Основні показники виробничої програми

Виробнича програма у вартісному виразі розробляється підприємством по товарній продукції в порівнювальних цінах. Для планування інших показників (прибутку, собівартості) товарна продукція визначається в діючих цінах підприємства. Отже, в основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях за номенклатурою й асортиментом.

Номенклатура – це перелік назв окремих видів продукції.

Асортимент – це різновидність виробів у межах даної номенклатури.

Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою і децентралізованою.

Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних контрактів і державних замовлень.

Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів зі споживачами шляхом укладання договорів поставок.

Натуральні показники, зазвичай, представляються у фізичних одиницях виміру (метри, штуки, тони і т. д.). Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів у певних товарах з урахуванням якісної характеристики товарів.

На основі виробничої програми у натуральному виразі визначають вартісні показники: товарну, валову продукцію у порівнюваних цінах, товарну і реалізовану продукцію у діючих цінах підприємства.

Отже, обсяг виробництва продукції в натуральних вимірниках встановлюють на основі обсягу поставок:

ОВ = ОП – З_п +З_к, (3.1)

де ОВ – обсяг виробництва продукції в натуральних одиницях;

ОП – обсяг поставок у натуральних одиницях;

Зп – запаси продукції на складі на початок планового року у натуральних одиницях;

З_к – запаси продукції на складі на кінець планового року у натуральних одиницях.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрізаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.

Найважливішим показником виробничої програми є товарна продукція. Вона включає до свого складу всю виготовлену в плановому або попередньому періодах продукцію, що відповідає стандартам, технічним умовам, прийнята у ВТК, упакована і підготовлена до реалізації:

ТП = ГП + Н + П_{п. х.} + Т_{н. с.} + Р_{к. б.} + П_д..г. + Р_{с. к.}, (3.2)

де ТП – товарна продукція;

ГП – готова продукція;

Н – напівфабрикати, які поставляються на сторону;

П_{п. х.} – послуги промислового характеру;

Т_{н. с.} – товари народного споживання;

Р_{к. б.} – роботи з капітального будівництва, які виконуються власниками;

П_д..г. – продукція допоміжних господарств, призначена для реалізації “на сторону”;

Р_{с. к.} – середні та капітальні ремонти, що виконуються власними силами.

Оцінка товарної продукції проводиться в діючих оптових цінах, по собівартості, в натуральних показниках, у трудових показниках (для внутрізаводського планування).

Наступним показником виробничої програми є валова продукція, що включає до свого складу всю продукцію у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності:

ВП = ТП – (НЗВ_п – НЗВ_к) – (І_п – І_к), (3.3)

де ВП – валова продукція;

НЗВ_п – вартість залишків незавершеного виробництва на початок планового періоду;

НЗВ_к – вартість залишків незавершеного виробництва на кінець планового періоду;

І_п – вартість інструменту для власних потреб на початок планового періоду;

І_к – вартість інструменту для власних потреб на кінець планового періоду.

Це найбільш загальний показник, який відображає всю роботу підприємства.

Валову продукцію можна також обчислити за такою формулою:

ВП = ВО – ВЗО, (3.4)

де ВО – валовий оборот підприємства;

ВЗО – внутрізаводський оборот підприємства.

Валовий оборот підприємства – це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана: чи в межах підприємства, чи поза ним.

Внутрізаводський оборот – це та кількість продукції підприємства, яка використовується всередині його для подальшої переробки.

Вимірюється валова продукція в діючих оптових цінах, по собівартості та в нормо-годинах. За показником валової продукції визначається потреба в матеріальних, трудових і фінансових ресурсах, необхідних для виконання виробничої програми. Валові показники мають істотний недолік, що спотворює об’єктивну оцінку роботи підприємства: у них враховуються витрати минулої праці (матеріальні витрати й амортизація), що призводить до повторного розрахунку.

Важливе значення для аналізу виробничої програми має показник незавершеного виробництва у вартісному виразі:

НЗВ = К_в ∙ С ∙ Т_ц ∙ К_{н. в.} /Д, (3.5)

де НЗВ – величина незавершеного виробництва;

К_в – кількість виробів;

С – собівартість одного виробу;

Т_ц – тривалість циклу виготовлення одного виробу;

К_{н. в.} – коефіцієнт наростання витрат при виготовленні виробу;

Д – кількість робочих днів у розрахунковому періоді.

