Тема 8. Витрати виробництва

1. Поняття і види витрат.

2. Витрати виробництва в короткостроковому періоді.

3. Витрати виробництва в довгостроковому періоді.

1. Поняття і види витрат

Кожне підприємство прагне приймати такі рішення, які б дозволили в умовах обмеженості ресурсів максимізувати свій прибуток. Підприємство повинно вибрати такий технологічний процес, при якому кількість готової продукції виробляється з найменшими витратами факторів виробництва.

Витрати виробництва – це сума кошті, що витрачається на оплату всіх факторів виробництва, витрачених на виробництво певного товару.

В діяльності підприємств значне місце займають альтернативні витрати. Це певна сума доходів, яку можна було б отримати за найкращого способу використання ресурсів

Економічні витрати – це витрати, які фірма зобов’язана забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відвернути ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.

Економічна оцінка фірми базується на рентабельності шляхом ефективного використання наявних ресурсів.

Розглядаючи ці питання фірма зіштовхується з такими поняттями, як доход і витрати.

Прибуток визначається як відмінність проміж сукупної виручки та сукупними витратами.

ТR-TC = П, (8.1)

де ТR – сукупна виручка;

TC – сукупні витрати;

П – прибуток.

Виручка фірми – сума коштів, що одержала фірма від реалізації товарів за певний час.

Витрати фірми – витрати, які пов’язані з виробництвом товарів та послуг.

За способом формування витрати поділяються на економічні та бухгалтерські. Однак витрати бувають внутрішні і зовнішні. Бухгалтерський підхід базується на аналізі фінансового балансу фірми. Економічна оцінка базується на визначенні господарської перспективи фірми, а саме, на майбутніх витрат і заходах, щодо їх зниження; на зростанні рентабельності і шляхом найефективнішого і найкращого використання ресурсів. Економічний і бухгалтерський підходи до оцінки діяльності фірми відображаються в альтернативних витратах виробництва.

Альтернативні витрати це витрати на виробництво продукції, що відображають вартість найкращої з втрачених альтернатив використання ресурсів, за допомогою яких вони створені.

Основними видами альтернативних витрат є:

Зовнішні витрати (явні) – це платіж зовнішнім постачальником

Внутрішні витрати(неявні) – витрати на ресурси, якій належать самому підприємцю, а також нормальний прибуток, який припадає на такий важливий ресурс як підприємницька здібність.

Відмінності витрат обумовлює різні форми прибутку.

Це означає що, при визначенні обсягу реального прибутку необхідно виходити з такої ціни ресурсу, яку отримав би його власник при ефективному його використанні.

Економічні витрати дозволяють зрозуміти різницю між підходами бухгалтера і економіста до оцінки діяльності фірми. Бухгалтера хвилюють перш за все результати діяльності фірми за певний період. Економіста, навпаки, хвилюють перспективи діяльності фірми, її майбутнє.

2. Витрати виробника у короткостроковому періоді

Якщо фірма здійснила витрати, то їх вартість уже не повинна враховуватись у прийнятті майбутніх рішень, оскільки їх уже неможливо компенсувати. У довгостроковому періоді всі витрати є змінними, а в короткостроковому вони поділяються на постійні і змінні.

Постійні витрати (FC) –це витрати, величина яких у короткостроковому періоді не залежить від випуску продукції.

До постійних витрат відносять:

- орендна плата;

- витрати на капітальний ремонт споруд;

- амортизаційні відрахування;

- адміністративні витрати;

- виплати податків;

- страхові внески;

- відсотки за кредит.

- У графічному вигляді постійні витрати являють собою пряму лінію, де FC – постійні витрати; С – витрати.

Рис. 8.1. Постійні витрати	Рис. 8.2. Крива середніх постійних витрат

Середні постійні витрати (АFC) –це кількість постійних витрат виробництва яка, приходиться на одиницю випуску продукції.

Це відношення постійних витрат до кількості виробленої продукції:

(8.2)

де, АFC – середні постійні витрати;

FC – постійні витрати;

Q – обсяг випуску продукції.

Змінні витрати (VC) –це витрати, величина яких змінюється залежно від збільшення або зменшення обсягу виробництва.

