Материалы для учителя: презентация с портретами известных мастеров; наглядные пособия (поэтапное построение головы мальчика, мужчины и старика); бумага, карандаш и ластик. 6 страница

Учитель, лікар чи геолог, Письменник, слюсар чи шахтар — Всі називають головною Одну професію — школяр! Бо всім відомо, що без школи, Без знань, що мусиш там набуть, Не станеш у житті ніколи Тим, ким з дитинства мрієш буть!

(А. Костецький)

Стаття 43. Кожен має право на працю.

Це означає, що у будь-якому випадку держава повинна зробити так, щоб люди могли працювати і заробляти на себе та на свою сім'ю. А якщо роботи за фахом немає, держава повинна навчити людину якої- небудь нової справи. А таких різних справ багато. Спробуйте здогада- тись, про яку з них йтиметься.

У пору літню, в час осінній, Навесні — в гарячий час Косять, жнуть вони і сіють, Орють лан у котрий раз! (Хлібороб)

Дітвору він добре знає, Її щиро пригощає,

Бо уміє готувати,

Ще й уміє подавати. (Кухар)

Першим стрічає він сонце у місті.

Двір наш і вулиця — глянь, які чисті! (Двірник)

Цей робітник доторкнувся хмарини,

Дім нам будує — не знає й хвилини!

Рівно виводить він стіни в будові,

Кран є підйомний напоготові. (Будівельник, маляр)

Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочин- ку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скорочено- го робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої три- валості роботи у нічний час.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомо- гу та медичне страхування.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням від- повідних соціально-економічних, медико-санітарних й оздоровчо-про- філактичних програм.

Держава створює умови для ефективного й доступного для всіх гро- мадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безкоштовно. Держава сприяє розвитку лікувальних закладів усіх форм власності.

Стаття 66. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, куль- турній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Природа — наш вірний друг, неоціненне багатство. Природа вима- гає від людини любові й поваги, турботи й бережливого ставлення. Лю- дина, яка справді любить природу, не дозволить із цікавості руйнувати мурашник, вирізати на стовбурі дерева своє ім'я, залишати в лісі після себе палаюче вогнище, сміття.

Вам у походи ходити І мандрувать, любі діти, Вмійте ж природу любити, Кожній стеблині радіти! В полі, у лісі, над яром Квіти, дерева і трави... Цвіту не вирви задаром, Гілки не втни для забави. Оберігайте ж повсюди Шлях і стежиночку в гаї — Все то окрасою буде Нашого рідного краю!

Наша Конституція спрямована на те, щоб майбутнє було добрим і щасливим, щоб діти росли справжніми українцями із гарячими серця- ми, розумними головами, чистими помислами.

Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Консти- туції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь та гідність інших людей.

Щоб цвіла Україна моя, Ми даємо обіцянку нині Вчитися так, щоб набуті знання Пригодились моїй Батьківщині. Присягаєм: наш край рідний Над усе любити, Рідний народ шанувати І для нього жити.

3. Робота над статтею підручника «Найголовніший закон» (С. 88—89).

Що запропонували б ви для допомоги дітям-сиротам?

IV. Ознайомлення з найпростішими правами дитини, відповідальність за правопорушення, що поширені серед дітей

— Послухайте аудіозапис «Ніхто не має права ображати людину», Спробуйте придумати кінцівку до оповідання. Намалюйте до тексту

ілюстрації.

У ч и т е л ь. Дорослі нерідко забувають, що жодна дитина не по­винна бути кривджена і зневажена; вона не має стати жертвою насильства або війни, об'єктом економічної чи будь-якої іншої експлуатації.

Чи знаєш ти свої права?

Як ними користуватися?

Що тобі відомо про права дітей-сиріт, дітей-інвалідів, дітей-біжен- ців та дітей, які перебувають у конфлікті із законом?

