Стратегія управління прибутком

План

1. Взаємозв’язок між стратегічною метою і факторами, які забезпечують її досягнення;

2. Послідовність обґрунтування стратегії управління прибутком підприємства.

Стратегія управління підприємством пов’язана з визначенням головної мети його функціонування. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і, відповідно, одержання певної маси чистого прибутку.

Як відомо, маса прибутку підприємства залежить, з одного боку, від величини доходів, що одержує підприємство, з другого – від розмірів витрат обігу. Формування доходів і витрат підприємства обумовлюються передусім обсягами його діяльності (товарообігу), а також асортиментною, ціновою політикою і ресурсним забезпеченням товарообігу.

Розробка стратегії управління прибутком передбачає таку послідовність роботи:

На першому етапі визначають цільову суму прибутку підприємства, величина якої залежить від стадії життєвого циклу підприємства, величина якої залежить від стадії життєвого циклу підприємства, стратегічних завдань, які стоять перед підприємством в майбутньому періоді, тактики їх вирішення. При цьому величина цільової суми прибутку може знаходитися в інтервалі від точки беззбитковості до точки рівноваги, яка відповідає одержанню максимального прибутку.

Як відомо, кожна одиниця товарообігу додає певну величину до доходу і витрат торговельного підприємства. Цей приріст отримав назви: граничні доходи і граничні витрати. Якщо граничний доход більший за граничні витрати, то кожна одиниця товарообігу додає до доходу більшу величину, ніж до суми витрат. При такому становищі різниця між доходами і витратами зростає, що означає і зростання прибутку підприємства. Максимум прибутку досягається при такому обсязі товарообігу, коли:

MR = MC,

де MR – граничні доходи, що одержуються від реалізації кожної додаткової одиниці товарообігу;

MC – граничні витрати при реалізації кожної додаткової одиниці товарообігу.

Доведемо цей висновок.

Приріст на кожну одиницю товарообігу визначається так:

ΔП = П_n – П_n-1, (*)

де ΔП – змінювання прибутку, що пов’язане зі збільшенням товарообігу на одну одиницю;

П_n, П_n-1 – відповідно, прибуток підприємства при реалізації n-ої одиниці товарообігу та (n – 1)-ої одиниці товарообігу.

Прибуток підприємства визначається як різниця між загальним доходом і витратами при відповідному обсязі товарообігу тобто:

Якщо підставити вирази (**) і (***) в рівняння (*), одержимо:

ΔП =

Підприємство одержить максимальний прибуток при такому обсязі товарообігу, коли збільшення обсягів реалізації не приведе до зміни обсягів прибутку тобто:

ΔП = 0.

Це досягається при умові:

Подальше збільшення обсягів реалізації економічно невигідно підприємству, тому ще не буде забезпечувати подальше зростання прибутку.

На другому етапі обґрунтування стратегії визначають обсяг товарообігу, який забезпечує одержання цільової суми прибутку.

Для цього, з одного боку, розраховують необхідний обсяг товарообігу (виходячи із величини цільового прибутку), а з другого – оцінюють можливий обсяг товарообігу, який відповідає попиту населення на товари і ресурсозабезпеченості обсягу (можливий обсяг закупки товарів, розміри товарних запасів, потужність торговельного підприємства і її використання, чисельність робітників і продуктивність їх праці).

Досягнення збалансованості між необхідним і можливим обсягами товарообігу забезпечується на наступних етапах розробки стратегії управління прибутком шляхом розробки асортиментної, та ресурсної цінової політики підприємства.

Розробка асортиментної політики підприємства (3 етап) має бути спрямована на оптимальну товарно-групову структуру відповідно до структури попиту населення.

Обґрунтування цінової політики (4 етап) має бути спрямоване на визначення оптимальних цін реалізації товарів, при яких досягається оптимальний обсяг товарообігу, а як наслідок – максимальний прибуток. Взаємозв’язок між прибутком, обсягом товарообігу і ціною реалізації товарів відображається на рис.112. Торговельне підприємство при укладанні комерційних угод з закупівлі товарів мусить виходити із указаних залежностей, що дозволяє йому оптимізувати асортимент товарів і ціни їх реалізації.

