Фінансова стійкість підприємства, її показники та їх розрахунки

Фінансова стійкість підприємства – це такий стан його фінансових ресурсів, їх розподіл та використання, яке забезпечує розвиток підприємства на основі росту прибуткуй капіталу при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризиків.

Фінансова стійкість – це певний стан рахунків підприємства, яке гарантує його постійну платоспроможність.

Фінансова стійкість тісно пов’язана із взаємовідносинами між статтями активу та пасиву балансу.

Джерелом фінансування довгострокових (необоротних) активів, як привило, є власний капітал та довгострокові позикові кошти. У залежності від джерел формування, загальну суму поточних активів прийнято поділяти на:

а) змінну частину (створену за рахунок короткострокових зобов’язань);

б) постійну частину (створену за рахунок перманентного капіталу).

Доцільно, щоб поточні активи наполовину були сформовані за рахунок власного, а наполовину – за рахунок позикового капіталу. Нестача власного оборотного капіталу веде до збільшення змінної та зменшення постійної частини поточних активів, що свідчить про посилення фінансової залежності та нестійкості його положення.

Фінансова стійкість характеризується різними факторами внутрішнього та зовнішнього походження.

Внутрішні фактори фінансової стійкості:

1) галузева приналежність підприємства;

2) склад та структура продукції, послуг;

3) технічна організація виробництва й управління;

4) структура й динаміка витрат підприємства;

5) склад та структура активів підприємства і стратегія управління ними;

6) склад і структура прибутку, його розподіл;

7) кошти, що мобілізуються на ринку позикового капіталу (чим більше коштів може залучити підприємство, тим більше його фінансові можливості, а одночасно й ризик).

Зовнішні фактори фінансової стійкості:

1) фаза економічного циклу національної економіки;

2) загальна політична та економічна стабільність;

3) платоспроможний попит населення;

4) пануюча в суспільстві техніка й технологія;

5) конкурентна боротьба;

6) податкова й кредитна політика держави;

7) інфляція та зміни курсів валют;

8) ступінь розвитку фінансового й страхового ринків;

9) налагодженість економічних зв’язків з контрагентами.

Важливим показником фінансової стійкості підприємства є забезпеченість матеріальних оборотних активів (запасів) джерелами їхнього фінансування.

Для проведення оцінки фінансової стійкості можна скористатися балансовою моделлю:

F + Z + R^а = C^c + K^Т + K^t + K^o + R^p (9.1.)

де F – необоротні фонди;

Z – запаси та витрати;

R^а – грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість та інші активи;

C^c – власний капітал;

K^Т – довгострокові кредити й позики;

K^t – короткострокові кредити й позики;

K^o – позички, не погашені в строк;

R^p – кредиторська заборгованість та інші пасиви.

Враховуючи, що довгострокові кредити й позики спрямовуються переважно на фінансування основних засобів та капіталовкладень, перетворимо вихідну балансову формулу:

Z + R^а = C^c + K^Т + K^t + K^o + R^p – F (9.2.),

Z + R^а = [(C^c + K^Т) – F] + [K^t + K^o + R^p] (9.3.).

Звідси можна зробити висновок, що при умові обмеження запасів і витрат Z величиною власних оборотних засобів Z ≤ (C^c + K^Т) – F, буде виконуватися умова платоспроможності підприємства, тобто грошові кошти, їх еквіваленти та активні розрахунки (дебіторська заборгованість) покриють короткострокову заборгованість підприємства: R^а ≥ K^t + K^o + R^p.

Таким чином, співвідношення вартості матеріальних оборотних засобів і величин власних та позикових джерел їхнього формування визначає фінансову стійкість підприємства.

Показники, що характеризують джерела формування запасів:

1) наявність власних джерел формування запасів (E^c):

E^c = C^c – F (9.4.);

2) наявність власних та довгострокових джерел формування запасів (E^Т):

E^Т = (C^c + К^Т) – F (9.5.);

3) загальна величина джерел формування запасів (E^Σ):

E^Σ = (C^c + К^Т) – F + K^t (9.6.).

