Материалы для учителя: презентация с портретами известных мастеров; наглядные пособия (поэтапное построение головы мальчика, мужчины и старика); бумага, карандаш и ластик. 5 страница

Я бачив комбайн. Де я був?

Я бачив верстат. Де я був?

Я бачив шприц. Де я був?

Я бачив багато книг. Де я був?

Я бачив виставу. Де я був?

Я бачив ведмедя. Де я був? V. Підсумок уроку

Що нового дізналися на уроці? Що вас зацікавило?

Як ви вважаєте, чи існує на світі найголовніша професія?

СВОЇМИ РУКАМИ

Хоч як не вигадуй, хоч як не крути — самі не приходять поштові листи. Саме неспроможне змолотись зерно, із пряжі саме не звинеться сукно. Самі не підводяться новобудови, самі не напишуться вірші чудові. Ми все це так само, як тата і мами, повинні робити своїми руками.

(В. Лунін)

VI. Домашнє завдання

Опрацювати статтю підручника.

Приготувати невеличку розповідь про професію батьків чи за темою «Якби я був...».

УРОК 19

Тема. Урок чемності

Мета: розкрити зміст етикету, доцільності його дотримання; ознайо- мити з правилами культури поведінки за столом, формувати етичні звич- ки; засвоїти словничок привітних слів; виховувати шанобливе ставлення до старших членів родини та чужих людей; ознайомити учнів з вимогами до щоденного мовлення (чистота, виразність, чіткість); виявити з дітьми недоліки у власному мовленні (зайвіслова, слова-паразити); виховувати лю- бов до рідної мови.

Обладнання: вірш «Стонога», ілюстрації до казок, правила чем- ності.

Девіз уроку: «Посієш вчинок — виросте звичка». Хід УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань

Домовились якось Андрійко, Михайлик, Оленка й Наталка про­вести разом неділю. Коли це почався дощ, і Наталка запросила всіх до себе додому.

Та ні,— каже Андрійко,— краще по домівках. Мені хочеться по- читати...

У нас почитаєш,— мовила Наталка.

А мені вже й їсти хочеться,— каже Оленка.

У нас поїмо,— відповіла Наталка.

А ми твоїм удома не заважатимемо? — питає Михайлик.

А їх нікого немає. В гості поїхали,— мовила Наталка...

Зайшли в хату. Діти одразу заходились роззуватися. Наталка поба-

чила й каже:

Не треба, гості заходять взуті.

Так у вас же прибрано,— каже Оленка.

Не біда,— мовить Наталка.— Прибереться ще раз... (А хто приби- рає в них — вона, бачте, не сказала!)

Все-таки ніхто Наталки не послухав. А коли зайшли до кімнати, за- дзвонив телефон. (У Наталки, знаєте, є дома телефон.) Кинулась Натал­ка до трубки і... і зайшла весела розмова, бо дзвонила подруга. Натал­ка тільки махнула друзям рукою, мовляв, сідайте, чого стоїте. Посідали, та Андрійко довго не всидів. Підійшов до книжкової шафи, хотів з-за скла вийняти книжку.

Наталка трубку відхилила й каже:

Ми тих книжок не беремо. То для краси. Я зараз тобі сама якусь знайду.

Та й знов заходилась в трубку щебетати:

То до мене друзі прийшли. Зараз буду їх пригощати пирогами, мама зранку напекла. Шкода, що ти далеко...

Довго ще Наталка розповідала своїй подрузі про гостей, про пироги, про те, що мама вчора так поприбирала в хаті, що все аж блищить, і про кіно по телевізору, і про кактус на вікні, і про гусей надворі...

Нарешті Наталка кладе трубку й каже:

Зараз будемо їсти пироги, вип'ємо соку. Добре?

Діти погодились, аж знову дзвонить телефон. Це вже інша подру­га, але й їй Наталка розповідає все те, що й першій. В перерві між двома фразами встигає загадати Оленці:

Принеси з кухні пиріг, чашки, сік...

А чим застелити стіл? — питає Оленка.

