Завдання для індивідуальної роботи

1. Визначити поточні товарні запаси на кінець кварталу в днях та сумі, якщо товарообіг магазину за квартал 504, 0 тис. грн., товарні запаси на кінець кварталу 408,8 тис. грн., у тому числі сезонні товарні запаси 54,9 тис. грн.

2. Провірити стан товарних запасів на кінець кварталу, визначити відхилення від норми в днях, зробити висновок, якщо:

- товарообіг магазину за квартал – 604,8 тис. грн.

- товарні запаси на кінець кварталу – 490,0 тис. грн.

- норма товарних запасів – 58 днів

3. Визначити фактичну товарооборотність в днях і кількості оборотів за І квартал поточного року, якщо товарообіг фактичний І кварталу 804,6 тис. грн., товарні запаси на

01.01. – 110,8 тис. грн.

01.02. – 113,2 тис. грн.

01.03. – 114,4 тис. грн.

01.04. – 99,0 тис. грн.

4. Визначити товарооборотність гуртовні за квартал в днях обороту, відхилення від норми в днях та за результатами розрахунків зробити висновок, якщо гуртовий товарообіг за квартал складає 407,0 тис. грн., питома вага транзиту 54,0 %, товарні запаси на

01.01. – 105,0 тис. грн.

01.02. – 92,0 тис. грн.

01.03. – 86,0 тис. грн.

01.04. – 118,0 тис. грн.

- норма товарних запасів та товарооборотності – 42 дні.

5. Визначити фактичні товарні запаси підприємства за звітний рік, відхилення фактичних товарних запасів від норми. За результатами розрахунків зробити висновок та запропонувати заходи щодо нормалізації товарних запасів.

Група сировини	Товарообіг ІV кварталу, тис. грн	Одноденний товарообіг ІV кварталу, тис. грн.	Фактичні товарні запаси на 31.12.	Норма запасів, дні	Відхилення (+; -)
сума, тис. грн.	дні
1. М’ясо 2. Ковбасні вироби 3. Масло тваринне 4. Цукор	60,0 64,6 50,2 39,8		3,0 4,2 8,6 10,8
Всього:					14,5

ЛЕКЦІЯ №

ТЕМА «Товарне забезпечення товарообігу підприємства»

План

1. Сутність та основна мета формування товарного забезпечення обігу підприємства.

2. Вплив товарного забезпечення на кінцеві господарсько-фінансові результати діяльності підприємства.

3. Форми та механізм формування товарного забезпечення.

Необхідною умовою забезпечення процесу реалізації товарів, виконання плану товарообігу є формування товарного забезпечення обігу підприємства.

Товарне забезпечення обігу – це підлегла генеральній меті торгового підприємства діяльності по закупівлі та доставці на підприємство товарних ресурсів необхідного обсягу, асортименту та якості.

Основною метою формування торгового забезпечення обігу торгового підприємства є створення умов для реалізації генеральної мети діяльності підприємства на ринку, виконання розроблених планів товарообігу і прибутку.

Якість організації роботи з товарного забезпечення торгової діяльності обумовлює розмір і рівень багатьох показників господарсько-фінансові діяльності підприємства, а саме:

Обсяг товарообігу, обсяг доходу та чистого прибутку, швидкість грошового обігу, розміри необхідного капіталу і т. д.

Закупівля необхідних підприємству товарних ресурсів може, здійснюватися в різні постачальників, на різних умовах про терміни і форми розрахунків за придбані товари. Ці фактори обумовлюють рівень ризику невиконання зобов’язань постачальниками підприємства, а виходить, і розмір фінансових витрат підприємства в зв’язку з несумлінністю його партнерів. Фінансові витрати можуть мати місце у формі реальних збитків (непостачання оплачених товарів) чи у виді упущеної вигоди (у зв’язку з погіршенням кон'юнктури споживчого ринку в період затримки постачання товарних ресурсів).

Оскільки рішення по закупівлі товарної маси обумовлюють розміри прибутку підприємства від реалізаційної діяльності, то одночасно вони впливають на стан фінансів підприємства. Закупівля товарів, швидко реалізованих, обумовлює поточну і перспективну платоспроможність підприємства.

Наслідки впливу рішення щодо закупівлі товарів на кінцеві результати господарсько-фінансової діяльності підприємства узагальнює табл.1

В умовах ринкової економіки формування торгового забезпечення товарообігу торгового підприємства здійснюється на ринку товарних ресурсів шляхом вільного вибору постачальників необхідних товарів і висновок договорів, щодо постачання на торгове підприємство.