На основі цих показників розраховуються показники забезпеченості запасів джерелами фінансування:

1) надлишок (+) або нестача (–) власних джерел формування запасів (±E^c):

±Е^с = Е^с – Z (9.7.);

2) надлишок (+) або нестача (–) власних та довгострокових джерел формування запасів (±E^Т):

±Е^Т = Е^Т – Z (9.8.);

3) надлишок (+) або нестача (–) загальної величини джерел формування запасів(±E^Σ):

±E^Σ = E^Σ – Z (9.9.).

Для визначення типу фінансової стійкості використовується трьохвимірний показник:

, (9.10.)

х₁=±Е^с,

х₂=±Е^Т,

х₃=±E^Σ.

Функція S(x) визначається таким чином:

.

У відповідності з забезпеченням запасів певними джерелами фінансування виділяють чотири типи фінансової стійкості.

Типи фінансової стійкості:

1) абсолютна стійкість: – для забезпечення запасів достатньо власних джерел коштів, платоспроможність гарантована (крайній тип);

2) нормальна стійкість: – для забезпечення запасів достатньо власних та довгострокових позикових джерел коштів, платоспроможність гарантована;

3) нестійкий стан: – для забезпечення запасів використовуються власні, довгострокові та короткострокові позикові джерела коштів, платоспроможність порушена, але може бути відновлена;

4) кризовий стан: – для забезпечення запасів недостатньо джерел їхнього формування, платоспроможність порушена, мають місце прострочені кредити, кредиторська заборгованість.

Знання меж зміни джерел коштів для покриття вкладень капіталу в основні фонди чи запаси дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, які ведуть до покращення фінансового стану підприємства, до підвищення його фінансової стійкості.

Більш детально оцінити рівень фінансової стійкості можна за допомогою фінансових коефіцієнтів, які характеризують структуру пасивів, а також співвідношення певних статей активів і пасивів.

Система показників аналізу фінансової стійкості:

– коефіцієнт фінансової незалежності (фінансової автономності, концентрації власного капіталу) – відношення власного капіталу до загальної величини капіталу, нормативне значення коефіцієнту незалежності ≥0,6, критичне значення складає 0,5;

– коефіцієнт фінансової залежності – відношення загальної величини капіталу до суми власного капіталу, нормативне значення складає ≤2;

– коефіцієнт концентрації позикового капіталу – відношення позикового капіталу до загальної суми капіталу підприємства, нормативне значення повинно бути ≤0,4, критичне значення складає 0,5;

– коефіцієнт фінансового ризику (заборгованості, плече фінансового важеля) – відношення позикового капіталу підприємства до власного, нормативне значення ≤0,5, критичне значення дорівнює 1;

– коефіцієнт фінансування – відношення власного капіталу до позикового, нормативне значення ≥2, критичне значення дорівнює 1;

– коефіцієнт фінансової стійкості – відношення суми власного та довгострокового позикового капіталу до загальної величини капіталу підприємства, повинен бути ≥0,75;

– власний оборотний капітал – різниця між величиною поточних активів і витрат майбутніх періодів і сумою поточних зобов’язань і доходів майбутніх періодів, повинен мати додатне значення і тенденцію до зростання;

– коефіцієнт забезпеченості запасів – відношення власного оборотного капіталу до величини запасів, повинен бути ≥0,8;

– коефіцієнт забезпеченості оборотних активів – відношення власного оборотного капіталу до величини оборотних активів, повинен бути ≥0,5;

– коефіцієнт маневрування власного капіталу – відношення власного оборотного капіталу до власного капіталу підприємства (нормативне значення ≥0,5)

– коефіцієнт інвестування – відношення власного капіталу до вартості його необоротних активів, нормативне значення – в межах 0,5–0,7.

При проведенні аналізу коефіцієнтів фінансової стійкості оцінюється не тільки їх відповідність нормативним значенням, але й динаміка.

