6 страница. Ніхто не має права ображати людину

Ніхто не має права ображати людину

Мета: вчити оцінювати вчинки дійових осіб, поглиблювати уміння творчо працювати; з'ясувати зміст понять добрий, милосердний, привіт- ний; формувати в дітей уявлення про те, що добра, чуйна людина завжди допомагає іншим, поважає, піклується про стареньких; виховувати чуй- ність, доброту, милосердя; розвивати мовлення учнів.

Обладнання: оповідання В. Сухомлинського «Іменинний обід» в за- пису; ілюстрації до розгляду ситуацій; вірші.

Хід УРОКУ

Організаційний момент

Діти, подивіться, будь ласка, на дошку, прочитайте й поясніть слова.

Добрий — той, хто робить людям добро, чуйно до них ставиться.

Милосердний — той, хто в будь-яку хвилину готовий надати допомогу.

Привітний — той, хто виявляє доброзичливість, привітність.

Вивчення нового матеріалу

1. Розповідь учителя, декламування віршів учнями.

Милосердя, доброта... Ще з давньоруських часів благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалось допомогти знедоленому, нещасному, поділитись із ним шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість й немічність, полікувати хворого чи каліку, захистити скривдженого.

Не говори про доброту, Коли ти нею сам не сяєш, Коли у радощах витаєш, Забувши про чужу біду. Що обіймає тепле слово В цім почутті таке..., Яке з глибин душі росте. Коли її не маєш ти, То раниш людяне в людині. Немає вищої святині, Ніж чисте слово доброти.

Доброта, милосердя — багатоликі. Потреба в них повсякчасна. На­віть тоді, коли немає біди, навіть там, де гори спокійні та твердь зелена не хитається під ногами.

Милосердя і доброта — як два крила, на яких тримається людство.

В Україні проживає майже 2 мільйони самотніх людей. Близько 200 ти- сяч із них цілком або частково не здатні обслуговувати себе. 15 тисяч із них проживають в будинках-інтернатах, їх об'єднує немічність, самотність. У злигоднях живуть 1 150 тисяч людей. Близько 30 тисяч із них мешкають у напіврозвалених халупах. 70 тисяч людей отримують мізерну пенсію. Чимало є й таких, що проживають на межі бідності. Сумні цифри, нез- вичні... Та це правда життя. Важко уявити, що люди страждають не тіль­ки від того, що не щодня мають свіжий хліб, а й від того, що не чують та­ких вкрай необхідних слів, як «Добрий день».

Кажімо більше добрих слів Знайомим, друзям і коханим, Нехай комусь тепліше стане Від зливи наших почуттів. Нехай тих слів солодкий мед Чиюсь загоїть рану...

Чи можна бажати людині доброго дня зі злим виразом обличчя?

Бути привітним — означає радіти іншому, доброзичливим — оз- начає бажати добра.

Навчімося добра, Як вчаться мови діти, Щоб потім все життя Його творить святе. Плекаймо крізь роки Троянди ніжні й жито, Тримаймо у серцях, Як сонце золоте. Даруймо для людей Погожі дні весняні, Щоб щирим садом вік Святився небокрай, Щоби беріз пісні Лунали до нестями Іповнився добром Наш дім і рідний край.

2. Слухання й аналіз оповідання В. Сухомлинського «Іменинний

обід».

А зараз, діти, послухайте оповідання з платівки. Доберіть до ньо- го заголовок.

ІМЕНИННИЙ ОБІД

У Ніни велика сім'я: мати, батько, два брати, дві сестри і бабуся.

Ніна найменша: їй восьмий рік. Бабуся — найстарша: їй вісімдесят два роки. У бабусі тремтять руки. Несе ложку бабуся — ложка дрижить, крапельки падають на стіл.

Незабаром день народження Ніни. Мама сказала, що на її іменини у них буде святковий обід. На обід Ніна хай запросить подруг.

Ось і настав цей день. Мама накриває стіл білою скатертиною. Ніна подумала: це ж бабуся сяде за стіл. А в неї ж руки тремтять. Подруги смія- тимуться. Розкажуть потім в школі, що в Ніниної бабусі руки тремтять.

Ніна тихенько сказала мамі:

Мамо, хай бабуся не сідає за стіл сьогодні.

Чому? — здивувалася мама.

В неї руки тремтять. Капає на стіл.

