Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки

1. Характеристика і структура грошового обігу.

2. Форми грошового обігу. Форми безготівкових розрахунків.

3. Закон грошового обігу.

4. Грошова маса та її показники. Регулювання грошової маси.

Питання 1. Характеристика і структура грошового обороту

Грошовий оборот можна уявити, як безперервний процес переміщення грошей у функціях засобу обігу і платежу між окремими його суб'єктами. У свою чергу, грошовий оборот включає в себе грошовий обіг. Обіг грошових знаків передбачає їх постійний перехід від одних фізичних чи юридичних осіб до інших. Безготівкові грошові знаки не знаходяться в обігу, тому що кожна нова угода вимагає нового запису на банківських рахунках. Поняття «грошовий обіг» відноситься тільки до частини грошового обороту – готівково-грошового обороту.

Виявлення закономірностей грошового обігу і особливостей руху грошей у процесі суспільного відтворення економісти практикують за допомогою моделі грошового обігу (рис.1). У такій моделі всі суб'єкти грошового обігу згруповані у чотири групи: фірми (всі юридичні і фізичні особи, які беруть участь у створенні і реалізації національного продукту); сімейні господарства (самостійні одиниці, що мають свої доходи та витрати і ведуть спільний сімейний бюджет); уряд (юридичні особи – державні, управлінські та інші структури, які забезпечують розподіл і перерозподіл національного доходу і національного продукту) та фінансові посередники (суб'єкти грошового ринку, які акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого імені і за свій рахунок: банки, страхові, інвестиційні, фінансові компанії тощо).

Рис.1 – Модель грошового обігу

Безперервний і послідовний рух грошових коштів цільового спрямування названо потоками (рис.1 – стрілки). Потоки в економічній системі мають двояке вираження: натурально-речове і грошове. Якщо уявити потоки, що спрямовані за годинниковою стрілкою і мають натурально-речове вираження, то рух грошових потоків показано у зворотному напрямку, тобто проти годинникової стрілки. Кількість грошових коштів за окремими потоками збігається з грошовим вираженням кількості товарно-матеріальних і інших цінностей. З усіх потоків найбільш важливими є: національний продукт, тобто загальна вартість всіх виготовлених виробів та послуг; національний доход, що характеризує сукупний доход, одержаний населенням, включаючи заробітну плату, ренту, процентні виплати.

У наведеній моделі (рис.1) виділено 16 грошових потоків:

1 -ий – це сукупність витрат фірм у формі платежів фірм, зумовлених купівлею виробничих ресурсів (робочої сили, природних ресурсів і інших засобів виробництва) (Назустріч цьому потоку рухаються грошові кошти в напрямку фірм за куплені ресурси);

- за результатами грошового потоку 1 відбувається реалізація ресурсів, запропонованих домашніми господарствами. У них формуються доходи у формі заробітної плати, гонорарів, доходів від акцій, виручки від реалізації матеріальних і нематеріальних активів тощо, які відображені в моделі грошовим потоком 4;

- всі отримані доходи сімейних господарств розподіляються на три частини, які породжують окремі грошові потоки. Більша частина грошових коштів витрачається на споживання (грошовий потік 5) (до них відноситься оплата за придбані товари (послуги) на внутрішньому (грошовий потік 5) і світовому (грошовий потік 3) ринках;

- частину доходу домашні господарства направляють Уряду у формі податків (грошовий потік 6);

- розмір щорічних доходів домашніх господарств здебільшого перевищує витрати. Частина доходів, що перевищує обсяг купівлі товарів і послуг та сплату податків, складає заощадження. У наведеній моделі вони відображаються грошовим потоком 7. Значна частина заощаджень концентрується у фінансових посередників і служить узагальнюючим джерелом інвестування розширеного відтворення, які використовують фірми у формі кредитів (грошовий потік 8);

- мобілізовані кошти на грошовому ринку фірми інвестують у розширене виробництво для придбання необхідних матеріальних цінностей. Це зумовлює формування грошового потоку 9;

- частина коштів, мобілізованих на грошовому ринку, залучається Урядом для оплати державних заготівель. В результаті утворюються нові грошові потоки у формі позичення ресурсів грошовим потоком 10 і оплати державних закупівель – грошовим потоком 11;

- балансування доходів фірм від реалізації національного продукту (грошовий потік 12) і обсяг національного доходу, отриманого домашніми господарствами за грошовим потоком 4, забезпечує нормальне функціонування грошового обігу і всієї економічної системи, включаючи забезпечення сталості грошей і кон'юнктури ринку;

- в умовах відкритої економічної системи модель внутрішнього грошового обігу має ув'язуватися із світовим ринком через імпорт продукції (грошовий потік 13) та експорт продукції (грошовий потік 14). Якщо імпорт перевищить експорт, то на цю різницю додатково залучаються кошти зі світового ринку у формі кредитів в іноземних банках для закупівлі по імпорту, або шляхом продажу національних фінансових активів (акцій, облігацій тощо) на закордонних ринках. Це зумовлює формування нового грошового потоку 16, за яким на внутрішній грошовий ринок надходять капітали зі світового ринку;

- у разі перевищення експорту над імпортом відбудеться збільшення надходжень грошових коштів, то вони можуть бути спрямовані на світовий ринок у формі кредитів та купівлі іноземних фінансових активів. В результаті сформується потік грошових коштів за кордон (грошовий потік 15).

