Література. 21. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік

21. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Ж., 2009.

22. Скирпан О.П., Палюх М.С., Фінансовий облік. – Т., 2008.

23. Фінансовий облік, за ред.. Орлової В.К., Орлів М.С., Хоми С.В. – К., ЦУЛ, 2010.

24. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях. – К., 2005.

З метою забезпечення безперервної діяльності підприємства воно повинне бути забезпечене тими або іншими матеріальними запасами.

Склад запасів, їх оцінка та порядок відображення у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 9 „Запаси”, яке було затверджене наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 р.

Згідно з П(С)БО 9 „Запаси” запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням та їх вартість може бути достовірно визначена.

Запаси – це активи, які:

· утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

· перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукції виробництва;

· утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

· сировину, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

· незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

· готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

· товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

· малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

· молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені виробничі запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з фактичних витрат:

· сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрчмих податків;

· сум ввізного мита;

· сум непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовується підприємству;

· транспортно-заготівельних витрат (оплата тарифів, фрахту, транспортування, страхування, вантажно-розвантажувальні роботи тощо);

· інших витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання із запланованою метою.

Основними завданнями обліку запасів є:

· контроль за своєчасним і повним оприбуткуванням продукції та виробничих запасів;

· контроль за правильним документальним оформленням надходження й ви­користання ТМЦ;

· контроль за зберіганням, додержанням встановлених норм витрат запасів та використанням їх за цільовим призначенням;

· правильне визначення собівартості придбаних ТМЦ;

· своєчасне проведення інвентаризації й виявлення запасів, що не використову­ються в господарстві;

· вжиття заходів щодо запобігання нестач, крадіжок, псування продукції
й ТМЦ;

· контроль за своєчасним відображенням операцій по руху запасів в облікових регістрах.

Отримані (придбані) або вироблені запаси оприбутковуються на баланс за їхньою первинною вартістю. Розмір первинної вартості запасів залежить від того, яким шляхом вони надійшли на підприємство, а саме: куплені за грошові кошти та їх еквіва­ленти; виготовлені власними силами підприємства; внесені засновниками до статутного капіталу; отримані безоплатно; обміняні на інші запаси (подібні й неподібні).

Первинною вартістю запасів, придбаних за грошові кошти та їх еквіваленти, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

· суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю), за вира­хуванням непрямих податків;

· суми ввізного мита;

· суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які підприємству не відшкодовуються (акцизний збір, єдиний митний збір та ін.);

· транспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

· інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням і доведенням запасів до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях ( зокрема, прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати на доробку і підвищення якісних характеристик запасів).

У разі виготовлення запасів на підприємстві їх первинною вартістю визначається собівартість їх виробництва (виробнича собівартість), що визначається згідноз П(С)БО 16 «Витрати»

Первинною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємств визнається погоджена засновниками (учасниками) їх справедлива вартість.

Справедлива вартість — це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами. Справедливою вартістю в даному разі виступатиме вартість запасів, за­фіксована в засновницьких документах підприємства.

Первинна вартість безоплатно отриманих запасів визначається за їх спра­ведливою вартістю. Відповідно до П(С)БО 15 «Доход» справедлива вартість без­оплатно отриманих запасів визнається як інший операційний доход від звичайної діяльності підприємства.

Визначення первинної вартості запасів, отриманих у результаті обміну, зале­жить від того, якими запасами здійснено обмін: подібними чи неподібними. Подіб­ні активи — об'єкти, які мають однакове функціональне призначення й однакову справедливу вартість. Неподібні активи — це об'єкти, що мають різне функціональ­не призначення й неоднакову справедливу вартість.

При обміні подібними запасами первинна вартість отриманих запасів визна­чається за балансовою вартістю переданих запасів. Тому, згідно з П(С)БО 15, при обміні продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є по­дібними, доход не визнається.

У разі, коли балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, первинною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Отже, при такому обміні відбувається своєрідна уцінка за­пасів, тобто застосовується принцип обачності, що не допускає завищення активів. Якщо запаси набуваються шляхом обміну на неподібні запаси, то первинна вар­тість отриманих запасів дорівнює їх справедливій вартості. При цьому сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю отриманих або таких, що підлягають отриманню, активів, робіт, послуг, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або отриманих грошових коштів та їх еквівалентів.

Якщо достовірно визначити справедливу вартість отриманих або таких, що підлягають отриманню, активів за бартерним контрактом неможливо, доход визна­чається за справедливою вартістю активів, переданих згідно з таким контрактом, крім грошових коштів та їх еквівалентів.