Мама зблідла. Не сказавши ні слова, вона зняла зі столу білу скатер- тину і сховала її в шафу.

Довго сиділа мовчки, потім сказала:

У нас сьогодні бабуся хвора. Тому іменинного обіду не буде. Поз- доровляю тебе, Ніно, з днем народження. Моє тобі побажання: будь справжньою людиною.

(Варіанти учнівських заголовків: «Святковий обід», «Бабуся хвора», «Будь справжньою людиною».)

Назвіть усіх членів родини Ніни.

Хто був найстаршим, а хто — найменшим?

Який настрій панував у родині до розмови Ніни з мамою і піс- ля неї?

Чому слова Ніни так вразили маму?

Поясніть, як ви зрозуміли побажання матері: «Будь справжньою людиною»? Як ви вважаєте, чи зрозуміла Ніна свою помилку?

Якщо так, то спробуйте продовжити це оповідання.

Як би ви вчинили у такому випадку?

Робота над прислів'ями.

Хто бабусю має, той потіху знає.

Там бабусині руки, де онуки.

Закресліть всі букви О і прочитайте прислів'я. (Зумів скривдити — умій вибачитися.)

Озуомів сокриводоитои — оумоій овибаочитиося.

Чи можна сказати, що це прислів'я є головною думкою прослуха- ного оповідання?

Робота над матеріалом підручника (С. 80—81, Олесь Данченко «Справжній товариш»).

Читання оповідання учнями.

Бесіда за змістом прочитаного.

Де жив Павлик?

Хто пішов до нього?

Що побачили діти?

Що вирішили учні?

Що зробила мама?

Якими були друзі Павлика? (Веселими, добрими, співчутливими, милосердними)

Читання вірша Пантелеймона Куліша «Бабуся» (С. 85).

Розкажіть про свою бабусю.

Як ви піклуєтесь про неї?

III. Дидактична гра «Оціни вчинок»

Ситуація 1

Дівчинка несе кошик із фруктами. Їй важко. Розповідь учня.

Тато купив яблука. Вони були дуже запашні. Наталя знала, що бабуся любить яблука. Бабуся жила близесенько, зовсім поруч. Ната­ля дуже любила свою бабусю і захотіла пригостити її фруктами. Вона набрала повний кошик яблук. Нести було важко. Наталя пронесла трохи, але нести кошик не вистачало сили. Дівчинка зупинилася і поду­мала: «Що ж робити?»

Як ви гадаєте, чи донесла дівчинка яблука бабусі?

Розкажіть, що трапилось з Наталкою далі? (Дівчинка і хлопчик не­суть кошик удвох і про щось розмовляють.)

Чи задоволена Наталя? Чому?

Висновок. Товаришеві треба допомагати.

Ситуація 2

Зима. Дідусь ішов по тротуару, посковзнувся і впав. Петрик підійшов до дідуся, допоміг йому звестися на ноги.

Я вважаю, що Петрик чемний, добрий, вихований хлопчик. А ви як вважаєте?

Ситуація 3

Одного разу Сергійко вийшов на поляну. Він дуже зрадів, побачив- ши таку прекрасну природу. Він ліг на пухкеньку травичку і подивився довкола. «А як пахнуть прекрасні квіти!» — говорив він сам собі. В цей час хлопчик побачив, що його дідусь рубає дрова. Дідусь дуже стомив- ся. Гарячий піт заливав його обличчя. Хлопчик подумав і сказав сам до себе: «Піду я до дідуся і допоможу йому». Сергійко пішов, почав швидко рубати дрова. Після роботи він пішов до водички і радо хлюпався в ній, примовляючи: «Я працьовитий, я всім буду допомагати».

Висновок. Це вчинок, в якому виявляється піклування про людину.

Погляньте, скільки добрих вчинків нас оточує! Це дуже радує!

Через що, як ви вважаєте? (Відповіді дітей.)

Бачите, як багато доброго може зробити людина людині.

І як тепло стає на душі від виявленого до тебе теплого ставлення.

Давайте й надалі берегти і примножувати ці добрі вчинки, щоб ваші обличчя були завжди радісними від того, що ви зробили доброго.

Лікування добротою потребують не лише хворі, а й цілком здорові люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя.

Лікування милосердям потрібне й тим, хто не бачить і не чує крив- ди, болю, несправедливості, горя.