Формування ресурсної політики підприємства, яка здійснюється в ході 5 етапу обґрунтування стратегії управління прибутком, має передбачати залучення ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного обсягу діяльності із найменшими затратами.

Шостий та сьомий етапи розробки стратегії пов’язані з вирішенням завдань управління валовим прибутком та поточними витратами торговельного підприємства, які були розглянуті вище. Результатом розробки стратегії є визначення можливого (реального) обсягу отримання доходів та здійснення поточних витрат на плановий період, порівняння яких дозволяє оцінити можливий обсяг прибутку підприємства.

На восьмому етапі можливий обсяг отримання прибутку (Пр_можл) необхідно порівняти з його цільовим розміром (Пр_ціл). Якщо відповідність досягнута, тобто Пр_можл Пр_ціл, стратегічний план приймається до виконання (9 етап), здійснюються заходи з контролю за ходом його реалізації.

Якщо відповідність не досягається, необхідно виявити можливі резерви збільшення прибутку за рахунок раціонального використання ресурсів, зниження витрат та збільшення доходів, або ж варто відкоригувати (зменшити) цільову суму прибутку.

Розробка стратегії управління прибутком передбачає дослідження динаміки прибутку та рентабельності, оцінку факторів, що обумовлюють їх величину, а також визначення достатності прибутку для вирішення завдань виробничого і соціального розвитку підприємства.

Питання щодо самоконтролю знань

1) Сформулюйте головну мету стратегії управління підприємством.

2) Розкрийте послідовність обґрунтування стратегій управління прибутком торговельного підприємства.

3) Охарактеризуйте кожний з етапів розробки стратегії управління прибутком.

Планування прибутку підприємства

План

1. Методи планування прибутку підприємства, їх характеристика;

2. Розподіл та використання прибутку підприємства;

Розробка стратегії управління прибутком передбачає дослідження динаміки прибутку та рентабельності, оцінку факторів, що обумовлюють їх величину, а також визначення достатності прибутку для вирішення завдань виробничого і соціального розвитку підприємства.

Ефективність управління процесами утворення прибутку значною мірою залежить від якості аналізу, реальності виявлених резервів збільшення прибутку, економічного обґрунтування планів (прогнозів) формування та використання прибутку на майбутній період.

Система планових розрахунків охоплює наступні напрямки роботи.

Процес планування формування та розподілу прибутку

Обґрунтування обсягу формування прибутку підприємства на плановий період передбачає з одного боку, визначення цільової величини прибутку, що забезпечує умови самофінансування підприємства і вирішення стратегічних і тактичних задач, що стоять перед ним, з другого – розрахунок можливості отримання прибутку при прогнозному обсязі товарообігу, доходу і витрат.

Величина прибутку, як цільова функція діяльності підприємства, залежить від обраної стратегії. Як відомо, вона може бути мінімальною, нормальною і необхідною.

Для визначення мінімального і нормального прибутків, як цільової функції підприємства виходять із прогнозної величини капіталу підприємства, прогнозу мінімального рівня рентабельності капіталу (прогноз процентної ставки банків) і прогнозу норми прибутку на капітал (середньо галузева рентабельність капіталу). При прогнозуванні величини капіталу необхідно враховувати склад і розмір джерел його збільшення (кредити банків, випуск облігацій, продаж акцій абощо), а також впливу на його вартість інфляційних очікувань.

Необхідна величина прибутку підприємства розраховується, виходячи із потреби підприємства в фінансуванні його виробничого і соціального розвитку, забезпечення необхідного соціального споживання, утворення фондів ризику і фонду виплати дивідендів власникам підприємства, створення фінансових резервів, а також виплати податкових та інших обов’язкових платежів, що здійснюються з прибутку. Таким чином, необхідний прибуток визначає умови для самофінансування підприємства.

Розрахунок розміру необхідного прибутку на плановий період здійснюється у такому порядку:

1. проводиться обґрунтування потреб підприємства в фондах фінансових ресурсів на виробничий і соціальний розвиток, що утворюються за рахунок чистого прибутку підприємства;

2. визначається питома вага податків і обов’язкових платежів із прибутку в його загальній величині, що склалася в перед плановому періоді;

3. розраховується величина необхідного прибутку (П_необх), виходячи із потреби прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, та частки обов’язкових платежів в загальній сумі прибутку:

,

де ЧП_необх – потреба в чистому прибутку підприємства в грошовому вимірі;

С_п – середній рівень податків і обов’язкових платежів.

