Криміналістичне поняття злочинної діяльності та її види

Різні юридичні науки вивчають сліди - змінни як наслідки злочинної діяльності. Саме криміналістика вивчає головним чином наслідки людської діяльності у вигляді матеріальних і ідеальних відображень. На цій підставі механізм діяльності, її види і структура відіграють не останню роль при пізнанні події злочину, встановленні його учасників та інших обставин.

Структура соціальної діяльності містить:

· суб’єкт з його потребами.

· Мету, у відповідності з якою суб’єкт перетворює предмет.

· об’єкт, на який спрямована діяльність.

· засоби реалізації мети,

· результат діяльності.

Діяльність - це здійснення суб’єктом певної фізичної або інтелектуальної роботи. В теорії економіки зазначається, що цілеспрямована діяльність людини, скерована на створення за допомогою знарядь виробництва матеріальних і духовних цінностей - це праця, робота, труд.

Працедіяльність - це різновидність соціальної діяльності,вид і характер якої визначаються практичними потребами людини. Отже,всяка діяльність має цілеспрямований характер, який відповідає намірам суб’єкта діяльності або особи, яка її організовує. У кримінальному праві визначені організатор і виконавець злочину.

Залежно від потреб суспільства існують такі види соціальної діяльності: духовна, матеріальна, виробнича, трудова і не трудова та різні її підвиди. Серед духовної розрізняють просвітительську, літературну, суспільну.

Структура злочинної діяльності і характеристика її елементів.

Злочинна діяльність - це різновид соціальної. Діяльності,це посягання особи на об’єкти кримінально - правової охорони, її об’єктивні умови, пов’язані з ними, через це діяльність являє собою акт зовнішньої дії суб’єкта. Тому ознаки діяльності, які складають об’єктивну сторону злочину - місце, час, спосіб діяння, вимірюванням матеріальної обстановки, в якій відбулося злочинне діяння, знаходяться якби на поверхні і перед усім потрапляють в поле зору слідчого на місці події.

Злочинна діяльність- це система обдуманих дій (бездіяльності) суб’єкта, які викликають зміни в матеріальному середовищі (природі, суспільстві), і вважаються суспільно небезпечними і кримінально караними.

Структура злочинної діяльності складається з таких елементів:

Суб’єкт ----- Засоби діяльності ---- Предмет злочинної діяльності ---- Сліди злочину.

Суб’єкт злочинної діяльності - фізична особа, здатна діяти, вступати взаємодію, проводити роботу і таким чином відображати себе. Суб’єкт злочину не просто фізична особа він має бути осудним, усвідомлювати свої дії, вміти визначати мету, складати план її реалізації, мати відповідний вік.

Засоби злочинної діяльності - це засоби «Праці злочинця», до яких належать не тільки матеріальні предмети,але й не матеріальні діяння, слово, мімічні рухи тощо. Знаряддя праці бувають пристосованими предметами та приладами,за допомогою яких виконується певна робота або ж дія (машина, інструмент, транспорт і т. д.) і не пристосованими (палка, камінь, кулак то що). Здійснюючи свою мету, злочинець діє на об’єкт посягання різними предметами, в тому числі і знаряддям праці,як це інколи буває. Такі звичайні речі, як кухонний ніж, стамеска, сокира називають знаряддям убивства, хоч це предмети інші за призначенням. Розслідування багатьох злочинів розпочинається саме із засобів вчинення злочину, якщо вони залишені на місці події.

Предмет злочинної діяльності можна інтерпретувати як природне середовище людини, оскільки діяльність -це спосіб її буття, її здатність вносити зміни в дійсність. Тому природа є «універсальним» предметом всякої діяльності, в тому числі й злочинної.

Предмет злочинної діяльності- це кінцевий продукт, результат протиправної діяльності суб’єкта, перед яким опиняється слідчий на стадії порушення кримінальної справи.

Предмет злочинної діяльності треба відрізняти від такого кримінально - правового поняття, як (предмет злочину). Останній знаходиться у сфері суспільних відносин. Предмет злочинної діяльності - це об’єкт з яким безпосередньо взаємодіє суб’єкт, але сам об’єкт (як самосприймаючий) не завжди є предметом злочину. При вбивстві, згвалтуванні, заподіянні тілесних ушкоджень предметом безпосередньої злочинної діяльності є фізичне тіло людини, тим часом як предметом злочину - життя, здоров’я і честь громадянина.