Пропозиція ринку товарних ресурсів формується за рахунок наступних джерел надходження товарів:

- продукція областей народного господарства України, які виробляють товари народного споживання – сільське господарство, підприємство агропромислового комплексу, легкої, харчової, м’ясо-молочної промисловості, рибного господарства, важкої промисловості, машинобудування і т. д.;

Табл.1. Вплив товарного забезпечення діяльності на кінцеві господарсько-фінансові результати й ефективність господарювання торгового під-ва

- продукція неорганізованого ринку України, що виробляється населенням на присадибних ділянках, у результаті здійснення індивідуальної трудової діяльності чи підприємницької діяльності без створення юридичної особи;

- продукція, що надходить через кордон України по зовнішньоекономічних договорах і контрактах.

Оскільки постачальниками товарних ресурсів, необхідних торговому підприємству, можуть бути різні суб’єкти господарювання, для їхньої всебічної характеристики використовується наступна класифікація (табл. 2):

- з а характером (статусом) виділяють постачальників-виробників товарів і постачальників-посередників, які закуповують продукцію у її виробників і реалізують її оптовому, роздрібному торговим підприємствам або іншим посередникам;

- залежно від місцезнаходження комерційних партнерів торгового підприємства можуть бути суб’єкти, що господарюють, (резидент України) і господарських суб’єктів інших країн (нерезидентів України);

- стосовно конкретної господарської системи постачальники товарів можуть бути внутрішньо системними або позасистемними;

- у залежності від форм власності й організаційно-правової форми господарювання постачальником торгового підприємства може бути підприємство будь-якої форми власності та форми господарювання (без яких-небудь обмежень);

- у залежності від тривалості встановлення комерційних зв’язків підприємства-постачальники поділяються на постійні та разові.

Наведена класифікація постачальників торгового підприємства дозволяє визначити якість його комерційної роботи і ступінь ризику операцій із закупівлі товарів, сталість товарного забезпечення товарообігу.

Табл. 2. Класифікація постачальників товарних ресурсів торгового підприємства.

План обсягу й асортименту структури надходження (закупівлі) товарів залежить від плану товарообігу підприємства на відповідний період і плану формування товарних запасів. Обсяги необхідного надходження товарів розраховується за окремими товарними групами і по підприємству в цілому за такою методикою:

Н = Р +З _к – З _п

де, Н – надходження товарів на підприємство в роздрібних цінах

Р – реалізація товарів (товарообіг)

З _к – сума товарнихзапасів на кінець періоду

З _п – сума товарних запасів на початок періоду.

Різниця між плановим обсягом надходження товарів і закупівлею товарів полягає в тому, що обсяг надходження товарів розраховується в роздрібних цінах, у той час як обсяг закупівлі товарів – у закупівельних цінах.

Розглянемо методику розрахунку товарів по окремій товарній групі.

Приклад 1. Оборот із продажу м’яса і птиці у планованому році планувався у сумі 305,5 тис грн., товарні запаси на кінець періоду планувалися в сумі 84,0 тис. грн., фактична сума товарних запасів на початок планового періоду складає 99,5 тис грн.. Звідси надходження м’яса і птиці у плановому році складе 290,0 тис грн..

Н = Р +З _к – З_п = 305,5 + 84,0 -99,5 = 290,0 тис грн.

Після розрахунку надходження товарів по кожній товарній групі, розраховують обсяг надходження товарів у цілому по магазині.

Приклад 2. Визначити обсяг надходження товарів на склади гуртовні в IV кварталі, якщо товарообіг кварталу планується у розмірі 450,0 тис.грн., норма товарних запасів гуртовні на кінець кварталу 32 дні, питома вага транзитного товарообігу у загальному обсязі 54%, запаси товарів на початок кварталу 68,5 тис.грн.

1. Визначаємо складський товарообіг гуртові

2. Визначаємо суму товарних запасів на кінець кварталу

3. Визначаємо обсяг надходження товарів на склади гуртові

Н = Р_скл. +З _к – З _п = 207,0 + 73,6 - 68,5 = 212,1 тис. грн.

Проект плану товарного забезпечення товарообігу складається у вигляді балансу, у якому взаємно погоджуються всі показники плану роздрібного товарообігу.