Коефіцієнт наростання витрат при виготовлені виробу розраховується:

К_{н. з.} = (М + 0,5 С^′) / С, або (3.6)

К_{н. з.} = (С₀ + 0,5С₁) / (С₀ + С₁), (3.7)

де М – сума матеріальних витрат на виробництво одного виробу;

С – собівартість одиниці виробу без матеріальних витрат;

С₀ – одноразові витрати на початку циклу виготовлення продукції;

С₁ – поточні витрати на виготовлення продукції.

Незавершене виробництво – це продукція, яка перебуває на різних проміжних стадіях виробничого циклу. Вона включає надходження матеріалів зі складу в цех та їх перебування у виробничому процесі до моменту здачі виробів на склад готової продукції. Значить, до незавершеного виробництва належать предмети праці, які знаходяться у процесі транспортування, а також напівфабрикати на цехових складах. Розміри незавершеного виробництва залежать від обсягів виробництва продукції, тривалості виробничого циклу тощо.

Обсяг реалізованої продукції включає вартість усіх готових виробів, що були поставлені покупцям і оплачені ними, та вартість інших виконаних робіт, котрі входять в товарну продукцію:

РП = ТП + (Зл_п – Зл_к) + (ВЗл_п - ЗЗл_к), (3.8)

де РП – реалізована продукція;

Зл_п – залишки нереалізованої продукції на початок планового періоду;

Зл_к – залишки нереалізованої продукції на кінець планового періоду;

ВЗл_п – залишки продукції відвантаженої, за яку термін оплати не настав на початок планового року;

ЗЗл_к – залишки продукції на відповідальному зберіганні у покупців на кінець планового року.

Вартість робіт непромислового характеру до обсягу реалізації не входить. Обсяг реалізованої продукції вимірюється в діючих оптових цінах підприємства, а при розрахунку прибутку від реалізації – також по собівартості. Цей показник враховує результати реалізаційної діяльності. Тому він має особливе значення в умовах ринку і є основним при визначенні показників фінансового плану (прибутку, потреби в оборотних засобах).

Обсяг реалізованої продукції з урахуванням виконання плану поставок розраховують, як вартість реалізованої продукції за вирахуванням вартості недопоставленої продукції.

Обсяг чистої продукції підприємства обчислюють за формулою:

ЧП = ТП – (Мв + А), (3.9)

де ЧП – чиста продукція підприємства;

Мв – матеріальні витрати на виробництво продукції;

А – сума амортизаційних відрахувань за відповідний період.

Отже, чиста продукція – це вартість, створена на підприємстві, або додана вартість.

Чиста продукція може бути обчислена як сума основної та додаткової заробітної плати підприємства з відрахуваннями на соціальні заходи і прибутку.

Ще одним показником, близьким за своїм значенням до чистої продукції, є умовно-чиста продукція:

УЧП = ЧП + А, (3.10)

де А – сума амортизаційних відрахувань за відповідний період.

Отже, на відміну від чистої продукції, умовно-чиста продукція включає амортизаційні відрахування.

Інколи застосовуються при розробці виробничої програми наступні показники:

- нормативна вартість обробки;

- нормативна заробітна платня;

- нормативна чиста продукція.

Найбільший інтерес серед цих додаткових показників представляє нормативна вартість обробітку, яка одержується як добуток показника нормативної вартості обробітку одного виробу і-го виду і кількості виготовлених виробів і-го виду.

Найбільш важливими та узагальнюючими показниками серед вищенаведених є показники обсягу випуску та реалізації продукції. За динамікою обсягу випуску продукції аналіз здійснюється наступним чином:

ОВ = (ОВ_ф/ОВ_п) * 100%, (3.11)

де ОВ_ф – фактичний обсяг випуску продукції;

ОВ_п – плановий обсяг випуску продукції.

Аналогічно аналізується обсяг реалізованої продукції:

ОР = (ОР_ф/ОР_п) * 100%, (3.12)

де ОР_ф – фактичний обсяг реалізації продукції;

ОР_п – плановий обсяг реалізації продукції.

Взагалі, за вищенаведеними показниками аналіз проводиться шляхом зіставлення їх фактичних і планових величин.