- якщо ринок недостатньо розвинений, то процес балансування грошового обігу виконує центральний банк шляхом додаткової емісії грошей або вилучення зайвої маси грошей з обігу. У такому випадку утворюється грошовий потік 15 при здійсненні поповнення обігу додатковою грошовою масою, або грошовий потік 16 при вилученні надлишку грошових коштів з обігу.

Таким чином, грошовий оборот є складовою частиною платіжного обороту, тобто процесу безперервного руху засобів платежу в країні.

Питання 2. Форми грошового обігу. Форми безготівкових розрахунків

Об'єктивною основою грошового обороту є товарне виробництво, при якому товарний світ поділяється на товари та гроші, породжуючи між ними певні протиріччя. За допомогою готівкової та безготівкової форм здійснюється процес обігу товарів, а також рух позикового та фіктивного капіталів. Звідси в залежності від форми функціонування грошей в обороті виділяють: готівковий грошовий оборот і безготівковий грошовий оборот (табл.1).

Таблиця 1 – Характеристика готівкового та безготівкового грошового обороту

Вид грошового обороту	Сфера використання	Примітки
Готівковий грошовий оборот – сукупність платежів готівковими коштами, які використовуються при виплаті заробітної плати, пенсій, субсидій	Здійснення населенням готівкових платежів при купівлі товарів, оплаті різних видів послуг тощо	Правильна організація обороту готівкових коштів впливає на розмір грошової маси, від неї залежить швидкість обернення грошей, що характеризує стабільність та стійкість грошового обігу. Оскільки емісійним центром країни є центральний банк, то він за допомогою своїх нормативних документів регулює рух готівкових грошей в країні, а комерційні банки виступають в ролі уповноважених агентів по готівково-грошовому обслуговуванню господарюючих суб'єктів
Безготівковий грошовий оборот – це сукупність платежів підприємств за товари, роботи, послуги, що здійснюються без використання готівкових грошей	Здійснення розрахунків і платежів підприємств через установи банків чи інші кредитні установи	Переваги безготівкових розрахунків полягають в наступному: по-перше, зменшуються затрати праці і відсотки, пов'язані з використанням готівкових грошей (карбування, друк, перевезення, зберігання, сортування); по-друге, сприяє безперервному кругообігу коштів

Між готівково-грошовим та безготівковим оборотом існує тісна взаємозалежність: гроші постійно переходять із однієї сфери в іншу, змінюючи форму готівкових грошових знаків на депозит в банку, та навпаки.

В сучасних умовах країни з розвинутою ринковою економікою прагнуть до скорочення готівкових грошей в обороті. Перспективи їх зменшення пов'язані з: стабілізацією економіки; підвищенням надійності банків; запровадженням високоефективних банківських технологій у галузі розрахунків, зокрема, національної системи електронних масових платежів за допомогою пластикових карток. Відповідно до існуючої практики в Україні встановлені такі форми безготівкових розрахунків (рис.2).

Рис.2 – Форми безготівкових розрахунків

Питання 3. Закон грошового обігу

Грошовий обіг забезпечується певною масою грошей. Кількість грошей в обігу характеризує стан грошового обігу та ринкову кон'юнктуру загалом. Нормальний обсяг грошової маси сприяє інтенсивності обігу грошей, формування платоспроможного попиту, кон'юнктури ринку та економічного розвитку загалом. Занижений обсяг грошової маси призводить до зниження швидкості обігу грошей через недостачу грошей, а завищений – до інфляції, яка має ще більший руйнівний вплив на розвиток економіки.

Грошова маса – сукупність запасів грошей у всіх формах, що перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обігу в даний момент. Такими суб'єктами вважаються приватні особи, державні установи та інші структури, що мають у своєму розпорядженні гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.

Грошовий обіг не відображає простого повторення обороту товарів. Він підпорядковується своєму специфічному закону. Суть закону кількості грошей полягає в тому, що протягом визначеного періоду для обміну потрібна лише певна, об'єктивно зумовлена маса купівельних і платіжних засобів, інакше кажучи, фактична маса грошей в обігу (М_Ф) повинна дорівнювати об'єктивно необхідній масі (М_Н):

М_Ф = М_Н (1)

Якщо фактична маса грошей в обігу більша від об'єктивно необхідної (М_Ф > М_Н), то це означає, що в обігу з'явилися зайві гроші у розмірі М_Ф – М_Н. Навпаки, якщо фактична маса грошей в обігу менша від об'єктивно необхідної (М_Ф < М_Н), то це означає що в обігу не вистачає грошей.