Пример 1. Розрахувати величину необхідного прибутку (П_необх), виходячи із потреби прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, та частки обов’язкових платежів, якщо підприємство має за мету отримати чистий прибуток у розмірі 24,0 тис. грн.

Отже, для сплати обов’язкових податків та отримання чмстого прибутку у розмірі 24,0 тис. грн., підприємству необхідно отримати суму прибутку у розмірі 32,0 тис. грн.

Розрахунок можливого розміру одержання прибутку може здійснюватись методом прямого розрахунку або розрахунково-аналітичним методом.

Метод прямого розрахунку передбачає визначення суми прибутку як різниці між прогнозним розміром доходів підприємства, податком на додану вартість і його поточними витратами.

Розрахунково-аналітичний метод базується на вивченні тенденції змін прибутку і рентабельності та прогнозування змін факторів, що впливають на їх величину. Величина можливого прибутку визначається згідно з методикою:

П_можл. = , де

Р_{р(т)звіт} – рівень рентабельності товарообігу звітного періоду;

Т_пл - плановий товарообіг;

- прогнозовані зміни прибутку підприємства за рахунок зміни факторів, що впливають на його величину.

Приклад 2. Визначити величину можливого прибутку підприємства на плановий рік, використовуючи розрахунково-аналітичний метод, якщо у звітному році товарообіг складає 525,0 тис. грн., сума чистого прибутку звітного року – 31,5 тис. грн.

У наступному році прогнозується збільшити обсяг реалізації товарів на 4,5 %, прогнозовані зміни прибутку підприємства за рахунок зміни факторів, що впливають на його величину складають + 2,1 тис. грн.

1. Визначаємо суму запланованого товарообігу підприємства

Тпл. =

2. Визначаємо рентабельність товарообігу підприємства

Рт(звіт) =

3. Визначаємо розмір можливого прибутку підприємства

П_можл. =

П_можл. =

Таким чином, величина можливого прибутку підприємства на наступний рік, з урахуванням рентабельності звітного року та прогнозування змін факторів, що впливають на її величину, буде складати 35,0 тис. грн.

Результати розрахунків цільового та можливого прибутку необхідно порівняти. Якщо можливості отримання прибутку відповідають його цільовому розміру, то такий варіант приймається як плановий. У тому разі, коли можливості підприємства по одержанню прибутку недостатні для забезпечення самофінансування, слід розробити заходи з урегулювання цієї невідповідності шляхом пошуку і мобілізації додаткових (неврахованих) резервів збільшення доходів або зниження витрат. При цьому необхідно прагнути до максимального наближення планового прибутку до його цільового розміру.

Після прийняття рішення про величину планового прибутку розраховують планові показники рентабельності підприємства, які використовуються при прийнятті управлінських рішень з формування ресурсного потенціалу підприємства, здійснення комерційних угод, інвестиційної діяльності тощо.

Розподіл прибутку підприємства є важливим економічним важелем, що забезпечує гармонізацію економічних інтересів держави, підприємства як господарюючого суб’єкта ринку, його трудового колективу.

Порядок розподілу прибутку підприємства залежить від чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини підприємства з бюджетом, форми власності і організаційно-правового статусу підприємства.

Схема розподілу прибутку торговельного підприємства

Одержаний підприємством прибуток направляється на виплату податків та обов’язкових платежів, що сплачуються з прибутку, і на утворення чистого прибутку. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, використовується для матеріального заохочення і соціального розвитку, формування резервного фонду, фондів комерційного ризику, виробничого розвитку, виплати дивідендів, поповнення інших фондів, що формуються за рішенням підприємства. Розмір фондів фінансових коштів, що утворюються підприємством за рахунок чистого прибутку, не регламентується, за винятком резервного фонду (для акціонерних товариств).

Розподіл прибутку має певні особливості залежно від організаційно-правової форми господарювання.

Так, якщо торговельне підприємство має статус акціонерного товариства, то при розподілі прибутку виникає необхідність формування фонду виплати дивідендів та резервного фонду, в обсягах визначених законодавством.