Загальний обсяг потреби підприємства в товарних ресурсах може бути забезпечений різними методами проведення закупівлі необхідних товарів. Він визначається станом ринку закупівель, каналами розподілу, необхідністю кількістю товарів, твердістю обмежень по обсязі складських приміщень і фінансових ресурсів, умовами оплати, характером і ступенем довіри у відносинах з постачальниками.

В умовах ринкової економіки торгове підприємство самостійно вибирає постачальника необхідних товарів. Основними критеріями вибору постачальників є:

– вартість придбання (ціни закупівлі) товарів;

– якість обслуговування.

Крім основних критеріїв вибору постачальника, існують і додаткові критерії:

– вартість постачальника від споживача;

– терміни виконання поточних і термінових замовлень;

– наявність у постачальника резервних потужностей (запасів товарів);

– психологічний клімат у трудовому колективі постачальника;

– можливість постачальника забезпечити заміну неякісних товарів;

– ризик несумлінності, банкрутства постачальника і т. ін.

Господарські відносини між торговими підприємствами і його постачальниками здійснюється самостійно, і фіксується в договорі. При цьому договір є основним документом, що визначає права та обов’язки сторін по організації постачання товарів на торгове підприємство при умовах його відповідності правовим нормам господарського законодавства.

Заключним етапом формування торгового забезпечення обороту торгового підприємства, є організація контролю за ходом виконання постачальником своїх зобов’язань по постачанню товарів.

Оцінка ефективності комерційної угоди щодо закупівлі товарів покликана визначити результат даної комерційної операції шляхом зіставлення доходів і витрат торгового підприємства, пов’язаних з оцінкою величини чистого прибутку підприємства отриманого від здійснення угоди.

Для оцінки ефективності комерційної угоди щодо закупівлі товарів проводиться наступна робота:

– оцінка можливої роздрібної ціни реалізації товарів;

– визначення оптової ціни закупівлі товарів, виходячи з умов пропонованої комерційної угоди;

– розрахунок поточних витрат торгового підприємства, пов’язаних із закупівлею товарів;

– прогнозування поточних витрат торгового підприємства на реалізацію пропонованого товару;

– оцінка чистого прибутку підприємства, отриманого в результаті угоди;

– розрахунок показників ефективності здійснення комерційної угоди щодо закупівлі товару;

– експертиза отриманих результатів і прийняття рішень щодо діяльності запропонованої угоди і її умов.

Література: Мазаракі А.А. с. 234-240

Питання для самоконтролю знань

1. Визначити взаємозв'язок між такими показниками господарсько-фінансової діяльності підприємства, як обсяг товарообігу і надходження товарів.

2. Сформулювати основну мету формування товарного забезпечення обороту торгового підприємства.

3. Визначити основні критерії, якими повинне керуватися торгове підприємство при виборі постачальника товарів

4. Перерахувати додаткові критерії які використовуються торговим підприємством при виборі постачальника товарів.

5. Які управлінські завдання виникають у процесі формування товарного забезпечення?

6. За якими класифікаційними ознаками розрізняють постачальників товарних ресурсів торгового підприємства?

7. Назвати основні етапи роботи з оцінки ефективності комерційної угоди.

Завдання для індивідуальної роботи

1. Визначити необхідний обсяг надходження товарів на склади бази за квартал. Оптовий товарообіг бази за квартал 250 тис. грн.; питома вага складського обороту 51%; запаси товарів на початок кварталу 72 тис. грн.; норма товарних запасів на кінець кварталу 50 днів.

2. Визначити обсяг надходження товарів на склади оптової бази. Товарообіг, планований за квартал 386,1 тис. грн.; норма товарних запасів по базі на кінець кварталу 25 днів; питома вага транзиту в обігу бази 48%; запаси товарів на початок кварталу 57,8 тис. грн.

3. Скласти продуктовий баланс щодо м’яса та птиці на ІV квартал, якщо загальна річна витрата цієї сировини, необхідної для випуску запланованої продукції 1,22 тонни. Питома вага сировини за ІV квартал у загальній витраті 26%. Норма запасу м’яса та птиці 4 дні. Очікуваний запас м’яса та птиці на початок планового періоду 11 кг. Середня ціна за 1 кг м’яса 7 грн.

4. Визначити очікувані товарні запаси на кінець кварталу в сумі й у днях відхилення від нормативу, зробити висновок.

1. Товарообіг очікуваний за квартал - 1080 тис. грн.

2. Запас товарів на початок кварталу - 600 тис. грн.

3. Очікуване надходження товарів - 1120 тис. грн.

4. Норма товарних запасів на кінець кварталу - 50 днів.