Ай, обійдеться,— мовить Наталка й знову повертається до теле­фону. Коли скінчила розмову, стіл уже був накритий, усі чекали госпо- диню. Тільки взялися за пиріг, як знов озвався телефон... Коли Натал­ка кінчила говорити, діти поїли пиріг, попили сік, прибрали після себе й зібралися вже йти додому.

Дякуємо,— сказали...

Може, й Наталка сказала б їм «на здоров'я», але знову озвався теле­фон. Вона тільки й мовила:

Це через нього в нас пропала неділя...

А що б ти вчинив на Наталчиному місці?

Чи вміє Наталка запрошувати до себе друзів?

Чи вміє цінувати мамину працю?

Чи вміє берегти час — свій і друзів?

Чи вміє вона поводитися з телефоном?

II. Повідомлення теми уроку

Як ти вчиниш, якщо:

... до тебе прийшли гості, а подзвонив товариш?

... товариш любить довго говорити по телефону?

... прийшли друзі, а ти не знаєш, як накривати на стіл?

Пам'ятка

Коли до мене приходить гості, приділяю їм увагу.

Вчуся в мами накривати на стіл.

Не базікаю марно по телефону.

III. Робота над темою уроку

Робота над віршем.

СТОНОГА

Раз Стоногу запросили В Білу, в гості, на весілля. Як зраділа тут Стонога Та як кинеться з порога! Вискочила на дорогу І... поплутала всі ноги. Всі сто ніг! Погані справи: Де тут ліві? Де тут праві? А передні де? А задні? Розберися в тім безладді! Заходилася Стонога Прямо посеред дороги Впорядковувати ноги: Виплутала першу, п'яту, Потім третю і дев'яту, Двадцять другу й двадцять шосту, Потім... все пішло не просто, Бо, коли знайшла тридцяту, Вже забула про двадцяту, А поки тії шукала, П'ята знову десь пропала! І Стонога лає: «Клята! Стій! А де ж це сорок п'ята?» Так засмикана Стонога, Переплутуючи ноги, Рахувала, поки Біла Вся, як є, позеленіла. До Зеленої ж Стоноги Не просили. І з дороги Мусила вона вертати До своєї хати.

Чи чемна була Стонога?

А як би ви вчинили на її місці?

А як слід поводитися в гостях?

Робота над матеріалом підручника.

Розгляньте ілюстрації. До якої вони казки? Робота з підручником (С. 74).

Читання уривку казки.

Розповідь учнями казки в цілому.

Висновок.

Обговорення змісту й форми звертання для привітання іменинника.

Ознайомлення з правилами для тих, хто йде в гості (С. 75 підруч- ника).

5. Читання віршів В. Бутрім, обговорення сюжетів та повчальної ідеї. ЯК МИШЕНЯТКО СИЛИМАЛО СОБІ ДРУЗІВ ОБИРАЛО

Силимало-мишеня — Обирало собі друзів І звернулось до коня, Що щипав травичку в лузі:

Хочеш, будемо дружити? Я в конюшні стану жити, Будеш мене захищати, Вівсом друга пригощати! Кінь відмовивсь: «Мишеня — Друг не кращий для коня». Силимало-мишеня Подалося до корови:

Ти ще краща від коня, Бо рогата ти худоба. Хочеш, будемо дружити? Я прийду до тебе жити, Будеш мене захищати, Сиром, маслом пригощати. А корова грізно: «Ні!

Геть, не треба ти мені!». Силимало — до свині:

Хочеш будемо дружити? Ти даси харчів мені, Пустиш у свинарник жити, Захищатимеш від кішки. Відвернулась та від мишки:

Друг такий — не для свині! Геть! Не треба ти мені.

Ледь не плаче мишеня:

Раз у мене сили мало, То й корова, і свиня,

Й кінь — усі мене прогнали! Тут горобчик: «Кинь тужити! Хочеш, будемо дружити? Разом від котів тікати?». Мишеня йому пихато: «Теж мені! Який ти друг?! Ти гроза лише для мух!». Мишенятко Силимало Друзів довго ще шукало. Відмовляли всі йому. Як гадаєте, чому?

СПРАВЖНІ ДРУЗІ

У діброві зайчик жив. Він із білкою дружив. Білочка гриби шукає, Зайчик їй допомагає.