До змінних витрат відносяться:

- витрати на сировину;

- витрати на енергоресурси;

- оплату праці;

- витрати на паливно – мастильні матеріали.

	Рис. 8.3. Змінні витрати
а) У початковий період організації виробництва змінні витрати зростають значно швидше чим обсяги виробництва (Q1). б) При досягненні оптимального випуску продукції відбувається відносна економія змінних витрат (Q2). в) При подальшому розширенні виробництва відбувається нове зростання змінних витрат, ніж зростання обсягів випуску продукції (Q3).
Q	Середні змінні витрати (АVC) – це кількість змінних витрат, яка припадає на одиницю випуску продукції: (8.3) де, АVC– середні змінні витрати; VC – змінні витрати; Q – обсяг випуску продукції. Свого мінімального значення АVCдосягають при оптимальному випуску продукції (Q1).
Рис. 8.4. Крива середніх змінних витрат

Сукупні витрати (ТС) –сукупність постійних і змінних витрат у зв’язку з виробництвом продукції в короткостроковому періоді.

Сукупні витрати (ТС) є функцією від випуску продукції (Q): ТС =s(Q)

	TC = FC + VC(8.4) де, TC– сукупні витрати; FC – постійні витрати; VC– змінні витрати.
Рис. 8.5. Сукупні витрати

Сукупні середні витрати можна одержати шляхом ділення сукупних витрат на кількість виробленої продукції.

(8.5)

де, АТС – сукупні середні витрати,

ТС – середні витрати;

Q – кількість продукції.

АТС можна визначити шляхом додавання середніх постійних і середніх змінних витрат:

(8.6)

Рис. 8.6. Середні витрати
Граничні витрати (МС) –це приріст сукупних витрат, які пов’язані з виробництвом додаткової одиниці продукції

, (8.7)

де, МС – граничні витрати;

ΔТС – приріст сукупних витрат;

Δ Q – приріст випуску продукції.

Граничні витрати можна визначити:

(8.8)

Ми бачимо, що FC не впливає на величину МС, граничні витрати є похідною функцією тільки змінних витрат короткостроковому періоді.

(8.9)

Рис. 8.7. Крива граничних витрат	Рис. 8.9. Граничні і середні витрати

Якщо МС < ATC, то крива середніх витрат іде донизу: виробництво кожної нової одиниці продукції зменшує середні витрати;

Якщо МС > AТС, то крива середніх витрат іде доверху: виробництво нової одиниці продукції збільшують середні витрати;

Якщо АС = min, то МС =АС.

Фірма як досконалий конкурент в умовах рівноваги

Сучасна економічна теорія стверджує, що максимізація прибутку або мінімізація витрат досягається тоді, як граничний дохід дорівнює граничним витратам (МR = MC). В умовах досконалої конкуренції ціна дорівнює граничному доходу, а також кривій попиту (Р = МR =Д). В умовах короткострокового періоду можна визначити чотири типи фірм.

1) Фірма якій вдається покрити тільки середні граничні витрати – називається граничною фірмою (AVC = Р).

	Рис. 8.10. Гранична фірма

У такому випадку фірма може працювати в умовах тільки короткострокового періоду.

При AVC = Р, фірма може покрити середні змінні витрати, при виробництві Q₁ продукції.

У випадку збільшення ціни вона в змозі покрити не тільки AVC, але і всі витрати.

2) Фірма якій не вдається покрити середні змінні витрати повинна бути закрита (Р<AVC) називається заграничною фірмою.

Q1
Рис. 8.11. Загранична фірма

У цьому випадку фірма не може бути конкурентоспроможною.

Вона не може своїм доходом покрити середні змінні витрати.

3) Фірма яка може покрити не тільки середні змінні витрати, але і середні сукупні витрати називається дограничною фірмою з нормальним прибутком.

	При ATC =Р фірма може покрити середні сукупні витрати. Це дозволяє їй отримати нормальний прибуток.
Рис. 8.12. Догранична фірма з нормальним прибутком

4) Фірма, якщо ціна на її продукт значно вище середніх сукупних витрат, то вона буде отримувати надприбуток.

Рис. 8.13. Догранична фірма з надприбутком

У цьому випадку (P>ATC) фірма може покрити як АТС так і AVC і отримувати при виробництві Q.

Надприбуток. Фірма є дограничною фірмою з надприбутком.