Не включаються до первинної вартості запасів, а належать до витрат того пері­оду, в якому вони були здійснені (встановлені):

· понаднормові втрати і нестачі запасів;

· відсотки за користування позиками;

· витрати на збут;

· загальногосподарські та інші подібні витрати, безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони при­датні для використання у запланованих цілях.

Для визначення результатів роботи підприємства велике значення має пра­вильний вибір методу оцінки вибулих запасів. Підприємство має право вибрати метод оцінки запасів, що вибувають, і відобразити його в обліковій політиці. Для різних видів запасів можуть застосовуватися різні методи оцінки.

Відпуск запасів у виробництво, продаж та інше вибуття здійснюється за таки­ми методами:

· ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

· середньозваженої собівартості;

· собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

· собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

· нормативних витрат.

Таблиця. Методи вибуття запасів

П№п/п	Методи оцінки	Сутність методу
	Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів	Конкретна ідентифікація означає, що облік витрат і розрахунок собівартості здійснюється за кожною відповідною одиницею запасів, які відпускаються та послуг, що надаються для спеціальних замовлень і проектів, а також невзаємозамінних запасів
	Середньозваженої собівартості	Оцінка запасів проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів
	Собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO)	Оцінка запасів ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто одиниці запасів, які надійшли першими відпускаються також першими
	Собівартості останніх за часом надходження запасів (LIFO)	Оцінка запасів ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їхньому надходженню на підприємство, тобто одиниці запасів, які надійшли (придбані, вироблені) останніми відпускаються першими
	Нормативних затрат	Полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно перевірятися і переглядатися

Усі операції, пов'язані з надходженням, переміщенням та вибуттям матері­альних цінностей, підприємства оформляють відповідними первинними документами з обліку сировини й матеріалів — як типової форми, так і спеціалізованими.

Виробничі запаси (сировина, паливо, запасні частини, будівельні матеріали та ін.) надходять на підприємства в основному від постачальників, взаємовідносини з якими регулюються на підставі договорів постачання. На матеріали, придбані у постачальників, одержують роз­рахункові документи (рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, вантажні митні декларації, податкові накладні тощо) та інші документи (специфікації, сертифікати, паспорти, посвідчення на якість і т. ін.). Ці документи обов'язково реєструються в Журналі обліку вантажів, що надійшли (ф. М-1).

Для одержання виробничих запасів зі складу постачальника уповноваженій особі (експедитору) в бухгалтерії виписується довіреність (ф. М-2), що підпису­ється керівником, головним бухгалтером підприємства і засвідчується печаткою господарства. Порядок видачі та повернення довіреностей встановлено Інструк­цією про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на облік запасів одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.15.1996 р. № 99. При видачі довіреності реєструють у Журналі реєстрації дові­реностей (ф. М-3) і видають під розписку в ньому. Журнал має бути пронумеро­ваний, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника та головного бухгалтера підприємства. Довіреність на одержання цінностей видають лише тим особам, які працюють на даному підприємстві. Термін дії довіреності встановлено в межах 10 днів. Бухгалтерія слідкує за використанням довіреностей: робить відміт­ки у спеціальній графі про надходження матеріалів на склад або про анулювання довіреності, якщо її повернено без виконання. Особа, якій видано довіреність, зо­бов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприєм­ство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержано цінності за довіреністю повністю чи частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад або матеріально відповідальній особі. Використана довіреність залишається у постачальника при першому відпуску товарів. Невикористані до­віреності слід повернути працівнику бухгалтерії не пізніше наступного дня після закінчення терміну дії довіреності.

Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернені невикористані довіреності гасяться написом «Невикористана» і зберігаються протягом терміну, встановленого для зберігання первинних документів.

Особам, які не відзвітували про використання довіреності або не повернули не­використану довіреність, термін дії якої закінчився, нова довіреність не видається.

Бланки довіреностей є документами суворої звітності й облічуються на поза­балансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку». Списують використані бланки довіреностей по актах типової форми М-2а, затверджених керівником підприєм­ства. Акт складають не рідше одного разу на квартал.