То кисличку їй подасть: «Білочко, роби запас!». То подасть соснову шишку, Понесе в зубах горішок. Раз у яму він упав, Шансів вибратись не мав. Як побачила це білка, Враз схопила довгу гілку Й каже зайчику: «Хапайсь, Міцно зубками тримайсь! Я покличу допомогу — Білок Бетю, Ясю й Гогу!». Зайчик навіть не боявсь: В друзях він не сумнівавсь. І маленькі білки скоро Зайця витягли нагору! Справжні друзі із біди Виручать тебе завжди! Та, щоб вірних друзів мати, І про них потрібно дбати!

ПРО СІРКА

Сірко-сердега тужить, Що з ним ніхто не дружить. Підходить збоку кіт Мурко: «Давай пограємо!». Сірко Сердито гаркнув на кота: «Анужбо зникни, мілкота! Щоб я з котами грався?». Кіт нявкнув: «Геть зазнався». А згодом півень підлетів, З Сірком погратися хотів. Сірко і півня, як кота, Прогнав та й ще й обскуб хвоста. Той заспівав: «Кукуріку! Ганьба бешкетнику Сірку!» Сусідському Пірату Сірко був дуже радий. Змагатись почали. Забіг — Сірка суперник переміг! Сірко почав кусатись: «З таким не хочу гратись!». Лежить і знову тужить, Що з ним ніхто не дружить: «Як нецікаво жити! Немає з ким дружити! Такі погані всі! Чому?». А що сказали б ви йому?

IV. Підсумок уроку

Чи сподобався вам урок?

Із чим новим і корисним ви познайомилися?

V. Домашнє завдання

Опрацювати статтю підручника.

Підготувати невелику розповідь «Якщо до мене завітали гості».

Дібрати прислів'я про дружбу.

УРОК 20

Тема. Школа ввічливості. Гостини

Мета: з'ясувати сутність понять ввічливий, уважний, байдужий, грубий, чемний, нечемний; ознайомитись з правилами етичної поведінки серед оточуючих.

Обладнання: вірш С. Погорєловського «Ввічливий»; моральні задачі; ігри; правила; оповідання В. Сухомлинського «Здрастуйте», «Скупий».

ХіД УРОКУ

Оргатзація класу

Повідомлення теми і мети уроку

Сьогодні ми поговоримо з вами про те, як повинні поводитись учні з дорослими, учителями, товаришами, батьками, сторонніми людьми, тобто про ввічливість. Що, на вашу думку, означає слово ввічливість?

Читання вірша С. Погорєловського «Ввічливий».

Запитання. Кого ж можна назвати ввічливим? Пригадайте, які тво­ри читали про ввічливість. («Чарівне слово» В. Осєєвої.) Чому хлопчикові всі відмовляли на його прохання? Хто допоміг йому стати ввічливим? Коли потрібно вживати «чарівне слово»? Які ще ввічливі слова ви знає­те? (Відповіді учнів.)

Розповідь учителя

Діти, я вам розповім про один випадок, що стався з Вітею і його сес­тричкою Олею, а ви подумайте, як можна оцінити поведінку хлопчика.

Прийшовши зі школи, Вітя сів читати книжку. До нього підійшла сестричка Оля.

Вітю, дістань, будь ласка, з етажерки мою книжку.

Не заважай! — крикнув на неї Вітя.— Хіба ти не бачиш, що мені ніколи?

Пробач, Вітю, я більше не буду заважати,— сказала Оля й пішла до другої кімнати, до своїх іграшок...

Як поводився Вітя? Що він повинен був зробити? (Міркування учнів.)

Послухайте, як Галя ставилась до своєї матері.

Сьогодні мама пізно повернулася з роботи, бо затрималася на зборах. Вона зайшла до кімнати й помітила чорні сліди від ніг, що вели у світли- цю. Прийшовши туди, побачила свою доньку Галю, яка сиділа в батько- вому кріслі й читала книжку. Біля крісла стояли її брудні туфлі, а на столі лежали книжки, хліб, печиво.

Галю, чому ти ввійшла в кімнату з брудними ногами? Чому не при­брала зі столу? — запитала мама.

Мені ніколи. Не займай мене. Я читаю цікаву книжку.

Галю, поприбирай тут, а я піду приготую чаю.