Предмет злочинної діяльності і взаємодіючі з ним об’єкти утворюють багатокомплексну систему, якщо змінити властивості одного елемента системи, то в ній порушиться весь характер відносин. У зв’язку з цим законодавець у ряді випадків прямо вказує на предмет злочину, наприклад, контрабанди. Це - товари, історичні і культурні цінності, отруйні, сильно діючі, радіоактивні, вибухові речовини і таке інше.

Предмет злочинної діяльності у криміналістичній інтерпретації являє фізичне тіло органічного або неорганічного походження,яке перебуває у твердому, сипучому, рідкому і газоподібному стані, і зазнає на собі безпосередній вплив та відображає його механізм.

Сліди злочинної діяльності, або сліди, розглядаються в трьох планах: глобальному, загальному і частковому.

В глобальному - це зміни в природній сфері і суспільстві,внесені суб’єктом злочинної діяльності. Вони являють собою матеріальні та ідеальні відбитки. Наприклад, сліди екологічного злочину. Що до загального аспекту, то глобальні сліди потрібно розглядати як продукт соціальної діяльності взагалі і злочинної зокрема. У частковому аспекті, особливо в трасологічному, сліди злочинної діяльності є результатом конкретної взаємодії слідоутворюючого предмета з матеріальним середовищем.

Сліди злочинної діяльності - це явні і неявні зміни які призводять до порушень функції людини, речей і відношень між ними. Більшість явних слідів одержується під час проведення огляду місця події, на підставі яких слідчим приймаються процесуальні рішення. Сліди злочинної діяльності одночасно можуть бути предметом злочину і безпосередньо предметом посягання, але переважно вони знаходяться поза сферою суспільних відносин. Це предмети матеріального середовища, в якому відбувається злочинна діяльність.

От така структура злочинної діяльності і криміналістична сутність її елементів.

Теорія механізму вчинення злочину.

Відображення в основі механізму вчинення злочину.

Відображення - фундаментальне філософське поняття і є загальною властивістю матерії. Воно притаманне всім об’єктам живої і неживої природи. Злочин- це специфічна діяльність суб’єкта в матеріальному середовищі. Тому її об’єкти перебуваючи в орбіті подій злочину, відображають злочини і його суб’єкти.

Чуттєве відображення викликає формування ідеального образу (мисленного) як джерела криміналістичної інформації. В цьому плані розслідування можна інтерпретувати як процес відображення на рівні людської свідомості ідеальних і матеріальних слідів злочину. Слідчий, дізнавач, суддя, починають пізнання злочину з живого поглядання матеріальних змін в оточуючому середовищі і виявленні в цих змінах ознак складу злочину. Слідчий при огляді місця події відображає сліди вимірювання, оцінює їх, складає єдину картину події злочину. Під час допиту потерпілого або свідка - очевидця слідчий відображає у свідомості подію злочину, трансформує її в форму для доказування, наприклад фіксує в протоколі, складає суб’єктивний портрет і схему місця події, тобто закріплює їх матеріально.

У процесі відображення беруть участь три об’єкти:

· відображуваний (слідоутворюючий)

· відображуючий (слідосприймаючий)

· в результаті чого виникає відображення (слід)

Відображуваний об’єкт - це звичайна реальність у конкретний момент часу, як то: люди, події, явища, факти, моменти часу, речі, відносини, тварини, машини та інструменти. Він взаємодіючи,як правило,є причиною впливу і слідоутворення, він сам джерело енергії взаємодії чи отримує її від іншого джерела.

Відображуючий об’єкт - це будь яке матеріальне тіло живої і неживої природи, який під час взаємодії змінює свої зовнішні ознаки і внутрішні властивості, відтворює (копіює) властивості слідоутворюючого об’єкта. Це всі матеріальні тіла, які перебувають у агресивному стані.

Відображення- це результат процесу відбиття, сліди в широкому розумінні (матеріальні та ідеальні).

У неживій природі відображення являють собою сліди - механічної, електричної, фізичної, хімічної та іншої взаємодії (сліди взуття, знаряддя злому, транспорту, короткого замикання, вибуху, радіоактивності тощо).

Механізм дії відображення опосередкований об’єктами взаємодії та енергією взаємодії. Головним чином слід являє зміни слідосприймаючого об’єкта (відображуючого). Однак відображення може бути утворено за рахунок третього об’єкта, наприклад речовини, яка є на одному із взаємодіючих об’єктів (кров на руці, фарба на знарядді злому).

