Практична робота №8

Використання глобальної комп’ютерної мережі INTERNET в практиці лікаря.

Мета заняття: ознайомлення з комп’ютерними інформаційними мережами. Вивчити принципи побудови та можливості глобальної компютерної мережі INTERNET для практичної діяльності медиків.

Основні теоретичні положення

Інтернет є всесвітньою інформаційною комп'ютерною мережею, яка об'єднує в єдине ціле багато комп'ютерних мереж, що працюють по єдиних правилах. Комп’ютерна мережа - це об'єднання комп'ютерів, ліній зв'язку між ними (кабелі, телефонні лінії, радіозв'язок, оптоволоконні лінії) і програм, що забезпечують обмін інформацією. Користувачі Інтернету підключаються до мережі через комп'ютери спеціальних організацій, які називаються постачальниками послуг Інтернету. До мережі можуть бути підключені як окремий комп’ютер, так і локальна мережа. З'єднання може бути постійним або тимчасовим. Постачальники послуг Інтернету мають безліч ліній для підключень користувачів і високошвидкісні лінії для зв'язку з рештою частини Інтернету. Всі організації, сполучені один з одним високошвидкісними лініями зв'язку, утворюють базову частину мережі, або хребет Інтернету, так званий Backbon. Якщо постачальник підключений безпосередньо до хребта, то швидкість передачі інформації буде максимальною. Комп’ютери, підключені до Інтернету, часто називають вузлами Інтернету, або сайтами (site - місцезнаходження). Свою унікальну адресу має будь-який комп'ютер, підключений до Інтернету. Навіть при тимчасовому з'єднанні по комутованому каналу комп'ютеру виділяється унікальна адреса. Мережевий протокол задає правила роботи комп'ютерам, які підключені до мережі. Описати в одному протоколі всі правила взаємодії практично неможливо. Тому мережеві протоколи будуються за багаторівневим принципом. На нижньому рівні використовуються два основних протоколи: IP - Internet Protocol (протокол Інтернету) і TCP - Transmission Control Protocol (протокол управління передачею). Так як ці два протоколи тісно взаємозв'язані, то часто їх об'єднуют і базовим протоколом є TCP/IP. За допомогою протоколу IP всі частини інформації передаються одержувачеві, а за допомогою протоколу TCP перевіряється, чи вся інформація отримана. У Інтернеті є ряд протоколів, побудованих на базових протоколах TCP/IP, що пропонують різноманітний сервіс. Перерахуємо основні напрями використання Інтернету.

Сервіс Telnet (Телнет) - дозволяє перетворити комп'ютер на віддалений термінал іншого комп'ютера. Термінал від звичайного комп'ютера відрізняється тим, що не виконує власні обчислення. Все, що вводиться на комп'ютері, передається віддаленому комп'ютеру, а отримувані результати передаються назад і виводятся на монітор. Як віддалені комп'ютери в основному використовуються машини, що працюють під управлінням операціної системи Unix. Більшість користувачів останнім часом сервіс Telnet не застосовують. Це пов'язано з тим, що для работи в режимі видаленого терміналу потрібне знання основних команд даної операційної системи. Багато інформаційних систем, раніше доступних виключно за допомогою Telnet, в даний час доступні з всесвітньої павутини.

В Інтернеті популярністю користуються групи новин Usenet. Їх іноді називають телеконференціями або електронними дошками оголошень. На відміну від електронної пошти отримувані листи доступні для загального огляду. Для зручності дискусій утворені різні групи, учасники яких посилають і приймають повідомлення з певної тематики. Групи новин дозволяють обмінюватися думками з однодумцями, що живуть в будь-якій точці земної кулі. Для пошуку інформації тільки в групі новин використовують спеціалізовані системи, наприклад Deja News. Дана система дозволяє шукати потрібні повідомлення в архіві новин без підключення до сервера новин.

Інтернет є найбільшим сховищем файлів в світі. Сервіс FTP - File Transfer Protocol (протокол передачі файлів) дозволяє отримувати і передавати файли. Цей сервіс залишається одним з основних способів розповсюдження безкоштовних програм і різних доповнень і виправлень до комерційних версій програм.

