Опорний конспект №11

Тема 8. Інфраструктура та елементи ринку.

План

1. Сутність ринкової інфраструктури.

2. Основні елементи ринку: попит, пропозиція, ціна. Закон попиту і пропозиції.

Мета:

Навчальна: виявити залежність між розвитком організаційних форм ринкових відносин і результативністю економіки в ринкових умовах, охарактеризувати сучасні форми торгівлі, визначити особливості діяльності торгових посередників.

Розвиваюча: вміння орієнтуватися в специфіці діяльності різноманітних видів ринків.

Виховна: формувати економічний світогляд.

Міждисциплінарні зв’язки: соціологія, філософія, математика.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

4. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні положення та поняття:

1. Фундаментальні проблеми, з якими стикається будь-яка економічна система, - що, як, скільки, для кого робити.

2. Історичний досвід свідчить, що найефективніше фундаментальні проблеми економіки вирішує ринок. Командна система нездатна задовільно вирішувати ці проблеми і сходить з історичної арени.

3. «Що, як, скільки і для кого робити?» - підприємцям диктує ринок. Він стимулює високим прибутком тих підприємців, які діють відповідно до вимог ринку, на інноваційній основі.

4. Систему ринків утворює їхня сукупність, що поєднує різні види ринків. Розрізняють ринки за об’єктами й суб’єктами, за рівнем насичення. За ступенем обмеженості конкуренції, за характером продажів, за відповідністю законодавству тощо.

Теми рефератів:

1. Формування ринку праці в Україні.

2. Формування ринку нерухомості.

Інфраструктура ринку – це сукупність допоміжних організацій, уста­нов, посередників та інших господарських утворень, діяльність яких покликана прискорити просування товарів, послуг, цінних паперів і ка­піталів від виробників до споживачів на різноманітних ринках.

Ринкова інфраструктура охоплює такі основні елементи:

• біржі (товарні, фондові);

• служби зайнятості;

• банки;

• аукціони;

• ярмарки;

• торгово-промислові палати;

• брокерські, страхові, аудиторські компанії.

Товарна біржа — це асоціація юридичних і фізичних осіб, що здійснює onтові торговельні операції за стандартами, зразками у спеціальному місці, за цінами, що складаються на умовах вільної конкуренції.

Біржова угода – це письмово оформлений документ купівлі-продажу або поставки.

На товарній біржі заключаються угоди щодо продажу-купівлі певного товару. Розріз­няють реальні біржові угоди, форвардні та ф'ючерсні угоди.

Реальні угоди укладаються під реально поставлений товар (близько 10% торгівлі).

Форвардна угода являє собою двосторонній контракт між продавцем і покупцем про продаж-купівлю певної кількості товару в майбутньому за ціною, обумовленою в угоді.

Ф'ючерсна угода являє собою придбання права на продаж-купівлю певної кількості то­вару в майбутньому за цінами, що складуться на товарній біржі.

Фондова біржа – частина інфраструктури ринку, де здійснюється купівля-продаж цінних паперів.

Емітент цінних паперів - юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

Маклером називають посередника, який виконує свої функції, не маючи права здійснювати угоди власним коштом і брати на себе зобов'язан­ня контрагента. Такий тип посередництва є типовим для бірж, що органі­зовані як публічно-правові заклади.

Брокери - посередники, які діють від імені клієнтів та за їхні кошти.

Ділери діють на біржі від власного імені й за власні кошти. Брокери і ділери є членами біржі, це право вони собі купують, при цьому брокери одер­жують від клієнтів платню у вигляді комісійних відсотків зацікавлені у збільшенні кількості угод. Ділери задовольняються доходом, отриманим як різниця між ціною продажу і ціною купівлі.

Банки – це кредитно-фінансові установи, головне призначення яких аку­мулювати (залучати і накопичувати) тимчасово вільні грошові кошти підприємств, організацій і населення та надавати їх у кредит своїм клієн­там.

Банківська система охоплює низку банків, серед яких:

• емісійний;

• комерційний;

• спеціалізовані;

• інвестиційні;

• зовнішньоторговельні;

• венчурні.

Банківський прибуток – це залишок між сумою одержаних відсотків і витратами банку.

Небанківські кредитні установи:

Каса взаємної допомоги – це громадська кредитна установа, яка об’єднує на добровільних засадах громадян для надання взаємної матеріальної допомоги. Вони створюються при профспілкових організаціях для робітників і службовців – членів профспілки, в колгоспах – для колгоспників, у відділах соціального забезпечення місцевих рад – для пенсіонерів.

