фонду в базовому періоді, планового зростання обсягу діяльності підприємства та зміни ступеня її ризикованості.

Потреба в прибутку для погашення середньо- і довгострокових кре­дитів банків, а також інших видів кредитних зобов'язань та виплаті відсотків з них визначається, виходячи з умов і термінів надання цих коштів.

Використання прибутку на придбання кредитних зобов'язань, акцій інших підприємств визначається експертним шляхом з урахуванням цілей, які ставить перед собою підприємство.

Потреба в прибутку для фінансування діяльності об'єднань, асоці­ацій та інших горизонтальних структур, членом яких є підприємство, визначається, виходячи з умов договорів і статутів цих структур в абсо­лютній сумі або в процентах від одержаного прибутку чи обсягу діяль­ності підприємства.

Потреба в прибутку для здійснення соціальних, культурних заходів і житлового будівництва, а також обсяг коштів, що спрямовуються на за­охочення працівників за принципом "участь у прибутку", повинна ви­значатися, виходячи з умов найму робочої сили та вимог профспілкових комітетів трудових колективів до обсягу цих витрат.

Розмір необхідних дивідендних виплат визначають так, щоб рівень виплачуваного дивіденду дозволяв забезпечити економічну зацікавленість власників у зростанні ефективності роботи підприємства. При цьому слід використовувати інформацію про рівень дивідендів на інших підприєм­ствах, рух позичкової ставки та відсотка за депозитними вкладами. Су­марна потреба в прибуткові за всіма напрямами його використання може бути прийнята як один з варіантів плану цільового чистого прибутку підприємства. Після визначення потреби в прибутку за окремими напрямами його використання здійснюють формування цільової струк­тури розподілу прибутку. При проведенні цієї роботи потрібно врахову­вати значну кількість факторів, найважливішими з яких є:

— стадія життєвого циклу підприємства та стратегічні цілі його розвитку; — темпи зростання товарообороту, передбачені стратегічним планом розвитку підприємства;

- наявна структура капіталу підприємства та ступінь її оптимальності, можливість залучення капіталу з альтернативних джерел;

- потреба здійснення реального інвестування з метою раціональної диверсифікації, впровадження нових технологій, розширення, оновлен­ня та модернізація основних фондів;

— потреба здійснення проектів фінансових інвестицій з метою отри­мання додаткових, у тому числі спекулятивних, доходів, перелив капіта­лу в більш ефективні та прибуткові сфери бізнесу;

— прийнята на підприємстві система матеріального заохочення пер­соналу, потреба у використанні різних форм участі персоналу в капіталі
підприємства — обсяги соціальної сфери підприємства, потреба в її по­точному фінансуванні та подальшому розвитку;

— економічні інтереси власників підприємства на короткострокових та довгостроковий періоди, рівень оподаткування дивідендних виплат.

Оцінка впливу перелічених факторів дозволяє здійснювати ранжування потреб у використанні прибутку при його формуванні.

Остаточне рішення про плановий розподіл прибутку приймається після затвердження плану формування прибутку підприємства. Якщо прийнятий план формування прибутку менший за сумарну потребу в прибутку за окремими напрямами його використання, то слід перегля­нути розміри його використання на різні потреби з урахуванням визна­чення пріоритетів у розвитку підприємства.