Останнім часом найбільш популярним сервісом в Інтернеті став сервіс WWW - World Wide Web (всесвітня павутина). В основу даної системи закладено поняття гіпертексту, тобто безліч окремих текстів, які мають посилання друг на друга. Слова, що знаходяться в одному документі, як би «прив'язані» до інших документів. Таким чином, це єдиний інформаційний простір, що складається з сотень мільйонів взаємозв'язаних електронних документів, що зберігаються на web -серверах. Окремі документи, що складають простір web, називають web- сторінками. Групи тематично об'єднаних web -сторінок називають web -вузлами (web -сайт або просто сайт). Дві основні особливості відрізняють WWW - використання гіпертексту і можливість клієнтів взаємодіяти з іншими додатками Internet. Гіпертекст - текст, що містить в собі зв'язки з іншими текстами, графічною, відео- або звуковою інформацією.

Всі сервери WWW використовують спеціальну мову HTML (H ypertext Markup Language - мова розмітки гіпертексту). HTML -документи є текстові файли, в які вбудовані спеціальні команди.

WWW забезпечує доступ до мережі як клієнтам, що вимагають тільки текстовий режим, так і клієнтам, що віддають перевагу роботі в режимі графіки. У першому випадку використовується програма Lynx, в другому - Mosaic. Відображений на екрані гіпертекст являє собою поєднання алфавітно-цифрової інформації в різних форматах і стилях і деякі графічні зображення.

Зв'язок між гіпертекстовими документами здійснюється за допомогою ключових слів. Знайшовши ключове слово, користувач може перейти в інший документ, щоб отримати додаткову інформацію. Новий документ також матиме гіпертекстове посилання. Працювати з гіпертекстами бажано на робочій станції клієнта, підключеній до одного з web -серверів, ніж на станції підручника. Працюючи з web -сервером, можна виконати віддалене подключення Telnet, послати абонентам мережі електронну пошту, отримати файли за допомогою FTP -аноніма і виконати ряд інших програм (прикладних програм) Internet. Це дає можливість вважати WWW інтегральною службою Internet.

Створення сторінок WWW. Оскільки створення власного сервера WWW є складним і дорогим, то багато користувачів мереж Internet можуть розміщувати свою інформацію на вже існуючих серверах. Власні сторінки WWW можна створювати за допомогою таких засобів, як Microsoft Intertel Assistant for Word і Netscape Navigator Gold. Редактор сторінок Microsoft Intertet Assistant є набором макрокоманд, на базі якого створюються документи HTML.

У діалоговому режимі користувач може створити свій докумен. Редактор при цьому забезпечує:

- введення заголовка документа;

- вставку графічного зображення або відеофрагменту;

- вставку гіпертекстового посилання;

- вставку закладки;

- перегляду сторінок WWW.

Редактор, вбудований в навігатора Netscape Navigator Gold, містиь засоби для роботи з мовою Java. Ця мова дозволяє інтерпретувати програми, отримані з мережі, на локальному комп'ютері користувача. Java - мова об'єктно-орієнтоване програмування. Воно використовується для передового способу створення додатків для Internet - програмування аплетів (аплет - невелике застосування). За допомогою аплетів можна створювати динамічні web -сторінки.

Програми для перегляду web -сторінок називають браузерами. Браузер виконує відображення документа на екрані, керуючись командами, які автор документа впровадив в його текст. Такі команди називаються тегами. Існують спеціальні теги для впровадження графічних і мультимедійних об'єктів (звук, музика, відеокліпи).

Популярним сервісом в Інтернеті є IRC - Internet Chat Relay (бесіда через інтернет). Ця система схожа на групи новин, але обмін повідомленнями в ній ведеться без затримок. Підключившись до групи тих, що обговорюють ту або іншу проблему, можна набрати повідомлення, і воно миттєво стає доступним для інших учасників розмови. Безпосереднім, або розмовою в реальному часі, даний сервіс називається через те, що між посилкою повідомлення і відповіддю на нього проходить біля секунди. Для ведення розмов через інтернет потрібні спеціальні програми. Найбільш популярна з них - mIRC.