Чи відчуваєш ти необхідний захист і підтримку з боку держави і дорослих в утвердженні твоїх прав і свобод?

Знай!

Твої права визначено в Конвенції про права дитини, яка була прий- нята ООН 20 листопада 1989 року та ратифікована Верховною Радою Ук­раїни 27 лютого 1991 року. Твої права та обов'язки як громадянина краї- ни закріплено Конституцією України (1996 р.).

Пам'ятай!

Ти маєш право на:

життя;

достатнє харчування і чисту воду;

необхідний життєвий рівень;

охорону здоров'я;

свободу думки, совісті та релігії;

відпочинок і дозвілля;

доступ до інформації;

освіту;

вільне висловлювання своїх думок.

Розгляд ілюстрацій (С. 86—87). Словникова робота

Декларація — документ, у якому викладено важливі правила, обов'язки для всіх людей.

Підсумок уроку

Як ви розумієте вираз «добра людина»? (Целюдина, яка завжди до­помагає іншим, поважає дорослих, піклується про старих.)

Які ви маєте права?

Домашнє завдання

Опрацювати статтю підручника.

Розповісти про випадок з вашого життя, коли проявлялися риси ми­лосердя чи співчуття.

УРОК 24

Тема. Декларація прав дитини. Основний Закон держави. Обов'язки батьків та дітей

Мета: формування в учнів уявлення про Декларацію прав дитини, основні закони нашої держави, з'ясувати обов'язки батьків і дітей; ви- ховувати шанобливе ставлення до батьків.

Обладнання: С. Кириленко, Л. Слабошпицька «Знай свої права, ди- тино», ілюстрації.

ХіД УРОКУ

Організація класу до уроку

Актуалізація знань учнів

Кожна людина має невід'ємне право на життя. А чи знаєте ви свої права?

(Діти мають право на освіту, відпочинок і дозвілля, на медичну допомогу.)

Виклад нового матеріалу

Розповідь вчителя.

50 років тому Організацією Об'єднаних Націй була прийнята Де­кларація прав дитини. У ній перелічено умови, за яких усі діти Землі бу- дуть щасливі.

1. Кожна дитина має невід'ємне право на життя, а держави забезпечують максимально можливий ступінь її виживання і здоровий розвиток.

У неньки народилося дитя. Дитя моє! Бог дав тобі життя. І, щоб ніхто не заподіяв шкоди Тобі, малесенький громадянин, Бог дав закони нашому народу.

Від дня народження, від іменин — Він твій, цей світ широкий за вікном. Ти на життя і щастя маєш право Під золото-блакитним знаменем Своєї Української держави.

(С. Кириленко, Л. Слабошпицька)

(Розгляд ілюстрації.)

Кожна дитина має право на ім'я і громадянство з моменту наро­дження.

І дівчатко, і хлоп'я мають право на ім'я.

Ти — Надійка, я — Василь, а оцей малюк — Максим.

Мають Дмитрик і Оленка ще й по батькові ім'я.

«Я — Дмитро Ілліч Орленко!» — каже впевнено хлоп'я.

І дівчатко, і хлопчина, і великі, і малі

Мають власну Батьківщину, найріднішу на землі.

Мають право називати Україну словом мати,

Бо вона дітей завжди оборонить від біди.

В усіх діях судів, установ соціального забезпечення, адміністратив- них органів, що займаються проблемами дітей, першочергова увага надається найкращому забезпеченню інтересів дитини. Належним чином мусить враховуватись думка дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Дитина має право на користування послугами системи охорони здоров'я.

Початкова освіта повинна бути безплатною й обов'язковою.

Діти повинні мати час на відпочинок.

Вживаються всі заходи щодо припинення викрадання дітей і торгів- лі ними.

Робота над матеріалом підручника

Опрацювати статті «Ніхто не має права ображати людину», «Про пра­ва дитини».

Первинне осмислення матеріалу

Що означає слово декларація?

Що таке Конституція?