ЛЕКЦІЯ №

ТЕМА «Ресурсний потенціал підприємства»

План

1. Економічний потенціал підприємства.

2. Характеристика матеріальних ресурсів.

3. Характеристика фінансових ресурсів

4. Ефективність використання ресурсного потенціалу.

Потенціал торгівельного підприємства характеризує його сукупну здатність задовольняти потрібність покупців. В основі потенціальну підприємства – продуктивні сили суспільства, які задіяні на підприємстві.

Потенціал підприємства можна розглянути в двох аспектах. З одного боку, потенціал торгівлі – це накопичення праці, яка функціонує в різних напрямках діяльності підприємства, з другого боку – це здібність людей до використання накопиченої праці.

Таким чином, економічний потенціал торгівельного підприємства – це сукупність ресурсів, які мається в розпорядженні підприємства та здібність його працівників та менеджерів до використання цих ресурсів з метою реалізації товарів та отримання максимального прибутку.

Ресурсний потенціал підприємства – це сукупність матеріальних, нематеріальних, трудових та фінансових ресурсів, включаючи здібність працівників підприємства ефективно використовувати названі ресурси для виконання та досягнення поточної та стратегічної мети підприємства.

Необхідно звернути увагу на те, що економічні можливості підприємства не можуть визначатися тільки наявністю перерахованих ресурсів.

На підприємстві обов’язково повинні буди працівники, які можуть привести в дію ресурси, забезпечити їх ефективність використання.

Ресурсний потенціал підприємства можна охарактеризувати 4 основними критеріями:

– реальними можливостями підприємства в той чи інший сфері діяльності (включаючи і нереалізовані можливості);

– обсяг ресурсів, як залучених, такі тільки що підготовлених до використання на виробництві;

– здібність кадрів (менеджерів) використовувати ресурси, вміння розпоряджатися ресурсами підприємства:

– формою підприємства та відповідною організаційною структурою підприємства.

Матеріальні ресурси – це сукупністьістотних елементів, які приймають участь в діяльності підприємства та їх обслуговувані або виступають результатом цієї діяльності у вигляді готової продукції, призначеної для продажу.

Матеріальні ресурси слід розглядати як економічну категорію та як показник господарської діяльності.

Як економічна категорія матеріальні ресурси виражають економічні співвідношення щодо їх виробництва: покупка, використання, зносу та приросту.

Як показник господарської діяльності матеріальні ресурси виражають кількість натурально-речових одиниці відповідних фондів підприємства.

Матеріальні ресурси виступають в натуральній та вартісній формі. Натуральна форма називається фондами, а вартісна – коштами.

Залежно від призначення в процесі виробництва матеріальні ресурси поділяються на виробничі фонди та фонди обертання.

Виробничі фонди – це засоби виробництва, які складаються із засобів праці та предметів праці та приймають участь у виробництві товарів, робіт, послуг.

Засоби праці охоплюють знаряддя праці (станки, обладнання, машини, інструменти) та умови праці (споруди, засоби обігріву, кондиціонери).

Предмет праці – це те, на що направлена праця людини (сировина, матеріали).

Засоби праці відрізняються від предметів праці способом перенесення своєї вартості на знову створену продукцію.

Засоби праці на практиці називаються основними фондами, а предмети праці зворотними фондами.

Основні фонди – це частка виробничих фондів яка втілена в речові засобі праці, зберігає протягом тривалого часу свою натуральну форму, переносить частками вартість на продукцію та відшкодовується тільки після проведення декількох виробничих циклів.

Зворотні виробничі фонди за речовим змістом являють собою предмети праці, також знаряддя праці, які враховуються в складі малоцінних та швидкозношуваних предметів. Зворотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва і повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції, змінюючи початкову форму в процесі одного виробничого циклу.

Фонд обертання, хоча і не приймають безпосередню участь в процесі виробництва, являються необхідними для забезпеченості єдності виробництва та обертання.

Зворотні виробничі фонди та фонди обертання находячись в постійному русі, забезпечують безперебійний кругообіг коштів. При цьому відбувається постійна та закономірна зміна форм авансової вартості: із грошової вона перетворюється у товарну, потім у виробничу і знову в товарну та грошову.

Сукупність грошових коштів призначених для утворення зворотних фондів обертання, складають зворотні кошти підприємства.

Нематеріальні ресурси – об’єкт промислової та інтелектуальної власності, які здібні приносити користь довгий час: гудвіл, ноу-хау, база знань, база даних, патент, винаходи і т.д.

