ББК 65.01 2 страница

Функція корисності – це співвідношення між обсягами товарів та послуг, що споживаються і рівнем корисності якого досягає споживач:

U =f (Q_x, Q_y...Q_n) (2.2)

де, U – корисність;

Q_x – кількість товару Х;

Q_y – кількість товару У

2. Закон спадної граничної корисності блага

За певний проміжок часу, протягом якого смак споживача не змінюється, гранична корисність кожної наступної одиниці продукції буде спадати, тому що потреба в цьому конкретному продукті буде поступово задовольнятися.

Гранична корисність блага спадає, тобто корисність кожної наступної одиниці блага, яку одержує споживач в даний момент, менше корисності попередньої одиниці.

У цьому полягає перший закон Госсена.

Це падіння граничної корисності по мірі придбання споживачем додаткових одиниць певного продукту відоме під назвою закону спадної граничної корисності.

Бажання збільшити кількість споживних благ до рівня повного насичення потреби веде до зменшення корисності певної наступної одиниці блага. При досягненні максимуму сукупної корисності гранична корисність дорівнює нулю.

Рис. 2.2. Сукупна корисність

Корисність збільшується, якщо збільшується кількість товарів, які споживаються.

Рис.2.3. Гранична корисність

Це свідчить про те, що зменшується додаткова, або гранична корисність.

При цьому якщо сукупна корисність досягає свого максимуму, гранична корисність дорівнює нулю.

TU = max

MU=0

Це означає, що потреба у даному продукті повністю задоволена. Таким чином, спад корисності пояснюється із зниженням інтенсивності потреби у міру її задоволення і відображається на графіку у від’ємному нахилі кривої граничної корисності і в поступовому зменшенні кута нахилу кривої сукупної корисності.

У цьому полягає закон спадної граничної корисності.

Кожний споживач прагне забезпечити собі максимальний рівень корисності.

3. Рівновага споживача

В умовах кардиналістського підходу аналіз поведінки споживача визначається таким чином:

- його раціональна поведінка й прагнення до максимізації сукупної корисності;

- наявність системи переваг і точне уявлення про граничну корисність благ;

- бюджетне обмеження.

Рівновага споживача означає досягнення максимальної сукупної корисності, яка досягається за умови дотримання принципу рівної корисності.

Функція корисності максимізується у тому випадку, коли грошовий доход споживача розподіляється таким чином, що кожна грошова одиниця, яка витрачена на придбання будь-якого блага приносить однакову граничну корисність.

Правило максимізації корисності дозволяє зробити наступний висновок:

якщо , то

Це правило показує, що у стані рівноваги (максимум корисності при заданих смаках споживача, цінах та доходах) корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на придбання будь – якого товару, однакова незалежно від того, на який товар вона витрачена.

Цей висновок називають другим законом Госсена.

Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме товари таким чином, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю ціни були рівні. Цей підхід називається еквімаржинальним принципом.

Коли споживач розподіляє свій бюджет згідно другого закону Госсена, тоді його покупки стають оптимальними. Такий стан називають рівновагою споживача.

Контрольні запитання:

1. Які фактори визначають вибір споживача в ринковій системі?

2. У якому випадку треба визнавати поведінку споживача раціональною?

3. Покажіть основні постулати споживчого вибору.

4. Поясніть особливості рівноважного споживання.

Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача

1. Вибір споживача з ординалістських позицій.

2. Криві байдужості, їх властивості.

3. Бюджетна лінія.

4. Модель раціонального споживного вибору.

1. Вибір споживача з ординалістських позицій

Теорія споживацького вибору заснована на припущенні, що споживач поводиться раціонально, намагаючись максимізувати задоволення своїх потреб у процесі купівлі та споживання товарів і послуг у певному їх сполученні.

Купуючи що-небудь у магазині чи на ринку, ми, перш за все, вибираємо те, що задовольняє наші потреби. Але одні і ті ж потреби можуть задовольняти різні блага, тому потрібно розглянути поняття «уподобання споживача».

Уподобання споживача — це система цінностей людини щодо благ, це ранги, які споживач встановлює для альтернативних варіантів задоволення своїх потреб.

Крім уподобань, на споживацький вибір впливають ціни благ та доходи споживача.