Якими правами дитини ти користуєшся?

Яких дітей вважають повнолітніми?

Коли ми святкуємо День Конституції і коли — День Незалежності України?

Слово горнеться до слова — Гімн співається святковий. Урочисто мовить тато: — Незалежність — наше свято! Тож баритися не треба. Ти ідеш? І я — іду!

І вітає сонце з неба Україну молоду. Серпень тішиться, що діти Прапорці в руках несуть. І шумить в каштанах вітер: — Українчики ідуть.

Підсумок уроку

— Про які права дітей ви почули вперше?

Домашнє завдання

Опрацювати статті підручника.

Скласти невеличку розповідь «Мої права».

УРОК 25

Тема. Де ти живеш. Що дає місто селу, село — місту

Мета: ознайомити з особливостями і визначними місцями свого села; організувати колективне обговорення за темою «Мій рідний край»; ви- ховувати любов до рідного краю.

Обладнання: альбом «Моє село».

ХіД УРОКУ

Актуалізація опорних знань

Яку країну ми називаємо Батьківщиною?

А як ви розумієте вислів «мала Батьківщина»?

Як називається наше село, район, область?

Скільки чоловік проживає в нашому селі?

Де працюють люди нашого села?

Виклад нового матеріалу

Живемо ми в мальовничому, курортному селі Макові. Чому ж зветься воно Маків? (Колись давно у селі жив пан на прізвище Маковець- кий.) Село наше велике. Проживає у ньому 8 тис. чоловік. Усі ми живе­мо у добротних будинках. Люди Макова працелюбні: працюють у полі, вирощують хліб, цукрові буряки, кукурудзу і т. ін. Усе це самі спожива- ють і місту допомагають.

Люблю я в рідному краю Пропахлі вітром колоски — Таке чіпке безмежне поле, І мамин хліб, і ті стіжки, Якими вранці йдуть до школи, І перші проліски в гаю, І щедре сонечко в блакиті.

Люблю Вкраїну я свою: Вона найкраща в цілім світі! Горджуся родом хліборобів, Майстрами хліба і землі, Шаную скромний їх доробок, Діла великі і малі. Ось дар священний — їх хлібина Лежить у мене на столі, Неначе пісня голубина, Неначе сонце на крилі.

Є у нас великий цукровий завод, санаторій «Україна». До санаторію приїжджають на оздоровлення люди з усієї країни і з інших країн.

У центрі села є церква. Нещодавно її відновили, і вона стала дуже красивою.

На території Макова є багато магазинів, де можна купити все, що потрібне для дому.

Кругом села ростуть ліси. Там теж працюють наші люди. Адже ліс — це багатство природи. Ліс — легені людини. Там ми часто відпочиваємо.

Робота з підручником

Перечитайте статті «Де ти живеш» і «Місто і село».

Первинне осмислення матеріалу

Чому наше село має таку назву?

Яку назву має вулиця, на якій ти живеш?

Які пам'ятки минулого є в нашому краї?

Чим славиться наш рідний край? Яка природа нашого краю? Як її охороняють?

Що виготовляють у нашому селі?

Результати праці людей яких професій ти бачиш по дорозі до школи?

Кого доглядають на фермах?

Які рослини вирощують на полях?

Що дає місто селу, а село — місту?

Творча робота

Колективна розвідка «Звідки взялася манна каша».

Підсумки уроку

Чим новим ви поповнили свої знання про свій рідний край? Учні по черзі декламують вірш Н. Забіли «Що робити?»

В країні нашій стільки справ І все таке цікаве, А я ще й досі не дібрав, Яка ж найкраща справа. Літак під хмарами водить, У шахті працювати, Хліба ростить, сади садить, Будинки будувати...

Просторі стеляться путі, Навкруг широкий обрій. Нам все відкрито у житті, Аби учились добре. І я учитимусь, як слід. Я буду вірним сином Найкращої на цілий світ Моєї Батьківщини.