Пошукові системи, що працюють у всесвітній павутині, дозволяють легко переходити по численних посиланнях для пошуку потрібної інформації. Із зростанням об'ємів інформації в Інтернеті значення пошукових систем весь час зростає. Багато пошукових систем дозволяють шукати інформацію не тільки на web -сторінках, але і в групах новин і сховищах файлів. При виконанні запиту пошукова система не шукає документи безпосередньо в Інтернеті. Вона звертається до своєї бази даних, де в компактному вигляді зібрані дані про інформацію в Інтернеті. Реальний стан Інтернету декілька відрізняється від того, що зберігається в базі даних. Пошукові системи постійно поповнюють та обновлюют свої бази даних, щоб мінімізувати таке неспівпадіння.

Розглянемо поширені пошукові системи. Пошукова система Alta Vista належить корпорації Digital і відкрита для вільного використання в кінці 1995 року. Система забезпечує пошук як у всесвітній павутині, так і в групах новин. Принципова відмінність пошукової системи Yahoo! від інших систем в тому, що можна знайти інформацію без використання запитів, а просто переходячи по посиланнях розділів вбудованого довідника і послідовно уточнюючи область інтересів. Не потрібно знати правила формування запитів, досить просто переміщуватись по посиланнях в потрібні розділи. Проте для російськомовного пошуку дана система не дуже зручна, оскільки в довіднику Yahoo! міститься набагато менше посилань на російськомовні документи, ніж в базі даних Alta Vista. Пошукова система Infoseek зовні нагадує систему Yahoo!. У ній можна шукати інформацію за допомогою запитів або послідовно переходячи по посиланням. Пошукова система Hot Bot відрізняється можливістю пошуку інформації і через каталог, і за запитом. В даний час система знаходиться ще в дослідній експлуатації і працює не досить стабільно. Пошукова система Rambler вигідно відрізняється від інших оригінальним оформленням. Окрім красивого оформлення машина пошуку Rambler володіє і зручною системою пошуку і видачі знайденій інформації. Список знайдених сторінок зручно організований. Спочатку розташовані посилання на сторінки, найбільш відповідні критеріям пошуку. Ступінь відповідності визначається кількістю кульок, намальованих поряд з посиланням. Крім того, в короткому фрагменті тексту знайденого документу виділені виявлені ключові слова. У системі Rambler можна подивитися слова, які найчастіше використовуються в запитах користувачів. Крім того, Rambler веде список найбільш популярних російських вузлів Інтернету. Вся інформація в системі представлена російською мовою. Російськомовною системою пошуку є і Апорт. Особливістю даної системи є те, що в запитах можна використовувати російські слова в будь-якій граматичній формі. Інтелектуальний механізм перетворення запитів трансформує найскладніші фрази для вдалого пошуку інформації.

До спеціальних медичних пошукових систем можна віднести наступні:

· HealthAtoZ Search Engine (адреса http://www.HealthAtoZ.com);

· MedBot (адреса http://medworld.stanford.edu/medbot /) – пошукова система Стенфордського університету США;

· MedExpIorer (адреса http://www.medexplorer.com /) - пошукова система «Здоров'я і медицина в Інтернеті». Дозволяє здійснити пошук медичної інформації, проводити пошук робіт, конференцій, можливостей продовження освіти;

· Medical Matrix (адреса http://slackinc.com/matrix; http://www.medmalrix.org/index.asp)- найбільший каталог з медичної тематики. Російська версія «Медичної матриці» знаходиться на сервері http://www.friends-partners.org/friends/health/nismed/matrix/homepage.htmopttables-unix-russian-koi8;

· MedSeek (адреса http://www.medseek.com /) - пошукова система інформації про практикуючих лікарів і лікувальні установи;

· Medical World Search (адреса http://www.mwsearch.com) - ця пошукова система знаходить повні тексти у великому об'ємі медичної інформації;

· RxList - The Internet Drug Index (адреса http://www.rxlist.com /) - це система пошуку лікарських речовин;

· Московський медичний ринок (адреса http://www.mr.ru) - пошукова система по ліках, медичному устаткуванні.

