Економічний зміст прибутку торгового підприємства та джерела його утворення

В умовах ринкової економіки основним показником господарської діяльності торгового підприємства є прибуток. Це пов'язано з тим, що для підприємства, яке несе повну матеріальну відповідальність за ре­зультати своєї торгово-господарської діяльності, основною метою є не забезпечення найбільшого обсягу товарообороту, а отримання макси­мально можливих прибутків. Прибуток представляє собою різницю між сукупними доходами і сукупними витратами торгового підприємства, або між ціною реалізації та собівартості продукції, товарів, послуг.

Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності торгового підпри­ємства.

Найбільш повно економічна суть прибутку торгового підприємства проявляється через виконання конкретних функцій:

1. Оціночна функція. Прибуток підприємства використовується як по­казник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Викорис­тання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової еко­номіки, яка передбачає свободу встановлення цін, вибору постачальни­ка і покупця. Прибуток — це головна мета підприємницької діяльності і фактор підвищення матеріальної зацікавленості працівників.

2. Розподільча функція, її зміст полягає в тому, що прибуток викорис­товується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на части­ни, що акумулюється в бюджетах різних рівнів та залишається у розпо­рядженні підприємства.

3. Стимулююча функція полягає в тому, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання (заохочення, виробничого та соціального розвитку, виплати дивідендів, пайового тощо).

Прибуток як економічний показник дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства як господарюючого суб'єкта, працівників і власника підприємства. Вирішення цього завдання, перш за все, пов'я­зане з пропорціями розподілу та використання прибутку.

Об'єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка ви­плачується у вигляді податків та обов'язкових платежів.

Економічний інтерес підприємства як товаровиробника знаходить своє узагальнення в обсязі прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціаль­них завдань його розвитку.

Економічний інтерес працівників підприємства пов'язаний передусім з розміром прибутку, який спрямовується на матеріальне заохочення, со­ціальні виплати та соціальний розвиток. Власника підприємства ціка­вить в першу чергу розмір фонду виплати дивідендів, а, отже, та частина прибутку, яка пов'язана з виробничим розвитком, і відповідно, прирос­том капіталу підприємства.

У зв'язку з тим, що прибуток є єдиним джерелом реалізації економіч­них інтересів усіх перелічених сторін, жодна з них не може мати пріоритетів в задоволенні, оскільки це призведе до обмеження інтересів інших сторін. Наприклад, надмірний податок з прибутку підприємства знижує економічну зацікавленість підприємства у його збільшенні, що призво­дить до зменшення надходжень до бюджету.

Прибуток є якісним показником, оскільки в його розмірі відображаєть­ся зміна обсягу товарообороту, доходів підприємства, рівня використан­ня ресурсів, величини витрат обертання. Таким чином, прибуток синте­зує всі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність його господарської діяльності в цілому. Для розкриття економічного змісту прибутку використовують різні класифікації.

1. Залежно від виду діяльності, завдяки якій отримано прибуток, ви­діляють:

—прибуток від реалізації товарів та платних торгових послуг, тобто прибуток від торгової діяльності;

—прибуток від реалізації продукції неторгової діяльності (виробни­чої, транспортної, посередницької тощо);

- прибуток від реалізації майна, що є власністю підприємства (ос­новних фондів, нематеріальних активів);

— прибуток від проведення позареалізаційних операцій, у складі якого виділяють: прибуток від інвестиційної діяльності, прибуток від оренд­них операцій, прибуток від інших позареалізаційних операцій.

Обсяг прибутку за кожним видом діяльності формується як сальдо доходів та витрат на її проведення.

2. Залежно від порядку визначення розрізняють:

—балансовий прибуток, який характеризує кінцевий результат про­ ведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків). Обсяг балансового прибутку визначається за даними бухгалтерського
обліку та відображається на рахунку 80 "Прибутки та збитки";

оподаткований прибуток, обсяг якого визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства-платника по­датку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань. Роз­міри валових витрат та доходів з метою їх оподаткування визначаються шляхом організації спеціального податкового обліку на основі первин­них облікових документів. Визначений таким чином обсяг прибутку, що
оподатковується, фіксується в Декларації про прибуток підприємства, яка подається в податкові органи та є підставою для визначення суми подат­кових зобов'язань підприємства.

— чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що залишаєть­ся в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов'язкових платежів та зборів, що сплачуються за ра­хунок прибутку. Отриманий чистий прибуток є власністю підприємства, розподіляється та використовується на його розсуд. Права окремих керів­ників щодо використання отриманого чистого прибутку фіксуються в ста­туті підприємства.

3. Залежно від методики оцінки визначають номінальний та реаль­ний прибуток.

Номінальний прибуток характеризує фактично отриману величину прибутку.

Реальний прибуток — це номінальний прибуток, перерахований з урахуванням інфляції. Він характеризує реальну купівельну спро­можність чистого доходу, отриманого підприємством.

4. Залежно від мети визначення розрізняють бухгалтерський та еко­номічний прибутки. Бухгалтерський прибуток відповідає обсягу ба­лансового прибутку. Економічний прибуток являє собою різницю між
виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства, в тому числі витратами втрачених можливостей. Витрати втрачених можливостей (або альтернативні) прийнято ще характеризувати витратами на споживання
якогось ресурсу, які вимірені з позиції вигоди, що "втрачена" через неви­користання цього ресурсу найкращим альтернативним шляхом.

Альтернативні витрати підприємства відповідають розміру втраче­ної вигоди у результаті використання цього ресурсу замість найкращого, альтернативного.

Неправильний вибір ресурсів, а також нераціональне використання власних ресурсів призводить до збільшення витрат обертання підприєм­ства і зменшує потенційно можливий розмір отримання прибутку при даному обсязі діяльності.

Економічний прибуток менший від бухгалтерського на величину не­явних витрат підприємства.

5. Залежно від розмірів прибуток підприємства характеризується як
мінімальний, цільовий і максимальний. Такі види прибутку пов'язані з визначенням обсягів діяльності, досягнення яких обумовлює знаход­ження підприємства в зоні збитковості, беззбитковості або прибутковості. Підприємство може мати обсяги діяльності, при яких доходи від реалі­зації менші за витрати, але сума збитків може бути за розміром менша, ніж постійні витрати. У такому разі підприємству вигідніше функціону­вати, ніж нести збитки в розмірі постійних затрат. Беззбитковості підпри­ємство досягає при таких обсягах діяльності, коли при інших рівних умо­вах доходи від реалізації дорівнюють загальній сумі витрат обігу.