VII. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал підручника.

Розробити проект «Відомі люди нашого краю» (за допомогою дорос- лих).

УРОК 26

Тема. Твоя країна — Україна. Символи держави

Мета: формувати уявлення про Україну; ознайомити з найвідомі- шими містами, найбільшими річками України; розширити та уточни- ти знання учнів про Державні символи України; виховувати патріотич- ні почуття; продовжувати формувати навички поводження під час уро- чистих подій.

Обладнання: Державні символи України, карта «Україна», Консти- туція України.

ХіД УРОКУ

Актуалізація опорних знань

Що таке Україна? (Це моя країна, де я народився.)

Які міста своєї країни ви знаєте? (Хмельницький, Харків, Черкаси, Київ, Львів, Одеса та ін.)

Які символи своєї країни знаєте? (Герб, прапор і гімн)

Виклад нового матеріалу

Україна — це земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Усім нам має бути люба й дорога наша мати — Батьківщина. Україна є великою європейською і світо- вою державою. Її площа становить близько 604 млн кв. км. У державі проживає 50 млн чоловік. За територією Україна посідає перше міс­це після Росії, за населенням — п'яте місце з-поміж країн Європи. Це самостійна держава.

Ось перед вами ця невелика книжечка, на обкладинці якої напи­сано «Конституція України». А чи знаєте ви, що таке «Конституція

України»? (Конституція — це Основний Закон нашої держави. Складається вона з 15 розділів. Конституція була прийнята 28червня 1996року на VсесіїВер- ховноїРади України. В ній записані права й обов'язки громадян України.)

Сьогодні ми зупинимось на статті 20 Конституції України. Саме тут записано: «Державними символами України є Державний Прапор Украї­ни, Державний Герб України і Державний Гімн України».

Прапор — одна з історичних емблем держави, яка символізує су­веренитет. Державний Прапор України являє собою синьо-жовте пря- мокутне полотнище з двох рівних за шириною, горизонтально розта- шованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольо- ру. Він — символ міцності й незалежності держави України. Жовтий і синій кольори як державні барви були офіційно прийняті законом Української Центральної Ради в Києві. Вибір кольорів був умотиво- ваний такими міркуваннями: символом України є пшеничне поле (жовтий колір) та чисте небо (синій колір).

ПРАПОР

Прапор — це державний символ, він є в кожної держави; це для всіх — ознака сили, це для всіх — ознака слави. Синьо-жовтий прапор маєм: синє — небо, жовте — жито; прапор свій оберігаєм, він — святиня: знають діти. Прапор свій здіймаєм гордо, ми з ним дужі і єдині, ми навіки вже — з народом, українським,— в Україні.

(Н. Поклад)

Державний Герб — офіційна емблема держави, зображувана на прапорах, грошових знаках, печатках, офіційних документах та офіцій- них вивісках навчальних закладів. Офіційною емблемою нашої держави є тризуб. 19 лютого 1992 року Верховна Рада України Постановою «Про Державний Герб України» затвердила тризуб як малий Державний Герб України, головний елемент Великого Державного Герба. З давніх-давен число 3, тріада завжди мали символічне значення. В тризуб вкладено гли- бокий філософський зміст, який символізує триєдність і тримірність сві­ту, що пізніше трактовано християнством як єдність Бога-Батька, Бога- Сина, Бога — Духа Святого.

ГЕРБ

Наш герб — тризуб, це воля, слава й сила; наш герб — тризуб.

Недоля нас косила, та ми зросли, ми є, ми завжди будем, добро і пісню несемо ми людям.

(Н. Поклад)

Третім символом нашої держави є національний Гімн. Національ- ний Гімн України — урочиста пісня — це символ нашої державної єдності. Слухати гімн потрібно стоячи, мовчки, з гордо піднесеною головою.