Трудові ресурси підприємства – кількість працівників, зайнятих на підприємстві, які входять до його складу щодо основної та допоміжної діяльності

Фінансові ресурси – сукупність грошових доходів та надходжень, які знаходяться у розпорядженні підприємства для виконання фінансових обов’язків, здійснення витрат щодо відновлення підприємства та для стимулювання робітників. Першепочаткове формування фінансових ресурсів відбувається в момент створення підприємства, коли створюється статутний фонд. Його джерелами, в залежності від організаційно-правових форм підприємства, виступають: акціонерний капітал, пайові внески членів товариства, бюджетні кошти, кошти юридичних та фізичних осіб. Основними джерелами фінансових ресурсів на діючих підприємствах виступають грошові доходи та надходження у вигляді прибутку та амортизаційних відрахувань, цільові надходження та ін. Значні фінансові ресурси можуть бути мобілізовані на фінансовому ринку за рахунок продажу цінових паперів та кредитів. В ринковій економіці з’являється новий вид надходжень грошових коштів – дивіденди та відсотки по цінним паперам, спонсорство та безплатна фінансова допомога. Сукупність фінансових коштів підприємства, яка повинна постійно підтримуватися на необхідному рівні прийнято розподіляти на зворотні кошти (поточні витрати) та інвестиційні (капітальні довгострокові витрати)

Фінансові ресурси дуже важливі як вихідний вид ресурсів для створення та діяльності підприємства який забезпечує непереривність процесу виробництва (обертання). Необхідно звернути увагу на те, що в теперішній час при достатній наявності у підприємства основних фондів та кадрів, підприємства інколи не в змозі ефективно працювати, так як не володіють необхідною сумою наявних грошових коштів (фінансових ресурсів).

Загальним для всіх видів ресурсів є питання про ефективність їх використання. Слід звернути увагу на методичний підхід щодо оцінки ефективності використання ресурсів. Головне полягає в тому, що для оцінки ефективності використання того, чи іншого виду ресурсів порівнюється з витратами для отримання цього користю результату.

Якщо мова йде про матеріальні ресурси, то в якості витрат – середня вартість матеріальних витрат за період, який аналізується, якщо мова йде про трудові ресурси, то в якості витрат – фонд оплати праці та ін.

Корисний результат діяльності підприємства та одночасно від використання ресурсів називають ефектом. Основними двома показниками, являються обсяг виручки від реалізації (товарообіг) та прибуток підприємства. Порівняння цих показників з розміром використання ресурсів. Таким чином, ефект – це корисний результат діяльності підприємства. Ефект поділяють на економічний та соціальний. Наприклад, для торгівельного підприємства. показником економічного ефекту можуть бути товарообіг, чистий торгівельний прибуток, дохід, прискорення обертання зворотних коштів. Соціальний ефект торгівельного підприємства – це ті результати діяльності, які безпосередньо забезпечують формування необхідного стилю (образу) життя. Для оцінки з визначеним ступенем умовності. Соціальний ефект оцінюється системою показників культури обслуговування.

Економічна ефективність являє собою зіставлення економічного ефекту з витратами на його отримання. При цьому можуть використовуватися 2 види показників:

Ефект (результат)

Економ. еф. = —————————

Витрати

витрати

Економ. еф. = —————————

Ефект (результат)

Наприклад підприємство у результаті своєї діяльності отримало кінцевий фінансовий результат у розмірі 135 тис. грн. В процесі діяльності були допущені витрати (без собівартості реалізованих товарів) у розмірі 540 тис. грн.

Ефект (результат) 135,0

Економ. еф. = ————————— = --------------- = 0,25

Витрати 540,0

Перший вид показників називають прямими, другий вид показників називають зворотними.

Прямі показники характеризують величину економічного ефекту, отриманого на одиницю витрат, тобто віддачу витрат (фондовіддача, ресурсовіддача ті ін.). Другий вид показників відображає величину витрат, необхідних для отримання (фондоємкість товарообігу, ресурсоємкість і ін.)

Показники ефективності використання ресурсного потенціалу в цілому та щодо окремих складових широко використовуються для оцінки ефективності функціонування підприємства, ефективності його господарської діяльності, ефективності комерційної діяльності і т.д.

Література: Шваб Л.І. с. 108-113, 147-154

Шегда А.В. с. 172-187, 194-198, 205-208, 214-217.

Питання щодо самоконтролю знань:

1 Чим визначаються економічні можливості підприємства?