Не нарікай на глухість душ людських Й не гостри в злобі ти на них зубів. А ти що людям доброго зробив, Що вимагаєш доброти від них? Лікуймо наші зболені серця, Лікуймо наші душі зачерствілі. Несімо правди непогасний стяг, І кривда в нашу долю не поцілить. Є ще спасіння від недуг людських — Джерела віднайдімо ми цілющі... Мов подорожником, торкнімося до них, Й добром розквітнуть й просвітліють душі.

Скропімо серце щире, не черстве Людського милосердя еліксиром. Воно, хоч кволе, знову оживе, У справедливість й людяність повірить.

Підсумок уроку

— Отже, ростіть чуйними, доброзичливими, милосердними, добрими, бо це кращі риси людини, які так потрібні сьогодні нашій Україні. Звучить запис пісні «Доброта».

Домашнє завдання

Опрацювати статтю підручника.

Розповісти про випадок із вашого життя, коли виявляються риси ми­лосердя чи співчутливості.

УРОК 23

Тема. Про доброту і милосердя. Ніхто не має права ображати людину

Мета: формувати в учнів уявлення про Декларацію прав людини, Ос- новний Закон нашої держави; з'ясувати обов'язки батьків і дітей; вихо­вувати шанобливе ставлення до батьків; розвивати мовлення учнів.

Обладнання: Конституція України, вірші, ілюстрації, аудіозапис «Ні- хто не має права ображати людину».

ХіД УРОКУ

Актуалізація опорних знань

Прочитайте запис на дошці «Наш закон — наша сила».

Про який закон говориться?

Що таке закон? (Закон — це правило.)

Діти, а що було б, якби люди поводилися без правил? Відповіді дітей:

Водії заїжджали б машинами на тротуар!

Учні приходили б у школу, коли їм заманеться!

Літаки зіштовхувалися б у повітрі!

Футболісти проганяли б суддю з поля!

Діти, які ви знаєте правила?

Правила для учнів в школі.

Правила для пасажирів в транспорті.

Правила поведінки на воді.

Правила дорожнього руху.

Повідомлення теми і мети уроку

III. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя.

—Але є такі правила, що обов'язкові для всіх громадян країни, хто б вони не були. Це такі правила, що встановлюють порядок у всій державі, обов'язки кожного громадянина, його права. Це державні закони, які затверджує Верховна Рада України.

Як називається Основний Закон нашої держави?

Він називається Конституцією. А «Конституція» — це іноземне слово, що означає «устрій». Конституція України була прийнята Верхов­ною Радою 28 червня 1996 року.

Ознайомлення учнів із правами, які мають громадяни України. Стаття 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня сві-

та є обов'язковою.

Спитай у тата чи у мами, Які професії у них. Професій в світі є чимало, Сповна їх вистачить на всіх. Та є одна поміж професій, Якої вчаться всі в житті, Яка для кожного — найперша, Якої вчитимешся й ти.

Учитель, лікар чи геолог, Письменник, слюсар чи шахтар — Всі називають головною Одну професію — школяр! Бо всім відомо, що без школи, Без знань, що мусиш там набуть, Не станеш у житті ніколи Тим, ким з дитинства мрієш буть!

(А. Костецький)

Стаття 43. Кожен має право на працю.

Це означає, що у будь-якому випадку держава повинна зробити так, щоб люди могли працювати і заробляти на себе та на свою сім'ю. А якщо роботи за фахом немає, держава повинна навчити людину якої- небудь нової справи. А таких різних справ багато. Спробуйте здогада- тись, про яку з них йтиметься.

У пору літню, в час осінній, Навесні — в гарячий час Косять, жнуть вони і сіють, Орють лан у котрий раз! (Хлібороб)

Дітвору він добре знає, Її щиро пригощає,

Бо уміє готувати,

Ще й уміє подавати. (Кухар)

Першим стрічає він сонце у місті.

Двір наш і вулиця — глянь, які чисті! (Двірник)

Цей робітник доторкнувся хмарини,

Дім нам будує — не знає й хвилини!

Рівно виводить він стіни в будові,

Кран є підйомний напоготові. (Будівельник, маляр)

Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочин- ку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скорочено- го робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої три- валості роботи у нічний час.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомо- гу та медичне страхування.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням від- повідних соціально-економічних, медико-санітарних й оздоровчо-про- філактичних програм.

Держава створює умови для ефективного й доступного для всіх гро- мадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безкоштовно. Держава сприяє розвитку лікувальних закладів усіх форм власності.