Розмір відрахувань до фонду виплати дивідендів залежить від обсягу та структури (звичайні та привілейовані акції) акціонерного капіталу, кон’юнктури фінансового ринку та типу дивідендної політики, яку проводить торговельне підприємство.

В підприємствах з участю іноземного капіталу передбачається поділ чистого прибутку на частину вітчизняного та іноземного учасника згідно умов установчого договору.

В орендних підприємствах за рахунок чистого прибутку сплачується частина орендної плати, яка перевищує розмір амортизаційних відрахувань на орендоване майно, а також може створюватися фонд викупу.

Основною метою планування розподілу чистого прибутку є оптимізація пропорції між частиною чистого прибутку, що споживається (персоналом та власниками підприємства), та частиною, що залишається в кругообігу коштів підприємства.

Планування розподілу прибутку здійснюється в такому порядку:

- визначення потреби прибутку за напрямками його використання;

- формування цільової структури розподілу прибутку;

- визначення пріоритетності в використанні прибутку за окремими напрямками використання;

- збалансування потреби в прибутку по напрямках його використання з можливостями отримання прибутку при здійснені господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Розрахунок потреби в прибутку за напрямками його використання здійснюється за окремими елементами його складових:

Ÿ фінансування розвитку матеріально-технічної бази підприємства (авансування основного капіталу);

Ÿ фінансування приросту власних зворотних коштів (авансування власного зворотного капіталу);

Ÿ фінансовий резерв (фонд ризику чи фонд регулювання цін);

Ÿ погашення довгострокових і середньострокових кредитів банків;

Ÿ погашення інших видів кредитних зобов’язань підприємства і виплата процентів з них;

Ÿ придбання кредитних зобов’язань, акцій інших підприємств;

Ÿ фінансування діяльності об’єднань, асоціацій, концернів і інших горизонтальних структур, членом яких є підприємство;

Ÿ здійснення соціального розвитку і заохочення трудового колективу;

Ÿ виплата дивідендів власникам підприємства;

Ÿ сплата податків, інших обов’язкових платежів і внесків, передбачених законодавством.

Потреба прибутку для забезпечення приросту основних фондів визначається на основі експертної оцінки з урахуванням реальної потреби і можливостей розвитку матеріально-технічної бази підприємства та наявності інших джерел (крім прибутку), що використовуються для його фінансування.

Потреба в прибутку для авансування власного зворотного капіталу визначається, виходячи із суми власних зворотних коштів, необхідних підприємству при плановому обсязі діяльності.

Потреба у формуванні резервного фонду може бути визначена по-різному: як процент відрахувань від прибутку, передбачений статутом підприємства чи чинним законодавством – виходячи із фактичної потреби в коштах цього фонду в базовому періоді, планового зростання обсягу діяльності підприємства та зміни ступеня її ризикованості.

Потреба в прибутку для погашення середньо- та довгострокових кредитів банків, а також інших видів кредитних зобов’язань та виплати процентів з них визначається виходячи з умов постачання і матеріально-технічного забезпечення.

Потреба в прибутку для фінансування діяльності об’єднань, асоціацій і інших горизонтальних структур, членом яких є підприємство, визначається виходячи із умов договорів та статутів цих структур в абсолютній сумі або в процентах від одержаного прибутку чи обсягу діяльності підприємства.

Потреба в прибутку для здійснення соціальних, культурних заходів і житлового будівництва, а також обсяг коштів, що спрямовується на заохочення робітників за принципом „участь в прибутку”, повинна визначатись виходячи із умов найму робочої сили та вимог профспілкових комітетів трудових колективів до обсягу цих витрат.

Розмір необхідних дивідендних виплат, визначають так, щоб рівень виплачуваного дивіденду дозволяв забезпечити економічну зацікавленість власників у зростанні ефективності роботи підприємства. При цьому слід використовувати інформацію про рівень дивідендів на інших підприємствах, рух позичкової ставки та проценту по депозитних вкладах.

Сумарна потреба в прибуткові – за всіма напрямками його використання може бути прийнята як один з варіантів величини цільового чистого прибутку підприємства.

Після визначення потреби в прибутку за окремими напрямками його використання здійснюють формування цільової структури розподілу прибутку.