Методологічно роль в теорії відображення всезагальної властивості матерії для науки криміналістики взагалі і теорії механізму вчинення злочину зокрема можна сформулювати так:

По перше, усезагальна властивість матерії відображення дозволяє події злочину інтерпретувати як процес відображення і слідоутворення. Якщо існують події в дійсності або існували в минулому, то обов’язково мають бути відображення - сліди. Останнє збільшує число джерел інформації, існують не тільки традиційно тверді копії інформації, але й сипучі, рідкі, газоподібні і таке інше.

По друге, положення теорії відображення про те, що слід - відображення не може існувати окремо від відображуючого об’єкта в судово-слідчому процесі визначає кінцеву мету дослідження. Практично це означає: якщо є слід, то обов’язково повинен бути предмет який його залишив.

По трете, положення теорії відображення про те, що відображуваний існує не залежно від відображуючого, орієнтує слідчого на те,що ступінь копіювання слідоутворюючого об’єкта, повнота передачі його рел’єфу залежить тільки від матеріалу контактуючих об’єктів і механізму взаємодії, але не залежить від суб’єкта дії. Останній, в силу своїх професійних знань і процесуального стану може одержувати із джерела більше або менше інформації, але кількість відображуваної первинної інформації залишається незмінною. Тому використання однакових засобів дослідження одного і того самого джерела дозволяє одержувати однозначні результати і таким чином перевіряти обгрунтованість раніше проведених досліджень.

Види взаємодії у структурі механізму злочину та їх енергетична сутність.

Взаємодія між двома об’єктами являє поодинокий акт відображення і утворення слідів відображення. Злочинна діяльність - це довгий ланцюг взаємодій: людей, тварин, організмів і неживих тіл. У свою чергу, під час взаємодії виявляється один або декілька видів рухів. Візьмемо приміром, механічний рух, який створює уявлення про переміщення предметів на місці події: хімічний викликає утворення кіпті, іржі, слідів горіння тощо.

При взаємодії об’єкти обмінюються енергією (механічною, хімічною, електричною, і таке інше), необхідною для слідоутворення, тобто виконання певної роботи. За кількістю видів рухів, що беруть участь у взаємодії, останні ділять на прості та складні, опосередковані та безпосередні, контактні та без контактні.

Взаємодія вважається простою, якщо в основі слідоутворення лежить один вид руху, більшість слідів в трасології утворюються при одному виді руху - механічному.

Складною називається взаємодія коли у слідоутворенні бере участь декілька видів рухів. Як, наприклад при короткому замиканні електричних проводів під час пожежі. Через падіння перекриття (механічний рух) проводи вступають у контакт, а потім виникає електрична взаємодія, тобто відбувається плавлення металу, на місці контакту, а закінчується хімічною взаємодією - утворенням окису міді.

Основні рухи видів матерії: психічний (різновидність суспільного), механічний, фізичний, хімічний і біологічний.

Психічний рух- це вища і складна форма взаємодії і зв’язку, яка виникає при вчиненні злочину між суб’єктами та матеріальним середовищем органічного і неорганічного походження. Скажімо, погроза вбивства, висловлена потерпілою, психічне насильство, створення психічного контакту перед вербальними слідчими діями та інше. Психічна взаємодія суб’єкта з предметом неживої природи викликає формування нового значення і суб’єктивного образу.

Механічний рух -це переміщення тіл у просторі. Це найбільш очевидна форма руху, в якому беруть участь будь які об’єкти живої і неживої природи. Всяке переміщення предметів обстановки являє собою слід, який змінює відношення речей та інші зв’язки. Зникнення предмета або появлення нового як слід - предмету, припустимо, залишеного злочинцем на місці вчинення злочину. Сліди механічного походження майже завжди явні. Разом з тим є велика кількість слідів механічного походження, які існують на межі видимого або зовсім невидимого. Наприклад, сліди металізації, запахові сліди, сліди звуку, сліди мікрочастин і мікрооб’єктів тощо.

Фізичний рух здійснюється на молекулярному або атомарному рівнях, ці процеси супроводжуються тепловими, магнітними, електричними, радіоактивними змінами у структурі взаємодіючих об’єктів, які у своїй більшості залишаються невидимими. У криміналістичних дослідженнях найчастіше використовується термічні, електричні, радіоактивні сліди.