А що ти завтра робитимеш? Завтра ж вихідний...

Як можна оцінити поведінку Галі? Що треба було зробити Галі? Хто в нашому класі найввічливіший? Зараз перевіримо.

Вийди, Олю, будь ласка, в коридор, а потім зайди в клас і, дотримую- чись всіх правил ввічливості, попроси книжку. (Оля виконує завдання, учні аналізують її поведінку.)

Моральні задачі.

Вчителька дає завдання Олегу:

Піди, будь ласка, Олежку, в учительську й принеси журнал. Пока- жіть, як це треба зробити.

Черговому потрібно звернутися негайно до вчительки, а вона в цей

час розмовляє з батьком Оленки. Що треба зробити?

Олег зустрівся в дверях із Надійкою. Що він повинен зробити?

Гра «Ми — ввічливі діти»

Учитель розповідає, а діти хором вставляють ввічливі слова.

Мама послала Маринку до тьоті Ліди за книжкою. Маринка по- дзвонила в двері і сказала: «...(Добрий день)». Тьотя Ліда саме відпочива- ла, дівчинці стало незручно і вона мовила: «...(Пробачте, будь ласка)». Тьотя Ліда дала дівчинці книжку. Маринка сказала: «... (Дякую, до поба- чення)» — і пішла додому.

Робота над оповіданням

Учитель переказує дітям оповідання В. О. Сухомлинського «Здрастуйте» та «Скупий».

ЗДРАСТУЙТЕ

Лісовою стежкою йдуть батько і маленький син. Тиша. Сонце світить. Стукає дятел. Дзюрчить струмочок в лісовій глушині. Раптом син поба- чив: назустріч їм іде бабуся з паличкою.

Тату, куди йде бабуся? — запитав син.

Побачити, зустріти чи провести,— відповів батько.

Коли зустрінемося з нею, ми скажемо їй здрастуйте,— сказав батько.

Навіщо їй казати це слово? — здивувався син.— Ми зовсім не знайомі.

А ось зустрінемось, скажемо їй здрастуйте, тоді побачиш, для чого. Ось і бабуся.

Здрастуйте,— сказав син.

Здрастуйте,— сказав тато.

Здрастуйте,— сказала бабуся й усміхнулася. І син із здивуванням побачив: все кругом змінилось. Сонце засвітило яскравіше. По верхів'ях дерев побіг легенький вітерець, листочки заграли, затремтіли. В кущах заспівали пташки — до цього їх не було чути. На душі у хлопчика ста­ло радісно.

Чому це так? — запитав син.

Тому що ми сказали людині «здрастуй» і вона усміхнулась.

Розповідь учителя.

Вечоріло. Сашко, повертаючись додому, весело наспівував пісень- ку. Раптом плач перервав його пісеньку. Сашко повернувся. Біля стов- па стояла дівчинка років п'яти і голосно плакала, розмазуючи по облич- чю сльози.

Ти чого? — запитав Сашко.

Дівчинка заплакала ще голосніше:

Я... заблукала.

А де ти живеш?

Біля парку.

Це далеко від мого будинку,— подумав Сашко.— Для чого мені туди йти?

І Сашко пішов далі, наспівуючи пісеньку. Але вже не так співало- ся — думка про дівчинку не давала йому спокою. Сашкові стало сором­но, і він повернув назад.

Дівчинко, ти не плач. Я проведу тебе додому.

Він взяв дівчинку за руку, і вони пішли до її будинку.

Я навчу тебе співати пісеньку. Хочеш?

Запитання. Як вчинив Сашко? Як би ви зробили в такому випадку?

Діти разом з учителем аналізують оповідання В. Сухомлинського «Скупий».

VII. Моральні правила

Будь завжди ввічливим, чуйним і уважним.

Зустрінеш знайомих — привітайся.

Допустив помилку, проявив грубість — проси пробачення.

Завжди допомагай літнім людям, товаришам, молодшим.

У громадських місцях не штовхайся, поступайся місцем інвалідам,

літнім людям, жінкам з дітьми.

Ніколи не перебивай співрозмовника, навіть тоді, коли ти з ним не

згодний, вислухай його до кінця і тільки тоді висловлюй свою думку.