Сервіс Archi дозволяє знайти файл в Інтернеті по його імені. Пошук файлу в даній системі схожий на відшукування інформації в пошукових системах. Ще однією системою для пошуку файлів є програма CUTEFTP.

Існують спеціальні пошукові програми для отримання інформації в Інтернеті про вищу освіту. Сервер Braintrack (адреса http://www.braintrack.com) містить інформацію про вищі учбові заклади п'яти континентів. У цій програмі є адреси і деякі відомості про університети, описується порядок вступу до університетів, вартість навчання, стипендії, є перелік спеціальностей, що надаються, дипломів, сертифікатів. Кожна країна має свої національні інформаційні системи по учбових закладах. Наприклад, в Германії - Dcutschcr Akademischer Austauschdicnst (DA AD) (адрес http://www.daad.org). Німецька служба по вузівському обміну сприяє обміну студентами і молодими дослідниками між учбовими закладами, містить розділ для іноземців для навчання в Германії і ін. Американська інформаційна система CollcgcNet (адреса http://www.CoIlegeNct.com) дозволяє провести всю процедуру надходження в учбовий заклад від заповнення документів до оплати всіх витрат, через інтернет. Аналогічу роль в Англії виконує служба National Information Services and Systems (NISS) (адреса http://www.niss.ac.uk). Відомості про вузи Росії представляють декілька інформаційних систем: база даних «Вузи Росії» (адреса http://www.informatika.ru/ windows/goscom/vuzrus/indcx.html і http://db.informatika.ru/VR /). У базах даних присутній розділ по вибору вузу і в напрямку підготовки аспірантів, і за спеціалізованою порадою для захисту дисертації.

При розгляді кандидатур майбутніх студентів-іноземців їх знання, підтверджені вітчизняними дипломами, піддаються ще і незалежній оцінці за допомогою стандартизованих тестів, які необхідно пройти в одному з центрів тестування, відкритих службою освітнього тестування у всьому світі (Educational Testing Service (ETS) - адреса http://www.ets.org).

За допомогою Інтернету для медичного навчання можна використовувати спеціальний учбовий матеріал. Наприклад, ресурс Voxel-Man (адреса http://users.ox.ac.uk/~uzdl0037/voxman.html) надає в користування комп'ютеризований тривимірний атлас людини, підготовлений співробітниками Оксфордського университету. На сервері Human Anatomy Online (адреса http://www.innerbody.com) містяться озвучені анімаційні картинки і діаграми по анатомії. Інформацію про різноманітні учбові програми містить сервер World Wide Web Medical Education Resource (адрес http://www.meducation.com/).

В даний час працевлаштування через інтернет стало поширеною послугою. Одним з крупних центрів по працевлаштування і професійній орієнтації є Career Mosaic (адреса http://canada.careermosaic.com/cml.html). Ця система пропонує послуги тим, хто шукає роботу, і тим, хто це надає. Можна здійснити пошук вакансій в базі даних, дати оголошення про себе, подивитися інформацію про пропоновані види роботи. Відповідно до загальноприйнятих міжнародними стандартами скласти резюме про себе допомагає центр підготовки резюме Resume Writing Center (адреса http://canada.careermosaic.com/cm/rwc/ rwcl.html). Для того, щоб створене резюме змогли побачити працедавці практично всього світу, його потрібно послати в Resume CM (адреса http://canada.carcermosaic.com/cni/cm40.html).

Іноді в Інтернеті використовується система Gopher. Ця система вкладених меню була прообразом всесвітньої павутини. Система WAIS Wide Area Information Service (інформаційний сервіс широкої області) також є альтернативою всесвітньої павутини для здійснення пошуку. В даний час дана система майже не використовується.

