Принципи ЗЕД

Виділяють три рівні принципів ЗЕД: загальні, специфічні та національні.

Загальні - це невелика кількість загальновизнаних у всьому світі правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються усі учасники міжнародних ділових операцій. Ці загальні принципи зводяться до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність.

1.1. Науковість ЗЕД означає розвиток цієї діяльності згідно з об’єктивними економічними законами..

1.2. Системність ЗЕД означає, що між окремими її складовими існують міцні взаємозв’язки.

1.3. Принцип взаємовигідності ЗЕД полягає у тому, що кожний партнер, що бере участь у міжнародних операціях, одержує свій прибуток.

2. Специфічні принципи ЗЕД закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов’язковими для виконання усіма державами, що підписали той чи інший акт. Найбільш повний перелік принципів організації МЕВ є в Хартії економічних прав та обов’язків держав, прийнятій ІУ Спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р. Хартія була прийнята разом із Декларацією про встановлення нового економічного порядку та Програмою дій з його встановлення. У зазначеному документі вказано такі принципи: суверенітет; територіальна цілісність і політична незалежність держав; суверенна рівність усіх держав; ненапад і невтручання у внутрішні справи; взаємна й справедлива вигода; мирне співіснування; рівноправність і самовизначення народів; мирне регулювання спорів; усунення несправедливості, що виникає в результаті застосування сили і позбавляє націю засобів для її нормального розвитку; сумлінне виконання міжнародних зобов’язань; повага до прав людини та основних свобод; відсутність прагнення до гегемонії у сферах впливу; сприяння міжнародній соціальній справедливості; міжнародне співробітництво з метою розвитку; вільний доступ до морів для країн, що їх не мають.

В інших міжнародних документах принципи вільного пересування фізичних осіб або господарських цінностей розглядаються не в цілому, а за основними галузями міжнародного права. Зокрема, ГАТТ/ВТО розглядає такі питання: в’їзд фізичних осіб; переміщення товарів; судноплавство та перевезення вантажів; переміщення капіталу; придбання власності; переказ коштів. Роз’яснення кожного з названих питань можна знайти у відповідних виданнях і врахувати у практичній діяльності. Так, у частині переміщення товарів як основного виду ЗЕД головне значення належить РНС, суть якого полягає у тому, що зменшення митних бар’єрів для однієї країни означає також автоматичне зменшення цих бар’єрів для усіх інших країн, що встановили з нею РНС. Зазначений принцип поширюється також на квотування та ліцензування. Водночас ВТО робить деякі винятки з цього принципу, до яких, зокрема, належать такі:

- виробам обробної промисловості із СРК надається пільговий режим порівняно з аналогічною продукцією ПРК;

- поступки членам торгових союзів, напр., ЄС, не поширюються на країни, що не належать до них;

- країнам, що довільно вживають дискримінаційних заходів до товарів із визначеної країни, остання не зобов’язана надавати РНС;

- країнам, що не підписали угоду, не завжди дається такий самий режим, як країнам, що приєдналися до неї; країни іноді роблять винятки, виходячи зі свого законодавства, що діє до моменту підписання ГАТТ/ВТО.

Винятки також вводяться під час війни або посилення міжнародної напруги.