Стаття 66. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, куль- турній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Природа — наш вірний друг, неоціненне багатство. Природа вима- гає від людини любові й поваги, турботи й бережливого ставлення. Лю- дина, яка справді любить природу, не дозволить із цікавості руйнувати мурашник, вирізати на стовбурі дерева своє ім'я, залишати в лісі після себе палаюче вогнище, сміття.

Вам у походи ходити І мандрувать, любі діти, Вмійте ж природу любити, Кожній стеблині радіти! В полі, у лісі, над яром Квіти, дерева і трави... Цвіту не вирви задаром, Гілки не втни для забави. Оберігайте ж повсюди Шлях і стежиночку в гаї — Все то окрасою буде Нашого рідного краю!

Наша Конституція спрямована на те, щоб майбутнє було добрим і щасливим, щоб діти росли справжніми українцями із гарячими серця- ми, розумними головами, чистими помислами.

Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Консти- туції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь та гідність інших людей.

Щоб цвіла Україна моя, Ми даємо обіцянку нині Вчитися так, щоб набуті знання Пригодились моїй Батьківщині. Присягаєм: наш край рідний Над усе любити, Рідний народ шанувати І для нього жити.

3. Робота над статтею підручника «Найголовніший закон» (С. 88—89).

Що запропонували б ви для допомоги дітям-сиротам?

IV. Ознайомлення з найпростішими правами дитини, відповідальність за правопорушення, що поширені серед дітей

— Послухайте аудіозапис «Ніхто не має права ображати людину», Спробуйте придумати кінцівку до оповідання. Намалюйте до тексту

ілюстрації.

У ч и т е л ь. Дорослі нерідко забувають, що жодна дитина не по­винна бути кривджена і зневажена; вона не має стати жертвою насильства або війни, об'єктом економічної чи будь-якої іншої експлуатації.

Чи знаєш ти свої права?

Як ними користуватися?

Що тобі відомо про права дітей-сиріт, дітей-інвалідів, дітей-біжен- ців та дітей, які перебувають у конфлікті із законом?

Чи відчуваєш ти необхідний захист і підтримку з боку держави і дорослих в утвердженні твоїх прав і свобод?

Знай!

Твої права визначено в Конвенції про права дитини, яка була прий- нята ООН 20 листопада 1989 року та ратифікована Верховною Радою Ук­раїни 27 лютого 1991 року. Твої права та обов'язки як громадянина краї- ни закріплено Конституцією України (1996 р.).

Пам'ятай!

Ти маєш право на:

життя;

достатнє харчування і чисту воду;

необхідний життєвий рівень;

охорону здоров'я;

свободу думки, совісті та релігії;

відпочинок і дозвілля;

доступ до інформації;

освіту;

вільне висловлювання своїх думок.

Розгляд ілюстрацій (С. 86—87). Словникова робота

Декларація — документ, у якому викладено важливі правила, обов'язки для всіх людей.

Підсумок уроку

Як ви розумієте вираз «добра людина»? (Целюдина, яка завжди до­помагає іншим, поважає дорослих, піклується про старих.)

Які ви маєте права?

Домашнє завдання

Опрацювати статтю підручника.

Розповісти про випадок з вашого життя, коли проявлялися риси ми­лосердя чи співчуття.

УРОК 24

Тема. Декларація прав дитини. Основний Закон держави. Обов'язки батьків та дітей

Мета: формування в учнів уявлення про Декларацію прав дитини, основні закони нашої держави, з'ясувати обов'язки батьків і дітей; ви- ховувати шанобливе ставлення до батьків.

Обладнання: С. Кириленко, Л. Слабошпицька «Знай свої права, ди- тино», ілюстрації.

ХіД УРОКУ

Організація класу до уроку

Актуалізація знань учнів

Кожна людина має невід'ємне право на життя. А чи знаєте ви свої права?

(Діти мають право на освіту, відпочинок і дозвілля, на медичну допомогу.)

Виклад нового матеріалу

Розповідь вчителя.

50 років тому Організацією Об'єднаних Націй була прийнята Де­кларація прав дитини. У ній перелічено умови, за яких усі діти Землі бу- дуть щасливі.

1. Кожна дитина має невід'ємне право на життя, а держави забезпечують максимально можливий ступінь її виживання і здоровий розвиток.