2. Розкрити сутність ресурсного потенціалу підприємства

3. Охарактеризувати склад ресурсного потенціалу.

4. Які критерії характеризують ресурсний потенціал?

5. Дати характеристику матеріальним ресурсам та їх складу.

6. Як поділяються матеріальні ресурси в залежності від призначення?

7. Дати характеристику фінансовим ресурсам підприємства

8. Що таке ефект та ефективність?

9. Назвати показники економічного ефекту.

10. Назвати показники соціального ефекту.

11. Якими показниками можна оцінити ефективність використання ресурсного потенціалу?

ЛЕКЦІЯ №

ТЕМА «Основні фонди підприємства»

План:

1. Сутність основних фондів підприємства, їх класифікація.

2. Оцінка та відтворення основних фондів підприємства.

3. Показники ефективності використання основних фондів, та їх характеристика.

Для здійснення будь якого виробничого процесу, крім самої праці, як доцільної діяльності людей, необхідні предмети праці, тобто матеріально-технічні ресурси та засоби праці.

Сукупність засобів праці, якими розпоряджається підприємство, складає його основні фонди.

Термін “фонди” походить від латині і дослівно означає “основа”. Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства, так як підприємство не може діяти, не маючи відповідних засобів.

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, або на вартість робіт і послуг, що виконуються чи надаються частинами в міру спрацювання (зношення).

Згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення їх в експлуатацію, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

В бухгалтерському обліку використовується термін “основні засоби”. Його визначення дається в П(с)БО 7:

основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва, постачання або реалізації товарів, надання послуг або для здійснення інших функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Необхідною умовою правильного використання та відтворення основних фондів є їх класифікація за такими ознаками:

за характером використання:

- основні виробничі фонди (це засоби праці які беруть участь у процесі виробництва, або в основному виду діяльності протягом тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і поступово частинами переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції). Основні виробничі фонди обслуговують господарчу діяльність підприємства та створюють умови для її успішного здійснення;

- основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва (житлово-комунальне господарство, об’єкти соціально-побутового призначення, будинки відпочинку, дошкільні установи тощо). Основні невиробничі фонди призначені забезпечити вирішення соціальних питань, що являється актуальним та злободенним особливо в торгівлі де переважне місце займають жінки та молодь;

за цільовим призначенням:

- будинки та споруди;

- машини, обладнання;

- транспортні засоби;

- інвентар, інструменти та ін.

за участю у виробничому процесі розрізняють:

- активну частину (машини, обладнання, інструменти та інші елементи основних фондів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі та впливають на предмети праці);

- пасивну частину (будівлі, споруди та інші елементи основних фондів, які безпосередньо не впливають на предмети праці, але створюють умови для господарської діяльності підприємства);

В галузях виробничої сфери вирішальну роль має стан та технічний рівень активної частини основних фондів. Він визначає можливості підприємства щодо збільшення виробничих потужностей та виробничої програми, рівня продуктивності праці основного виробничого персоналу. Це вимагає першорядної уваги щодо збільшення питомої ваги активної частини основних фондів в їх загальному обсязі.

Для торговельних підприємств велике значення мають розміри, стан та місцезнаходження пасивної частини основних фондів. Вони визначають імідж підприємства, обсяги товарообігу та його товарного забезпечення, інтенсивність потоків покупців, й, відповідно, рівень продуктивності праці робітників. Стан активної частини основних фондів визначає рівень продуктивності праці тільки окремих категорій робітників, які виконують виробничі функції – фасувальників, вантажників, наладчиків та ін. Для інших категорій персоналу активна частина основних фондів забезпечує необхідні умови праці, підвищує комфортність та якість обслуговування покупців.

залежно від прав власності:

- власні основні фонди;

- орендовані основні фонди (фонди передані у використання підприємству на основі договору оренди на визначений часовий термін за визначену плату з правом подальшого викупу (фінансова оренда), або без права подальшого викупу (оперативна оренда)).

залежно від стану фактичного використання

- основні фонди, які фактично використовуються в господарчій діяльності підприємства;

- основні фонди, які здані в оперативну або фінансову оренду;

- основні фонди, що тимчасово не використовуються.

залежно від джерел фінансування в складі власних основних фондів виділяють:

- основні фонди, що внесені до статутного фонду підприємства його засновниками;

- основні фонди, придбані протягом діяльності підприємства за рахунок власних коштів;

- основні фонди, придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштів;

- основні фонди, безкоштовно отримані (в порядку спонсорської, або безвідплатної фінансової допомоги).