Одержані зі сторони виробничі запаси повинні бути своєчасно оприбут­ковані складом. Запаси, що надходять, перевіряють за асортиментом, кількістю (рахунком, вагою, обсягом). Одержані запаси приймають і за якістю, зазначеною у супровідних документах. Матеріально відповідальна особа (завскладом, комірник) приймає матеріали після зважування, підрахунку, замірювання тощо й порівняння фактично прийнятої кількості з даними, зазначеними в супровідних та платіжних документах. Прийняту кількість матеріалів завідуючий складом оформляє На­кладною (внутрішньогосподарського призначення) (ф. № 87) або Прибутко­вим ордером (ф. М-4). Складати накладну можна у двох примірниках, перший з яких залишається на складі й використовується для ведення складського обліку, а другий з підписом завідуючого складом, що підтверджує одержання цінностей, разом із документами постачальника експедитор здає у бухгалтерію, звітуючи тим самим про використання виданої довіреності. За невідповідності матеріалів, що на­дійшли, їх асортименту, якості або кількості, зазначеним у документах постачальника, складають Акт про приймання матеріалів (ф. М-7) або комерційний акт.

Виробничі запаси можуть надходити в господарство через підзвітних осіб у по­рядку їх придбання за готівку в магазинах, на ринку, ярмарках, у населення. До зві­ту про витрачені суми на придбання матеріалів додаються первинні документи, що підтверджують факт купівлі (рахунки, чеки магазинів, податкові накладні та ін.).

Факт купівлі (продажу) товару у фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяль­ності підтверджується чеком реєстратора розрахункових операцій. Проте багато приватних підприємців можуть не використовувати РРО й не видавати касового чека. Тоді виправдним документом на оприбуткування матеріалів є розрахункова, квитанція або товарний чек. Якщо підприємець є платником ПДВ, у разі купівлі на суму, що перевищує 20 грн., він зобов'язаний надати і податкову накладну.

Придбання матеріалів на ринку у звичайного громадянина (непідприємця) оформляють «Актом закупівлі» (відомістю закупівлі). Він повинен містити такі реквізити: найменування документа, дату і місце складання акта, прізвище, ім'я по батькові продавця та прізвище, ім'я, по батькові і посаду покупця — підзвітної особи підприємства, найменування підприємства, ідентифікаційний код продавці або відомості з паспорта продавця, найменування товару, ціну одиниці товару, обсяг проданого товару, суму виплачених продавцю коштів, суму утриманого податку доходів фізичних осіб, підпис продавця про одержані кошти і покупця — про виплачені. Один примірник акта залишається у покупця і слугує підставою для оприбуткування товару, а другий — у продавця.

Разова видача ТМЦ зі складу проводиться на підставі Накладної (внутрішньогосподарського призна­чення) (ф. № 87 або ф. М-11). Накладну, як правило, виписують у двох примірни­ках, один із яких передають на склад, а другий залишають в одержувача цінностей. При систематичному відпуску виробничих запасів на виробничі потреби застосовують Лімітно-забірні карти на одержання матеріальних цінностей (ф. №117) та Лімітно-забірні карти спеціалізованої форми (для запасних частин) (ф. № 117а). У цих документах здійснюється поточний контроль за дотри­манням лімітів відпуску матеріалів на виробництво. Лімітно-забірні карти виписує бухгалтерія на один чи кілька номенклатурних номерів матеріалів і, як правило, на один шифр витрат у двох примірниках терміном на один місяць. Один примірник лімітно-забірної карти до початку місяця передають одержувачу, а другий — скла­ду. Завскладом при відпуску виробничих запасів фіксує в обох примірниках карти дату та кількість виданих матеріалів.

Можна використовувати типові форми лімітно-забірних карт. Форму М-8 використовують для здійснення багаторазового відпуску одного номенклатурного номера матеріалів протягом місяця. За ф. М-9 відпускають лімітовані матеріали чотири рази на відповідний об'єкт обліку, вказуючи дати відпуску і залишок ліміту після кожної видачі.

Лімітно-забірну карту за ф. М-28 використовують для відпуску матеріалів на конкретний будівельний об'єкт і ведуть протягом усього періоду його будівництва. Вона знаходиться у виконавця робіт. Одночасно ведуть щомісячну ф. М-28а, що знаходиться на складі. При видачі матеріалів комірник підписується у ф. М-28, а одержувач — у ф. М-28а. У кінці місяця виконавець робіт заповнює графу 1 ф. М-28 про залишок матеріалів на об'єкті на кінець місяця. Розраховується фак­тична витрата матеріалів на об'єкт. Після перевірки записів у ф. М-28 бухгалтерія, якщо об'єкт будівництва не завершено, повертає її виконавцю робіт для продо­вження використання.