Дружи із «ввічливими» словами.

Робота над матеріалом підручника

Розгляньте малюнки (С. 72). Висловіть свою думку про кожно­го з дітей.

Робота за підручником (С. 73).

Загадка для хлопчиків.

Словничок ввічливих слів.

Читання оповідання «Місто навпаки».

Підсумок уроку

Якою повинна бути ввічлива людина?

Чи вважаєте ви себе ввічливою дитиною? Доведіть на прикладах.

Домашнє завдання

Опрацювати статтю підручника.

Скласти міні-твір «Ввічливість — це...» (усно).

УРОК 21

Тема. Що таке культурна спадщина

Мета: ознайомити учнів із правилами поведінки у громадських міс- цях; з'ясувати сутність поняття культурна спадщина; засвоїти правило по- водження у храмі (церкві, мечеті), бібліотеці, на вулиці; обговорити пра­вила безпечної поведінки на вулицях і дорогах.

Обладнання: ілюстрації, молитва.

ХіД УРОКУ

Організація класу. Повідомлення теми уроку

— Людина будує свій дім, вишиває, малює. Усе, що протягом по- колінь створили люди,— це й є культурна спадщина. Це й уміння ви- рощувати хліб, будувати, створювати музику, а також правила поведін- ки серед людей і народні звичаї. Розмова про все це й буде темою нашо- го сьогоднішнього уроку.

Екскурсія у світлицю

Клас відвідує шкільний музей, у якому є вишиті рушники, старовин- на швейна машинка чи гончарний круг, народні костюми, фотографії, інші предмети культурної спадщини.

Змагання «Хто більше?»

Перемагає та команда, що назве більше пам'ятників видатним лю­дям, відомих споруд, храмів рідного міста (села) чи пам'яток культури всеукраїнського значення.

Знайомство зі словничком термінів і понять, що стосуються культур- ної спадщини (підручник, С. 76)

Знайомство з правилами поведінки у храмі

Усі ви бачили відбудовані храми. Існують певні правила поведін- ки у храмі.

Заходити до храму з молитвою.

У храмі не розмовляти, не переходити з місця на місце, уважно слу- хати службу.

Стояти лицем до олтаря, де знаходиться Престол Божий, Тіло і Кров Господня.

Робота над текстом молитви (підручник, С. 77).

Знайомство з правилами поведінки в бібліотеці

А чи знаєш ти, що робити в бібліотеці?

(Розповідь бібліотекаря про роль бібліотеки, книг у житті людини, про необхідність дотримання певних правил поведінки у бібліотеці. З'ясування разом із дітьми цих правил.) У бібліотеці.

Читають книжки, журнали;

не сміються;

голосно не розмовляють;

вміло користуються книжкою.

Екскурсія до бібліотеки Практичні вправи.

Як слід звернутись до бібліотекаря, ввійшовши до бібліотеки?

Як треба сидіти за столом у читальному залі?

Як треба поводитись, залишаючи бібліотеку?

Які «ліки» необхідно мати, щоб надати першу допомогу «хворій» книзі?

Як ти вчиниш, якщо:

взяв у бібліотеці книжку, а менша сестричка вирвала у ній сторінку;

пообіцяв принести книжку у певний день, а ще не встиг дочитати;

узяв дивитися журнали і побачив, що там вирвано кілька сто- рінок?

Робота над підручником

Розглянь уважно малюнки. Оціни поведінку дітей (С. 78—79).

Обговорення життєвих ситуацій

Чи ходиш ти самостійно до крамниці? Чи вмієш ти правильно по- водитись там?

От, скажімо, пішов ти по хліб. Саме привезли свіжий. Черга зібрала- ся, стоять у ній бабусі й дідусі, чоловіки й жінки і, звичайно ж, діти. Чи не намагаєшся ти стати попереду всіх, чи не розштовхуєш всіх, щоб діста- тися до прилавка? Ні? Тоді молодець. Можна тебе посилати до крамни- ці. І можна сказати, що ти вже великий і вихований.

Як ти гадаєш, що можна, а чого не треба робити в магазині?

Подивись на малюнок (на дошці). Про що розмовляють діти, як ти гадаєш? Хто з них вихований, а хто — ні?

