Економічна думка, причини розквіту та занепаду країн античного світу

З розвитком су­спільства виникали ширші уявлення про економічні відносини, з'явилися окремі висловлювання, ідеї економічного характеру. Вони стали складовою архаїчного мислення і дійшли до нас в усній твор­чості стародавніх народів, релігіях, міфах, легендах та переказах, а пізніше знайшли своє відображення у писемних творах.

З часом окремі мислителі спробували проаналізувати характерні риси господарських явищ. Проте їхні економічні погляди ще не ві­докремилися в якусь самостійну галузь знань. Певні економічні пи­тання (наприклад, опис виробничого досвіду, поради щодо організа­ції та ведення господарства, характеристика економічної політики держав та економічного змісту реформ різних правителів тощо) бу­ло відображено, головне, у документах нормативного характеру, що регламентували господарську діяльність, економічні відносини між громадянами, а також у творах стародавніх авторів. У процесі істо­ричного розвитку формується економічне мислення, а окремі висло­влювання, поодинокі ідеї переростають у систему економічних знань, в економічні вчення. Це започаткувало етап виникнення та становлення економічної науки.

Ясна річ, економічна думка Стародавнього світу відображала стан соціально-економічного та політичного розвитку тогочасних су­спільств. Деякі з них були суспільствами азіатського способу виробни­цтва (держави стародавнього Сходу), інші — суспільствами античного способу виробництва (Стародавня Греція та Стародавній Рим). Відмін­ності між ними й визначали особливості їхньої економічної думки.