Коротка анатомія та фізіологія нижніх кінцівок

1. Будова ноги людини. Топографія стопи

2. Скелет стопи

3. Суглоби стопи

4. М’язи та склепіння стопи

5. Кровопостачання стопи. Шкіра стопи таїї функції

6. Робота стопи при стоянні, ході, бігу

7. Зміна розмірів стоп під впливом навантаження, піднесення п’яти, тривалій

ході

Література:

1. Швецова Т.П. «Технология обуви» - М: Легкая и пищевая промышленность,

1983, с. 17 – 22, 29 – 31

3. Макарова В.С. «Моделирование и конструирование обуви и колодок» - М:

Легпромбытиздат, 1987, с. 17 – 20, 25

1. Для вірної побудови колодки, яка визначає внутрішню форму взуття, створення раціональної конструкції взуття, встановлення її розмірного і повнотного асортименту необхідне вивчення будови, форми і розмірів стоп, для яких це взуття призначене.

Нога людини складається із: стегна, гомілки, стопи.

Стопа - це частина ноги людини. ЇЇ основне призначення створити опір для тіла людини і сприяти його пересуванню.

Нога складається із:

- кісток, які складають її основу(скелет);

- судин, по яким проходить кров;

- нервів, які визивають роботу м’язів;

- шкіри, що покриває ногу.

Топографія стопи

Нижня опірна поверхня стопи називається підошовною (плантарною), верхня –

тильною.

По зовнішньому виду на стопі розпізнають:

I- передню або носочно-пучкову,

II- середню або геленкову,

III- задню або п’яткову частини.

Лінія, по якій проходять найбільш виступаючі вперед точки пальців називається пальцевою дугою.

За пальцями знаходиться найбільш широке місце передньої частини стопи –

пучки. Розпізнають: внутрішній пучок – зчленування першої плеснової кістки з основним суглобом великого пальця, зовнішній пучок - зчленування п’ятої плеснової кістки із суглобом мізинця.

1 – найбільш виступаюча точка

п’ятки;

2 – центр внутрішньої щиколотки;

3 – центр зовнішньої щиколотки;

4 – точка згину стопи;

5 – точка максимальної висоти

склепіння;

6 – точка внутрішнього пучка;

7 – точка зовнішнього пучка;

8 – точка кінці мізинця;

9 – найбільш виступаюча точка

першого пальця.

Рис. 1 Характерні анатомічні точки стопи

В середній частині стопи з плантарної сторони слід стопи значно піднятий від опорної поверхні і утворює склепіння.

На тильній стороні верхньої частини стопи знаходиться підйом, найбільш висока точка якого називається гребенем.

У верхній частині підйома стопи, в місці з’єднання її з гомілкою знаходиться згин стопи.

В п’ятковій частині стопи з боків вибіляються внутрішня і зовнішня щиколотки. Зовнішня щиколотка знаходиться нижче внутрішньої.

Над щиколотками знаходиться найбільш вузьке місце гомілки, а в середині частини гомілки – найбільш широке місце гомілки литка.

2. Скелет стопи складається із трох частин:

задньої – заплесни,

середньої – плесни,

передньої - фаланги пальців.

Скелет складається із 26 кісток, із них:

7 кісток заплесни, 5 кісток плесни,14 кісток фаланги пальців.

Заплесна складається із: п’яткової, таранної, човноподібної, кубоподібної, першої клиноподібної, другої клиноподібної, третьої клиноподібної.

Плесна складається із довгих кісток, які розпізнають за довжиною і товщиною. Сама довша – друга кістка, а сама коротка, але товста третя плеснева, четверта плеснева, п’ята плеснева.

фаланги пальців плесна заплесна

Всі пальці, за виключенням великого, складаються із трьох кісток - фалангів: основної, середньої, нігтьової.

Великий пальць має дві фаланги - основну, нігтьову.

Таранна кістка розташована над п’ятковою і є єдиною кісткою, пов’язаною з гомілкою. Гомілка складається із великої берцової і малої берцової кісток. Велика берцова кістка з’єднуючись з таранною, утворює внутрішню щиколотку, а мала берцова - зовнішню.

Самою великою кісткою стопи є п’яткова, на яку через таранну передається значна частина ваги людини.

Кістки плесни мають трубчату форму. Основа плеснових кісток стикається із кістками заплесни, а головки - з фалангами пальців. Головки плеснових кісток є точками опор стопи.

3. Суглоби стопи

Кістки стопи по місцю з’єднання між собою із гомілкою утворюють суглоби, які поділяються на п’ять основних груп:

1. Гомілкостопний – місце з’єднання стопи з гомілкою.

2. Міжпередплюсневі – місце з’єднання кісток передплюсни між собою.

3. Передплюсневі – місця з’єднання кісток передплюсни і плюсни.

4. Плюснофалангові – головки плюсневих кісок передплюсни і плюсни.

5. Міжфалангові – місця з’єдняння фалангів пальців.

Гомілкостопний (надтаранний) суглоб утворений кістками гомілки і таранною кісткою. В зоні цього суглобу є щиколотки. Можливе згинання і розгинання стопи під кутом 65^о.

Міжпередплюсневі суглоби, які знаходяться між кітками передплюсни і передлюсневі суглоби розташовані між кістками передплюсни і плюсни, малорухомі.

Плюснофалангові суглоби утворені головками плюсневих кісток і основами фалангів пальців, в місцях зчленення суглобів можливе згинання і розгинання накут 90^о, приведення і відведення стопи на 25^о.