При проведені цієї роботи необхідно враховувати значну кількість факторів, найважливішими з яких є:

Ÿ стадія життєвого циклу підприємства та стратегічні цілі його розвитку;

Ÿ темпи зростання товарообігу, передбачені стратегічним планом розвитку підприємства;

Ÿ наявна структура капіталу підприємства та ступінь її оптимальності; можливість залучення капіталу з альтернативних джерел;

Ÿ необхідність здійснення реального інвестування з метою раціональної диверсифікації, впровадження нових технологій, розширення, оновлення та модернізація основних фондів;

Ÿ необхідність здійснення проектів фінансових інвестицій з метою отримання додаткових доходів, переливи капіталу в більш ефективні та прибуткові сфери бізнесу;

Ÿ прийнята на підприємстві система матеріального заохочення персоналу;

Ÿ обсяги соціальної сфери підприємства, потреба в її поточному фінансуванні та подальшому розвитку;

Ÿ економічні інтереси власників підприємства на короткостроковий та довгостроковий періоди, рівень оподаткування дивідендних виплат.

Оцінка впливу перелічених факторів дозволяє здійснити ранжування потреб у використанні прибутку при формуванні його нижчим за цільову величину.

Остаточне рішення про плановий розподіл прибутку приймається після затвердження плану формування прибутку підприємства.

Якщо прийнятий план формування прибутку менший за сумарну потребу в прибутку за окремими напрямками його використання, то необхідно переглянути розміри його використання на різні потреби з урахуванням визначених пріоритетів в розвитку підприємства.

Питання щодо самоконтролю знань

1) Сформулюйте цільові функції діяльності підприємства.

2) Розкрийте методику обґрунтування необхідного розміру прибутку торговельного підприємства.

3) Які методи використовуються для розрахунку можливого розміру прибутку торговельного підприємства?

4) Розкрийте особливості розподілу прибутку в підприємствах торгівлі.

5) Розкрийте механізм впливу чинників на формування чистого прибутку підприємства.

Тести

1. Планування прибутку – це:

а) розробка системи заходів щодо забезпечення формування прибутку у необхідному обсязі;

б) формування прибутку по центрам виникнення та видам товарів;

в) правильної відповіді немає.

2. Основою якого методу формування прибутку являється попереднє визначення потреби щодо власних фінансових ресурсів, які формуються за рахунок чистого прибутку підприємства:

а) нормативного методу;

б) методу прямого розрахунку;

в) методу цільового формування прибутку.

3. Що являється головною метою планування розподілу прибутку:

а) оптимізація пропорцій між капіталізуємою та споживацькою долями прибутку;

б)стратегічний розвиток підприємства за рахунок капіталізуємої долі прибутку;

в) забезпечення формування у необхідних розмірах резервного фонду підприємства.

4. Із складу якої долі прибутку виділяються кошти, які направляються до резервного та інші фонди спеціального призначення:

а) скоригованої;

б) інвестиційної;

в) споживчої.

5. Які кошти не можна віднести до споживацької долі прибутку в процесі його розподілу:

а) кошти направлені на матеріальне стимулювання;

б) кошти направлені на інвестування розвитку підприємства;

в) кошти направлені на виплату дивідендів власникам підприємства.

6. Використання нормативного методу прогнозування прибутку передбачає:

а) визначення потреби щодо власних фінансових ресурсів;

б) визначення впливу чинників зовнішнього середовища;

в)наявність на підприємстві відповідної нормативної бази.

7. Забезпечує найбільший взаємозв’язок планових показників прибутку із стратегічними цілями управління прибутку підприємства:

а) метод цільового формування прибутку;

б) нормативний метод прогнозування формування прибутку;

в) індексний метод.

Завдання для індивідуальної роботи студентів

1. Розрахувати необхідну величину прибутку для забезпечення режиму самофінансування і рентабельність підприємства на плановий рік використовуючи метод цільового планування прибутку, якщо:

- виручка від реалізації товарів планується у розмірі –195,0 тис.грн.

- інші доходи операційної діяльності будуть складати –5,8 тис.грн.

- собівартість реалізованих товарів –113,8 тис.грн..

- рівень витрат підприємства, щодо операційної діяльності –19,5 %

- сума податкових платежів та обов’язкових відрахувань з прибутку планується у розмірі –4,0 тис.грн.

