Функції валютних ринків

До основних функцій міжнародного валютного ринку відносять:

1) сприяння розвитку міжнародних торговельних відносин;

2) забезпечення реалізації міжнародних розрахунків;

3) регулювання валютних курсів;

4) страхування валютних ризиків;

5) диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав;

6) одержання спекулятивного прибутку від операцій з валютою та ва-лютними цінностями.

Основні учасники валютного ринку:

1) центральні банки;

2) комерційні банки;

3) інвестиційні і пенсійні фонди;

4) підприємства, що здійснюють експортно-імпортні операції;

5) валютні біржі та валютні відділи товарних та фондових бірж;

6) валютні брокерські фірми

7) страхові компанії;

8) державні органи.

Особливе місце в структурі світових валютних ринків займають центральні банки. Найбільшими центральними банками, які здійснюютьнайбільший вплив на динаміку валютних курсів, є Федеральна резервнасистема США, Європейський центральний банк, Бундесбанк Німеччини, Банк Англії, Банк Японії.

Серед комерційних банків, які активно торгують валютами виділяють Barclays Bank, Chase Manhattan Bank, Citibank, Deutsche Bank, StandardChartered Bank i Union Bank of Switzerland. Щоденний обсяг валютнихоперацій цих банків досягає мільярдів доларів. При цьому слід відмітитивисоку концентрацію валютообмінних операцій серед невеликої кількості банків - більше 3/4 денного обороту валютного ринку проходить меншніж через 1000 банків світу.

Основні суб'єкти валютного ринку — великі транснаціональні банки, щомають розгалужену мережу філій і широко використовують в операціях сучасні засоби зв'язку, комп'ютерну техніку.

Інвестиційні і пенсійний фонди проводять активну політику "портфельного" інвестування. Дана політика полягає у придбанні державних і корпоративних цінних паперів у різних країнах світу.

До аналогічної групи учасників валютного ринку відносять фінансові організації, що є структурними підрозділами транснаціональнихкорпорацій - General Motors, Ford, Coca-Cola, Johnson&Johnson, BritishPetroleum, Mitsubishi, Daimler-Chrysler та ін. Тут слід відмітити існування двох основних груп фондів - пенсійних і хедж-фондів. Пенсійні фонди основним завданням вважають збереження вкладених у них коштів, а отримання прибутку відходить на другий план. Керівники таких фондів отримують винагороду як відсоток від активів. Звідси стає зрозумілим,що пенсійні фонди рідко здійснюють ризиковані спекулятивні операції. Протилежної за змістом політики притримуються хедж-фонди, яскравим представником яких є Quantum Fund. Керівники хедж-фондів отримують винагороду у вигляді відсотків від прибутку, звідки з'являється прагнення цих фондів заробити на будь-якій, навіть найбільш ризиковій операції. Історично пенсійні фонди були створені раніше хеджових (у 30-ті роки минулого сторіччя) і на сьогодні їх сумарні активи є значно більшими. Однак зниження дохідності класичних інструментів інвестування (державні цінні папери і акції) провокує все більшу кількість інвесторів вкладати свої кошти до хедж-фондів незважаючи на більш високий ризик таких інвестицій. Сьогодні активна спекуляція діяльності хедж-фондів є головним джерелом нестабільності фінансових ринків. Часто лише тільки чутки про те, що якийсь великий фонд розпочав проводити широкомасштабні операції на ринку певного товару, здатні сколихнути ринок уту чи іншу сторону.

Брокерські фірми відповідають за контакт покупця і продавця іноземної валюти і здійснення між ними валютної угоди. За таке посередництво брокерські фірми отримують комісійні. Основною формою стягнення комісійних на FOREX'! є спреди між котируваннями на купівлю іпродаж валют, коли брокер дешево купує і дорого продає.

Найбільшими брокерськими фірмами на валютному ринку є Bierbaum, Coutts, Harlow Buttler, Lasser Marshall, Tradition, Tullet andTokio та ін.

Окрему групу організацій, що здійснюють значний вплив на валютний ринок, складають наступні урядові органи:

1) Міністерство фінансів Німеччини;

2) Міністерство фінансів Великобританії;

3) Міністерство фінансів Франції.

Для сучасних ринків характерні такі особливості:

1) інтернаціоналізація валютних ринків на основі інтернаціоналізації світових господарських зв'язків;

2) децентралізація та глобальний масштаб валютних операцій;

3) уніфікація валютних операцій;

4) широкі масштаби спекулятивних операцій;

5) нестабільність валютних курсів;

6) широке використання сучасної телекомунікаційної та обчислювальної техніки.