Під оцінкою основних фондів підприємства слід розуміти грошове визначення їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури та розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства. Існує декілька видів оцінки основних фондів.

Первісна вартість основних фондів відображає суму витрат підприємства на їх створення або придбання та введення в дію (її називають балансовою вартістю).

Відновлена вартість основних фондів – це вартість їх відтворення за сучасних умов. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за нинішніми цінами. Тобто вона являє собою суму витрат, яку зазнало б підприємство при формуванні аналогічних основних фондів на певний час (наприклад на дату складання звітності). Зміна вартості основних фондів відбувається під впливом інфляційних процесів в економіці (зміна цін, зміна трудових витрат та ін.).

Виникаюча розбіжність між первісною та відновлюваною вартістю основних фондів ускладнює їх оцінку та регулювання процесів відтворення, призводить до викривлення показників оцінки ефективності використання.

Для забезпечення об’єктивності проводиться періодична переоцінка основних фондів за відновлюваною вартістю. З 1998 року відповідно до ЗУ “Про оподаткування прибутку” підприємства отримали право на самостійну щорічну переоцінку основних фондів виходячи з офіційно опублікованого індексу інфляції.

Залишкова вартість основних фондів характеризує їх реально існуючу вартість і визначається як різниця між вартістю за якою ОФ було занесено на баланс підприємства (первісна вартість) та сумою зносу, тобто тією частиною вартості основних фондів, яку вони в процесі діяльності перенесли на вартість готової продукції, або виконання робіт чи надання послуг (в залежності від того, якою діяльністю займається підприємство).

Залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації (зумовленого спрацюванням) називається ліквідаційною вартістю.

Ліквідаційна вартість основних фондів – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство має отримати від реалізації (ліквідації) ОФ після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних із реалізацією (ліквідацією).

Балансова вартість основних фондів – це сума за якою об’єкт основних фондів включається до балансу після вирахування суми накопиченої амортизації.

Балансова вартість ОФ при їх введені в експлуатацію тотожна первісній вартості.

В міру зношення основних фондів їх балансова вартість (залишкова вартість) визначається як різниця між первісною вартістю та сумою зносу.

Потреба в амортизації основних фондів обумовлена тим, що їх термін використання в діяльності підприємства має певні обмеження у зв’язку з поступовим зношуванням ОФ та втратою їх споживчої вартості (корисності).

Прийнято виділяти два види зносу:

- фізичний знос ( спрацювання) – це втрата техніко-економічних властивостей основних фондів внаслідок їх використання або впливу на них природних сил; (частина фізичного зносу періодично може бути усунена шляхом капітального ремонту ОФ).

- моральний знос (техніко-економічне старіння основних фондів) – це процес знецінення діючих засобів праці до настання їх повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Причиною морального зносу є створення принципово повних або більш продуктивних та економічних ОФ. (частковий моральний знос може бути усунений шляхом проведення модернізації основних фондів).

Настання повного морального зносу обумовлює потребу в заміні об’єктів основних фондів підприємства.

Залежно від результатів зміни споживчої вартості (корисності) ОФ виділяють:

- просте відтворення - відбувається шляхом проведення капітального ремонту та заміни застарілих об’єктів основних фондів, тобто досягається збереження споживчої вартості ОФ;

- розширене відтворення – відбувається шляхом проведення нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння, модернізації основних фондів, тобто споживча вартість та кількість основних фондів підприємства зростає.

Головним джерелом покриття витрат, пов’язаних з відновленням основних фондів, являються власні кошти підприємства, які накопичуються протягом всього терміну (служби) використання основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань.

Термін “амортизація” означає погашення, сплата

Амортизація – це процес поступового перенесення вартості основних фондів по мері зносу на виготовлену продукцію, (або реалізацію), перетворюючи її в грошову форму і накопичення фінансових ресурсів з метою подальшого відновлення основних фондів.

Для характеристики ефективності використання основних фондів підприємства використовують ряд показників, які можна поділити на два блоки:

- перший - це загальні показники, які залежать від багатьох техніко-організаційних та економічних факторів і виражають кінцевий результат використання ОФ;

- другий – це система взаємопов’язаних показників, що використовуються для оцінки і аналізу процесу відтворення основних фондів підприємства.