2. Скласти проект плану чистого фінансовогорезультату діяльності підприємства та економічно його обґрунтувати, згідно даних:

№ п/п	Показники	Очікуване виконання поточного року, тис.грн.	Плануємий рік
1. 2. 3. 4. 5.	Чистий дохід від реалізації товарів Собівартість реалізованих товарів Адміністративні витрати Витрати на збут Інші операційні витрати	125,0 80,0 12,7 17,3 4,5	+3,5% +2,0% +0,3тис.грн. +0,6тис.грн. залишаться без зміни

3. Розробити план чистого прибутку підприємства, використовуючи дані:

1. Товарообіг звітного року –336,0тис.грн.

2. У плановому році:

· товарообіг збільшиться на 2,5 %

· чистий операційний дохід –87,8 тис.грн..

· рівень витрат підприємства – 19,5 %

· дохід від фінансової діяльності –11,0 тис.грн..

· витрати щодо фінансової діяльності –7,5 тис.грн.

4. Підприємству запропоновано три варіанти закупівлі товарів. Вибрати оптимальний варіант закупівлі товарів щодо розширення асортименту, який дасть змогу забезпечити рентабельність підприємства. Вибір обґрунтувати.

Показники	Запропоновані варіанти закупівлі
1. Трикотажні вироби, кількість штук 2. Оптово-відпускна ціна 1 одиниці, грн. 3. Середня норма оплати доставки (від вартості товару), % 4. Прогнозуєма торгівельна надбавка, % 5. Передбачені витрати щодо реалізації, тис.грн	52,5 0,6 22,0 3,2	60,0 0,8 22,0 3,2	52,5 1,0 22,0 3,2

5. На ПП “Сігма” прогнозується розширення асортименту товарів, за рахунок чого очікується підвищити дохід (виручку) від реалізації товарів на 4,0 %, валовий прибуток очікуваний 177,5 тис.грн., інші операційні доходи – 23,0 тис.грн., адміністративні витрати та витрати на збут очікувані 26,5 %. Планували отримати товарообіг у розмірі 624,0 тис.грн. Розрахувати та економічно обгрунтувати очікуваний чистий фінансовий результат та рентабельність підприємства. Запропонувати заходи щодо підвищення прибутку.

6. На ПП “Глорія” товарообіг звітного року складає 513,0 тис.грн., валовий прибуток за звітний період 143,8 тис.грн. В наступному році планується збільшити обсяг товарообігу на 8,0 %, а рівень валового прибутку на 3,0%. Розрахувати та економічно обґрунтувати розмір прибутку від операційної діяльності та рентабельність підприємства. Суму адміністративних витрат та витрат на збут запрогнозувати самостійно.

7. У ТОВ “Овація” у наступному кварталі прогнозується проведення рекламних заходів, у зв’язку з чим товарообіг зросте на 4,5 %, а чистий торговий дохід на 3,5%. Товарообіг звітного періоду складає 223,0 тис.грн., чистий торговий дохід - 36,5 тис.грн., рентабельність минулого кварталу – 4,0%. Витрати підприємства після проведення рекламних заходів будуть складати 29,6 тис.грн. Визначити економічну ефективність проведених заходів щодо реклами. Зробити висновки.

ЛЕКЦІЯ №

ТЕМА «Вартість підприємства та методи її оцінки»

План

1. Види вартості підприємства, їх характеристика.

2. Методи оцінки вартості підприємства.

3. Узгодження результатів оцінок вартості майна, отриманих різними методами.

Окремі елементи майна підприємства, а також весь цілісний майнований комплекс підприємства, в умовах ринкової економіки можуть бути об’єктом купівлі – продажу.

Підприємство в цілому стає об’єктом купівлі-продажу в процесі приватизації та акціонування, в процесі зміни власників або пошуку санатора в разі банкрутства, при проведенні операцій, пов’язаних із заставою майна, його страхуванням та інше. Об’єктом купівлі-продажу в цьому разі виступає власний капітал підприємства, який на даний момент матеріалізовано в певну сукупність його активів, а також право власності на підприємство як самостійний господарчий суб’єкт ринку.

Підприємство в процесі купівлі-продажу набуває властивостей товару, які полягають у наступному:

Як будь-який товар, підприємство має бути корисним для покупця, тобто мати споживачу вартість.

