Систематизація країн

Класифікацію національних економік виконують міжнародні організації (ООН, Світовий банк - МБ, ОЕСР) за певними критеріями й ознакам.

Принципи систематизації країн:

1) за територіальним розташуванням або по регіонах (Світовий Банк, 2007 р.) (зазначена кількість тільки країн, що розвиваються, даного регіону):

- Східна Азія й Тихоокеанський Регіон (23 країни)

- Європа й Центральна Азія (28 країн)

- Латинська Америка й Карибський басейн (33 країни)

- Близький Схід і Північна Африка (16 країн)

- Південна Азія (8 країн)

- Африка до півдня від Сахари (48 країн)

2) за системою господарювання й державного регулювання:

- с ринковою економікою;

- с неринковою економікою.

3) за рівнем розвитку (відповідно до класифікації ООН):

- розвинені країни (держави з ринковою економікою);

- країни з перехідною економікою (у минулому соціалістичні країни або країни із централізованим плануванням);

- країни, що розвиваються.

Розвинені країни. Країнами з розвинутою економікою вважаються такі держави, для яких характерне наявність ринкових відносин в економіці, високий рівень прав і цивільних воль у суспільному й політичному житті.

Риси розвинених країн:

-розвиток базується на капіталістичному способі виробництва й провідної ролі приватної власності,

- сформувалася змішана економіка, що сполучає ринкове саморегулювання з державним регулюванням,

- соціальна структура суспільства характеризується збільшенням чисельності й ролі середнього класу, підвищенням якості людського капіталу, а також частки зайнятих інтелектуальною працею».

Всі країни з розвинутою економікою відносяться до капіталістичної моделі розвитку, правда характер розвитку капіталістичних відносин має тут серйозні розходження. Рівень ВВП на душу населення практично у всіх розвинених країнах не нижче 15 тис. доларів у рік (не менш 12 тис. дол. по паритеті купівельної спроможності - ППС), на досить високому рівні гарантируємий державою рівень соціального захисту (пенсії, допомоги з безробіття, обов'язкове медичне страхування), тривалість життя, якість утворення й медичного обслуговування, рівень розвитку культури.

До групи країн з розвинутою економікою МВФ відносять:

-провідні капіталістичні країни, називані Великою сімкою (G7), куди входять США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія й Канада. Дані держави займають домінуюче положення у світовому господарстві, насамперед через свій потужний економічний, науково-технічного й військового потенціалу, великої чисельності населення, високого рівня сукупного й питомого ВВП.

-відносно невеликі в порівнянні з потенціалом G7, але високорозвинені в економічному й науково-технічному відношенні країни Західної Європи, Австралія й Нова Зеландія.

- Південна Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань (так називані країни-«дракони» Південно-Східної Азії) і Ізраїль(з 1997 р.).

Країни з перехідною економікою. До цієї групи відносять держави, які з 80-90-х рр. здійснюють перехід від адміністративно-командної (соціалістичної) економіки до ринкового (тому їх часто називають постсоціалістичними). Це 12 країн Центральної й Східної Європи, 15 країн - колишніх радянських республік, а по деяких класифікаціях до них також відносять Монголію, Китай і В'єтнам (хоча формально дві останні країни продовжують будувати соціалізм). Іноді всю цю групу країн відносять до що розвиваються (наприклад, у статистику МВФ), виходячи з низького рівня ВВП на душу населення (тільки в Чехії й Словенії він перевищує 10 тис. дол.), а іноді до них відносять тільки три останні країни.

Країни, що розвиваються. Риси країн, що розвиваються:

- багатоукладність економік;

- якісна неоднорідність і системна невпорядкованість суспільства;

- низький рівень розвитку продуктивних чинностей і ринкових відносин;

- залежність країн, що розвиваються, від країн-лідерів;

- не сформувалося розгалужене й стійке цивільне суспільство як соціально організована структура»

У групу країн, що розвиваються (менш розвинених, слаборозвинених) входять держави з ринковою економікою й низьким рівнем економічного розвитку. З 182 країн - членів Міжнародного валютного фонду до що розвиваються відносять 121. Незважаючи на значне число цих країн, а також на те, що для багатьох з них характерні більша чисельність населення й величезна територія, на них доводиться близько 40% світового ВВП, частка у світовому експорті 26%.

Відносяться країни Африки, країни Азиатско- Тихоокеанського регіону - АТР (крім Японії, Австралії, Новій Зеландії, країн-«драконів» Південно-Східної Азії й азіатських держав СНД), країни Латинської Америки й Карибського басейну. Виділяються й підгрупи держав, що розвиваються, зокрема, підгрупа країн АТР (Західна Азія плюс Іран, Китай, країни Східної й Південної Азії - всі інші країни регіону), підгрупа країн Африки (Африка південніше Сахари за винятком Нігерії й ПАР - всі інші африканські країни за винятком Алжиру, Єгипту, Лівії, Марокко, Нігерії, Тунісу).

Країни, що розвиваються, діляться також на:

• країни - чисті кредитори: Бруней, Катар, Кувейт, Лівія, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія;
• країни - чисті боржники: всі інші РС;
• країни-експортери енергоресурсів: Алжир, Ангола, Бахрейн, Венесуела, В'єтнам, Габон, Єгипет, Індонезія, Ірак, Іран, Камерун, Катар, Колумбія, Конго, Кувейт, Лівія, Мексика, Нігерія, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія, Сирія, Тринідад і Тобаго, Еквадор;
• країни-імпортери енергоресурсів: всі інші РС;
• найменш розвинені країни: Афганістан, Ангола, Бангладеш, Буркіна-Фасо, Бурунді, Бутан, Вануату, Гаїті, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Джібуті, Демократична Республіка Конго (колишній Заїр), Замбія, Ємен, Камбоджа, Лаос, Мадагаскар, Руанда, Сомалі, Судан, Уганда, Центральноафриканська Республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія тощо.

4) за рівнем доходів

Національні економіки діляться на дані групи відповідно до рівня ВВП на душу населення:

· країни з низьким рівнем доходів - Low income (975 дол. або менше) – 44 країни по даним 2008 р.;

· країни з рівнем доходів нижче середнього - Lower middle income (976 - 3855 дол.) – 54 країни;

· країни з рівнем доходів вище за середнє- Upper middle income (3856 - 11905 дол.) – 46 країн;

· країни з високим рівнем доходів (у т.ч. країни ОЕСР і країни, що не входять в ОЕСР) - High income (11905 дол. і вище) – 66 країн.

Дані границі встановлені МБ до 1 липня 2009 р. Усього проаналізоване 210 країн.

В 2008 р. Україна выдноситься до країн з рівнем доходів нижче середнього рівня (до 1995 року входила в групу країн з рівнем доходів вище за середнє) із ВВП на душу населення 3210 дол (125 місце в рейтингу МБ).