Фактичні витрати нафтопродуктів визначають на основі Подорожніх листів вантажного автомобіля (ф. № 2), Облікових листів тракториста-машиніста (ф. № 67), Подорожніх листів легкового автомобіля (ф. № 3) та ін., дані з яких заносять у накопичувальні відомості обліку використання машинно-тракторного парку або накопичувальні відомості обліку роботи вантажного автотранспорту.

Для оформлення відпуску виробничих запасів у порядку продажу застосову­ють Товарно-транспортні накладні (ф. № 1-ТН). При доставці власним авто­транспортом їх виписують у трьох примірниках: один, із підписом водія, залиша­ють у пункті відправлення, а решту, завірені підписами та печатками (штампами) вантажовідправника та з підписом водія, вручають водієві; з них один передають товароодержувачу, відповідальному за приймання вантажу, а інший, з відміткою про приймання вантажу, повертають сільськогосподарському підприємству (за­лишається у водія для підтвердження обсягу перевезення вантажів й нарахування заробітної плати). При перевезенні вантажів залученим транспортом товари транспортні накладні виписують у чотирьох примірниках, два з них залишаються у водія автотранспортної організації.

Для обліку запасів сільськогосподарські підприємства можуть використовувати інші типові форми первинного обліку, затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 193: акт-вимога на заміну (додатковий від­пуск) матеріалів (ф. М-10), накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. М-11), відомість обліку залишків матеріалів на складі (ф. М-14), акт приймання-передачі обладнання у монтаж (ф. № 15а), акт про приймання облад­нання (ф. М-15), сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріа­лів від встановлених норм запасу (ф. М-18) та ін.

У кожному сільськогосподарському підприємстві виробляється багато видів сільськогосподарської продукції. Продукція рослинництва надходить у господар­ство в стислі терміни. Тому перед початком збирання врожаю необхідно провести наступні підготовчі роботи:

· провести інвентаризацію залишків продукції врожаю минулого року;

· підготувати до прийому продукції нового врожаю приміщення токів, складів та інших місць її зберігання;

· перевірити стан вагового господарства;

· проінструктувати відповідальних осіб (вагарів, завідуючих токами, комірни­ків, комбайнерів, водіїв та ін.), які складатимуть первинні документи з обліку продукції, про порядок їх оформлення та терміни представлення документів у бухгалтерію підприємства;

· підготувати первинні документи (пронумерувати, заповнити окремі реквізи­ти) та ін.

Кожному сільськогосподарському підприємству в період збирання врожаю необхідно дотримуватись таких вимог:

· обов'язково зважувати сільськогосподарську продукцію при її оприбуткуван­ні, відправленні на приймальні пункти та в складські приміщення;

· облік виходу продукції вести роздільно в розрізі культур та підрозділів підпри­ємства, від яких одержано продукцію.

Сортове насіння треба обліковувати окремо за кожним сортом, а в межах сорту — за репродукціями, категоріями сортової чистоти та класами посівного матеріалу.

Облік зернової продукції. Для обліку надходження зерна від урожаю передба­чено використання декількох варіантів первинних документів. Сільськогосподарське підприємство вибирає той із них, який найбільше відповідає конкретним умовам, що склалися на підприємстві, а також способу збирання урожаю зернових культур.

При першому методі для обліку врожаю продукції зернових культур викорис­товується Путівка на вивезення продукції з поля (ф. № 77а). Перед початком збирання врожаю зернових культур бухгалтерія сільськогосподарського підпри­ємства видає кожному комбайнерові під розписку блокноти путівок на вивезення продукції з поля, пронумеровані в трьох примірниках (під одним номером). У них завчасно заповнюються такі реквізити, як назва підприємства, табельний номер комбайнера, його прізвище та ініціали, номер комбайна.

Вивантажуючи зерно з бункера комбайна в кузов автомашини, комбайнер ви­писує путівку в трьох примірниках під копірку, де вказується дата, куди направ­ляється продукція, найменування продукції, бункерна маса, номер автомашини і прізвище шофера. Перший примірник путівки, на якому шофер розписується за кількість отриманого зерна, залишається у комбайнера. Другий і третій при­мірники путівки підписує комбайнер і передає шоферу. На току зерно зважують, його точну масу проставляють в обидві путівки, які підписує завідуючий током (вагар), підтверджуючи його приймання. Після чого один примірник путівки по­вертається шоферу.

Облік надходження зерна на току при цьому варіанті ведуть у Реєстрі при­ймання зерна та іншої продукції (ф. № 78), який ведуть в одному примірнику. Дані з цього реєстру заносять до відомості руху зерна та іншої продукції (ф. № 80). Путівки на вивезення продукції з поля разом з вищезазначеними реєстром та відо­містю руху зерна щоденно здаються до бухгалтерії.