Одним з основних загальних показників являється – фондовіддача (Фв), її розраховують як відношення обсягу товарообігу (або виготовленої продукції) до середньорічної вартості основних фондів (основних виробничих).

, де Т - товарообіг

Показник фондовіддачі показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди, тобто показує ефективність від вкладення коштів в дані основні фонди.

Оберненим до фондовіддачі показником є фондомісткість (фондоємкість) (Фм), яка визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до обсягу товарообігу (або обсягу виготовлення продукції).

, де Т - товарообіг

Цей показник дає можливість визначити вартість основних фондів на одну гривню товарообігу (виробленої продукції) і характеризує забезпеченість підприємства основними фондами.

За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість – до зменшення.

Важливим показником, що характеризує озброєність одного працівника основними виробничими фондами, є показник фондоозброєності (Фоз.), який визначають відношенням середньорічної вартості ОФ на середньооблікову чисельність (ч) персоналу (промислово - виробничого).

(зростання фондоозброєності має призводити до

підвищення фондовіддачі, а не фондомісткості).

Відносним показником ефективності використання ОФ є рентабельність (прибутковість) ОФ

, де П - прибуток за звітній період

(Підвищення рентабельності основних фондів говорить про ефективність їх використання, тобто цей відсоток показує яку долю займає отриманий прибуток в середньої вартості основних фондів).

Приклад 1.Необхідно визначити показники ефективного використання основних фондів підприємства, якщо

- товарообіг підприємства звітного періоду складає – 290,5 тис.грн.

- вартість основних виробничих фондів - 35,2 тис.грн.

- чисельність робітників - 8 чол.

- чистий прибуток підприємства - 16,8 тис.грн.

1. Визначаємо фондовіддачу підприємства

2. Визначаємо фондомісткість підприємства

3. Визначаємо фондоозброєність робітників підприємства

4. Визначаємо рентабельність основних фондів підприємства

Фондовіддача та фондоозброєність підприємства складають 8,25 та 4,4 тис. грн. відповідно при фондомісткості всього 0,12 тис. грн. Доля прибутку в загальній вартості основних фондів займає майже половину тобто 47,7%. Таким чином, можна зробити висновок, що ОФ на підприємстві використовуються ефективно.

Найважливішими із системи взаємопов’язаних показників є коефіцієнти оновлення та вибуття основних фондів

- Коефіцієнт вибуття (Квиб) визначається

де ОФ (виб) – вартість виведених за рік фондів,

а ОФ(поч.р.) – вартість фондів на початок року

- Сутність оновлення основних фондів вимірюють за допомогою коефіцієнта оновлення, який відображає частку введених у дію у даному періоді основних фондів

, де ОФ(вв) – вартість введених основних фондів

ОФк.р. – вартість основних фондів на кінець періоду

Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію ОФ перевищує вартість основних фондів, що вибули з експлуатації.

- Для цього розраховується коефіцієнт приросту ОФ

, де ОФср.р. – середньорічна вартість основних фондів

Стан основних виробничих фондів характеризують також коефіцієнт зносу та придатності основних фондів.

- Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних фондів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Він визначається відношенням суми зносу ОФ до їх первісної вартості.

, де - сума зносу основних фондів

Оф (_{пер варт}) - первісна вартість основних фондів

Показник зносу ОФ може визначатися також у відсотках на початок і кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних фондів.

- Коефіцієнт придатності ОФ розраховується

К(прид.) = 1 – Кзносу, де К зн. – коефіцієнт зносу основних фондів

Коефіцієнт придатності свідчить, яка частина основних фондів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.

Для більш детальної характеристики стану основних виробничих фондів підприємства розраховують коефіцієнти фізичного та морального зносу.

Коефіцієнт фізичного зносу визначається відношенням суми витрат на поточний та капітальний ремонти основних фондів до їх первісної вартості:

,

де ВР – витрати, понесені на поточний та капітальний ремонти основних фондів;

ОФ_перв. – первісна вартість основних фондів.

Коефіцієнт морального зносу визначається за формулою:

, де ОФ_перв. – первісна вартість основних фондів;

ОФ_справ. – справедлива (сучасна) вартість основних фондів.

Справедлива (сучасна) вартість основних фондів обчислюється шляхом ділення їхньої первісної вартості на коефіцієнт зростання продуктивності праці аналогічних прогресивних сучасних основних фондів:

, де ППП – приріст продуктивності праці, %

Література: Головінов М.І. с. 59-63, 73-85

Мазаракі А.А. с. 275-284

Питання щодо самоконтролю знань