Корисність підприємства полягає в можливості проведення господарської діяльності виробництва продукції (робіт, послуг), отримання та привласнення доходів від використання майна, що є в його розпорядженні.

Ступінь корисності, а відповідно і споживча вартість, визначаються кожним покупцем індивідуально, виходячи з його власних усвідомлень (міркувань) про можливу ефективність функціонування підприємства – товару.

Підприємство є інвестиційним товаром, тобто віддача на вкладення в його придбання очікується в майбутньому. Це обумовлює ризик інвестування, оскільки умови та ефективність його функціонування носять імовірний характер. Для оцінки доцільності придбання підприємства – товару майбутні очікувані доходи необхідно дисконтувати (визначити їх теперішню вартість) з врахуванням часу отримання, інфляційних очікувань та ризику.

Вартість підприємства-товару визначається попитом на нього, який формується під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів.

Внутрішніми факторами, що формують попит, є: імідж та ділова репутація підприємства, досвід діяльності, налагоджені комерційні зв’язки, ефективність діяльності підприємства (рентабельність, ліквідність, ділова активність) та інше.

Не менше, а то іноді й більше значення мають зовнішні фактори, що формують попит. До них відносяться: стадія життєвого циклу та рівень прибутковості галузі (сфери діяльності), у якій працює підприємство, суспільна думка, умови та інструменти державного регулювання підприємницької діяльності в цілому та в даній галузі (сфері діяльності), макроекономічна стабільність в суспільстві в цілому, платоспроможність потенційних покупців та інше.

Альтернативою придбання підприємства є створення аналогічного підприємства.

Це передбачає: реєстрацію підприємства як юридичної особи, формування його статутного фонду та залучення інших джерел фінансування, придбання матеріальних коштовностей (майна), аналогічного за обсягом та складом майна підприємства-товару, формування трудового колективу, отримання необхідних ліцензій та дозволів, набуття виробничого і комерційного досвіду та інше.

Перелічене свідчить, що в разі придбання підприємства-товару його покупець стає власником не лише його майна (певні сукупності матеріальних коштовностей), а стає власником господарюючого суб’єкта ринку.

Витрати на створення підприємства-аналога не обмежуються сумою коштів, необхідних для придбання аналогічних елементів майна (за їхньою відповідною вартістю з урахуванням зносу та інших якісних характеристик). Створення підприємства-аналога потребує ще й додаткових витрат (фінансових, організаційних, часових, людських), розмір яких не має бухгалтерського виразу та оцінюється експертно.

Визначені властивості товару-підприємства обумовлюють його вартість. Залежно від мети оцінки можуть використовуватися такі види вартості підприємства.

Ринкова вартість підприємства, яка використовується в угодах з купівлі-продажу. Визначається фактичною та можливою прибутковістю діяльності, витратами на створення аналогічних підприємств, співвідношенням між попитом та пропозицією.

Інвестиційна вартість підприємства, яка визначається конкретним інвестором на базі індивідуальних вимог та оцінок. Різниця між ринковою та інвестиційною вартістю обумовлюється різною оцінкою ризику, доходності та ліквідності об’єкта інвестування, різними можливостями покупців при організації бізнесу та інше.

Заставна вартість, яка використовується при операціях застави окремих елементів майна підприємства або його акцій. Оцінює можливості, час та вартість продажу активів у разі неплатоспроможності підприємства.

Відновлювальна вартість, яка визначає витрати на відновлення точної копії підприємства в разі втрати або пошкодження активів. Використовується в зовнішньому страхуванні підприємства та визначає страхову суму, яка відшкодовується в разі настання ризикових подій (страхових випадків). З цією ж метою може використовуватися вартість заміщення, яка характеризує витрати на створення активу – аналога.

Ліквідаційна вартість, яка відбиває різницю між можливою ціною продажу окремих елементів майна підприємства в разі його ліквідації як суб’єкта господарювання, та додатковими витратами, пов’язаними з проведенням ліквідації (адміністративні витрати, витрати на аудиторські, бухгалтерські та юридичні послуги, витрати по закриттю рахунків та інше).

В залежності від мети оцінки та виду вартості, яку необхідно визначити, в сучасній світовій практиці використовують різні методи оцінки бізнесу, які об’єднуються в 3 групи.