Отже, споживацький вибір — це прийняття та реалізація рішень на підставі уподобань, ціни благ та доходів споживача з метою максимізації задоволення його потреб.

Отже, кожний споживач, опинившись перед вибором, має вирішити: що купити; скільки коштує товар чи послуга; чи вистачить грошей, щоб здійснити покупку. А це, у свою чергу, спонукає споживача на наступні дії: з'ясувати корисність речі для споживача; встановити її ціну; визначити дохід споживача.

Ці три проблеми - корисність, ціна і дохід - і становлять зміст теорії поведінки споживача.

В основі ординалістської теорії поведінки споживача лежать наступні припущення (аксіоми уподобань):

1. Порівнянність - з двох наборів благ людина вибирає для себе привабливіший набір, або вказує на їх еквівалентність з власної точки зору (не бачить між ними відмінності).

2. Транзитивність - споживач встановлює певний порядок уподобань.

Якщо набір благ A привабливіший для суб'єкта, ніж набір B, а набір В, у свою чергу, переважає привабливістю набір C, то набір A буде привабливішим також і за набір C.

3. Ненасичуваність - л юди завжди надають перевагу більшій кількості товару чи послуг (якщо товари якісні). Це означає, що потреби в товарах та послугах не мають насичення.

Проте грошовий дохід споживачів має обмежену величину і люди повинні узгоджувати бажання із бюджетом. Бюджет залежить від доходу і від цін товарів і послуг.

Споживачі повинні обрати, як найкращим способом задовольнити свої уподобання, не витрачаючи більше, ніж дозволяє бюджет.

В основі споживацького вибору знаходяться такі чинники, як:

1. Бюджетне обмеження.

2. Ціни.

3. Споживчі передбачення.

Підхід до пояснення споживчої поведінки з позиції ординалістів ґрунтується на використанні лінії споживчого бюджету та кривих байдужості.

З позиції ординалістської теорії граничної корисності:

1) Гранична корисність не може бути виміряною.

2) Суб’єкт вимірює не корисність окремих благ, а корисність наборів благ.

3) Суб’єкт в змозі виміряти тільки порядок переваг наборів благ.

4) Всі набори благ можна згрупувати, розподілити їх по множині на основі граничної корисності.

5) Графічно набір варіантів, які мають однакову граничну корисність відображається у виді набору кривих байдужості.

6) Теорія граничної корисності постає у цілому як модель кривих байдужості.

2. Криві байдужості, їх властивості

Підхід до пояснення споживчої поведінки з позиції ординалістів ґрунтується на використанні лінії споживчого бюджету та кривих байдужості.

З’ясувавши основні особливості споживчого вибору на основі граничної корисності блага, слід розглянути його здійснення за допомогою набору байдужості, тобто набору варіантів споживчого вибору, кожен з яких має однакову корисність. Графічним зображенням набору байдужості є крива байдужості.

Крива байдужості – це крива, яка виявляє комбінації економічних благ, які забезпечують однаковий рівень задоволення.

Таблиця 3.1.

	Сітка споживача Комбінації М’ясо Сир А   1,5 B     C 2,5 2,5 Д
Рис. 3.1. Крива байдужості

Крива байдужості визначає багато комбінацій м’яса і сиру, які носять однакову, з точки зору споживача, корисність. Тобто між наборами товарів А, В, С, Д споживач не вбачає ніякої різниці.

Набір товарів, що відповідає координатам точки F забезпечує більший рівень задоволення споживача ніж будь-який набір, що належить кривій байдужості.

	Безліч кривих байдужості утворюють карту кривих байдужості.
Рис. 3.2. Карта кривих байдужості

Криві байдужості мають певні властивості:

- криві байдужості мають негативний нахил;

- криві байдужості випуклі до початку координат;

- криві байдужості не перетинаються, через будь яку точку можна провести лише одну криві байдужості;

- набори товарів на кривих, більш віддалених від початку координат, відповідають вищому ступеню споживчого задоволення.

Гранична норма заміщення

Розглядаючи криві байдужості, треба звернути увагу на здатність товарів до взаємозамінювання. Наприклад, беремо для аналізу набір споживача, який складається лише з двох благ, наприклад, молока і хліба (У,Х), то зменшення споживання молока (У) на певну кількість може бути компенсоване збільшенням споживання хліба (Х) і навпаки. При цьому споживач буде знаходиться у своєму вибору на одній і тій самій кривій байдужості та буде отримувати однакове задоволення.

