Синхронний двигун

Дуже часто для синхронного двигуна доводиться застосовувати асинхронний пуск

(рис. 7.3.). При цьому такий двигун окрім обмотки збудження на роторі повинен мати короткозамкнену обмотку як у асинхронного двигуна.

Спочатку двигун розганяють як асинхронний до кутової швидкості близько до синхронної, а потім підключають обмотку збудження ротора на постійну напругу. Ротор збільшує кутову швидкість до синхронної і працює як синхронний двигун.

Рис. 7.3. Схема асинхронного

пуску синхронного двигуна.

Робочі характеристики

Робочі характеристики (рис. 7.4) одержують так само, як ї у асинхронного двигуна. Вони зображають залежності частоти обертання ротора п, струму I, коефіцієнта потужності cos та ККД від корисної потужності на валу машини Р₂.

Рис. 7.4. Робочі характеристики синхронного двигуна.

U - подібні криві

Це залежності струму обмотки статора та коефіцієнта потужності двигуна від струму обмотки ротора, тобто І(Із) та соs (I_З) (рис. 9.4). Вони показують як у синхронного двигуна регулювати коефіцієнт потужності за допомогою стуму збудження, тобто компенсувати реактивну потужність. При < буде індуктивне навантаження, при > – ємнісне навантаження, а при = - активне навантаження, при якому соs = 0.

Рис. 9.5. U – подібні криві синхронного двигуна.