Кредитна спілка – це юридична форма кооперування фізичних осіб з метою більш ефективного використання вільних грошових засобів учасників на основі взаємного кредитування, тобто шляхом видачі споживацьких та комерційних кредитів.

Державна служба зайнятості – спеціальна служба, створена для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України.

Аукціон (ціно́вка; нім. Auktion, від лат. auctio – збільшення) –спеціально організований і періодично діючий ринок продажу товарів, майна з публічного торгу покупцеві, який запропонував найвищу ціну.

Ярмарок (нім. Jahrmarkt – річний ринок) – періодичні торги та місця, де відбувалася гуртова й роздрібна торгівля різними товарами; продавці й покупці з'їжджалися на ярмарок з різних сторін, у тому числі й з-за кордону.

Торгово-промислова палата (також Господарча палата) – є формою бізнесової мережі (об'єднання підприємств), спрямованої на представлення, захист та лобіювання інтересів учасників.

Брóкерська фíрма – посередницька (між покупцями і продавцями товарів, цінних паперів, патентів, ліцензій і т.п.) організація, яка займається комерцією, і діє за дорученням і за рахунок клієнтів. Брокерська фірма та її агенти не укладають угод за свій рахунок.

Страхові компанії – це комерційні, фінансово-кредитні організації, які здійснюють страхові операції й на цій основі отримують прибуток.

Страхові компанії гарантують повне або часткове відшкодування застрахованим фірмам збитків, яких вони зазнали за непередбачених обставин (внаслідок стихійного лиха, аварії, невиконання зобов'язань збанкрутілими фірмами тощо).

Аудиторська фірма – організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається винятково наданням аудиторських послуг.

Аудит (лат. auditore – слухати) – перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Попит – та кількість товару, яку споживачі бажають та можуть придбати за певною ціною.

Величина попиту – та максимальна кількість товару, яку погоджуються придбати споживачі за певною ціною за певних умов за одиницю часу.

Ціна попиту – найвища ціна, яку здатні заплатити споживачі за певну кількість товарів.

Величина попиту тим більша, чим нижча його ціна (і навпаки).

Пропозиція – це згода виробника запропонувати той чи інший товар за певною ціною.

Ціна пропозиції – та найнижча ціна, за якою виробник згоден запропонувати певну кількість товару.

Величина пропозиції – це максимальна кількість певного товару, яку згоден запропонувати продавець за одиницю часу за тією чи іншою ціною.

Чим вища ринкова ціна, тим більшою буде величина пропозиції (і навпаки). Ця залежність називається законом пропозиції.

Ціна рівноваги – це ціна, за якою продавці готові запропонувати певну кількість товару, а покупці за цією ж ціною купити цю ж саму кількість товару впродовж певного часу.

Рівноважна ціна – це ціна, за якої пропозиція відповідає попиту.

Закон пропозиції означає, що із збільшенням ціни об­сяг пропозиції зростає, а зі зниженням – падає. Тобто ве­личина пропозиції на ринку перебуває у прямій залежності від цін на товари та послуги. У ринкових умовах виробник готовий запропонувати більшу кількість товару за вищої ціни на нього.

Еластичність попиту — це показник, що виражає коливання сукупного попиту, викликані пониженням цін на товари і послуги.

Еластичність пропозиції — показник, що відтворює зміни сукупної пропозиції, які відбуваються у зв'язку зі зростанням цін.

Перевір себе!

Завдання 1. Поясніть, як зміниться попит на морозиво порівняно з наведеним прикладом:

а) 1 грудня;

б) у день масових святкувань;

в) якщо пропонується новий, «модний» десерт;

г) якщо у споживачів зменшаться доходи;

ґ) якщо інші виробники випустять серію різних смачних видів морозива із оригінальними добавками.

Завдання 2. Взаємодія суб'єктів господарювання: як бажан­ня споживачів матеріалізуються у товари і послуги? Що таке попит та які чинники на нього впливають? Що таке пропозиція і від чого вона залежить? Що означає еластичність попиту й пропозиції? Як вона визначається? Роль ціни у взаємодії попиту і пропо­зиції. Ринкова (рівноважна) ціна.

Творче завдання. Проаналізуйте переваги та недоліки біржової торгівлі.