Вимоги грошового обігу поширюються на всю його сферу, тобто готівкову і безготівкову. Тому величина М_Н включає всі форми грошей, що обслуговують потреби обігу.

Закон грошового обігу виражає економічну взаємозалежність між масою товарів в обігу, рівнем їх цін і швидкістю обігу грошей. Цей закон виражається так (виходячи з відомого рівняння І. Фішера): кількість грошей, необхідних для виконання функцій засобу обігу, повинна дорівнювати сумі цін товарів, що реалізуються, яка поділена на число обертів (швидкість обороту) однойменних одиниць:

(2)

де: V – швидкість обігу грошей;

М – середня маса грошей, що перебуває в обігу за певний період;

Р – середній рівень ціни на товари та послуги;

Q – фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізується в даному періоді.

З Закону витікає, що маса грошей в обігу обернено пропорційна їх швидкості в обігу. Це означає, що у випадку зменшення маси грошей, яка обслуговує ВНП, швидкість кожної одиниці має зростати. Недостатня маса грошей, необхідна для обслуговування обігу на ринку товарів і послуг, компенсується прискоренням швидкості обігу грошей. Швидкість обігу грошей – показник, що характеризує ступінь швидкості переміщення грошей від одного суб'єкта грошових відносин до іншого. Це частота, з якою гривня в середньому використовується для реалізації товарів та послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

За рівнянням американського економіста І. Фішера, величину швидкості обігу грошей можна визначити наступним чином:

, (3)

З наведеної формули випливає, що швидкість обігу грошей прямо пропорційна обсягу пред'явлених для продажу товарів та послуг у грошовому виразі (P х Q) й обернено пропорційна обсягу маси грошей в обігу (М).

Приклад. В Україні обсяг ВВП у 2001 р. становив 201,9 млрд. грн. Наявна грошова маса в обігу становила за грошовими агрегатами М3:

– на початок 2001 р. – 32,1 млрд. грн.;

– на кінець 2001 р. – 45,6 млрд. грн.

Середня наявна маса грошей за рік становила 38,85 млрд. грн. [(32,1 + 45,6): 2]. Тоді, середня швидкість обігу гривні за рік становила 5,2 рази (201,9: 38,85). А середня тривалість одного обігу гривні у 2001 р. становила 69,2 дня (360: 5,2).

Питання 4. Грошова маса та її показники. Регулювання грошової маси

Залежно від складу, обсягу і ступеня ліквідності грошова маса виражаєтьсяпоказником, який називається грошовий агрегат. Кількість агрегатів, що використовуються в статистичній практиці окремих країн, неоднакова, що зумовлено істотними відмінностями за складом і обсягом національної грошової маси. У статистичній практиці України визначаються і використовуються 4 грошових агрегати для аналізу і регулювання грошової маси. Це – агрегати М0; Ml; M2; М3 (табл.2).

Найбільш ліквідним і готовим обслуговувати товарооборот є гроші в агрегаті М0. З кожним наступним агрегатом ліквідність грошей знижується. Найнижчу ліквідність мають гроші в агрегаті М3. Значна частина цих грошових коштів не може вступити в обіг без попереднього повідомлення власником цих коштів установи банку про їх вилучення та відповідних фінансових втрат.

Таблиця 2 – Сутність та характеристика грошових агрегатів

Назва агрегату	Характеристика	Додаткові відомості
Агрегат М0	відображає масу готівки, яка перебуває поза банком. Це готівка грошей, наявна у фізичних осіб і в касах юридичних осіб (готівка грошей, що знаходиться в касах банків, сюди не відноситься)	реально виконує функції засобу обігу, платежу і є найбільш ліквідним. Обіг готівки здійснюється поза банками і тому його регулювання і контроль за ним досить складні

Продовження табл.2

Агрегат М1	включає гроші в агрегаті М0 та вклади в банках. Це грошові кошти, наявні у фізичних осіб, в касах юридичних осіб та вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно без попередження банків. Вони включають агрегат М0 та запаси грошових коштів на поточних рахунках і на інших рахунках до запитання	найповніше пов'язаний з товарною масою, яка проходить процес реалізації і безпосередньо впливає на ринкову кон'юнктуру. Саме цей агрегат перебуває під найпильнішою увагою аналітиків і регулюючих органів
Агрегат М2	гроші в агрегаті МІ та кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках	В даному агрегаті також враховані запаси грошей у різних формах заощаджень. Це строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади тощо
Агрегат М3	гроші в агрегаті М2 та кошти на вкладах за трастовими операціями банків	В цьому агрегаті враховані запаси грошей у різних формах заощаджень. Це строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади тощо

Прогнозування і регулювання швидкості обігу грошей відноситься до одного з найскладніших економічних процесів. Необхідність прискорення швидкості обігу грошей може здійснюватися зменшенням їх кількості в обігу. І, навпаки, зменшення швидкості обігу грошей можна досягнути за рахунок збільшення грошей в обігу. Такий процес збільшення грошей в обігу називається емісією. В Україні зміну маси грошей в обігу може здійснювати лише банківська система.