Хімічний рух відбувається на молекулярному рівні з виділенням або вбиранням енергії, при цьому проходить перетворення взаємодіючих об’єктів в третю - нову речовину. Хімічна взаємодія приводить до утворення слідів з новими ознаками, які відрізняються від тих які мають взаємодіючі об’єкти. Криміналістичне дослідження слідів хімічної взаємодії дозволяє встановити вид і ознаки взаємодіючих речовин (предметів), які існували до контакту. Також по слідах кіпті визначають вид пороху - димний або бездимний,чи спалена інша речовина.

Біологічний рух являє собою фізичні процеси в живих організмах, рослинах, мікроорганізмах, внаслідок яких відбуваються процеси регуляції, росту, регенерації, відмирання та розклад тканин. Стосовно до події злочину, дослідження механізму біологічного руху дозволяє встановити час виникнення та зникнення слідів, а також давність настання смерті, поховання та інше. Зараз виник новий напрям у судовій експертизі, який розв’язує саме ці питання. Сліди біологічного походження мають велике значення при розслідуванні злочинів.

ДЖЕРЕЛА КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Джерела криміналістичної інформації - це матеріальні об’єкти в широкому їх розумінні, вони причинно пов’язані з подією злочину, оскільки остання розвивається в матеріальному середовищі.

Загальна властивість матерій - відображення, дозволяє всі об’єкти предметного світу відносити до джерел. Оскільки вид інформації залежить від видів носія, то джерела можна класифікувати за основами, наприклад філософська, кримінально - процесуальна (доказова) і криміналістична.

Розглянемо кожну з них більш докладно:

Філософською основою для класифікації служить теорія відображення, згідно з якою в природі за рівнем організації матерії існує два види відображення: психічне (ідеальне) і матеріальне. Виходячи з цього ці об’єкти діляться на два класи: а) джерела ідеальних відображень; б) джерела матеріальних відображень. Ідеальне відображення являє собою інтелектуальну діяльність людини, відображаючи реальність на рівні суспільної свідомості.

Матеріальне відображення є нижчою формою, суть якої зводиться до копіювання властивостей і ознак одного предмета структурою іншого. Звідси, джерелами ідеальних відображень є люди, а матеріальних - речі.

Основою кримінально - процесуальної класифікації є інформаційний підхід, у якому визначені фундаментальні поняття теорії доказів.

Джерела доказів розрізняються на особові і речові.

Особові джерела - це люди які є суб’єктами події злочину, або мають іншу інформацію щодо події злочину. Особове джерело доказової інформації - це не просто будь яка людина, а така, яка наділена свідомістю і здатна мислити та усвідомлювати свої дії. Тому психічно хворі особи не можуть бути джерелом доказової інформації.

Речове джерело являє собою річ, предмет, матеріальне утворення, яке перебуває в будь - якому агрегатному стані - твердому (кристалічному), сипучому, рідкому, газоподібному. Проте це не всяка річ, а тільки та, яка відповідає вимогам кримінально - процесуального закону (ст. 78 КПК). Звідси випливає, що джерелами речових доказів є об’єкти як неживої так і живої природи, при чому об’єкти живої природи - це як ціле, так і його частини, які втратили властивість живого (труп, кров, зрізані нігті, і т. п.)

Таким чином, речові джерела - це фізичні тіла, які перебувають в будь - яких агрегатних станах - твердому (кристалічному), штучному, рідкому, газоподібному, і причинно пов’язане з подією злочину та його учасниками.

Криміналістичну основу класифікації джерел являється категорією криміналістичної ідентифікації і поняття криміналістичної тотожності. Всякий об’єкт, який знаходиться, в орбіті кримінального судочинства, розглядається в якості його тотожності самому собі, іншими словами, чи є він тим самим, що «був присутній» на місті злочину, відображає інформацію про подію.

Матеріальні об’єкти, які взаємодіють у процесі злочину, діляться на особові і речові. Тому поділ джерел люди й речі - особові і речові як з філософських підстав, так і процесуально - криміналістичних є найбільш досконалими. Особові і речові джерела принципово відмінні:

А) Особові джерела -це люди,які здатні мислити, наділені свідомістю та ідеальним відображенням.

Б) Речові джерела - це об’єкти неживої природи,що мають нижчу форму відображення, елементарно.

В) Відображення особового джерела суб’єктивне, завжди більше за відображуваний об’єкт.

