Тема 1. Кредит у ринковій економіці

1. Загальні передумови та необхідність кредиту.

2. Сутність кредиту, форми та види кредиту.

3. Функції та роль кредиту.

4. Процент за кредит.

Питання 1. Загальні передумови та необхідність кредиту

Економічний термін «кредит» походить від лат. creditum – позика, від credo – вірю, довіряю.

Причини його виникнення слід шукати насамперед не у сфері виробництва, а у сфері обміну: продавцеві потрібно продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. За таких умов акт купівлі-продажу товару не міг відбутися. І тут був відкритий кредит – за наявності довіри продавця до покупця товар був проданий з відстрочкою платежу, у кредит. З його виникненням гроші, окрім функції міри вартості і засобу обігу, стали виконувати й функцію засобу платежу.

Пізніше кредит розвивався, і необхідність у ньому стала обумовлюватися не тільки потребами сфери обміну, а й інших сфер суспільного відтворення – виробництва, споживання. При розвитку кооперування та спеціалізації суспільне виробництво перетворилось у свого роду величезний замкнутий ланцюг тісно пов'язаних між собою товарно-грошовими відносинами ланок – товаровиробників, продавців, споживачів. І щонайменше порушення у будь-якій із цих ланок може призвести до неможливості в розрахунках, може бути порушений нормальний обмін товарами

Тому суспільство повинно мати у своєму розпорядженні такі економічні інструменти, з допомогою яких можна було б запобігати перебоям у сфері суспільного виробництва, загалом суспільного відтворення. Одним із найважливіших таких інструментів і став кредит.

Однак ще більш кредит потрібний тому, хто лише бажає організувати власне виробництво чи розпочати якусь іншу підприємницьку діяльність, але ще не зміг накопичити для цього власний капітал. Приблизно така ж ситуація виникає й у сфері споживання.

Проте, окрім цих загальних причин необхідності кредиту, є ряд специфічних чинників, які її деталізують. Зокрема, кредит можливий лише за певних передумов:

– необхідність акумуляції тимчасово вільної вартості для надання її в позичку є однією з основних передумов кредитних відносин;

– збіг економічних інтересів кредитора і позичальника;

– необхідність матеріальної відповідальності її учасників за виконання взятих на себе зобов'язань. Тому ці учасники мають бути юридичне самостійними особами. Фізичні ж особи можуть стати суб'єктами кредитних відносин за умови їх дієздатності з правового погляду;

– отримання позичальником регулярних доходів, за рахунок яких він зможе погасити кредит. Ними можуть бути виручка від реалізації товарів, отримувані заробітна плата, пенсія тощо, надходження податків та ін. Як правило, за відсутності цієї передумови кредит не надається.

Отже, можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту, – коливання потреби в коштах та джерелах їх формування як у юридичних, так і у фізичних осіб. Коли в одних із них кошти вивільняються, іншим їх не вистачає. Ця суперечність розв'язується за допомогою кредиту, котрий необхідний позичальнику для розширення виробництва або для повнішого задоволення власних потреб.

Питання 2. Сутність кредиту, форми та види кредиту

За своєю сутністю кредит – це особлива форма руху вартості, продаж товарів із відстрочкою платежу або передача на строк грошових котів та матеріальних цінностей за умови їх повернення.

Кредит як форма суспільних відносин має багато спільного з іншими економічними категоріями (грошима, фінансами, торгівлею, капіталом та ін.). Зокрема, всі вони є вартісними категоріями, обслуговують рух вартості в процесі відтворення. Вони тісно переплітаються між собою функціонально. Так, гроші як засіб платежу з'явилися на ґрунті кредитних відносин та успішно обслуговують їх і нині. Фінанси і кредит функціонують переважно паралельно, на відокремлених економічних сегментах, доповнюючи, а не підміняючи, один одного. Кредит і торгівля теж тісно переплітаються: торгівля все чистіше здійснюється в кредит, а кредит організується на засадах торгівлі борговими зобов'язаннями.

Кредит у функції перерозподілу вартості обслуговує рух капіталу, сприяє формуванню фінансових ресурсів, розвитку торгівлі. Водночас кредит – це цілком самостійна категорія, що функціонує поряд з іншими категоріями, не замінюючи жодної з них і не поступаючись їм сферою свого призначення (табл.1).

