Валютно-кредитні інструменти

До валютно-кредитних інструментів регулювання зовнішньої торгівлі належать наступні:

— зміна валютного курсу шляхом його ревальвації або девальвації;

—валютні обмеження;

—валютна інтервенція за допомогою маніпуляції державним банком валютними ресурсами та процентними ставками;

—маневрування банківськими процентними ставками;

—набір правил та норм, які регулюють діяльність центральних емісійних банків на зовнішніх валютних ринках. Їх мета — полегшення процесів міжнародної торгівлі стосовно забезпечення зовнішньоторговельних розрахунків, впорядкування кредитування експортно-імпортних операцій і отримання максимальної вигоди учасниками зовнішньоторговельних угод.

Валютний курс (ВК), що виступає як відношення національної грошової одиниці до грошових одиниць інших країн, є найважливішим інструментом валютного регулювання.

Головна функція ВК — забезпечення пропорційності обміну валют, базою якої є їх купівельна сила відносно товарів всередині країни.

Котирування валют — це встановлення курсів іноземних валют відносно національної, яке здійснюється державними (національними) та великими комерційними банками прямим або непрямим методом. Пряме котирування (в усіх країнах, крім Великобританії) означає, що одна одиниця іноземної валюти виражається у відповідній кількості одиниць національної валюти; непряме котирування — обернена величина, коли за одиницю приймається національна валюта, яка виражена в певній кількості іноземної (у Великобританії).

Девальвація — офіційне заниження курсу національної валюти; використовується з метою вирівнювання зовнішньоекономічного балансу шляхом збільшення експорту та скорочення імпорту завдяки зростанню цін на імпортну продукцію. У цих умовах в експортерів з´являються значні переваги при обміні заробленої валюти на національну.

Ревальвація — підвищення офіційного курсу національної валюти відносно іноземних, яке супроводжується стриманням розвитку експорту, його подорожчанням з одночасним здешевленням імпорту. Це асиметричний девальвації процес.

Валютні обмеження — система правил, що регламентують операції з валютними цінностями, зокрема з національною та іноземною валютами, золотом, цінними паперами тощо. Вони включають заходи з регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу капіталу, репатріації прибутків, часткову або повну заборону вільної купівлі та продажу іноземної валюти.

Валютна інтервенція реалізується у вигляді цільових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти центральними банками з метою обмеження (підвищення, зниження, підтримки) курсу національної валюти.