Питання для самоконтролю

1.За якими ознаками відбувається угрупування активів та пасивів підприємства для оцінки ліквідності балансу?

2. Визначте умови абсолютної ліквідності балансу.

3. Обґрунтуйте необхідність етапу формування вихідної інформаційної бази для фінансового аналізу.

4. Визначте суть фінансової стійкості підприємства.

5. Які зовнішні фактори впливають на фінансову стійкість підприємства?

6. Які внутрішні фактори впливають на фінансову стійкість підприємства?

7. Чим характеризується абсолютна фінансова стійкість підприємства?

8. Коли має місце нормальна фінансова стійкість підприємства?

9. Чим характеризується нестійкий фінансовий стан підприємства?

10. Коли настає кризовий стан підприємства?

11. Які коефіцієнти характеризують фінансову стійкість підприємства?

Тема 10

ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПІДПРИЄМСТВІ

Питання:

1. Сутність та зміст фінансового планування на підприємстві.

2. Завдання та методи поточного фінансового планування.

3. Інформаційна база фінансового планування.

1. Сутність та зміст фінансового планування на підприємстві

За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросло значення перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності підприємств.

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення, розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Фінансове планування – це розрахунок обсягу фінансових ресурсів по джерелах формування й напрямкам цільового використання відповідно до виробничих і маркетингових показників підприємства на планований період.

Основна мета фінансового планування полягає в тому, щоб оцінити потреби у фінансових ресурсах, визначити джерела фінансування й напрямку використання коштів.

Завдання фінансового планування:

1) забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної й фінансової діяльності;

2) виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок ощадливого використання коштів;

3) встановлення раціональних фінансових відносин з бюджетом, банками й контрагентами;

4) дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

5) контроль за фінансовим станом, платоспроможністю й кредитоспроможністю підприємства.

Фінансове планування необхідно для фінансового забезпечення розширеного кругообігу виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, що забезпечують платоспроможність і фінансову стабільність підприємства.

Фінансове планування ґрунтується на таких принципах:

1) принцип повноти (фінансові плани повинні охоплювати усі види діяльності підприємства);

2) принцип обґрунтованості (показники фінансового плану повинні забезпечувати досягнення поставлених цілей і завдань);

3) принцип реальності (при складанні планів ураховуються всі можливі обмеження фінансових ресурсів, витрати визначаються на основі прогресивних норм і нормативів за допомогою відповідних методів);

4) принцип інтегрованості (показники фінансового плану повинні бути погоджені й ув'язані між собою);

5) принцип гнучкості (показники повинні вчасно переглядатися й коректуватися при зміні зовнішнього середовища, цілей підприємства);

6) принцип економічності (витрати на сам процес планування повинні порівнюватися з одержуваними результатами).

Залежно від періоду фінансового планування розрізняють :

1) прогнозування фінансової діяльності – кілька років (звичайно 3 – 5 років);

2) поточне фінансове планування – квартал, рік;

3) оперативне фінансове планування – до місяця.

Стратегія – це визначення довгострокових цілей і завдань підприємства, прийняття курсу дій і розподіл ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей.

Під фінансовою стратегією розуміється формування стратегічних довгострокових цілей фінансової діяльності й вибір найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення.

Завдання фінансової стратегії:

1) визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

2) налагодження перспективних фінансових взаємовідносин із суб’єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

3) фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

4) вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розроблення та вжиття заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

5) розроблення способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємства.

Формування фінансової стратегії підприємства здійснюється у такій послідовності:

1) визначення періоду реалізації стратегії;

2) аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища діяльності підприємства;

3) формування стратегічної мети фінансової діяльності;

4) розроблення фінансової політики підприємства;

5) розроблення системи заходів із забезпеченням реалізації фінансової стратегії;

6) оцінка розробленої фінансової стратегії.

