Вступ до мови HTML

У нижній частині вікна Internet Explorer міститься рядок стану (строка состояния) з інформацією про поточні операції, що виконуються програмою.

Завантаження і перегляд Web-сторінок

Після підключення до мережі і завантаження Internet Explorer, браузер намагатиметься завантажити головну (домашню) сторінку. Якщо вона не потрібна, то користувач може відмовитися від її завантаження, клацнувши на кнопці Stop (Остановить) на панелі інструментів, або ввівши в рядку адреси інший Internet-ресурс.

Якщо ви маєте точну адресу Web-сторінки, просто введіть її в рядку адреси на панелі інструментів, після чого натисніть клавішу Enter.

Адресу Internet-ресурсу ще називають URL. URL – це певна система імен для ідентифікації ресурсів у Інтернеті. Будь-яка інформація в Інтернеті має свій URL.

У записі URL зазначають такі дані:

• протокол доступу до ресурсу (HTTP, FTP тощо)

• тип ресурсу

• доменне ім’я серверу, на якому розміщено ресурс

• адреса порту, використовуваного для зв’язку

• розміщення ресурсу на жорсткому диску серверу

Приклад

http://www.univ.kiev.ua/news/encyclopedia.html

Тут:

• http – визначає протокол передачі даних, і обов’язково відокремлюється від наступної частини URL двокрапкою та подвійною похилою рискою

• www – тип ресурсу, в даному випадку, вказує на те, що даний ресурс – Web-сторінка

• univ.kiev.ua – ім’я серверу, на якому розміщено Internet-ресурс

• news/encyclopedia.html – вказує на розміщення ресурсу на жорсткому диску сервера

URL може складатися з латинських літер, цифр та інших знаків, окрім символів, що мають спеціальне призначення (< > { } [ ] \ | ’).

Для переходу між сторінками, що завантажувалися раніше, краще використовувати кнопки Back (Назад) і Next (Вперед). Вони дозволяють переглядати сторінки, що вже завантажувалися без повторного їх завантаження з сервера.

Завантаження Web-сторінки, використовуючи посилання

Як вже говорилося раніше, Web-сторінки носять гіпертекстовий характер, тобто в тілі документа є посилання, активація яких, веде до переходу на інший документ. Для того, щоб активувати посилання, потрібно просто клацнути по ньому мишею.

Простота роботи з гіпертекстовими посиланнями досить оманлива. Знадобились роки, перш ніж на основі застосування гіпертексту була створена спеціальна мова для опису документів, що передаються по Інтернет. Вона отримала назву мови розмітки гіпертексту HTML. Розробники HTML поставили за мету створити універсальну мову передачі та відображення інформації, незалежну від обчислювальної платформи. Це означає, що сторінки, створені в одній операційній системі, в інших операційних системах будуть відображатися так, як запланував розробник.

Ідея розв’язання проблеми обміну документами між різними комп’ютерами полягала в тому, що документи мали бути розмічені за допомогою визначеного коду – HTML. Такі документи могли б читатися на будь-якому комп’ютері, на якому встановлена одна програма – браузер.

HTML – мова розмітки. Це означає, що вона не відноситься до мов програмування високого рівня, таких як C++ чи Visual Basic. Замість того, щоб компілюватися та виконуватися, HTML-код інтерпретується Web-браузером.

HTML в основному використовується для створення Інтернет-сторінок. Документи, підготовлені мовою HTML, називаються HTML-документами. Перевага HTML-документів полягає в тому, що для написання Web-сторінок вам непотрібно використовувати середовища програмування. Web-документи можна створювати в звичайному текстовому редакторі, а інтерпретувати їх засобами Веб-браузерів. Звичайно, заради швидкості та простоти зараз існує безліч середовищ написання Web-сторінок, таких як Front Page. Але поруч з перевагами автоматичного формування сторінок існує безліч недоліків, як наприклад: генерування досить немалої кількості непотрібного коду, що збільшує розмір документа й призводить до сповільнення передачі інформації мережею.

Щоб уявити, як виглядає код HTML-документа, завантажте його в браузер і виконайте команду View (Вид) → Source (Просмотр HTML-кода). Код HTML-документа завантажиться у вікні програми Блокнот.

Код HTML дуже компактний, і HTML-документи мають значно менший розмір, ніж документи в інших текстових редакторах таких, як Word. Це одна з основних причин широкого застосування мови HTML для кодування інформації, що розповсюджується по Інтернет.

1.4 Іменування файлів

Відомо, що вся інформація в комп’ютері міститься у файлах. Інтернет не виняток. Власне Інтернет-сторінка – це сукупність HTML-файлів (HTML-документів).

Для того, щоб ваша сторінка коректно працювала, потрібно дотримуватися правил іменування файлів. Оскільки сторінка може бути переглянута під довільною платформою (в різних операційних системах), то необхідно дотримуватися правил іменування файлів для всіх платформ.

Отже,

• використовуйте для імен файлів виключно цифри, тире, нижнє підкреслення, букви латинського алфавіту

• не використовуйте символ пробілу

• використовуйте крапку лише один раз для розділення імені файла та розширення

• розширення файлам давайте htm чи html

• не давайте занадто довгі імена файлів. Бажано не більше 8 символів

• імена файлів повинні відображати вміст файла, що значно спростить роботу з вузлом

• для початкової сторінки використовуйте імена: default.html, index.html, main.html

Лекція 7