Суть та структура ринку

Органічною складовою економічної системи є сфера обміну, яка тісно пов’язана із сферою виробництва, розподілу і споживання. Обмін завжди був притаманний людському суспільству. Спочатку він існував всередині первісної общини між її членами. Близько 7 тис. років тому, в період розпаду первіснообщинного ладу, у результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної власності на засоби виробництва та економічного відособлення товаровиробників виникає товарний обмін, суспільне виробництво набуває товарної форми. З’являється поняття “ринок” яке ототожнюється із сферою обміну, у якій здійснюється угода купівлі і продажу товарів.

З наступним розвитком товарного обміну, появою грошей і товарно-грошових відносин акти купівлі і продажу розвиваються, віддаляючись у просторі і часі. Тепер характеристика ринку тільки як місця торгівлі уже не відображала реальної дійсності. Тому виникає нове розуміння ринку як форми товарно-грошового обміну (обігу). Ринок – це не сфера товарного обміну, а сфера обігу, яка включає не лише товарний обмін, але й грошовий обіг та обіг цінних паперів.

З появою товару – робоча сила ринок набуває загального характеру, він усе більшою мірою проникає у саме виробництво. Купівля не лише засобів виробництва, а й робочої сили стає умовою виробництва і визначає форму поєднання виробничих факторів при розвиненому товарному виробництві і ринку. Ринок тепер відображає не лише відносини обміну, а й виробництва, розподілу, споживання.

Таким чином, ринок – це сукупність економічних відносин між різним суб’єктами економіки з приводу купівлі-продажу товарів та послуг відповідно до законів товарного виробництва.

Об’єктивними умовами існування та функціонування ринку є товарне виробництво, суспільний поділ праці, економічна відособленість виробників, економічна конкуренція між суб’єктами господарювання, існування розвинутої інфраструктури, стійкої фінансової і грошової систем, наявність правової бази, яка сприяє створенню та відтворенню відповідного ринкового середовища та психологічного клімату.

Початково суб’єктами ринку були виробники і споживачі продукції, що продається. Поступово в процесі розвитку ринку і виділення в самостійні галузі торгівлі та грошового обігу активними суб’єктами ринкових відносин стали торговельні та фінансові посередники.

Щодо об’єктів, відносно яких складаються відносини купівлі-продажу, то ними виступають матеріальні продукти праці (споживчі товари, товари виробничого призначення), інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї), робоча сила, послуги, гроші, цінні папери (акції, облігації).

Оскільки в ринкові відносини вступають різні суб’єкти, а до сфери обміну надходять різноманітні об’єкти, то формується досить складна ринкова структура, яка включає найрізноманітніші види ринків.

В залежності від умов діяльності суб’єктів господарського життя розрізняють вільний, монополізований і регульований ринок.

Вільним називається ринок з великою кількістю виробників однорідної продукції, вільним ціноутворенням і довершеною (повною) конкуренцією.

Монополізованим є ринок, для якого характерна незначна кількість виробників даної продукції, недовершена (неповна) конкуренція, жорсткі (тверді) ціни, їх зростання, недостатність окремих видів товарів.

Регульованим називається ринок, який контролюється і регулюється державою за допомогою спеціальних заходів економічного та адміністративного характеру.

З точки зору об’єктів обміну ринки бувають: ринок засобів виробництва, ринок споживчих товарів, ринок робочої сили, ринок позичкових капіталів, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок інформації, ринок житла і т.д. Кожен з названих видів, в свою чергу, має розгалужену структуру. Будь-який товар чи послуга має свій ринок (ринок зерна, ринок нафти, ринок землі тощо).

За суб’єктами виділяють такі види ринків: ринок покупця, ринок продавця, посередницький ринок.

На ринку покупця пропозиція товарів перевищує попит на них, що дає можливість покупцеві порівнювати товари і надавати перевагу певному із них. На цьому ринку існує конкуренція продавців (виробників) товарів та послуг.

На ринку продавця попит значно перевищує пропозицію, головна увага надається кількості та наявності товарів і послуг, а якість відходить на задній план. На такому ринку виникає конкуренція покупців.

Посередницький ринок охоплює сукупність економічних відносин осіб та організацій, які купують товари та послуги для перепродажу або надання їх в оренду іншим споживачам із вигодою для себе.

За рівнем насиченості виділяють рівноважний ринок (попит співпадає з пропозицією), дефіцитний ринок (попит перевищує пропозицію), надлишковий ринок (пропозиція переважає попит).

За адміністративно-територіальною ознакою розрізняють місцеві, регіональні, національні, світовий ринки, а також внутрішній та зовнішній ринки.

Окремі види ринку не існують відокремлено один від одного, вони переплетені між собою, утворюючи єдину, розгалужену ринкову структуру.

Загальна ринкова структура включає і ринкову інфраструктуру.

Ринкова інфраструктура –це система підприємств та організацій, які регулюють рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили та забезпечують взаємозв’язок між суб’єктами ринкової економіки, тим самим даючи ринку нормально функціонувати.

Розрізняють організаційно-технічну, фінансово-кредитну та науково-дослідницьку інфраструктуру.

Організаційно-технічна інфраструктура має сприяти організаційному оформленню та технічному забезпеченню ринкових відносин. Це товарні біржі, аукціони, торгові доми та палати, ярмарки, сервісні центри, різні асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації та засоби оперативного зв’язку, державна служба зайнятості тощо.

Фінансово-кредитна інфраструктура займається тимчасово вільними грошовими ресурсами. Вона представлена банками, фондовими та валютними біржами, страховими та інвестиційними компаніями.

Науково-дослідницька інфраструктура – наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади. Тобто, це структури, які розробляють стратегію і тактику поведінки виробників; прогнозують дії уряду та підприємців, моделюючи наслідки їх рішень; готують економістів, маркетологів, менеджерів та ін.

Сучасна інфраструктура ринкової економіки сформувалась у результаті тривалої еволюції товарного виробництва. Її елементи породжуються потребами ринку. Від комплексності та ефективності ринкової інфраструктури залежить, в значній мірі, функціонування ринкової економіки в цілому.