Кредитні відносини мають ряд характерних ознак: учасники кредитних відносин повинні бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися; кредитні відносини є добровільними та рівноправними; кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають. Кредитор залишається власником переданої в борг вартості, а позичальник одержує її лише у тимчасове розпорядження, після чого повинен повернути власникові.

Таблиця 1 – Основні відмінності між кредитом та іншими економічними категоріями

Відмінність між кредитом і грошима:
Кредит	Гроші
1) Різний склад суб'єктів відносин:
Суб’єкт – кредитор і позичальник, які можуть не збігатися	Суб’єкт – продавець і покупець
2) Різний характер руху вартості:
нееквівалентне переміщення вартості в грошовій або в товарній формі	еквівалентне переміщення двох різних форм вартості – товарної і грошової
3) Різне суспільне призначення в процесі відтворення:
задовольняє тимчасові потреби в додаткових коштах та сприяє вигідному розміщенню вільних коштів	призначені для реалізації та накопичення
4) За сферою використання:
обслуговує рух тільки частини ВВП у процесі відтворення	обслуговують реалізацію всього ВВП (крім бартеру), розподіл і перерозподіл його вартості
5) В залежності від визначення власника вартості:
При кредитному переміщенні вартості власником її завжди залишається кредитор	рух грошей від одного економічного суб'єкта до іншого (у некредитних відносинах) завжди супроводжується зміною власника відповідної вартості, представленої грошима: право власності на гроші переходить від платника до одержувача
Відмінність між кредитом і фінансами:
Кредит	Фінанси
Формується у процесі перерозподілу	Формуються в процесі розподілу вартості. Рух вартості у фінансових відносинах пов'язаний зі зміною власності, не є зворотним і платним
Відмінність між кредитом і торгівлею:
Кредит	Торгівля
Нееквівалентний рух вартості	Рух вартості здійснюється на еквівалентних засадах

Основні характеристики кредиту включають в себе (рис.1).

Рис.1 – Основні характеристики кредиту

У загальноприйнятому розумінні форма – це зовнішній, найбільш загальний вияв певного предмета чи явища, який хоч і пов'язаний внутрішньою їх сутністю, але не розкриває її. Оскільки кредит – явище суспільне (економічні відносини), про форму його можна говорити з певною умовністю як про найбільш загальний вигляд, якого він може набувати в процесі руху і який не розкриває його внутрішньої сутності та структури.

Найбільш загальним проявом кредиту, є форма позиченої вартості, в якій вона рухається між кредитором і позичальником. Таких форм може бути дві– товарна (натурально-речова) та грошова. Тому й форм кредиту також може бути дві – товарна і грошова.

У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми е комерційний кредит. Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлюватися борговим зобов'язанням – векселем.

Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержані останніми кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках.

У загальноприйнятому розумінні вид – це підрозділ, що об'єднує ряд предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу загального вищого розділу – роду. Оскільки кредит має значну кількість структурних проявів, то може застосовуватися багато критеріїв його класифікації та виділятися багато його видів. Але всі вони «вписуються» в одну з двох форм кредиту, конкретизуючи їх внутрішній зміст.

Такий підхід до класифікації форм і видів кредиту видається виправданим і з позицій практичної доцільності. Він спрощує розуміння внутрішнього взаємозв'язку між окремими проявами кредиту, що повинно сприяти кращій організації кредитних відносин. Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями.

І. В залежності від організації кредитних відносин:

1.1 міжгосподарський;

1.2 банківський;

1.3 державний кредити.

Міжгосподарський кредит – це кредитні відносини, що виникають між окремими підприємствами, організаціями, господарськими товариствами у процесі їх розрахункових взаємовідносин, а також між підприємствами, організаціями і господарськими товариствами, з одного боку, і органами галузевого управління, з іншого, в процесі їх фінансових взаємовідносин. Цей вид кредиту включає:

■ комерційний кредит;

■ дебіторсько-кредиторську заборгованість, що виникає між суб'єктами господарської діяльності не на добровільних засадах, а ніби примусово, незалежно від їх волевиявлення; причиною виникнення такої заборгованості є розрив у часі між передачею товару і грошей, оскільки рух вартості в натурально-речовій та грошовій формах не збігається;

■ тимчасову фінансову допомогу, яку надають своїм підприємствам органи галузевого управління на засадах повернення.