А як ти просиш продавця показати іграшку, яка найбільше тобі сподобалась? (Відповіді кількох дітей.)

Гра «Можна чи не можна»

Допоможе нам у проведенні гри наш чарівний світлофор. Якщо те, що я буду говорити, можна робити в магазині, то ви показуєте мені зелене вічко, якщо ні — червоне.

Зайшовши до магазину і побачивши свого знайомого, гучно приві-

тайся з ним так, щоб почули всі, хто там є.

Звертайся до продавців із ввічливими словами «прошу», «будь лас­ка», тощо.

Підсумок уроку

Що є культурною спадщиною? (Усе, що протягом поколінь створили люди: храми і дороги, міста і бібліотеки, парки, твори мистецтва тощо.)

Як потрібно до неї ставитися? Чому?

Домашнє завдання

Опрацювати статтю підручника.

За допомогою батьків скласти розповідь про ситуацію чемної поведін-

ки в громадських місцях.

УРОК 22

Тема. Про доброту і милосердя.

Ніхто не має права ображати людину

Мета: вчити оцінювати вчинки дійових осіб, поглиблювати уміння творчо працювати; з'ясувати зміст понять добрий, милосердний, привіт- ний; формувати в дітей уявлення про те, що добра, чуйна людина завжди допомагає іншим, поважає, піклується про стареньких; виховувати чуй- ність, доброту, милосердя; розвивати мовлення учнів.

Обладнання: оповідання В. Сухомлинського «Іменинний обід» в за- пису; ілюстрації до розгляду ситуацій; вірші.

Хід УРОКУ

Організаційний момент

Діти, подивіться, будь ласка, на дошку, прочитайте й поясніть слова.

Добрий — той, хто робить людям добро, чуйно до них ставиться.

Милосердний — той, хто в будь-яку хвилину готовий надати допомогу.

Привітний — той, хто виявляє доброзичливість, привітність.

Вивчення нового матеріалу

1. Розповідь учителя, декламування віршів учнями.

Милосердя, доброта... Ще з давньоруських часів благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалось допомогти знедоленому, нещасному, поділитись із ним шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість й немічність, полікувати хворого чи каліку, захистити скривдженого.

Не говори про доброту, Коли ти нею сам не сяєш, Коли у радощах витаєш, Забувши про чужу біду. Що обіймає тепле слово В цім почутті таке..., Яке з глибин душі росте. Коли її не маєш ти, То раниш людяне в людині. Немає вищої святині, Ніж чисте слово доброти.

Доброта, милосердя — багатоликі. Потреба в них повсякчасна. На­віть тоді, коли немає біди, навіть там, де гори спокійні та твердь зелена не хитається під ногами.

Милосердя і доброта — як два крила, на яких тримається людство.

В Україні проживає майже 2 мільйони самотніх людей. Близько 200 ти- сяч із них цілком або частково не здатні обслуговувати себе. 15 тисяч із них проживають в будинках-інтернатах, їх об'єднує немічність, самотність. У злигоднях живуть 1 150 тисяч людей. Близько 30 тисяч із них мешкають у напіврозвалених халупах. 70 тисяч людей отримують мізерну пенсію. Чимало є й таких, що проживають на межі бідності. Сумні цифри, нез- вичні... Та це правда життя. Важко уявити, що люди страждають не тіль­ки від того, що не щодня мають свіжий хліб, а й від того, що не чують та­ких вкрай необхідних слів, як «Добрий день».

Кажімо більше добрих слів Знайомим, друзям і коханим, Нехай комусь тепліше стане Від зливи наших почуттів. Нехай тих слів солодкий мед Чиюсь загоїть рану...

Чи можна бажати людині доброго дня зі злим виразом обличчя?

Бути привітним — означає радіти іншому, доброзичливим — оз- начає бажати добра.

Навчімося добра, Як вчаться мови діти, Щоб потім все життя Його творить святе. Плекаймо крізь роки Троянди ніжні й жито, Тримаймо у серцях, Як сонце золоте. Даруймо для людей Погожі дні весняні, Щоб щирим садом вік Святився небокрай, Щоби беріз пісні Лунали до нестями Іповнився добром Наш дім і рідний край.