Гранична норма заміщення (MRS_xy) – це кількість товару У на яку згоден відмовитись споживач, щоб отримати додаткову одиницю товару Х.

Зменшення граничної норми заміщення при переміщенні вздовж кривої байдужості до низу є важливою передумовою її формування.

У2     У1     х+ ∆х	Взаємна заміна благ Х та У має сенс тільки у межах відрізку ВС. Це є зона субституції:
Рис. 3.3. Гранична норма заміщення

Гранична норма заміщення завжди виражається від’ємним числом (MRS_xy<0), адже ΔХ<0,оскільки Х₂<Х₁.

Гранична норма заміщення пов’язана з граничними корисностями блага Х і блага У. Заміна одного блага іншим також може бути визначена відношенням МU_X до MU_Y.

У такому випадку, якщо гранична корисність товару збільшується, то його кількість буде у споживанні скорочуватися.

3. Бюджетна лінія

Криві байдужості дозволяють виявити переваги споживачів, але не враховують такі фактори впливу на процес споживання, як ціни товарів та дохід споживача. Для того, щоб визначити, який саме набір товарів обере споживач, потрібна додаткова інформація, яка пов’язана з бюджетним обмеженням.

Бюджетне обмеження показує, яку кількість споживчих наборів готовий продати за визначену кількість грошей.

Бюджетна лінія – це лінія, що визначає, яку кількість споживчих наборів може продати споживач за певну суму грошей у межах свого доходу.

Рівняння бюджетного обмеження має вигляд:

І = Р_Х*Х + Р_У *У, (3.1)

де І – доход споживача РХ – ціна блага Х; РУ – ціна блага У; Х – кількість блага Х; У – кількість блага У;   де - кутовий коефіцієнт прямих витрат, який вимірює нахил цієї лінії до осі абсцис.

Рис. 3.4. Бюджетна лінія

Якщо Х=0, то , при У=0, .

Економічний сенс перехрещення бюджетної лінії з осями координат полягає у тому, що воно показує максимальну кількість товару одного виду, який може бути купленим, коли інший товар не купується зовсім.

Економічний сенс нахилу бюджетної лінії міститься в тому, що він показує кількість товару Х, який купують за рахунок відмови від одиниці товару У.

Фактори які впливають на бюджетну лінію

Зміна доходу споживача. Бюджетна лінія пересовується при збільшенні доходу праворуч і навпаки при його зменшенні.   Зміна цін на товари. Це приводить до того, що якщо змінюється ціна на благо Х, то змінюється кут нахилу лінії.

4. Модель раціонального споживання вибору

Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність при даних бюджетних обмеженнях. Для демонстрації процесу вибору сумістимо на одному графіку карту кривих байдужості та лінію бюджетних обмежень. Рухаючись вздовж бюджетної лінії споживач може знайти точку, яка б відповідала максимальному задоволенню його потреб, тобто відповідала найбільшій корисності. Така точка буде розташована на найвищій кривій байдужості, яка може бути досягнута в межах даного бюджету.

Споживач максимізує корисність при наявності певних бюджетних обмежень.

Рис. 3.5. Рівновага споживача

Точка дотику (В) вищої кривої байдужості U₂ з бюджетним обмеженням визначає положення рівноваги споживача. Крива U₁, яка перетинає бюджетну лінію, є неоптимальним рішенням для споживача, а крива U₃ більш високого рівня корисності не може бути досягнута тому, що виходить за межі його бюджету.

Загальна умова рівноваги споживача означає, що споживач розподіляє свій доход на всі товари таким чином, щоб урівняти граничну корисність, що припадає на одну грошову одиницю, яка витрачається на кожний товар. Цей підхід визначається еквімаржинальним принципом.

Рівновага споживача, при якій він придбає обидва товари, називається внутрішньою.

Споживач який максимізує свою корисність при придбанні лише одного товару досягає рівноваги, яка називається кутовою.

Наприклад, студент, що споживав молоко і булочки, вирішив обмежити споживання молока, тоді кут нахилу кривої байдужості значно зросте, і в жодному місці лінія бюджетних обмежень не зможе бути дотичною до такої кривої байдужості. Рівновага буде досягатися в точці, яка відповідає максимально можливій кількості булочок, що може придбати студент залежно від його бюджету.