Фінансова стратегія носить підлеглий характер стосовно загальної стратегії економічного розвитку підприємства. На формування фінансової стратегії великий вплив робить зовнішнє середовище - економічні, фінансові, кредитні, конкурентні й інші умови, з якими зіштовхується підприємство у процесі своєї діяльності.

Зовнішнє середовище характеризується непередбачлавістю й невизначеністю. Тому якість планування залежить від повноти обліку змін всіх факторів зовнішнього середовища.

Формування стратегічних цілей фінансової діяльності повинне бути спрямоване насамперед на реалізацію головної мети фінансового менеджменту – максимізацію ринкової вартості підприємства (або його акцій). Цільова модель фінансової стратегії повинна забезпечувати підприємству постійний ріст його ринкової вартості при нейтралізації погрози банкрутства.

Цілі фінансової стратегії повинні забезпечувати також реалізацію цілей загальної стратегії економічного розвитку підприємства, які забезпечуються при таких умовах:

1) достатності капіталу для формування необхідних активів;

2) оптимальності якісної структури активів і фінансової структури капіталу;

3) прийнятності рівня фінансових ризиків;

4) фінансових інноваціях (вихід на нові сегменти фінансового ринку, використання нових грошових і фондових інструментів, впровадження нових технологій проведення фінансових операцій та ін.).

Формування стратегічних цілей фінансової діяльності одержує своє відбиття у розробці певної системи перспективних фінансових нормативів.

У якості цільових стратегічних нормативів можуть бути встановлені:

1) середньорічний темп росту власного капіталу;

2) коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

3) співвідношення оборотних і необоротних активів;

4) мінімальний рівень ліквідності активів (коефіцієнт поточної платоспроможності);

5) мінімальне співвідношення власного й усього використовуваного капіталу (коефіцієнт автономії);

6) співвідношення довго- і короткострокової заборгованості;

7) граничний рівень фінансових ризиків.

Конкретизація показників фінансової стратегії по періодах реалізації передбачає встановлення послідовності й строків досягнення окремих цілей і завдань.

2. Завдання та методи поточного фінансового планування

Фінансовий план показує обсяг фінансових ресурсів, які потрібні підприємству для поточної й довгострокової діяльності. Виконання фінансового плану вимагає повсякденного оперативного контролю за платежами й надходженнями матеріальних цінностей виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Важливе місце в оперативно-фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської заборгованості, своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

Для визначення фінансових потреб підприємства у коштах використовуються три основних методи:

1) метод відсотка від товарообігу;

2) метод балансу грошових надходжень;

3) метод обліку оборотності оборотних коштів.

Метод відсотка від товарообігу дозволяє визначити фінансові потреби за рахунок зовнішніх джерел. Аналізуючи попередні фінансові звіти, фінансовий менеджер визначає залежність різних активів і пасивів від обсягу продажу товарів.

Величина фінансових ресурсів, які необхідно залучити із зовнішніх джерел, визначається по формулі:

Фви = А / Т х ΔТ - П / Т х Δ Т - К х Т (10.1.),

де Фви – необхідне фінансування за рахунок зовнішніх джерел;

А – активи, які змінюються залежно від товарообігу;

Т – обсяг товарообігу;

П – пасиви, які змінюються залежно від товарообігу;

Δ Т – запланована зміна обсягу товарообігу за рік;

К – відношення чистого прибутку після виплати дивідендів до товарообігу.

Метод балансу грошових надходжень – це прогнозування майбутніх фінансових потреб підприємства на основі балансу грошових надходжень. За допомогою цього методу фінансист щомісяця порівнює кошти, що будуть надходити, із сумами до виплати й визначає надлишок надходжень або їхній дефіцит. У підсумку складається прогнозний баланс грошових надходжень.

По методу обліку оборотності коштів мінімальна сума грошей, що необхідні підприємству для проведення своїх операцій, визначається по формулі:

Оборотність грошових коштів =

360 днів______________ Кількість днів між закупівлею сировини та отриманням виручки від реалізації

(10.2.)

Таблиця 10.1