Висновки. Список використаної літератури

Список використаної літератури.

Таблиця 1

№варі-анта	Тема завдання до розділу 1 за вибором студента (курсанта), кафедри	№ теми Розділ 2	№ теми Розділ 3
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
21.
22.
23.
24.
25.
26.
27.
28.
29.
30.

4. Структура курсової роботи.

Анотація

В анотації подається короткий зміст виконаної роботи за розділами.

Зміст

У змісті роботи вказуються найменування та номери початкових сторінок усіх розділів та підрозділів. Зміст повинен включати усі заголовки, які є в роботі, починаючи зі вступу і закінчуючи списком використаної літератури.

Вступ

Вступ містить обґрунтування обраного об’єкта дослідження, розкриваються мета та завдання, які ставив перед собою студент при виконанні курсової роботи.

Розділ 1. Історія зародження і діяльності автомобільних заводів, концернів, корпорацій.

У цьому розділі необхідно охарактеризувати умови історичного періоду стану технічних засобів забезпечення мобільності людей і ресурсів, розкрити передумови виникнення фірми, дати технічну характеристику конструкції транспортного засобу першого випуску. Привести технічні характеристики, дати створення нових конструкцій, дати порівняльний аналіз з моделями автомобілів інших відомих на той час автомобільних заводів (фірм).

Розділ 2. Конструкція автомобільного двигуна внутрішнього згоряння.

Завданням даного розділу є поглиблене засвоєння конструкції двигуна, його роботи та порядку експлуатації. Виконуючи дане завдання необхідно розглянути основні конструктивні параметри двигуна та нанести їх на схемі, проаналізувати його технічні характеристики. Детально проаналізувати особливості конструкції механізмів та систем, зобразити їх конструкцію у вигляді логічних блок-схем..

Розділ 3. Конструкція шасі автомобіля

Завданням даного розділу є поглиблене засвоєння конструкції шасі. Необхідно проаналізувати конструкцію вказаного в завданні елементу шасі, визначити його тип відповідно до загальноприйнятої класифікації, схематично зобразити конструкцію.

5. Оформлення курсової роботи (проекту)

Курсова робота повинна займати не більше 30 сторінок друкованого тексту. Робота виконується, за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А-4 (21´297 мм). Розмір шрифту 14. Рекомендується при комп’ютерному наборі використовувати гарнітуру Times New Roman. На кожному аркуші повинні бути поля таких розмірів: ліворуч, зверху та знизу – не менше 2 мм, праворуч – не менше 1 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору. Щільність тексту має бути однаковою.

Заголовки структурних частин роботи “АНОТАЦІЯ”, “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, друкують великими літерами симетрично до тексту. Кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.

Текст розділів може складатись з підрозділів. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка у кінці заголовка не ставиться. Якщо підрозділи містять пункти, то заголовки цих пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого у підбір до тексту, ставиться крапка.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.. Нумерація сторінок повинна бути наскрізною, причому першою сторінкою є титульний аркуш, але на ньому номер сторінки не ставиться. Рисунки і таблиці включаються у загальну нумерацію. Сторінки з додатками і списком літератури включаються у наскрізну нумерацію.

Номер сторінки проставляється у правому верхньому кутку сторінки без будь яких знаків (крапки у кінці, виділення рисками, дужками тощо).

Підрозділи нумеруються у межах розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу та свого порядкового номера, розділених крапкою. У кінці також ставиться крапка, наприклад ”2.1.”(перший підрозділ (параграф) другого розділу). Пункти нумеруються арабськими цифрами у межах кожного підрозділу. Номер пункту має складатися із номера розділу, підрозділу і пункту (свого порядкового номера), розділених крапками. У кінці номера пункту також ставиться крапка, наприклад, “2.1.3.” (третій пункт першого підрозділу другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Номери підрозділів і пунктів ставляться на їх початку, номер пункту – на початку першого рядка абзацу, яким розпочинається відповідний пункт. Цифра номера пункту не повинна виступати за межі абзацу.

Ілюстрації (фотографії, схеми, креслення, графіки тощо) називаються рисунками, які нумеруються наскрізно арабськими цифрами. При посиланні на рисунок перший раз необхідно вписувати його повний номер, наприклад, ”(рис. 12)”. Подальші посилання на рисунки виконуються разом із скороченим словом “дивись”, наприклад “(див. рис. 12)”. Рисунки мають розташовуватись одразу після посилання на них у тексті. Якщо на даній сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі тобто, щоб для вивчення цього рисунка сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою. Номер рисунка, його назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під рисунком.

