Історія розвитку комп'ютерної техніки

Слово "комп'ютер" означає "обчислювач", тобто пристрій для обчислення. Історія розвитку обчислювальної техніки налічує кілька століть.

У 1642 р. Блез Паскаль винайшов пристрій, який механічно виконував лише дві дії - додавання та віднімання чисел. У 1673 р. Готфрід Лейбніц сконструював арифмометр, який давав можливість механічно виконувати вже всі чотири арифметичні дії.

У 1823 р. англійський математик Чарльз Беббідж намагався створити універсальний обчислювальний пристрій -- Аналітичну машину, що повинна була виконувати програми, введені з допомогою перфокарт, а також мати "склад" для запам'ятовування даних і проміжних результатів. Беббідж не зміг довести до кінця роботу над машиною, оскільки ця робота виявилася надто складною для рівня розвитку техніки того часу. Але він розробив усі основні ідеї, на основі яких у 1943 р. американець Говард Ейкен побудував машину "Марк-1" на електромагнітних реле на одному з підприємств фірми ІВМ.

У 1945 р. до роботи був залучений відомий математик Джон фон Нейман. Він підготував доповідь, де було чітко і зрозуміло сформульовано принципи функціонування універсальних обчислю­вальних пристроїв, тобто комп'ютерів. Перший комп'ютер, в якому було закладено принципи фон Неймана, збудував у 1949 р. англієць Моріс Уїлкс. Із цього часу переважну більшість комп'ютерів було зроблено, керуючись принципами, які виклав у своїй доповіді в 1945 р. Джон фон Нейман.

У Радянському Союзі перша ЕОМ була створена в 1951 р. у Києві професором С.А. Лебедєвим і називалася "МЗСМ". Вона виконувала всього 12 команд, швидкодія дорівнювала 50 операціям за секунду.

Важливу роль у розвитку обчислювальної техніки відіграла єдина у світі ЕОМ "Сетунь", розроблена у 1959 р. в Обчислю­вальному центрі МДУ (Москва). "Сетунь" використовувала трійкову систему представлення чисел (1,0, -1). Інтерес до такого підходу нині відроджується, оскільки стали очевидними обмеження обчислю­вальної техніки, побудованої на двійковій системі числення.

За весь час свого існування ЕОМ пройшли чотири покоління розвитку.

Перше покоління (кінець 40-х - кінець 50-х років XX ст.) ЕОМ виготовлені на основі електронних ламп. Вони мали невелику швидкодію - кілька тисяч операцій на секунду, потребували великої площі розміщення обладнання, а також великої енергоємності. Для введення програм у цих машинах використовувалася перфострічка, яку готували на телеграфних апаратах. Як пристрій управління використовувався виключно інженерний пульт, а єдиним пристроєм введення був ТБПМ, що видавав лише неформатовані числа.

Друге покоління (кінець 50-х - кінець 60-х років XX ст.) ЕОМ виготовлені на основі напівпровідникових транзисторів. Вони мали. на два-три порядки вищу швидкодію. Значно зменшили енергоємність (десятки кВт). Вперше з'явився пристрій АЦПУ, що давав змогу роздруковувати на рулонному папері літери і цифри рядками по 128 символів. Крім того, для введення інформації почали використовуватися паперові перфокарти, а для запам'ятовування інформації - магнітні стрічки.

Трете покоління (кінець 60-х - початок 80-х років XX ст.) ЕОМ виготовлені на основі інтегральних мікросхем. Вони мали швидкодію до 10 мли операцій на секунду. Деякі моделі ЕОМ мали розміри не більше за холодильник. Енергозатрати - не більше кількох кВт. Уперше почали використовувати відео термінали (дисплеї).

Четверте покоління (початок 80-х років XX ст. і донині). ЕОМ виготовлені на НВІС. Швидкодія - сотні млн. операцій на секунду. Переважно найпоширенішими стали персональні комп'ю­тери (ПК) як окремий клас машин із невеликими розмірами, до­статніми для розміщення на столі. Енергоживлення - кілька сотень Вт.

Перший у світі ПК було створено в 1976 р. двома талано­витими інженерами Стівом Джобсом і Стівом Возняком, які згодом заснували відому фірму "Аррlе ". Перший ПК фірма "ІВМ" вигото­вила в 1981 р. Завдяки принципу "відкритої архітектури" ці машини завоювали шалену популярність і нині с фактично стандартом для масового персонального комп'ютера.