На основі цих випадків можна зробити висновок:

- якщо MC<P, то виробництво можна збільшити;

- якщо MC>P, то таке виробництво здійснюється в збиток і його потрібно припинити.

3. Витрати виробництва в довгостроковому періоді

В умовах довгострокового періоду фірма може змінити всі свої ресурси (всі фактори стають змінними), галузь поповнюється новою кількістю фірм.

Фірма може при зміні своїх параметрів розширити виробництво, знижуючи при цьому середні витрати.

У випадку зростання продуктивності середні сукупні витрати зменшуються (перехід від АТС₁, до АТС₂) (рис. 58).

	Рис. 8.14. Сукупні витрати у довгостроковому періоді

При умові спадної продуктивності середні сукупні витрати зростають (перехід від АТС₃ до АТС₄).

З’єднання точок мінімуму АТС₁, АТС₂, АТС₃ ,АТС₄ дозволяє отримати середні сукупні витрати у довгостроковому періоді (ATCL)

Якщо має місце позитивний ефект масштабу, то крива довгострокових середніх витрат, має негативний нахил.

Якщо має місце постійна віддача від масштабу, то крива має горизонтальний вигляд.

При зростанні витрат від росту масштабу виробництва крива спрямовує до верху.

Питання для самоконтролю

1. Які фактори впливають на поведінку фірми?

2. У чому полягає сутність економічного та бухгалтерського прибутку?

3. Дайте характеристику постійних та змінних витрат?

4. Побудуйте графік всіх видів витрат.

5. Поведінка фірми у довгостроковому періоді.

Розділ 3. Теорія ринкових структур: ринок продукту

Тема 9. Ринок досконалої конкуренції

1. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристика.

2. Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді.

3. Ринок досконалої конкуренції в довгостроковому періоді.

1. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристика

Як відомо, метою кожного підприємця є отримання прибутку. Однак обсяги прибутку залежать від ринкової ситуації, від типу конкуренції. Залежно від типу конкуренції виділяють чотири групи ринків: досконалої (чистої) конкуренції, чистої монополії, монополістичної конкуренції та олігополії. У цій темі детальніше розглянемо проблеми вибору обсягів виробництва та максимізації прибутку для досконалої конкуренції.

Досконала конкуренція є найбільш вираженою схемою ринкової структури, яку можна використовувати для аналізу економічних процесів. Вона е ідеальним типом ринкової структури, перевага якого полягає в тому, що завдяки його існуванню стає можливим чітке визначення системи обмежень, з якими стикається фірма на шляху максимізації прибутку. Ринок досконалої конкуренції – це ринок, який відповідає ознакам досконалої конкуренції.

Ознаки ринку досконалої конкуренції:

- наявність великої кількості незалежних продавців;

- виробниками пропонується стандартизована однорідна продукція;

- окремі фірми здійснюють незначний контроль над ціною (принцип згодний з ціною);

- перешкоди для вступу та виходу із галузі відсутні;

- величезна кількість продавців володіють повною інформацією відносно цін.

Попит на продукцію конкурентної фірми

В умовах досконалої конкуренції ні одна з фірм не може впливати на ринкову ціну товару, бо кожна з них згідно з умовами формування ринку досконалої конкуренції має дуже незначну ринкову частку продажу.

Особливості попиту на продукт конкурентної фірми проявляється через динаміку основних показників, що характеризують її доходи, залежно від обсягів продаж.

Валовий доход (ТR) – загальна виручка від продажу всього обсягу продукції.

Середній дохід (АR) – валовий доход у розрахунку на одиницю проданої продукції.

(9.1)

де АR – середній доход;

ТR – валовий доход;

Q – обсяг проданої продукції.

Граничний доход (МR) – приріст валового доходу від продажу кожної додаткової одиниці продукції

(9.2)

де МR – граничний доход;

ΔТR – приріст валового доходу;

ΔQ – прирістобсягу проданої продукції.

Графічно залежність динаміки перелічених показників від обсягів виробництва показано на основі табличних даних.

Таблиця 9.1.

