Випробування відновлюваних виробів

Відновлювані вироби випробують із їх заміною або відновленням у них елементів, що відмовили. Їх метою найчастіше буває визначення напрацювання на відмову, для якого найсправедливішим є експоненційний закон розподілу випадкових величин.

Середнє напрацювання на відмову визначають за співвідношенням

Т = t _å / m, (10)

де — сумарна тривалість випробувань n об’єктів з тривалістю t_i; m — загальна кількість відмов протягом випробувань.

Довірчі границі середнього напрацювання на відмову знаходять, використовуючи відношення 2 t _å / Т, яке визначають через розподіл зі ступенями вільності 2 m, якщо випробування припиняються після настання чергової відмови, або 2 (m+ 1 ), якщо випробування припиняються після закінчення передбаченого часу випробувань. Для одностороннього довірчого інтервалу ймовірнісні співвідношення виразу 2 t _å / Т мають вигляд

a = Ім(c² _{a; 2m} ³ 2 t _å / Т); (11)

a = Ім(c² _{1-a; 2(m+1)} £ 2 t _å / Т), (12)

звідки

(13)