Таблиці у роботі нумеруються наскрізно. У правому верхньому куті пишеться слово “Таблиця” із зазначенням її номера. При посиланні на таблицю вказують її повний номер, а слово “Таблиця” пишуть у скороченому вигляді, наприклад “(табл. 6)”. Під словом “Таблиця” розміщується заголовок таблиці симетрично до форми таблиці. Слово “Таблиця” і заголовок починаються з великої букви. Назва не підкреслюється.

Таблиці потрібно розташовувати після першої згадки її у тексті так, щоб її зручно було розглядати без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Якщо на даній сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі, тобто, щоб для вивчення таблиці сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою.

При переносі таблиці на наступну сторінку нумерацію колонок необхідно повторити, а над нею розмістити слова “продовження табл.” із зазначенням її номера, наприклад “продовження табл. 6”.

Заголовки граф таблиці пишуться з великої букви, підзаголовки граф – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони мають самостійне значення. Якщо текст, який повторюється у графі таблиці і складається з одного слова, то його можна замінити лапками; якщо текст повторюється і складається з двох чи більше слів, то при першому повторенні його замінюють на слова “Те ж”, а далі - лапками. Замість цифр, марок, знаків, букв, математичних чи хімічних символів лапки не допускаються. Якщо цифрові дані у якомусь рядку таблиці не наводяться, то у ньому ставиться прочерк.

Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують наскрізно. Номер формули пишеться біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули (якщо формула велика, то на рівні нижнього рядка формули до якої він відноситься) в круглих дужках, наприклад (1). Пояснення позначень символів чи числових коефіцієнтів наводиться безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючи зі слова “де”, двокрапка після якого не ставиться. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Розмірність одного і того ж параметра у межах роботи має бути однаковою. При посиланні у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, ”у формулі (1)”.

Рівняння і формули виділяються з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка.

Якщо у тексті є необхідність у примітках, в яких вказують довідкові чи пояснювальні дані, то пишеться слово “Примітка” чи “Примітки”. Якщо приміток на одному аркуші в одному пункті чи підпункті декілька, то після слова “Примітки” ставиться двокрапку і примітки нумеруються. Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставиться крапка.

У роботі необхідно робити посилання на джерела, матеріали чи окремі результати, які використовуються при розробці проблеми, задачі, розгляді питання та ін. Посилання у тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком їх у списку літератури, виділивши двома квадратними дужками, наприклад “ …у працях [2-5, 8]…” чи [17, с. 2-25].

До списку використаної літератури включаються усі використані джерела, які розташовуються за алфавітом або у порядку посилань на них у тексті. Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у виданнях.

Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо є два, три чи чотири автори, то їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності, у якій вони надруковані у книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше чотирьох авторів, вказують прізвища з ініціалами тільки перших трьох, а далі пишуть слова ”та інші”. Назву місця видання необхідно подати повністю у називному відмінку; можна скорочувати назви тільки двох міст: Київ (К.), Москва (М.).

Дані про статтю із періодичного видання мають вказувати: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті подається у тому вигляді, як вказано у періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова “сер”. Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, C.32-39.

6. Навчально-методичні матеріали

1. Автомобільна підготовка. Методичні вказівки до виконання курсової роботи для студентів напряму 6.711 “Транспортні технології” Львівського державного університету безпеки життєдіяльності МНС України. – Львів: ЛДУ БЖД, 29 р. – … с.

2. Михайловский Е.В. и др. Устройство автомобиля. ‑ М.: Машиностроение, 1985. – 352 с.

3. Фоменко О.Я. та інші. Підручник водія. – Київ.: Сигнал, 1997.

4. Кисляков В.Ф., Лущик В.В. Будова й експлуатація автомобілів. – К.: Либідь, 1999.

5. Лудченко О.А. Технічне обслуговування та ремонт автомобілів. ‑К.: Знання ‑ Прес, 23.

6. Основенко Н.Е. Справочник автолюбителя. ‑К.: Техніка, 199.

7. Баладінський В.Л. Будівельна техніка. ‑ К.: Либідь, 21.

8. Закон України від 3.6.93 № 3353 «Про дорожній рух»;

9. Закон України від 1.11.94 № 232 «Про транспорт»;

10. Закон України від 5.4.1 № 2344 «Про автомобільний транспорт»;

11. Закон України від 6.4. № 1644 «Про перевезення небезпечних вантажів»;

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 1.1.1 № 136 «Про введення в дію Правил дорожнього руху»;

13. ДСТУ 2322-93 Автомобілі легкові відремонтовані. Загальні технічні умови;

14. ДСТУ 2323-93 Автомобілі легкові і мототехніка. Передпродажна підготовка. Порядок;

15. ДСТУ 3849-99 Дорожній транспорт. Кольорографічні схеми, розпізнавальні знаки, написи та спеціальні сигнали транспортних засобів оперативних i спеціальних служб. Загальні вимоги;