У неньки народилося дитя. Дитя моє! Бог дав тобі життя. І, щоб ніхто не заподіяв шкоди Тобі, малесенький громадянин, Бог дав закони нашому народу.

Від дня народження, від іменин — Він твій, цей світ широкий за вікном. Ти на життя і щастя маєш право Під золото-блакитним знаменем Своєї Української держави.

(С. Кириленко, Л. Слабошпицька)

(Розгляд ілюстрації.)

Кожна дитина має право на ім'я і громадянство з моменту наро­дження.

І дівчатко, і хлоп'я мають право на ім'я.

Ти — Надійка, я — Василь, а оцей малюк — Максим.

Мають Дмитрик і Оленка ще й по батькові ім'я.

«Я — Дмитро Ілліч Орленко!» — каже впевнено хлоп'я.

І дівчатко, і хлопчина, і великі, і малі

Мають власну Батьківщину, найріднішу на землі.

Мають право називати Україну словом мати,

Бо вона дітей завжди оборонить від біди.

В усіх діях судів, установ соціального забезпечення, адміністратив- них органів, що займаються проблемами дітей, першочергова увага надається найкращому забезпеченню інтересів дитини. Належним чином мусить враховуватись думка дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Дитина має право на користування послугами системи охорони здоров'я.

Початкова освіта повинна бути безплатною й обов'язковою.

Діти повинні мати час на відпочинок.

Вживаються всі заходи щодо припинення викрадання дітей і торгів- лі ними.

Робота над матеріалом підручника

Опрацювати статті «Ніхто не має права ображати людину», «Про пра­ва дитини».

Первинне осмислення матеріалу

Що означає слово декларація?

Що таке Конституція?

Якими правами дитини ти користуєшся?

Яких дітей вважають повнолітніми?

Коли ми святкуємо День Конституції і коли — День Незалежності України?

Слово горнеться до слова — Гімн співається святковий. Урочисто мовить тато: — Незалежність — наше свято! Тож баритися не треба. Ти ідеш? І я — іду!

І вітає сонце з неба Україну молоду. Серпень тішиться, що діти Прапорці в руках несуть. І шумить в каштанах вітер: — Українчики ідуть.

Підсумок уроку

— Про які права дітей ви почули вперше?

Домашнє завдання

Опрацювати статті підручника.

Скласти невеличку розповідь «Мої права».

УРОК 25

Тема. Де ти живеш. Що дає місто селу, село — місту

Мета: ознайомити з особливостями і визначними місцями свого села; організувати колективне обговорення за темою «Мій рідний край»; ви- ховувати любов до рідного краю.

Обладнання: альбом «Моє село».

ХіД УРОКУ

Актуалізація опорних знань

Яку країну ми називаємо Батьківщиною?

А як ви розумієте вислів «мала Батьківщина»?

Як називається наше село, район, область?

Скільки чоловік проживає в нашому селі?

Де працюють люди нашого села?

Виклад нового матеріалу

Живемо ми в мальовничому, курортному селі Макові. Чому ж зветься воно Маків? (Колись давно у селі жив пан на прізвище Маковець- кий.) Село наше велике. Проживає у ньому 8 тис. чоловік. Усі ми живе­мо у добротних будинках. Люди Макова працелюбні: працюють у полі, вирощують хліб, цукрові буряки, кукурудзу і т. ін. Усе це самі спожива- ють і місту допомагають.

Люблю я в рідному краю Пропахлі вітром колоски — Таке чіпке безмежне поле, І мамин хліб, і ті стіжки, Якими вранці йдуть до школи, І перші проліски в гаю, І щедре сонечко в блакиті.

Люблю Вкраїну я свою: Вона найкраща в цілім світі! Горджуся родом хліборобів, Майстрами хліба і землі, Шаную скромний їх доробок, Діла великі і малі. Ось дар священний — їх хлібина Лежить у мене на столі, Неначе пісня голубина, Неначе сонце на крилі.

Є у нас великий цукровий завод, санаторій «Україна». До санаторію приїжджають на оздоровлення люди з усієї країни і з інших країн.

У центрі села є церква. Нещодавно її відновили, і вона стала дуже красивою.

На території Макова є багато магазинів, де можна купити все, що потрібне для дому.

Кругом села ростуть ліси. Там теж працюють наші люди. Адже ліс — це багатство природи. Ліс — легені людини. Там ми часто відпочиваємо.