Банківський кредит – це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в ролі позичальника чи кредитора) виступає банк.

Державний кредит – сукупність кредитних відносин, у яких, здебільшого, позичальником є держава, а кредиторами – юридичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо, коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки.

Державний кредит виступає у різних формах, до яких належать як товарні, так і державні позики, знаряддям яких є цінні папери (облігації, казначейські зобов'язання тощо).

ІІ. В залежності від цільового спрямування:

2.1 виробничий кредит;

2.2 споживчий кредит.

Переважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів. Водночас, населення теж одержує значну кредитну допомогу на свої споживчі цілі.

ІІІ. За строками користування:

3.1 строкові кредити (надані на визначений у договорі строк; у свою чергу, вони бувають: короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного до трьох років), довгострокові (більше трьох років));

3.2 до запитання кредити (видаються на невизначений строк і які, на вимогу кредитора, повинні бути повернуті у визначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостійно);

3.3 прострочені кредити (кредити, строк погашення яких встановлений кредитним договором, минув);

3.4 відстрочені кредити (кредити, стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній термін).

IV. За видом забезпечення:

4.1 забезпечені або ломбардні кредити,

4.2 незабезпечені або бланкові кредити.

Більша частина кредитів надається під різні форми забезпечення. В країнах з розвинутою ринковою економікою найбільш розповсюдженими є наступні види забезпечення кредитів: гарантія або поручительство третьої сторони; переуступка контрактів дебіторської заборгованості; застава товарних запасів, дорожніх документів, нерухомого майна, цінних паперів, дорогоцінних металів; страхування.

Гарантія або поручительство – це зобов'язання третьої особи сплатити борг позичальника у випадку його неплатоспроможності;
оформлюється як самостійне зобов'язання гаранта, чи поручителя, за допомогою передатного напису на вимозі (індосаменту).

Переуступка контрактів практикується при кредитуванні будівельних компаній або фірм, що здійснюють регулярні поставки товарів або надання послуг за контрактом. Боржник переуступає контракт банку-кредитору, внаслідок чого надходження від покупця або замовника з виплат за контрактні роботи (послуги) зараховуються в погашення заборгованості по кредитах.

Переуступка дебіторської заборгованості полягає в передачі банку рахунків, що вимагають оплати за поставлені позичальником товари, послуги, виконані роботи.

Забезпечення товарними запасами означає, що предметом застави можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. Перевага надається тим видам товарів, торгівля якими ведеться на біржі і легко визначити їх ринкові ціни.

Забезпечення дорожніми документами використовується при кредитуванні експортно-імпортних торговельних операцій. В цьому випадку в якості застави по кредитах виступають документи, що підтверджують відвантаження товарів (коносамент і накладні). При цій формі забезпечення кредиту оформлення здійснюється індосуванням документів, названих вище, їх власниками на користь банка-кредитора. Обов'язковою умовою надання кредиту під забезпечення дорожніми документами є страхування вантажу.
Іпотекою є застава землі, нерухомого майна, при якій земля або майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця чи третьої особи.

Предметом іпотеки може бути земля, нерухоме майно, будівлі, споруди, квартири, підприємства як цілісні майнові комплекси.
В якості застави по кредиту можуть використовуватись такі види рухомого майна, як обладнання, машини, механізми, інвентар, транспортні засоби та космічні об'єкти, товари довготривалого використання (для індивідуальних позичальників).

Застава векселя чи іншого цінного паперу здійснюється шляхом індосаменту і врученням заставодержателю індосованого цінного паперу. Умовою використання цінних паперів як форми застави має бути їх висока ліквідність. Кредит під заставу цінних паперів не повинен використовуватися на придбання нових цінних паперів, що пов'язано з обмеженням біржової спекуляції позичальників та зниженням ризику банкрутства клієнтів.

У практиці роботи банків держав із розвинутою ринковою економікою трапляються й інші форми забезпечення кредитів. Наприклад, при наданні кредитів індивідуальним позичальникам як застава приймаються поліси страхування життя, свідоцтво про ощадні вклади, вимоги на виплату заробітної плати, дорогоцінні метали; при кредитуванні юридичних осіб – корисні копалини або контракти на постачання сировинних ресурсів, врожай (зібраний або на корені).