Валовий середній, граничний доходи фірми

Р	Q	TR	MR	AR

TR = P*Q = 131*1 =131

Рис. 9.1. Валовий, середній та граничний доходи конкурентної фірми

Валовий доход конкурентної фірми зростатиме прямо пропорційно обсягу продаж. Ціна за одиницю товару, середній та граничні доходи в умовах конкурентного ринку завжди будуть рівними Р =АR=МR.

Крива попиту досконалої конкурентної фірми – це крива, яка відображає попит на продукцію окремої фірми обсяг продажу якої не впливає на зміну ринкової ціни.

Графічно ця крива зображується у вигляді горизонтальної лінії. Попит є досконало еластичний за ринковою ціною.

Рис. 9.2. Крива попиту конкурентної фірми

Пропозиція конкурентної фірми

Модель пропозиції конкурентної фірми виходить з припущення заданості її економічної поведінки на максимізацію прибутку. Крива пропозиції конкурентної фірми показує, який обсяг випуску продукції буде виробляти та пропонувати фірма, щоб максимізувати прибуток. Вона буде співпадати з тією частиною кривої граничних витрат фірми, яка розташована вище кривої її середніх змінних витрат.

Ринкова пропозиція складається з обсягів пропозицій всіх фірм, що пропонують свою продукцію на ринку по будь-якій можливій ціні.

Оскільки крива пропозиції кожної фірми – це частина кривої й граничних витрат (МС), яка лежить вище кривої середніх змінних витрат (AVC), то крива ринкової пропозиції S буде отримана як результат додавання кривих MC.

2. Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді

Модель поведінки виробника вимагає дати відповіді на такі запитання:

- Варто чи не варто виробляти продукт?

- Скільки потрібно виробляти продукції?

- Що принесе виробництво: чи прибуток чи збитки?

Для конкурентної фірми стан, в якому кількість товарів, що нею виробляється, визначається рівнянням P = MC = MR, називається рівноважним.

Виходячи з того, що в умовах досконалої конкуренції доход фірми дорівнює ціні (MR = P), стан рівноваги може бути також визначений рівнянням Р = МС. Таким чином, конкурентна фірма досягає стану короткострокової рівноваги, коли Р = MR= MC (графік).

У виробничої діяльності фірма намагаєтьсяздобути максимальний прибуток, тобто її мета – максимізація прибутку. Фірма прагне максимізувати прибуток, намагаючись максимізувати різницю між валовим доходом (TR) і валовими витратами (ТС). Передбачається, що фірма враховує зміни величини витрат у процесі випуску продукції і вибирає такий його обсяг, який дасть максимум прибутку, що і буде відповідати максимальній різниці (TR - ТС).

Основні підходи до визначення ефективності діяльності фірми:

- порівняння валового доходу та сукупних витрат;

- порівняння граничного доходу та граничних витрат

Ці підходи використовуються у всіх ринкових структурах. Різниця між валовим доходом та сукупними витратами фірми при якомусь обсязі виробництва має позитивне значення, де вирішується питання чи виробляти продукцію, чи прийняти виробництво.

Таблиця 9.2.

Вибір обсягів виробництва у короткостроковому періоді

Q	Ціна/TR	MR при Р	VC	FC	TC	EP1	EP2	EP3	MC
								-100	-100	-100	-100	-
										-59	-109	-119
										-8	-108	-128
											-97	-127
											-76	-116
											-65	-115
											-64	-124
											-73	-143
											-102	-182
											-151	-241
											-220	-320

1. Випадок максимізації прибутку.

а) При ціні 131 грн. Фірма повинна виробляти 9 одиниць продукції де вона отримує максимальний прибуток 299 (TR-ТС = 1179 - 880)

б) При використанні правила MR = МС фірма також при виробництві 9 одиниць продукції має максимальний прибуток MR = МС, або 131 = 130.

2. Випадок мінімізації збитків.

а) Зниження ціни до 81 грн. приведе до того, що при кожному рівні обсягу виробництва фірма має негативний економічний результат. Найменшими ці збитки будуть при виробництві 6 одиниць продукції (- 64) (TR-ТС = 486 - 550 = - 64). У цій ситуації фірма може продовжувати свою діяльність тільки при виробництві вищезгаданих 6 одиниць продукції так як за рахунок валового доходу вона може покрити змінні витрати і частково постійні витрати (ТR – VС = 486 - 450 = 36).