При іншому методі використовують Реєстри відправлення зерна та іншої продукції з поля (ф. № 77). До початку збору врожаю зернових культур бухгалте­рія сільськогосподарського підприємства видає кожному комбайнеру під розписку блокноти реєстрів, у яких заздалегідь заповнено такі реквізити, як назва підприєм­ства, табельний номер комбайнера, його прізвище та номер комбайна. Усі реєстри нумеруються (за одним номером — три примірники). При першому завантаженні автомашини комбайнер виписує реєстр відправлення зерна та іншої продукції з І поля в трьох примірниках, із зазначенням дати, номера відділення, бригади, прізвища шофера, найменування продукції. Після завантаження автомобіля зерном | комбайнер записує до свого (першого) примірника реєстру бункерну масу зерна і одержує розписку водія про прийняття зерна.

Водій записує до свого (другого) примірника реєстру ту саму бункерну масу зерна і одержує розписку комбайнера про здане зерно, а потім доставляє його на тік або до комори. Вагар (завідуючий током) зважує доставлене від комбайна зерно і записує до свого (третього) примірника реєстру масу брутто і масу нетто і розпи­сується у примірнику реєстру шофера про прийняття зерна. Шофер, у свою чергу, підтверджує підписом здачу зерна у примірнику реєстру, який залишається у вагаря (завідуючого током).

Одним із різновидів цього методу є використання реєстрів відправлення зерна та іншої продукції з поля (ф. № 77) не в трьох, а у двох примірниках. Толі перший примірник реєстру буде у комбайнера, другий — у шофера, а облік надходження зерна на току в цьому разі ведуть у реєстрі приймання зерна та іншої продукції (ф. № 78).

Реєстри щоденно здають до бухгалтерії підприємства. При цьому перші примірники реєстрів здають комбайнери після запису даних про кількість зібра­ного зерна до облікових листів тракториста-машиніста, другі примірники здають шофери разом із подорожніми листами, треті здає вагар (завідуючий током) разом з відомістю руху зерна та іншої продукції (ф. № 80). При використанні реєстрів (ф. № 77) у двох примірниках перший і другий здають комбайнер і шофер у ви­щеописаному порядку, а вагар (завідуючий током) здає до бухгалтерії разом з ві­домістю руху зерна та іншої продукції (ф. № 80) реєстр приймання зерна та іншої продукції (ф. № 78). При цьому порівнюють дані всіх примірників реєстрів, путі­вок, талонів про кількість кожної партії зерна, відправленої від комбайна і зданої на тік, у комору тощо.

Зерно, яке надійшло від комбайнів, у більшості випадків потребує додатко­вого сушіння, очистки та сортування. Роботи, пов'язані з очищенням, сушінням та сортуванням зерна, оформляють Актом на сортування й сушіння продукції рослинництва (ф. № 82). Акт складають в одному примірнику на кожну партію зерна, що підлягає доробці. В акті зазначаються вага зерна, відпущеного для сушін­ня, вага одержаного повноцінного зерна, зернових відходів, що використовуються, із зазначенням відсотка вмісту в них зерна, а також відходів, що не використову­ються, та інформація про усушку. Акт підписують особи, які виконували роботи з сортування й сушіння зерна, завідуючий током (вагар), агроном і затверджує ке­рівник підприємства. Не пізніше наступного дня після сортування акт передають до бухгалтерії підприємства.

Збирання кукурудзи на зерно комбайном з одночасним обмолотом облічу­ється так само, як і зернових колосових культур. У більшості господарств урожай кукурудзи на зерно оприбутковують і обліковують за масою качанів. Валовий збір зерна кукурудзи повної стиглості визначають у перерахунку на сухе зерно. З цією метою складають Розрахунок переводу качанів кукурудзи повної стиглості в зерно (ф. № 81а).

Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно здійснюється за фактичним виходом зерна з качанів, який визначається хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту середньодобових зразків із врахуванням базової во­логості зерна в качанах (базова вологість зерна в качанах кукурудзи береться на рівні 14 %).

Якщо кукурудзу хлібоприймальним пунктам не продавали, то вихід зерна з качанів кукурудзи повної стиглості розраховують за даними лабораторних аналі­зів. Розрахунки затверджує керівник сільськогосподарського підприємства, і вони є підставою для відображення валового збору зерна кукурудзи в бухгалтерському обліку і звітності.