Г) Матеріальне відображення в зоні контактної поверхні адекватне відображеному об’єкту.

Д) Ідеальне відображення особового джерела латентне, заховане від стороннього спостерігача, щоб його розкрити потрібно вільне волевиявлення суб’єкта.

Є) Відображення матеріального джерела найчастіше очевидне і доступне для кожного стороннього дослідника.

Отже, матеріальні об’єкти доцільно поділити на особові і речові джерела, тобто люди і речі.

Джерело,що містить інформацію про один вид відображення, називається простим. Якщо джерело одночасно несе інформацію про декілька видів відображення, то воно називається складним.

Характеристика джерел криміналістичної інформації.

Люди - джерела ідеальних відображень. Ідеально відображає реальність тільки людина, яка наділена розумом і свідомістю. В кримінальному процесі люди - джерела криміналістичної інформації -це обвинувачений, потерпілий, свідок, спеціаліст, цивільний позивач і відповідач. Вони зберігають відображення (сліди злочину) у вигляді уявних образів - слідів пам’яті. Ідеальний слід - це суб’єктивний уявний образ, що називається слідом пам’яті, він принципові відрізняється від матеріального сліду.

Розглянемо ці відмінності:

По перше, ідеальний слід не матеріальний, хоча знаходиться у матеріальному стані. Він несе інформацію про реальний предмет, подію, факт, з яким коли - небудь взаємодіяло джерело.

По друге, ідеальний слід суб’єктивний він бідніший за оригінал, до того ж адекватність його оригіналу залежить від суб’єктивних і об’єктивних факторів сприймання джерел відображуваного об’єкта.

По трете, ідеальний слід -це не тільки одноразове відображення реальності але й сума досвідних наукових знань здобутих джерелом у практичній діяльності. Таким джерелом у кримінальному процесі є спеціаліст, консультант, помічник слідчого.

По четверте, ідеальні сліди відрізняються від матеріальних механізмів утворення і способами використання їх у процесі доказування. Механізм утворення ідеальних слідів відображень залежить від їх взаємодії. За характером формування сліду пам’яті (уявного образу) всі джерела криміналістичної інформації про конкретну подію (розслідуваний злочин) можна розділити на три групи:

особи які безпосередньо сприймали події злочину, або ті, які брали участь у ньому, (обвинувачені, потерпілі, свідки, очевидці)

особи які опосередковано сприймали події злочину, або ті які отримали інформацію з інших джерел (свідки, поняті, технічні пристрої у слідчих діях, цивільний позивач, відповідач, посадові особи, спеціалісти).

сторонні особи, які не причетні до події злочину, але мають загальну інформації (знання), про них у вигляді узагальнень, практичних даних чи наукових знань. Таким джерелом є спеціаліст. Ідеальні сліди - знання про криміналістичні джерела, засоби і методи їх дослідження та використання можна назвати слідами спеціальних знань, процес накопичення яких відбувається поступово по соціальній сфері.

Джерела матеріальних відображень - це об’єкти матеріального світу, головним чином, неживої природи, які елементарно відображають події злочину оскільки були (присутніми) під час його вчинення.

Речі являють собою криміналістичні джерела, які можна об’єднати в декілька груп. Таким чином:

1. предмети обстановки місця події (стілець, стіл, будови і т. п.)

2. об’єкти безпосереднього замаху (речі, цінності, гроші, транспортні засоби, тварини) об’єкти біологічного походження (тканини, органи людини).

3. засоби вчинення злочину (знаряддя, зброя, предмети, інструменти, механізми, фізичні явища і радіоактивні речовини).

4. предмети залишені злочинцем, учасниками злочину на місці події (недокурок, сірник, шапка, хустка і т. п.)

5. речі що випадково потрапили на місце події або умисно залишені після події злочину.

Всі ці речі в широкому розумінні є слідами - речовими джерелами криміналістичної інформації.

Системні джерела криміналістичної інформації.

У структурі системного джерела людина розглядається як джерело ідеальних відображень - слідів пам’яті, уявних суб’єктивних образів, слідів - знань (наукових і дослідних).

У процесуальному розумінні люди - це учасники подій злочину, які безпосередньо його сприймали, чи ті, які брали у ньому участь. Вони потенційно мають сліди відображення, необхідні для вирішення певних питань при провадженні кримінальних справ (ст. 75 КПК України).