Національним Гімном України є «Ще не вмерла Україна», слова до якого написав Павло Чубинський, а музику — Михайло Вербицький.

Гімн затверджений 6 лютого 2003 р. Верховною Радою України.

ДЕРЖАВНИЙ ГІМН

Слова палкі, мелодія врочиста,— Державний Гімн Ми знаємо усі. Для кожного села, містечка, міста — це клич один з мільйонів голосів. Це наша клятва, заповідь священна, хай чують всі — і друзі, й вороги, що Україна вічна, незнищенна, від неї лине світло навкруги.

(Н. Поклад)

Кожен народ, маючи свою історію, має свої історичні святині: пра­пор, герб, гімн.

Робота з підручником (С. 102-103, 111-112)

Скільки міст в Україні? Які ви знаєте міста?

Скільки річок в Україні? Назвіть найбільші.

Який головний знак держави в Україні?

Якого кольору прапор України? Що він означає?

Коли звучить урочиста патріотична пісня України?

Самостійна робота

Вивчіть напам'ять слова Гімну України (Ікуплет та приспів).

Підсумки уроку

Про що ви вперше почули на уроці? Що було для вас цікавим?

Чи пишаєтеся ви своєю Батьківщиною? Чому?

СОНЯЧНИЙ ДІМ

Привітний і світлий наш сонячний дім. Як радісно й весело жити у нім! Тут мамина пісня і усмішка тата, В любові й добрі тут зростають малята. Дзвінка наша пісня до сонечка лине: «Мій сонячний дім — це моя Україна!»

(А. Німенко)

VI. Домашнє завдання

Опрацювати статтю підручника.

Намалювати фарбами Герб і Прапор України.

УРОК 27

Тема. Народні промисли України

Мета: збагатити учнів новими знаннями про народні промисли Украї­ни; встановити особливості національного одягу свого краю; виховувати в учнів бажання берегти, примножувати традиції українського народу.

Обладнання: зразки виробів з дерева, глини, соломки, рушники, ук- раїнський віночок.

ХіД УРОКУ

Організація учнів до уроку

Актуалізація опорних знань

Із чого будували хати у давнину?

Із чого робили посуд?

Які були меблі?

Якими іграшками гралися діти?

В яких костюмах ходили українці?

Виклад нового матеріалу

Ознайомлення учнів із темою і метою уроку.

Розповідь учителя.

Із давніх-давен люди будували з дерева хати, меблі, іграшки, з гли- ни робили посуд.

Дерев'яні вироби приваблюють своєю зручністю і гарною формою. (Учні розглядають зразки виробів.)

Поверхня дерев'яних виробів прикрашається різьбленим орнамен­том або розмальовується.

Різьбленими орнаментами прикрашаються блюда, ковші, корзини, тощо. У різних містах і селах України є артілі художніх промислів, виро- би яких відомі в нашій країні й поза її межами.

Оберегом людини в усі часи був одяг. Він рятував і від холоду, і від не­доброго ока. У наш час люди не приділяють цьому уваги і вважають, що чим більше відкритих місць на тілі людини, тим краще. Але одяг викону- вав велику захисну функцію. Вишивка, яку зазвичай робили на комірці сорочки, по низу та на манжетах рукавів, служила оберегом і, як бачимо, наче обрамляла тіло людини, а отже, охороняла від дії всього злого.

Головний убір — це також оберіг: для дівчат — вінок, для жінок — хустка, очіпок, намітка. До віночка в'язали кольорові стрічки. У дівчат вишита блузка і кольорова спідниця була підшита стрічечками, або ви- шивкою, у хлопців національним одягом була вишита сорочка і кольо- рові штани, пояс — вишитий і довгий, в усіх — червоні чобітки, жилет­ки, оздоблені вишивкою.

Робота з підручником

Опрацювання статті «Народні промисли України».

Розгляд малюнків (С. 104, 105).

Розгляд національного одягу, що зображено у кінці підручника.