Облік продукції овочівництва, садівництва, картоплі і баштанних культур. Оприбуткування врожаю овочів відкритого ґрунту, картоплі та продукції ба­штанних культур ведуть у Щоденниках надходження сільськогосподарської продукції (ф. № 81). їх заповнюють у розрізі закріплених за бригадою площ сільськогосподарських культур. Пронумеровані бланки щоденників із зазначен­ням назви господарства видаються бригадиру виробничої бригади під розписку до початку збирання врожаю.

Для зберігання матеріальних цінностей на підприємствах створюють складське господарство. Складські приміщення пристосовуються для зберігання цінностей певного виду (наприклад, склад запасних частин обладнують стелажами, полицями, шафами та ін.).

Усі складські приміщення повинні бути обладнані протипожежними засоба ми, мати добре налагоджене вагове господарство, необхідний інвентар.

Приймання, відпуск і зберігання матеріальних цінностей на складах здійснюють комірники та інші матеріально-відповідальні особи. З ними потрібно складати договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Договір складається у двох примірниках, один з яких знаходиться у адміністрації підприємства, а інший – у працівника.

На кожний вид матеріальних цінностей виписують Матеріальний ярлик (ф. М-16) із зазначенням найменування ТМЦ, номенклатурного чи прейскурант­ного номера, одиниці вимірювання, норми запасу, ціни, який прикріплюють до місця зберігання.

Облік матеріальних цінностей на складах ведуть у кількісному виразі за назвами, марками, сортами та розмірами. Обліковують матеріали комірники на Картках складського обліку (форма М-12). На кожен номенклатурний номер, код матеріалу відкривається окрема картка. В її заголовку вказують назву,, сорт, профіль, розмір матеріалу, одиницю виміру, ціну, місцезнаходження, номер стелажа і місце по підготовленіц системі адресації матеріалів.

На складах з невеликою номенклатурою матеріальних цінностей замість карток можна вести Книгу складського обліку (форма № 40). Рахунки в ній відкривають на кожну назву продуктів і матеріалів, виділяючи для цього кілька сторінок для записів протягом року. Сторінки нумерують, їх кількість засвідчується підписом головного бухгалтера, який роблять в кінці книги.

На підставі оформлених в установленому порядку первинних прибуткових і видаткових документів завідуючий складом повинен в той же день зробити записи в картки (книгу) складського обліку про надходження та видачу матеріалів, вивести залишки на кінець дня.

У кінці кожного місяця завідуючий складом складає і подає в бухгалтерію Звіт про рух матеріальних цінностей (форма № 121). Підставою для його складання є первинні документи і записи в картках (книзі) складського обліку.

Звіти про рух матеріальних цінностей після перевірки підписує бухгал­тер, який його прийняв, із зазначенням кількості прибуткових і видаткових документів та з підтвердженням правильності визначення залишків на кінець звітного місяця.

Для узагальнення інформації про наявність і рух виробничих запасів використовують рахунок 20 «Виробничі запаси». За дебетом рахунка 20 «Виробничі запаси» відображається надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом – витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск на сторону, уцінку тощо.

Рахунок 20 „Виробничі запаси” має такі субрахунки:

201 „Сировина і матеріали”;

202 „Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби”;

203 „Паливо”;

204 „Тара й тарні матеріали”;

205 „Будівельні матеріали”;

206 „Матеріали, передані у переробку”;

207 „Запасні частини”;

208 „Матеріали сільськогосподарського призначення”;

209 „Інші матеріали”.

На субрахунку 201 «Сировина і матеріали» відображується наявність та рух сировини і основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється або є необхідними компонентами при її виготовленні. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на цьому субрахунку.

На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» відображається наявність і рух покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів, що придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових затрат праці з їх обробки або збирання.

На субрахунку 203 «Паливо» (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковується наявність та рух палива, що купується чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатація транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель.

На субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали» відображається наявність та рух усіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари і її ремонту.

На субрахунку 205 «Будівельні матеріали» підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

На субрахунку 206 «Матеріали, передані у переробку» обліковуються матеріали, передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Затрати на переробку матеріалів, які оплачуються стороннім організаціям, відображаються безпосередньо за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, що отримані з переробки.

На субрахунку 207 «Запасні частини» ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті.

На субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби з шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. Тут також відображаються саджанці, насіння й корми, що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

На субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковуються відходи виробництва (обрубки, обрізка, стружка тощо), невиправлений брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини тощо.