Поняття спілкування. Структура спілкування (перцептивна, комунікативна, інтерактивна)

За характером комунікантів у просторі та часі розрізняють спілкування:

l контактне

l дистантне

За наявністю чи відсутністю будь-якого посередника розрізняють спілкування:

l безпосереднє (пряме)

l опосередковане (непряме).

За формою існування мови розрізняють спілкування

l усне

l письмове

З погляду змінної — постійної позиції «я — мовця» і «ти — слухача» розрізняють спілкування:

l діалогічне

l монологічне

За кількістю учасників розрізняють спілкування

l міжособистісне (особисте)

l масове

За приватністю

l приватне

l офіційне

Уміння продуктивно спілкуватися з діловими партнерами, реальними або потенційними, - важлива професійна якість ділової людини, необхідний елемент його розмовної та психологічної культури. Адже часом важко бути ввічливим й уважним, коли перед тобою проходить багато людей, серед яких зустрічаються нервові, збуджені, ті, що погано чують, погано розуміють, повільні в рухах. Будь-яка взаємодія керівника з відвідувачем починається зі встановлення контакту. Якщо цього відвідувача ви бачите вперше, то особливе значення має перша емоційна реакція. Вона, безумовно, має бути позитивною, тобто словами, жестами, увагою до відвідувача необхідно виявити якщо не радість, то принаймні привітність і супроводити контакт усмішкою. Уміння професіонально увійти в контакт створює основу успіху розмови і є цінною якістю інспектора в очах співрозмовників. Контакт не стільки залежить від того, що говорить співрозмовник, скільки від того, як він поводиться.