Чи доводилося тобі бачити такі вироби? Де?

Чи маєш ти і твої рідні національний одяг?

Яка особливість костюма твого рідного краю?

Гра «Хто звідки приїхав»

Прочитати вірш І. Січовика, роздивитися ілюстрацію (с. 106), користу- ючись малюнком «Національний одяг», визначити, хто звідки приїхав.

Підсумки уроку

Які елементи національного одягу є тільки в нашому краї? Костюм якого краю тобі найбільше сподобався?

Домашнє завдання

Опрацювати статтю підручника.

Дібрати за допомогою дорослих цікаві історичні факти про україн-

ський віночок.

Додатковий матеріал до уроку

Із чого для кожного з нас починається Батьківщина? Певно, що по- чинається вона з отчого дому, з рідної хати, де людина з'являється на світ і де вона відходить у вічність. Саме з батьківською домівкою пов'язані найтепліші спогади і почуття кожної людини, до неї лине вона і в щас- ливі, і в гіркі часи свого життя.

Хата — це символ тепла, затишку, добра і надії, захисту і допомоги. Хата завжди була не просто житлом, вона споконвіку виконувала своє призначення родинного вогнища, де вчили любити рідну землю, бать- ків, природу.

Народна мудрість говорить, що людина за своє життя має збудувати дім, посадити дерево, виростити дитину. І починати треба саме з будівни- цтва дому.

Колись наші предки, заселяючи нові землі, обирали найкращі, най- живописніші місця для зведення осель, де мали жити їхні родини.

Хати у нас в Україні найчастіше будували з дерева, глини, соломи, очерету, лози. Були вони хоч і невеликими, але теплими, чепурними, з вікнами до сонця. Обираючи місце для майбутньої хати, українці до- тримувались певних традицій: де любить лежати худоба, там і людям буде добре; якщо на обраному для будівництва місці добре росло жито, то це місце гарне для хати. А ще не можна було зводити хату там, де раніше були поховання; де часто хворіли; на пустирищах, на роздоріжжі, пере- хресті доріг.

Обсаджували хату мальвами, нагідками, любистком, м'ятою, була вона завжди чисто вибіленою, дуже часто розмальованою.

В хаті було світло й сонячно, тому й називалася вона світлицею. Гор- дістю кожної оселі була піч — символ домашнього затишку і тепла. Сто­яла вона в лівому кутку від входу. В печі готували їжу, на ній спали, вона обігрівала хату. За те дуже шанували її в українській родині. Кожна гос­подиня після того, як витопить піч, підмітала її, часто підмазувала білою глиною. Народне прислів'я каже: «Яка піч, така й господиня».

У правому кутку хати оздоблювали святий кут, або покуть. Це було місце для ікон, прикрашених рушниками, пахучими травами і квітами. Поряд стояли стіл, лава.

Ліворуч від столу, найчастіше в кутку біля стіни, стояла скриня, де зберігався одяг, рушники, прикраси. Скриня була різьбленою або розпи- саною орнаментом і тим завжди виділялася серед інших простих селянсь- ких меблів. У скриню батьки складали для молодої дівчини-нареченої одяг, постіль, білизну — так званий посаг. Виходячи заміж, молода дру­жина вивозила скриню з батьківської хати як спогад про своє дівоцтво.

Українську хату в будь-якому регіоні прикрашали рушниками, ряд­нами, килимами; долівку посипали пахучими травами, аби пахло в ній свіжістю, віяло затишком і теплом.