2. Слухання й аналіз оповідання В. Сухомлинського «Іменинний

обід».

А зараз, діти, послухайте оповідання з платівки. Доберіть до ньо- го заголовок.

ІМЕНИННИЙ ОБІД

У Ніни велика сім'я: мати, батько, два брати, дві сестри і бабуся.

Ніна найменша: їй восьмий рік. Бабуся — найстарша: їй вісімдесят два роки. У бабусі тремтять руки. Несе ложку бабуся — ложка дрижить, крапельки падають на стіл.

Незабаром день народження Ніни. Мама сказала, що на її іменини у них буде святковий обід. На обід Ніна хай запросить подруг.

Ось і настав цей день. Мама накриває стіл білою скатертиною. Ніна подумала: це ж бабуся сяде за стіл. А в неї ж руки тремтять. Подруги смія- тимуться. Розкажуть потім в школі, що в Ніниної бабусі руки тремтять.

Ніна тихенько сказала мамі:

Мамо, хай бабуся не сідає за стіл сьогодні.

Чому? — здивувалася мама.

В неї руки тремтять. Капає на стіл.

Мама зблідла. Не сказавши ні слова, вона зняла зі столу білу скатер- тину і сховала її в шафу.

Довго сиділа мовчки, потім сказала:

У нас сьогодні бабуся хвора. Тому іменинного обіду не буде. Поз- доровляю тебе, Ніно, з днем народження. Моє тобі побажання: будь справжньою людиною.

(Варіанти учнівських заголовків: «Святковий обід», «Бабуся хвора», «Будь справжньою людиною».)

Назвіть усіх членів родини Ніни.

Хто був найстаршим, а хто — найменшим?

Який настрій панував у родині до розмови Ніни з мамою і піс- ля неї?

Чому слова Ніни так вразили маму?

Поясніть, як ви зрозуміли побажання матері: «Будь справжньою людиною»? Як ви вважаєте, чи зрозуміла Ніна свою помилку?

Якщо так, то спробуйте продовжити це оповідання.

Як би ви вчинили у такому випадку?

Робота над прислів'ями.

Хто бабусю має, той потіху знає.

Там бабусині руки, де онуки.

Закресліть всі букви О і прочитайте прислів'я. (Зумів скривдити — умій вибачитися.)

Озуомів сокриводоитои — оумоій овибаочитиося.

Чи можна сказати, що це прислів'я є головною думкою прослуха- ного оповідання?

Робота над матеріалом підручника (С. 80—81, Олесь Данченко «Справжній товариш»).

Читання оповідання учнями.

Бесіда за змістом прочитаного.

Де жив Павлик?

Хто пішов до нього?

Що побачили діти?

Що вирішили учні?

Що зробила мама?

Якими були друзі Павлика? (Веселими, добрими, співчутливими, милосердними)

Читання вірша Пантелеймона Куліша «Бабуся» (С. 85).

Розкажіть про свою бабусю.

Як ви піклуєтесь про неї?

III. Дидактична гра «Оціни вчинок»

Ситуація 1

Дівчинка несе кошик із фруктами. Їй важко. Розповідь учня.

Тато купив яблука. Вони були дуже запашні. Наталя знала, що бабуся любить яблука. Бабуся жила близесенько, зовсім поруч. Ната­ля дуже любила свою бабусю і захотіла пригостити її фруктами. Вона набрала повний кошик яблук. Нести було важко. Наталя пронесла трохи, але нести кошик не вистачало сили. Дівчинка зупинилася і поду­мала: «Що ж робити?»

Як ви гадаєте, чи донесла дівчинка яблука бабусі?

Розкажіть, що трапилось з Наталкою далі? (Дівчинка і хлопчик не­суть кошик удвох і про щось розмовляють.)

Чи задоволена Наталя? Чому?

Висновок. Товаришеві треба допомагати.

Ситуація 2

Зима. Дідусь ішов по тротуару, посковзнувся і впав. Петрик підійшов до дідуся, допоміг йому звестися на ноги.

Я вважаю, що Петрик чемний, добрий, вихований хлопчик. А ви як вважаєте?

