Класифікація методів науки криміналістики

Проблема класифікації методів найбільш дискутується в методології криміналістики. Класифікаційні системи криміналістичних методів наведені в працях Б.М.Шавера (1938 р.), С.М.Потапова (1946 р.), С.П.Мітрічева (1960 р.), О.М.Васильєва (1962 р.), В.П.Колмакова (1965 р.), Р.С.Бєлкіна (1965 р.), М.В.Салтевського (1969 р.), І.Ф.Пантелєєва (1982 р., 1988 р.), В.Я.Колдіна (1990 р.) та ін. Дискусії щодо цієї проблеми тривають і досі. Останні досягнення науки та взагальнення досвіду практики свідчать, що в розв’язанні проблеми класифікації методів науки криміналістики слід керуватися загальноприйнятою класифікацією з урахуванням рівнів загальності дослідження та поділяти методи на всезагальні, загальні та часткові (спеціальні або приватнонаукові). Така класифікація методів пізнання загальновизнана, вона поділяється більшістю вчених-криміналістів, відображена у підручниках та наукових працях.

Методи науки криміналістики дуже різноманітні, особливо часткові, оскільки в процесі судово-слідчої діяльності доводиться добувати та досліджувати доказову інформацію із різноманітних матеріальних та ідеальних відображень, застосовувати безліч технічних засобів та методів. Саме через це проблема класифікації має теоретичне та практичне значення.

У теоретичному плані класифікація методів конкретної науки свідчить про її зрілість, сформованість “інструментарію” дослідження її предмета. На практиці класифікація дозволяє швидше орієнтуватися у засобах пізнання та обирати методи та засоби дослідження, найбільш економічні і ефективні для досягнення поставленої мети. У навчальній та криміналістичній літературі існує, принаймні, чотири системи класифікації криміналістичних методів. Аналізуючи їх та поділяючи філософську концепцію про трирівневе ділення методів пізнання, можна запропонувати таку класифікацію криміналістичних методів:

1) Усезагальний метод – матеріалістична діалектика;

2) Загальні (загальнонаукові) методи: спостереження, вимірювання, експеримент, порівняння, моделювання, математичні та кібернетичні, логічні (аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія), група психологічних та природничо-наукових методів, які використовуються для розв’язання криміналістичних задач розслідування злочинів;

3) Часткові, частковонаукові або спеціальні методи – криміналістична ідентифікація та встановлення групової належності (групофікація), група методів збирання криміналістичної інформації з матеріальних джерел, група методів експертного дослідження матеріальних відображень, група методів встановлення фактів і розслідування окремих видів злочинів, група методів попередження злочинів криміналістичними засобами.

Запропоновану класифікацію розпізнають за двома ознаками: по-перше, в ній подано розгорнений перелік загальних методів, до якого входять логічні та психологічні методи, а також група методів природничих та технічних наук, що широко застосовуються у структурі приватних методів як пізнавальні прийоми; по-друге, часткові методи, крім двох – криміналістичної ідентифікації і криміналістичного встановлення групової належності, подані в класифікації у вигляді груп, усередині яких можлива самостійна класифікація. Наприклад, до групи методів збирання інформації з матеріальних джерел належать “польові” методи виявлення, фіксації та попереднього дослідження слідів-відображень слідчим на місці події та в його кабінеті. Група методів експертного дослідження джерел інформації відрізняється складністю технічних засобів, котрі потребують стаціонарних умов, а фахівці – більш глибокої і вузької спеціалізації у конкретній галузі знання.

Разом з тим ця класифікація проблематична, оскільки в добу науково технічного розвитку дати вичерпний перелік методів майже неможливо, нові методи з’являються щоденно.