Ще один народний символ України, національний оберег — рушник. Рушник — це символ злагоди, любові, краси, щасливої долі, надії, захис- ту від злих сил. Кожну оселю прикрашали рушники, вишиті руками гос- подині, або ще й ті, що дісталися їй у спадок від матері та бабусі. Рушни­ки не лише прикрашали житло, їх також вішали над дверима і вікнами, щоб ніяке зло не проникло до хати. Гарно оздоблений рушник висів на кілочку біля ґанку, ним витирали руки і посуд, накривали діжу з тістом, спечені паляниці, з ним ходили доїти корову, починали обжинки — руш­ник супроводжував людину скрізь. По-різному називали рушник, залеж- но від його призначення. Рушник для утирання рук і обличчя — утирач; для посуду, стола й лави — стирач; святковий, для застеляння столу — обрус; для пов'язування сватів — плечовик. А був ще один — рушник долі. Його готувала мати ще до народження дитини. Для хлопчика вишивала на ньому дубові листочки, щоб сильним і мужнім був син, а для дівчин- ки — калину, щоб дочка була гарною, немов калина. Цей рушничок піс- ля народження дитини клала мати під дитячу подушечку. З ним несли дитину хрестити, на ньому благословляла мати сина чи доньку на одру- ження, з ним виряджала дитину в далеку дорогу. Цей рушник берегли все життя і клали у домовину, коли людина помирала.

У кожному регіоні України рушники мають свої характерні ознаки. На Київщині, Чернігівщині переважає рослинний візерунок червоного, синього та чорного кольорів, для Західної України характерний геомет- ричний візерунок з яскравими барвами. Проте, де б і ким би не вишива- лися рушники, для кожного українця вони символізують щастя-долю, рідну домівку, батьківську оселю, мамине тепло.

Ще один символ України, найулюбленіша прикраса кожної дівчини в часи дівоцтва наших прабабунь — вінок. Вінок — символ слави, пере­моги, успіху; молодості, чистоти, кохання.

Вінки з'явилися ще в сиву давнину і були пов'язані у слов'ян з куль­том Сонця. На честь його у певні дні літа люди плели із квітів, трав, лис­тя вінки, які одягали на голову. Плетіння віночка — то своєрідна наука: потрібно було знати, з яких квітів і коли плести, яке зілля з яким впліта- лося поруч. А всього у повному українському віночку могло бути до два- надцяти різних квіток, кожна з яких щось символізувала, була своєрід- ним оберегом і лікарем.

Найпочесніше місце серед рослин, що впліталися у вінок, належало деревію. Ці дрібненькі біленькі квіточки здалеку нагадують велику квітку, її називають у народі деревцем. Коли квіти відцвітають, вітер розносить насінини далеко-далеко. Та, хоч би де не проросла ця рослина, вона зав­жди цвіте. Тому й вплели її люди до віночка як символ нескореності.

Мальва, ружа та півонія символізували собою віру, надію та любов. Листя дуба — символ сили, троянда завжди була символом кохання. Біла лілея — символ чистоти і невинності, вважається квіткою Діви Марії.

Не менш важливе місце у віночку належало барвінку. Він є символом життя й безсмертя людської душі.

Безсмертник у віночку — символ здоров'я. Він лікує багато хвороб, хоч на вигляд дуже скромний.

Ромашка у віночку — наймолодша за своїм віком, її вплели люди тоді, коли переконалися, що вона приносить не лише здоров'я, а й доброту та ніжність. Її вплітають у вінок поруч з цвітом калини, яблуні і вишні, пе- реплітають з вусиками хмелю — символом гнучкості і розуму.

У повному віночку сусідять любисток і волошка. А ще з цих квітів виплітають окремо віночок відданості. Його дарувала дівчина парубкові, коли він ішов у дорогу.

Цвіт маку — символ печалі і туги — вплітали до віночка лише ті дів- чата, в чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогами.

Кожна дівчина мала свої секрети плетіння віночка, що перейшли до неї від матері чи бабусі: як плести і коли, які квіти долучати віночка, як зберігати їх якнайдовше свіжими.