б) Порівняння граничного доходу і граничних витрат (MR = МС, 81=80) згідно з даними таблиці 9.2., визначає, що при ціні 81 грн. Фірма виробляє (-6) одиниць продукції, цей обсяг дозволяє фірмі ще працювати.

3. Випадок закриття фірми.

Зниження ціни до 71 грн. робить виробництво взагалі недоцільним. Фірма своїм доходом не в змозі покрити змінні витрати.

Рис. 9.3. Варіанти максимізації прибутку мінімізації збитків і закриття фірми

Рис. 9.4. Положення фірми в умовах короткострокового періоду

Якщо лінія граничного доходу перетинає криву середніх витрат, то фірма вирішує проблему максимізації прибутку.

У точці де перетинається MR та МС фірма має максимальний розмір прибутку (Р, К, О, F).

Якщо лінія граничного доходу переходить нижче ніж крива середніх витрат, але перетинає криву середніх змінних витрат, то, обираючи певний обсяг виробництва, фірма вирішує проблему мінімізації збитків. При цьому також використовується правило MR = МС. У цьому випадку фірма за рахунок доходу може покрити при обсязі виробництва Q₂ змінні витрати. Фірма може далі існувати.

Якщо лінія граничного доходу не перетинає криву середніх змінних витрат, то для фірми доцільним було б припинити свою діяльність.

Отже, використання як першого так і другого підходу приводить до однакових висновків.

Таблиця 9.3.

Положення конкурентної фірми в умовах короткострокового періоду

Чи варто виробляти	І підхід	ІІ підхід
TR>TC або TC-TR<FC	Так, якщо P>AVC
Який обсяг продукції варто виробляти	TR-TC = max TC-TR = min	MR=MC
Чи отримує фірма позитивний економічний результат	Так, якщо TR>TC, ні, якщо TR<TC	Так, якщо P>AVC ні, якщо P<ATC

3. Ринок досконалої конкуренції в довгостроковому періоді

Досконало конкурентна фірма виробляє продукцію в умовах довгострокового періоду у такому випадку, якщо ціна буде знаходитися на рівні середніх витрат.

Р=LAC

Рис. 9.5. Рівновага конкурентної фірми в довгостроковому періоді

Довгостроковий період – це період, де всі види витрат розглядаються як змінні витрати

Довгостроковий період – це пристосування галузі до потреб ринку відбувається шляхом залучення в галузь нових виробників чи виходу їх із галузі.

Всі фірми мають однакові криві витрат.

Рівновага галузі в довгостроковому періоді спостерігається тоді, коли конкурентні фірми не прагнуть ані вступити в галузь, ані покинути її, а також не намагаються збільшити чи скоротити масштаби виробництва.

В довгостроковому періоді всі види витрат розглядаються як змінні витрати, у цьому періоді фірми можуть як збільшувати, так і зменшувати масштаби виробництва. В галузь можуть ввійти нові фірми, частина фірм може покинути галузь.

Конкурентна фірма знаходиться в стані довгострокової рівноваги: при рівноважному обсязі випуску продукції Р (ціна) дорівнює МС (граничним витратам), а також дорівнює середнім сукупним витратам. У цих умовах досягається ефективність розподілу Р = МС = АС.

Крива пропозиції конкурентної фірми в довгостроковому періоді – це крива, що показує обсяг випуску продукції, який фірма буде виробляти при кожному значенні ціни, щоб досягти максимізації прибутку на довгостроковому інтервалі.

Ефективність ринку досконалої конкуренції

1. Ефективність конкурентних фірм реалізується в тому, що з рештою ціна встановлюється на рівні мінімальних середніх витрат. При існуючій технології виробництва споживачі одержують потрібні їм товари за більш нижчими цінами.

2. Фірма в умовах конкурентного ринку максимізує прибуток, буде залучати ресурси та виробляти товар, до тієї точки, в якій Р = МС. Це буде свідчити про те, що ресурси розподілено ефективно.

Питання для самоконтролю

1. Покажіть основні ознаки ринку досконалої конкуренції?

2. Умови діяльності фірми в короткостроковому періоді.

3. При яких умовах досягається максимізація прибутку конкурентної фірми?

4. У чому полягає мінімізація витрат фірми?

5. Коли фірма приймає рішення припинити виробничу діяльність?