Рис. 3.6. Рівновага споживача для комплементарних товарів

У наведеному прикладі кутова рівновага може перетворитися у внутрішню, коли ціни значно знизяться на молоко чи значно зростуть на булочки. Якщо споживач взагалі не захоче відмовлятися від булочок заради молока, то крива байдужості матиме вигляд вертикальної прямої, і перехід від кутової рівноваги до внутрішньої буде взагалі неможливий.

Контрольні запитання:

1. У чому полягає суть теорії споживача?

2. Покажіть відмінності між кардиналістською та ординалістською теоріями?

3. Як построїти бюджетну лінію і що вона визначає?

4. Що лежить у основі визначення рівноваги споживача?

Тема 4. Аналіз поведінки споживача

1. Реакція споживача на зміну його доходу.

2. Реакція споживача на зміну цін товарів.

3. Ефект заміщення та ефект доходу.

1. Реакція споживача на зміну його доходу

Вибір споживача залежить не тільки від його вподобань та переваг, але й від рівня доходу. Відомо, що збільшення грошового доходу означає зміщення бюджетної лінії праворуч вгору. Аналогічний результат може бути досягнутий при зниженні цін, що також означає збільшення реального доходу. При зменшенні грошового доходу бюджетна лінія буде зміщатися ліворуч донизу.

Збільшення грошового доходу означає зміщення бюджетної лінії праворуч вгору. Якщо зобразити на рисунку відповідний графік, де показані точки рівноваги споживача при різних рівнях його доходу, що проходить через ці точки, то отримаємо криву «дохід споживання».

	Точки К1, К2, К3, К4 показують послідовність зміни рівноваги споживача.   Крива «доход-споживання» має назву кривої рівня життя.

Рис. 4.1. Крива «доход-споживання»

Лінія “доход-споживання” проходить через всі точки рівноваги споживача, що відповідає різним рівням його доходу.

Ця крива дає інформацію про залежність обсягу споживання блага від рівня доходу споживача. Характер кривої «доход-споживання» залежить від оцінки товару споживачем. Якщо крива «доход-споживання» виходе з початку координат під кутом 45^о, то це означає, що з збільшенням доходу споживач в однаковій пропорції збільшує споживання і блага У, і блага Х. Якщо придбання товару збільшується непропорційно, то змінюється кут нахилу кривій.

Товари, що споживаються у більшій кількості, коли зростає доход споживача, є нормальні товари.

Товари, споживання яких зменшується за умови зростання доходу споживача є неякісні товари.

Для нормальних товарів крива “доход-споживання” має зростаючий характер, для неякісних – спадний.

Належність товару до тієї чи іншої групи залежить не стільки від його специфічних властивостей, скільки від сприйняття цього товару споживачем. Те, що для одного споживача буде нормальним товаром, інший оцінюватиме як неякісний.

Крім того, оцінка товару змінюється залежно від доходів споживача. Так, при певному рівні доходу користування міським транспортом буде сприйматися як нормальний товар. Проте, коли доходи зростуть до певного рівня, споживач віддаватиме перевагу таксі або власному автомобілю, а тому поїздка на автобусі чи трамваї перетвориться у неякісний товар.

Тому для нормальних товарів крива «дохід – споживання» матиме зростаючий характер, а для неякісних — спадний.

Разом з тим, є група товарів, яка не належить ні до нормальних, ні до неякісних. Обсяги їх споживання не залежать від рівня доходу споживача. Це порівняно дешеві товари, які не мають ефективних субститутів. Малоймовірно, що хтось у разі зростання доходу збільшить чи зменшить споживання, наприклад, солі. Отже, крива «дохід – споживання» для цієї групи товарів матиме вигляд вертикальної прямої лінії.

Від кривої «дохід – споживання» легко перейти до, так званих, кривих Енгеля.

Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит.

1. При незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення за умови зростання доходів сім’ї.

2. Споживання освітніх, медичних, юридичних послуг має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи.

Згідно з цим крива Енгеля передбачає те, що при незмінних цінах на всі блага частка бюджету сім’ї, якій витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення за умови зростання сімейного доходу.