Віночок прикрашали різнокольоровими стрічками. Кожна стріч- ка мала своє символічне значення. Найпершою посередині в'яжуть ко- ричневу стрічку — символ землі. По обидва боки від неї — жовті стріч­ки — символ сонця; за ним — світло-зелені — символ молодості і краси. Потім — голубі та сині — символ неба і води, що дають силу і здоров'я; далі в'яжуть жовтогарячу — символ хліба, фіолетову — символ мудрості, ма- линову — символ здоров'я, рожеву — символ достатку і врожаю. В'язали і білу стрічку, кінці якої були розшиті срібними і золотими нитками. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому — місяць.

Люди вірили у магічну силу стрічок, вважали їх оберегами волосся від лихого ока. Тому й довжина стрічок була такою, щоб під ними була надійно схована дівоча коса.

Починали носити віночок дівчата з трьох років. Перший віночок пле­ла для доньки мати, змочувала його в росах сім днів, коли на небі сон- це зійде, а тоді до скрині клала. У віночок вплітала чорнобривці, неза­будки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобрив- ці допомагали від головного болю, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.

У чотири роки плівся інший віночок, до вже названих квіток доплі- талися безсмертник, листочки багна чи яблуні.

Для шестирічної дівчинки у вінок вплітали мак, що давав сон і беріг думку ясною, і волошку — символ прозріння.

Для семирічної доньки плели вінок із семи квіточок. У центрі віноч­ка — ґроно калини — символ краси дівочої, далі впліталися квітки неза­будки, барвінку, любистку, чорнобривців чи нагідок, безсмертника, цві- ту яблуні.

Дівчатка-сироти, в кого не було мами й тата, носили віночок із маку з голубими стрічками.

Дівчата-наречені одягали віночок з барвінку.

Одягався вінок лише на свята, адже був він і найкращою прикрасою, і оберегом, і знахарем.

УРОК 28

Тема. Київ — столиця України

Мета: ознайомити учнів із минулим Києва; формувати уявлення про столицю як головне місто країни; розвивати вміння фантазувати, прогно- стичне мислення, виховувати почуття громадськості у другокласників.

Обладнання: стенд ілюстрації із зображенням Кия, Щека, Хорива, зо­браженням Києва, додаткова література.

ХіД УРОКУ

Організація класу до уроку

НАША МАТИ

Хатини, криті очеретом, Калина, чумаки, воли, Князі, козацтво і поети Нам Батьківщину берегли. І матір-Русь, як рідну матір, Що нам дала життя і світ, Ми всі любити й шанувати За щастя маєм сотні літ. Ласкаві материні руки, Слова утіхи негучні Ми ж не забудемо в розлуках, Не зрадимо її пісні.

(І. Тесленко)

Повідомлення теми і мети уроку

Сьогодні на уроці ми розширимо знання про славне минуле ук- раїнського народу та сучасні дні Києва.

Вивчення нового матеріалу 1. Розповідь вчителя.

Сьогодні ми перегорнемо з вами сторінки історії утворення Киє- ва — столиці нашої країни.

Над Дніпром, на правому його березі, розташований Київ. Звідси взяла початок Українська держава. Київ — найстаріше і найгарніше українське місто. Його почали будувати наші предки дуже багато років тому, ще до того часу, як прийняли християнську віру. Хрестив нашу зем­лю князь Володимир Великий. А до хрещення наші предки були язич- никами, поклонялися багатьом богам. Існує багато легенд про заснуван- ня Києва. Всі ми знаємо легенду про трьох братів Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь.

Засновниками міста були мужні та хоробрі рицарі. Кий, Щек, Хорив та сестра їх Либідь пливли по Дніпру з півночі і побачили дуже краси- ву місцевість, яка їх зачарувала. Найстарший брат Кий сказав: «Ось тут заложимо оселю для себе і для тих купців, що сюди будуть приїжджати». Вони вирубали ліс і побудували перші хати. А те збудоване місце обвели ровом й обгородили гострокіллям; назвали цю оселю город Київ, тоб- то Києве місто.