V. За методами надання:

5.1 кредити, надані у разовому порядку (рішення щодо надання яких приймається окремо з кожного кредиту на підставі кредитної заявки);

5.2 кредити, надані відповідно до відкритої кредитної лінії (надаються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування без погодження кожного разу з банком його умов);

5.3 кредити гарантовані (банк бере на себе зобов'язання при потребі надати клієнту кредит у визначеному розмірі протягом відповідного періоду (місяця, кварталу, року)).

VI. За характером і способом сплати відсотків:

6.1кредити з фіксованою відсотковою ставкою;

6.2 кредити з плаваючою відсотковою ставкою;

6.3 кредити зі сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

VII. В залежності від кількості кредиторів:

7.1 кредити надані одним банком;

7.2 консорціуми (кредити, що надаються кількома банками, один з яких бере на себе роль менеджера, збирає з банків учасників потрібну позичальнику суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит);

7.3 паралельні кредити (передбачають участь у їх наданні декількома банками. В такому випадку кредит одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених умовах).

У практиці західних банків використовується класифікація кредитів в залежності від їх якісної характеристики: найвищої якості, задовільні, маржинальний кредит, критичний кредит, збитковий кредит (що підлягає списанню).

В Положенні Національного банку України «Про порядок кредитування» в залежності від щойно названого критерію класифікації кредити розподіляють на: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні.

Питання 3. Функції та роль кредиту

Питання про функції кредиту е найбільш дискусійним в теорії кредиту. Найчастіше виділяють наступні функції кредиту: перерозподільча, емісійна, контрольна. Суть та роль кожної з даних функцій наведемо у табл.2.

Таблиця 2 – Характеристика сутності та ролі функцій кредиту

Сутність функції	Роль функції
1) Перерозподільча функція
За допомогою кредиту відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення: з одного боку, здійснюється нагромадження грошових капіталів за рахунок збережень економічних агентів, а з іншого – їх розміщення серед інших агентів ринку	Дає змогу зосередити капітал у найбільш пріоритетних сферах економічної діяльності, здійснити переорієнтацію виробництва й стабілізувати економіку

Продовження табл.2

2) Емісійна функція
На основі кредиту здійснюється емісія грошей як платіжних засобів; методами кредитної експансії (розширення кредиту) кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу	Сприяє економії витрат грошового обігу; дозволяє прискорити обіг грошей, запроваджувати прогресивні системи розрахунків
3) Контрольна функція
Під час кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів надання кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди; при цьому банк здійснює як попередній, так і поточний контроль за діяльністю позичальника	Дає змогу мінімізувати кредитний ризик, реалізувати цільовий характер кредиту: стимулює позичальника раціонально й ефективно використовувати позичені кошти

У перехідній економіці роль кредиту зростає, розширюється сфера кредитних відносин, розвиваються методи кредитування та управління кредитом, а саме:

– розширюється сфера застосування кредиту;

– вдосконалюються методи кредитування;

– починає використовуватися комерційний та іпотечний кредити;

– підвищується роль кредиту як джерела інвестицій.

Питання 4. Процент за кредит

Процент за кредит (позиковий процент) – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами.

Показником, що кількісно характеризує плату за кредит, є норма відсотка (Н_%) або процентна ставка, що розраховується за формулою:

(1)

Норма відсотка залежить від величини норми прибутку, яка є максимальною межею норми відсотка. Мінімальну межу норми відсотка точно визначити неможливо, але вона повинна покривати витрати кредитора, пов'язані з даною операцією, і приносити йому хоча б мінімальний дохід.

Основними видами процентних ставок є:

а) ринкова (формується безпосередньо на ринку позикових капіталів);

б) середня (формується за певний період).

На розмір процентної ставки за кредити впливають такі фактори:

– макроекономічні (рівень інфляції: рівень облікової ставки центрального банку; попит та пропозиція на кредитному ринку);

– мікроекономічні (термін користування кредитом; розмір кредиту; рівень ризику).

Для нарахування простих процентів за депозитами і кредитами банків використовують таку формулу:

(2)

де: К – розмір плати за користування коштами;

С – сума кредиту чи депозиту;

Т – термін користування грошима (у днях);

Н_% – процентна ставка.

Джерелом оплати позикового відсотка є прибуток, що його отримує позичальник.