Робота з підручником

Перечитайте статті «Де ти живеш» і «Місто і село».

Первинне осмислення матеріалу

Чому наше село має таку назву?

Яку назву має вулиця, на якій ти живеш?

Які пам'ятки минулого є в нашому краї?

Чим славиться наш рідний край? Яка природа нашого краю? Як її охороняють?

Що виготовляють у нашому селі?

Результати праці людей яких професій ти бачиш по дорозі до школи?

Кого доглядають на фермах?

Які рослини вирощують на полях?

Що дає місто селу, а село — місту?

Творча робота

Колективна розвідка «Звідки взялася манна каша».

Підсумки уроку

Чим новим ви поповнили свої знання про свій рідний край? Учні по черзі декламують вірш Н. Забіли «Що робити?»

В країні нашій стільки справ І все таке цікаве, А я ще й досі не дібрав, Яка ж найкраща справа. Літак під хмарами водить, У шахті працювати, Хліба ростить, сади садить, Будинки будувати...

Просторі стеляться путі, Навкруг широкий обрій. Нам все відкрито у житті, Аби учились добре. І я учитимусь, як слід. Я буду вірним сином Найкращої на цілий світ Моєї Батьківщини.

VII. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал підручника.

Розробити проект «Відомі люди нашого краю» (за допомогою дорос- лих).

УРОК 26

Тема. Твоя країна — Україна. Символи держави

Мета: формувати уявлення про Україну; ознайомити з найвідомі- шими містами, найбільшими річками України; розширити та уточни- ти знання учнів про Державні символи України; виховувати патріотич- ні почуття; продовжувати формувати навички поводження під час уро- чистих подій.

Обладнання: Державні символи України, карта «Україна», Консти- туція України.

ХіД УРОКУ

Актуалізація опорних знань

Що таке Україна? (Це моя країна, де я народився.)

Які міста своєї країни ви знаєте? (Хмельницький, Харків, Черкаси, Київ, Львів, Одеса та ін.)

Які символи своєї країни знаєте? (Герб, прапор і гімн)

Виклад нового матеріалу

Україна — це земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Усім нам має бути люба й дорога наша мати — Батьківщина. Україна є великою європейською і світо- вою державою. Її площа становить близько 604 млн кв. км. У державі проживає 50 млн чоловік. За територією Україна посідає перше міс­це після Росії, за населенням — п'яте місце з-поміж країн Європи. Це самостійна держава.

Ось перед вами ця невелика книжечка, на обкладинці якої напи­сано «Конституція України». А чи знаєте ви, що таке «Конституція

України»? (Конституція — це Основний Закон нашої держави. Складається вона з 15 розділів. Конституція була прийнята 28червня 1996року на VсесіїВер- ховноїРади України. В ній записані права й обов'язки громадян України.)

Сьогодні ми зупинимось на статті 20 Конституції України. Саме тут записано: «Державними символами України є Державний Прапор Украї­ни, Державний Герб України і Державний Гімн України».

Прапор — одна з історичних емблем держави, яка символізує су­веренитет. Державний Прапор України являє собою синьо-жовте пря- мокутне полотнище з двох рівних за шириною, горизонтально розта- шованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольо- ру. Він — символ міцності й незалежності держави України. Жовтий і синій кольори як державні барви були офіційно прийняті законом Української Центральної Ради в Києві. Вибір кольорів був умотиво- ваний такими міркуваннями: символом України є пшеничне поле (жовтий колір) та чисте небо (синій колір).

ПРАПОР

Прапор — це державний символ, він є в кожної держави; це для всіх — ознака сили, це для всіх — ознака слави. Синьо-жовтий прапор маєм: синє — небо, жовте — жито; прапор свій оберігаєм, він — святиня: знають діти. Прапор свій здіймаєм гордо, ми з ним дужі і єдині, ми навіки вже — з народом, українським,— в Україні.

(Н. Поклад)

Державний Герб — офіційна емблема держави, зображувана на прапорах, грошових знаках, печатках, офіційних документах та офіцій- них вивісках навчальних закладів. Офіційною емблемою нашої держави є тризуб. 19 лютого 1992 року Верховна Рада України Постановою «Про Державний Герб України» затвердила тризуб як малий Державний Герб України, головний елемент Великого Державного Герба. З давніх-давен число 3, тріада завжди мали символічне значення. В тризуб вкладено гли- бокий філософський зміст, який символізує триєдність і тримірність сві­ту, що пізніше трактовано християнством як єдність Бога-Батька, Бога- Сина, Бога — Духа Святого.