Міжфалангові суглоби знаходяться між фалангами пальців, в зоні цих суглобів можливе зганання і розгинання.

Суглоб – це з’єднянная двох або декількох кісток. Зчленення поверхні кісток покриті шаром гладкого хряща. Суглоб оточує суглобна сумка із міцної з’єднувальної тканини, внутрішня поверхня якої виділяє синовіальну рідину, яка є змазкою для суглобної поверхні кісток.

Місця з’єднання кісток укріплені зв’язками, які більш тісно зближують кістки між собою і зменшують рух в суглобах.

4. М’язи стопи

Рух стопи в суглобах здійснується за допомогою м’язів, які складаються із пучків тонких волокон, які при скороченні укорочуються і збільшуються в об’ємі.

Прикріплюються м’язи до кісток сухожиллям.

Всі м’язи можна розділити на довгі і короткі.

Довгі м’язи мають чітко виражені сухожиддя і напралені від гомілки до стопи. Вони надають стопі рухомості та підтримують склепіння.Найбільшою є триглава м’яза гомілки, яка складається із ікроножної та камбаловидної м’язів, які прикріплюються до п’яткової частини стопи ахіловим сухожиллям. Вона згинає гомілку в колінному суглобі, піднімає п’ятку, здійснює перекат стопи з п’яти на носок.

Короткі м’язи розташовані на тильній та підошвеній сторонах стопи: на підошвеній- ті, що згинають, а на тильній- ті, що розгинають пальці та відводячи і приводячи м’язи.В середній частині підошвеної поверхні розташований апоневроз (сухожильне утворення).При підйомі п’ятки він натягується, допомагає м’язам підтримувати склепіння.Апоневроз з’єднується з пальцями, утворюючи рухому основу склепнню стопи.

Склепіння стопи

Кістки передплюсни і плюсни розташовані такимчином, що вони утворюють склепіння, як в повздовжньому так і в поперчному напрямках.

Склепіння утримуються зв’язками і м’язами стопи і служать ресорним апаратом для надання елестичності стопи при стоянні і русі людини.

В повздовжньому напрямку розрізняютьдва склепіння: зовнішне (грузове)- утворене п’ятково., кубовдною, четвертою і п’ятою плюсневою кістками; внутрішнє (ресорне) - утворене таранною, ладьєвидною, трьома клиновидними і трьома внутрішніми плюсневми кістками.

В поперечному напрямку більш виявлене склепіння яке утворене кістками: клиновидними, кубовидною і основами плюсневих кісток.

Стопа працює як пружина за рахунок комбінованій дії її суглобів та м’язів.

4. Кровопостачання стопи

Кровеносні судини стопи являються частиною кровеносної системи людини.

Кров підводиться ло стопи по артеріям, які проходять по тильній стороні і підошвеній, а відводиться – по венах.

Тильна артерія,яка є продовженням великогомілкової артерії, слабо захищена м’якими тканинами, тому здавлювання цієї поверхні стопи взуттям недопустиме.

На підошвеній стороні стопи розташовані кінцеві вітки задньої великогомілкової артерії, яка добре захищена м’якими тканинами.

Між артеріями і венами знаходяться найдрібніші кровеносні судини- капіляри,які пронизують м’язи і шкірний покрив.

Стопа має розгалужену нервову систему, яка регулює діяльність м’язів шкіри.На внутрішній поверхні тильної сторони стопи проходить вітка стегнового нерву,а на зовнішній поверхні тильної сторони стопи і підошвеній стороні- вітка сідничного нерву.

5. Шкіра стопи

Функції шкіри:

- захист стопи від зовнішнього впливу;

- сприяє терморегуляції, потовиділенню, обміну речовин;

- сприймає різноманітні подразники, які надходять і з оточуючого середовища.

В шкірі розпізнають:

- поверхневий шар - епідерміс;

- середній шар, який складається із щільної волокнистої тканини; нижній шар - підшкірна жирова клітчатка, яка має велике значен­ня для рівномірного розподілення тиску на стопу.

Терморегуляція стопи здійснюється шляхом зміни потоку крові в кровоносних судинах. При збільшенні температури судини розширю­ються, збільшуються приток крові і тепловіддача, та навпаки. На терморегуляцію стопи: значній вплив здійснює потовиділення -і з збільшенням температури зайве тепло з організму людині вида­ляється у вигляді поту.

Стопа виділяє також вологу. Інтенсивність віддачі вологи за­лежить від метеорологічних умов, характеру роботи, яку виконує людина і стану організму людини. Через шкіру людини, яка знахо­диться в нормальному стані виділяється приблизно до і літра вологи на добу₀ Загальна кількість рідини, що виділяється стопою людини протягом години, коливається в межах:

0,9 - 2,6 г - в стані спокою;

1,8 - 3,2 г - в стані помірної роботи;

6 - 12 г - в стані тяжкої роботи.

Через шкіру людини виділяється вуглекислота, віддача якої збільшується з підвищенням температури оточуючого середовища.

Нормальною функцією шкірі є також потовиділення. На 1 см²повер-хні шкіри стопи припадає в середньому 250 потових залоз, на Іншій поверхні шкіри людини - близько 125 залоз. Піт - безбарвна рідина, яка утримує близько 98-99% води. Крім води до складу поту входять хлорид натрію, молочна кислота, мочевина та інші речовині. Під дією бактерій піт швидко розкладається, утворюючи летючі речовини з специфічним запахом і аміак.

6. Робота стопи при стоянні, ході, бігу

7. Зміна розмірів стоп під впливом навантаження, піднесення п’яти, тривалій

ході