	Закон Енгеля: - певний приріст доходу спричиняє менший приріст споживання товару Х. - для певної групи товарів (предмета розкоші, споживання яких зростає швидше, ніж зростає доход споживача) крива Енгеля може зростати з прискоренням.
Рис. 4.2. Крива Енгеля

2. Реакція споживача на зміну цін товарів

При дослідженні кривої «дохід - споживання» дохід був величиною змінною, але ціни були постійними. Передбачимо, що дохід остається величиною постійною, а змінюється тільки ціна одного з товарів.

Припустимо, що змінюється ціна блага Х. Визначаючи точки дотику кривих байдужості U_1, U_2, U_3, U₄ з бюджетним обмеженням точками К_1, К_2, К_3, К₄ поєднуючи їх, ми визначаємо криву «ціна – споживання». Крива «ціна – споживання» показує, як змінюється обсяг закупок товару Х (точки К_1, К_2, К_3, К₄) при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту. Від цієї кривої можна перейти до кривої індивідуального попиту.

Залежність між ціною на товар (Р_Х) та розміром його закупок для споживача відображає крива попиту.

У цьому випадку доход є постійним, змінюється тільки ціна одного з товарів.

Х Рис. 4.3. Крива “ціна споживання”	Х

Рис.4.3а Крива індивідуального попиту

3. Ефект заміщення та ефект доходу

Якщо ціна товару X змінюється, то можливості споживача придбати різні набори товарів теж змінюються. З одного боку, зниження цін на товар X робить його привабливішим для споживача, оскільки він стає дешевшим щодо товарів-субститутів. З іншого боку, вивільнення коштів від здешевлення покупки товару X дає змогу людині збільшити споживання інших товарів. Таким чином, зростає реальний дохід споживача, хоча його номінальний дохід залишається попереднім.

Реакція споживача на таке зростання реального доходу значною мірою буде залежати від його ставлення до споживчих якостей товару. Щоб моделювати поведінку споживача, необхідно розмежовувати дію двох ефектів, які спостерігаються при зміні цін на один з товарів.

А

	X

Рис. 4.4. Ефект заміщення та ефект доходу

Ефект заміщення — це ефект, який вказує на те, що споживач у процесі споживання заміщує товаром, що став дешевше, інші більш дорогі товари.

Ця заміна ілюструється рухом вздовж кривої байдужості U, (переміщення з точки А у точку С (відрізок R - R₁).

Ефект доходу — це ефект, який виникає внаслідок впливу на попит споживача зміни обсягу його реального доходу. Зміна останнього викликана зміною ціни товару X без врахування ефекту заміщення. Ефект доходу показує механізм переміщення від однієї кривої байдужості (U₁) до іншої U₂ (відрізок R₂ – R₁).

Ми бачимо, що зростання доходу суперечливо впливає на споживання нормальних та неякісних товарів. Якщо із збільшенням доходу споживання нормальних товарів зростає, то споживання неякісних товарів зменшується. Ефект заміщення однаково спрацьовує однаково і щодо нормальних товарів, і щодо неякісних товарів (таблиця 4.1).

Таблиця 4.1.

Ефекти доходу та заміщення

Ефект	Споживання товарів
Нормального	Неякісного
Доходу: - ціна зменшується - ціна зростає Заміщення - ціна зростає - ціна зменшується	зростає зменшується   зменшується зростає	зменшується зростає   зменшується зростає

Розмежування ефекту доходу та ефекту заміщення має важливе значення для розуміння закономірностей ціноутворення в умовах ринкової економіки і дозволяє визначити зміни попиту при зростанні та падінні цін на товари і послуги.

Неякісний товар для якого ефект доходу переважає над ефектом заміщення називається товаром Гіффена.

Зростання споживання неякісного товару із підвищенням ціни на нього є парадоксом Гіффена.

Q	Якщо ціна на товар збільшується з Р1 до Р2, то Q1 знизиться до Q2. Але у випадку неврожаю з ростом ціни (РС) на неякісний товар попит збільшується до Q3. З’єднуючи точки N1 і N2 ми маємо у довгостроковому періоді криву попиту, яка змінюється у тому ж напрямку як і ціна. У цьому випадку крива довгострокового попиту має позитивний нахил.

Рис. 4.5. Парадокс Гіффена