Складне, чи системне джерело відрізняється від простого тим, що воно відображається сумарно, аналітично, тому існуюча інформація відрізняється новизною і не схожа ні на ідеальну, ні на матеріальну. Наприклад, слід взуття безпосередньо не відображає зросту людини,яка носить це взуття. Спеціаліст,який володіє науковими і дослідними знаннями про закономірності співвідношення довжини ступні і зросту, інтерпретує матеріальне відображення на підставі ідеальних відображень і робить висновок про зріст людини,яка залишила слід. Ця нова інформація відрізняється від матеріальних та ідеальних відображень. Таким чином,механізм утворення нової інформації у системному джерелі являє складний психічний взаємозв’язок, коли ідеальне проектується на матеріальне, і відбувається (накладення) і зіставлення двох видів відображень зосереджених у простих джерелах.

Особливостями використання складних «системних» джерел є такі положення:

1. застосування джерел «люди - речі» викликає появу нової інформації, яка у кожному простому джерелі відсутня.

2. складне (системне) джерело - поняття криміналістичне оскільки реалізація спеціальних знань при використанні складного джерела потребує проведення процесуальних процедур, без дотримання яких отримана інформація втрачає доказове значення.

3. поняття складного (системного) джерела дозволяє класифікувати дії,використовуючи джерела як основи.

Лекція по темі №4
Методологічні основи та методи криміналістики
і криміналістичної діяльності»

.

ПЛАН

1. Вступ

2. Поняття і сутність методологічних основ криміналістики.

3. Закони розвитку науки криміналістики.

4. Криміналістичний метод, поняття та класифікація.

Література:

1. Криміналістика: Підручник / П.Д.Біленчук, О.П.Дубовий, М.В.Салтевський, П. Ю. Тімошенко. К: 1998р.

2. Криминалистика: Учебное и практическое пособие М.В.Салтевский, Харьков 1997г.

3. Васильев А.Н., Яблоков Н.П. “Предмет, система и теоретические основы криминалистики.” – М: МГУ, 1984г.

4. Селиванов Н.А., “Советская криминалистика. Система понятий.” – М. Юр. Лит. 1982г.

5. Ю.Торвальд. Век криминалистики. – М. Прогресс,1991г.

6. Криминалистика: Н.П. Яблоков, В.Я. Колдин, М. МГУ, 1990г.

7. Криминалистика: И.Ф. Пантелеев, Н.А.Селиванов, М: 1988г.

ВСТУП

Метод кожної науки, це система прийомів пізнання закономірностей, що становлять її предмет. Також методом науки називають не тільки систему прийомів пізнання, але і окремий прийом (спосіб) практичної або теоретичної діяльності (наприклад, аналіз, синтез, абстрагування і ін.).

Криміналістика як наука характеризується не тільки з позицій її предмета і задач, а також і специфікою методології пізнання її безпосередніх об’єктів, характером застосованих методів.

Вивчаючи методологічні основи та методи криміналістики і криміналістичної діяльності, насамперед належить усвідомити сутність і склад методології криміналістики, джерел її формування, особливостей методів, що використовуються нею, конкретних методик вирішення криміналістичних задач і інших методологічних питань.

Особливе значення для криміналістики мають закони: про загальний зв’язок і взаємозалежності явищ природи і суспільства; про безперервний розвиток і зміни предметів пізнання; про здатність матерії до відбиття явищ; закон переходу кількісних змін в якісні, а також такі категорії, як одиничне і особливе; частка і ціле; форма і зміст; і ін.

Методологія криміналістики носить багаторівневий характер, одним з яких є філософські категорії діалектики.

Внаслідок взаємодії криміналістики з іншими науками, її методологія збагачується загальнонауковими категоріями. Серед таких належить виділити: загальнонаукові теорії (наприклад, загальну теорію систем, теорію інформації і ін.).

Саме в такому взаємозв’язку взаємодій, народжуються засоби і методи криміналістики, а на їх підставі особливі криміналістичні методики вирішення задач, пов’язаних з розкриттям, розслідуванням і попередженням злочинів. Їх специфічність складається також в том, що основу їх побудови становить врахування закономірностей і особливостей механізму і способу вчинення злочину, що відбивається в слідах злочину і злочинця.

Таким чином системний науковий підхід до визначення методологічних основ та методів криміналістики забезпечує глибину і об’ємність пізнання її закономірностей.