Загальна характеристика плати за землю

Земля є одним з найстарших в історії об’єктом оподаткування. I хоч нині плата за землю не має суттєвого бюджетного значення, існування цього податку зумовлено багатьма чинниками. З фіскаль­ної позиції надходження від плати за землю мають стабільний характер, від цього податку важко ухилитись, оскільки неможливо сховати земельну ділянку. Крім того, вона як об’єкт оподаткування піддається чіткому обліку. Із соціальної позиції плата за землю виступає досить справедливою формою оподаткування, оскільки більше податку сплачує той, хто має більшу кількість землі й кращої якості. З погляду економічної ефективності вона також має деякі переваги: з одного боку, стимулює продуктивне використання землі, а з іншого — встановлення диференційованих ставок залежно від регіону може сприяти рівномірнішому розміщенню продуктивних сил на території країни.

До недоліків цього податку слід віднести те, що надходження від нього є негнучкими, тобто його сума не залежить від доходів, які отримують платники. Це, у свою чергу, у разі збільшення загального обсягу доходів у країні залишає бюджет без додаткових надходжень. В умовах кризового падіння виробництва він може спричинити банкрутство платників, котрі переживають тяжкі часи. Крім того, стягнення цього податку вимагає досить кропіткої роботи з оцінки земельних ресурсів країни.

Плату за землю в Україні було введено з метою раціонального використання та охорони земель, вирівнювання соціально-еконо­мічних умов господарювання на землях різної якості, фінансування витрат на ведення земельного кадастру тощо. Передбачалось, що надходження такої плати будуть використовуватись за цільовим призначенням. Але в нинішніх умовах плата за землю використовується лише як одна з форм поповнення загального обсягу доходів бюджету.