16. ДСТУ 4278-4 Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування;

17. ДСТУ 2273-6 Протипожежна техніка. Терміни та визначення;

18. Наказ МНС України від 13.6.3 № 192 «Про порядок використання та встановлення річних норм витрат моторесурсів техніки МНС України»;

19. Наказ МВС України від 26.7.4 № 822 «Про затвердження Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів»;

20. Наказ Міністерства транспорту України від 3.3.98 № 12 «Про затвердження Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту»;

21. Наказ Міністерства транспорту України від 11.11.2 № 792 «Про затвердження Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів»;

22. Эксплуатация пожарной техники. Справочник. / Яковенко Ю.Ф., Зайцев А.И., Кузнецов Ю.С. и др. М.: Стройиздат. 1991.

23. Яковенко Ю.Ф. Современные пожарные автомобили.М.: Стройиздат. 1988.

24. Пожарные автомобили. Под ред. Безбородько М.Д. Л.: Машиностроение. 1982.

25. Польшаков В.І., Сахно Є.Ю. Економіка, організація та управління технічним обслуговуванням і ремонтом машин. Київ. Центр навчальної літератури. 24.

26. Марюк В.В., Єрмаков М.В., Положешний В.В. Пожежні автодрабини. Київ, Альтернативи, 1998.

27. Тараканов Н.Д., Овчинников В.В. Комплексная механизация спасательных и неотложных аварийно-спасательных работ.

28. Марков О.Д. Організація автосервісу. Львів, Оріяна-нова. 1998.

29. Гоголев л. Д. Еволюція автомобіля. К.: Техніка, 1983.

30. Энциклопедия. Что такое. Кто такой. Том 1. М., 1975.

31. Сборники «Автомобилист-85», «Автомобилист-86», «Автомо-билист-88». Серия «Техника, спорт, история» М., 1985, 1986, 1988.

32. Автомобіль. Навчальний посібник / Під редакцією І. П. Пле­ханова. К., 1992.

33. Все обо всем. Автомобили. М., 2.

34. Сингуринди Э. Г. Автомобильный спорт. М., 1982.

35. Двигатель, двигатель, двигатель. Научно-популярная серия. М., 1983.

36. Строганов О. О., Ельшанський Й. I. 2 порад автолюбителю. К., 1973.

37. Лаврик В. С, Гладкий П. М. Словарь по правилам безопас­ности дорожного движения. К., 1981.

38. Журналы «За рулем». М., 1987-22 гг.
П. Журнал «Автомобили», М., 1999, № 9.

39. Автмобилестроение СССР. М., НИИНавтопром, 1967.

40. Алексеев Ю. Г. Евгений Чудаков. М., Московский рабочий, 1983.

41. Бекман В. В. Гоночные автомобили. М., Машгиз, 1958.

42. Бенц К. Мой жизненный путь и мои изобретения. М., Госиздат, 1928.

43. Велика и о в Д. П., Сорокин Б. Д. Проблемы автомобилиза­ции, М., Знание, 1976.

44. Гоголев Л. Д. Эволюция автомобиля. Киев, Техника, 1983.

45. Исаев И. С. От самобеглой коляски до ЗИС-111. М,, Московский рабочий, 1971.

46. Краткий автомобильный справочник НИИЛТ. Изд. 1-е. М., Тран­спорт, 1983.

47. Курдзинаускас А., Шугуров Л. Автомобильный спорт в СССР. Вильнюс, Минтис, 1976.

48. Пасxин Е. Б. Современные тенденции в конструкции легковых автомобилей. М., Знание, серия «Транспорт», 1985.

49. Форд Г. Моя жизнь, мои достижения. М., Время, 1928.

50. Xальфан Ю. А. Первые русские автомобили и их эксплуатационные качества. М., Автотрансиздат, 196.

51. ЧудаковЕ. А. Курс устройства автомобиля. Шасси. М., Гострансиздат, 1933 и 1939.

52. Чудаков Е. А. Развитие конструкции автомобиля. М., Машгиз, 1949.

53. Шпанов Н. Рождение мотора. М.-Л., Энергоиздат, 1934.

54. Шугуров Л. М., Ширшов В. П. Автомобили Страны Советов. М., ДОСААФ, 1983.

55. Автомобиль в движении. М., Машгиз, 1957;

56. Автомобиль сегодня и завтра. Серия статей. — Техника молодежи, 198 - 1984.

57. Беседы об автомобиле. М., Молодая гвардия, 1976 (серия «Эврика»).

58. Век автомобиля. М., Знание, Серия «Транспорт», 1973.

59. Водитель – автомобиль - дорога. Серия статей. - За рулем, 1973.