Ситуація 3

Одного разу Сергійко вийшов на поляну. Він дуже зрадів, побачив- ши таку прекрасну природу. Він ліг на пухкеньку травичку і подивився довкола. «А як пахнуть прекрасні квіти!» — говорив він сам собі. В цей час хлопчик побачив, що його дідусь рубає дрова. Дідусь дуже стомив- ся. Гарячий піт заливав його обличчя. Хлопчик подумав і сказав сам до себе: «Піду я до дідуся і допоможу йому». Сергійко пішов, почав швидко рубати дрова. Після роботи він пішов до водички і радо хлюпався в ній, примовляючи: «Я працьовитий, я всім буду допомагати».

Висновок. Це вчинок, в якому виявляється піклування про людину.

Погляньте, скільки добрих вчинків нас оточує! Це дуже радує!

Через що, як ви вважаєте? (Відповіді дітей.)

Бачите, як багато доброго може зробити людина людині.

І як тепло стає на душі від виявленого до тебе теплого ставлення.

Давайте й надалі берегти і примножувати ці добрі вчинки, щоб ваші обличчя були завжди радісними від того, що ви зробили доброго.

Лікування добротою потребують не лише хворі, а й цілком здорові люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя.

Лікування милосердям потрібне й тим, хто не бачить і не чує крив- ди, болю, несправедливості, горя.

Не нарікай на глухість душ людських Й не гостри в злобі ти на них зубів. А ти що людям доброго зробив, Що вимагаєш доброти від них? Лікуймо наші зболені серця, Лікуймо наші душі зачерствілі. Несімо правди непогасний стяг, І кривда в нашу долю не поцілить. Є ще спасіння від недуг людських — Джерела віднайдімо ми цілющі... Мов подорожником, торкнімося до них, Й добром розквітнуть й просвітліють душі.

Скропімо серце щире, не черстве Людського милосердя еліксиром. Воно, хоч кволе, знову оживе, У справедливість й людяність повірить.

Підсумок уроку

— Отже, ростіть чуйними, доброзичливими, милосердними, добрими, бо це кращі риси людини, які так потрібні сьогодні нашій Україні. Звучить запис пісні «Доброта».

Домашнє завдання

Опрацювати статтю підручника.

Розповісти про випадок із вашого життя, коли виявляються риси ми­лосердя чи співчутливості.

УРОК 23

Тема. Про доброту і милосердя. Ніхто не має права ображати людину

Мета: формувати в учнів уявлення про Декларацію прав людини, Ос- новний Закон нашої держави; з'ясувати обов'язки батьків і дітей; вихо­вувати шанобливе ставлення до батьків; розвивати мовлення учнів.

Обладнання: Конституція України, вірші, ілюстрації, аудіозапис «Ні- хто не має права ображати людину».

ХіД УРОКУ

Актуалізація опорних знань

Прочитайте запис на дошці «Наш закон — наша сила».

Про який закон говориться?

Що таке закон? (Закон — це правило.)

Діти, а що було б, якби люди поводилися без правил? Відповіді дітей:

Водії заїжджали б машинами на тротуар!

Учні приходили б у школу, коли їм заманеться!

Літаки зіштовхувалися б у повітрі!

Футболісти проганяли б суддю з поля!

Діти, які ви знаєте правила?

Правила для учнів в школі.

Правила для пасажирів в транспорті.

Правила поведінки на воді.

Правила дорожнього руху.

Повідомлення теми і мети уроку

III. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя.

—Але є такі правила, що обов'язкові для всіх громадян країни, хто б вони не були. Це такі правила, що встановлюють порядок у всій державі, обов'язки кожного громадянина, його права. Це державні закони, які затверджує Верховна Рада України.

Як називається Основний Закон нашої держави?

Він називається Конституцією. А «Конституція» — це іноземне слово, що означає «устрій». Конституція України була прийнята Верхов­ною Радою 28 червня 1996 року.

Ознайомлення учнів із правами, які мають громадяни України. Стаття 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня сві-

та є обов'язковою.

Спитай у тата чи у мами, Які професії у них. Професій в світі є чимало, Сповна їх вистачить на всіх. Та є одна поміж професій, Якої вчаться всі в житті, Яка для кожного — найперша, Якої вчитимешся й ти.