ГЕРБ

Наш герб — тризуб, це воля, слава й сила; наш герб — тризуб.

Недоля нас косила, та ми зросли, ми є, ми завжди будем, добро і пісню несемо ми людям.

(Н. Поклад)

Третім символом нашої держави є національний Гімн. Національ- ний Гімн України — урочиста пісня — це символ нашої державної єдності. Слухати гімн потрібно стоячи, мовчки, з гордо піднесеною головою.

Національним Гімном України є «Ще не вмерла Україна», слова до якого написав Павло Чубинський, а музику — Михайло Вербицький.

Гімн затверджений 6 лютого 2003 р. Верховною Радою України.

ДЕРЖАВНИЙ ГІМН

Слова палкі, мелодія врочиста,— Державний Гімн Ми знаємо усі. Для кожного села, містечка, міста — це клич один з мільйонів голосів. Це наша клятва, заповідь священна, хай чують всі — і друзі, й вороги, що Україна вічна, незнищенна, від неї лине світло навкруги.

(Н. Поклад)

Кожен народ, маючи свою історію, має свої історичні святині: пра­пор, герб, гімн.

Робота з підручником (С. 102-103, 111-112)

Скільки міст в Україні? Які ви знаєте міста?

Скільки річок в Україні? Назвіть найбільші.

Який головний знак держави в Україні?

Якого кольору прапор України? Що він означає?

Коли звучить урочиста патріотична пісня України?

Самостійна робота

Вивчіть напам'ять слова Гімну України (Ікуплет та приспів).

Підсумки уроку

Про що ви вперше почули на уроці? Що було для вас цікавим?

Чи пишаєтеся ви своєю Батьківщиною? Чому?

СОНЯЧНИЙ ДІМ

Привітний і світлий наш сонячний дім. Як радісно й весело жити у нім! Тут мамина пісня і усмішка тата, В любові й добрі тут зростають малята. Дзвінка наша пісня до сонечка лине: «Мій сонячний дім — це моя Україна!»

(А. Німенко)

VI. Домашнє завдання

Опрацювати статтю підручника.

Намалювати фарбами Герб і Прапор України.

УРОК 27

Тема. Народні промисли України

Мета: збагатити учнів новими знаннями про народні промисли Украї­ни; встановити особливості національного одягу свого краю; виховувати в учнів бажання берегти, примножувати традиції українського народу.

Обладнання: зразки виробів з дерева, глини, соломки, рушники, ук- раїнський віночок.

ХіД УРОКУ

Організація учнів до уроку

Актуалізація опорних знань

Із чого будували хати у давнину?

Із чого робили посуд?

Які були меблі?

Якими іграшками гралися діти?

В яких костюмах ходили українці?

Виклад нового матеріалу

Ознайомлення учнів із темою і метою уроку.

Розповідь учителя.

Із давніх-давен люди будували з дерева хати, меблі, іграшки, з гли- ни робили посуд.

Дерев'яні вироби приваблюють своєю зручністю і гарною формою. (Учні розглядають зразки виробів.)

Поверхня дерев'яних виробів прикрашається різьбленим орнамен­том або розмальовується.

Різьбленими орнаментами прикрашаються блюда, ковші, корзини, тощо. У різних містах і селах України є артілі художніх промислів, виро- би яких відомі в нашій країні й поза її межами.

Оберегом людини в усі часи був одяг. Він рятував і від холоду, і від не­доброго ока. У наш час люди не приділяють цьому уваги і вважають, що чим більше відкритих місць на тілі людини, тим краще. Але одяг викону- вав велику захисну функцію. Вишивка, яку зазвичай робили на комірці сорочки, по низу та на манжетах рукавів, служила оберегом і, як бачимо, наче обрамляла тіло людини, а отже, охороняла від дії всього злого.

Головний убір — це також оберіг: для дівчат — вінок, для жінок — хустка, очіпок, намітка. До віночка в'язали кольорові стрічки. У дівчат вишита блузка і кольорова спідниця була підшита стрічечками, або ви- шивкою, у хлопців національним одягом була вишита сорочка і кольо- рові штани, пояс — вишитий і довгий, в усіх — червоні чобітки, жилет­ки, оздоблені вишивкою.