Привілеї та імунітети дипломатичного представництва та його персоналу

Перша загальновизнана умова для нормальної діяльності дипломатичних представництв за кордоном – це створення належних умов для функціонування представництва та його співробітників на території держави перебування. Недоторканність території та приміщень даного представництва й дипломатичний імунітет для особистого дипломатичного складу представництва. Віденська конвенція 1961 р. передбачає, що приймаюча держава повинна докласти усіх зусиль для забезпечення ефективної діяльності іноземного дипломатичного представництва, що перебуває на її території, й гарантувати обов’язковий мінімум привілеїв і імунітетів.

Згідно вказаної конвенції до привілеїв дипломатичного представництва в цілому належать: недоторканність приміщень; приміщення представництва, майно, засоби пересування представництва користуються імунітетом від обшуку, реквізиції й виконавчих дій; фіскальні винятки (звільнення від державного, районного, муніципального мита, зборів відносно представництва); недоторканність архівів і документів у будь-який час і незалежно від місця перебування; свобода зносин з органами акредитуючої держави та недоторканність дипломатичного кур’єра.

Серед особистих привілеїв і імунітетів дипломатичних представників слід виділити: особисту недоторканність; недоторканність приватної резиденції представника; імунітет від кримінальної, цивільної й адміністративної юрисдикції, за винятком певних випадків, пов’язаних з позовами, що торкаються права успадкування, приватного нерухомого майна, професійної й комерційної діяльності; право не давати свідчення в якості свідка; звільнення від мита, стягнень; звільнення від військової повинності.

Дипломатичні представники мають право на привілеї й імунітети та користуються ними з моменту вступу на територію держави перебування при слідуванні для заняття своєї посади або, якщо вони вже перебувають на цій території, то з моменту повідомлення міністерству закордонних справ, або іншому державному органу, відносно якого є домовленість. У разі припинення повноважень цих осіб, привілеї й імунітети припиняються з моменту виїзду з держави перебування, або розумного строку для того, щоб особа могла залишити територію цієї держави.

У разі, коли дипломатичний агент є громадянином держави перебування або постійно проживає на її території, він користується лише імунітетом від юрисдикції й недоторканністю відносно офіційних дій, скоєних ним при виконанні своїх функцій.