Система адресації в Internet

Internet самостійно здійснює передачу даних. До адрес станцій пред'являються спеціальні вимоги. Адреса повинен мати формат, що дозволяє вести його обробку автоматично, і повинен нести деяку інформацію про свого власника. З цією метою для кожного комп'ютера встановлюються дві адреси: цифрова IP -адреса (міжмережевий протокол) і доменний адрес. Обидва ці адреси можуть застосовуватися рівноцінно. Цифровий адрес зручний для обробки на комп'ютері, а доменний адрес - для сприйняття користувачем.

Цифрова адреса має довжину 32 біти. Для зручності він ділиться на чотири блоки по 8 біт, які можна записати в десятковому вигляді. Два блоки визначають адресу мережі, а два інші - адреси комп'ютера всередині цієї мережі. Послідовність компонентів адреси наступна: адреса мережі, адреса підмережі, адреса комп'ютера в підмережі. Наприклад, в двійковому коді цифрова адреса записується таким чином: 10000000001011010000100110001000. У десятковому коді він має вигляд: 192.45.9.200. Адреса мережі- 192.45; адрес підмережі 9; адреса комп'ютера - 200.

Доменна адреса визначає область, що представляє ряд хост-компьютерів (комп'ютери, самостійно підключені до Internet). На відміну від цифрової адреси він читається в зворотному порядку. Спочатку йде ім'я комп'ютера, потім ім'я мережі, в якій він знаходиться. У системі адрес Internet прийняті домени, представлні географічними регіонами. Вони мають двохбуквенні ім'я. Наприклад, Франція - IV. Канада - са, США - us, Росія - т. Існують і домени, розділені по тематичних ознакам. Такі домени мають трьохбуквенні назви. Наприклад, учбові заклади – edu, урядові установи - gov, комерційні організації - com.

Комп'ютерне ім'я включає як мінімум два рівні доменів. Кожен рівень відділяється від іншого крапкою. Зліва від домену верхнього рівня розташовуються інші імена. Всі імена, що знаходяться зліва - піддомени для загального домену. Наприклад, існує ім'я tutor.sptu.edu. Тут edu - загальний домен для шкіл і університетів, tutor - піддомен sptu, який є піддоменом edu.

Для користувачів Internet адресами можуть бути просто їх реєстраційні імена на комп'ютері, підключеному до мережі. За ім'ям слідує знак @. Все це зліва приєднується до імені комп'ютера.

Наприклад, користувач, що реєструється під ім'ям victor на комп'ютері, що має в Internet ім'я tutor.sptu.edu, матиме адресу: victor@tutor.splu.edu.

В Інтернеті можуть використовуватися не тільки імена окремих людей, але і імена груп. Для обробки шляху пошуку в доменах є спеціальні сервери імен. Вони перетворюють доменне ім'я у відповідну цифрову адресу. Локальний сервер передає запит на глобальний сервер, що має зв'язок з іншими локальними серверами імен. Тому користувачеві просто немає необхідності знати цифрові адреси.

Сервер надає станціям обчислювальної мережі доступ до загальних системних ресурсів (обчислювальним потужностям, базам даних, бібліотекам програм, принтерам, факсам і ін.) та розподіляє ці ресурси. Такий універсальний сервер часто називають сервером додатків. Сервери в мережі часто спеціалізуються. Спеціалізовані сервери використовуються для усунення найбільш вузьких місць в роботі мережі: створення і управління базами даних і архівами даних, підтримка багатоадресного факсимильного зв'язку і електронної пошти, управління багатокористувальними терміналами (принтери, плотери і ін).

Отже, для виходу в Internet необхідно знати адресу сервера, з яким потрібно встановити зв'язок.

IP-адреси і доменного ім'я недостатньо, щоб знайти на комп'ютері конкретний документ при зверненні через мережу. Потрібний вказати, який протокол повинен застосовуватися для доступу до інформації. Всі перераховані елементи (протокол, що описує метод доступу, адресу комп'ютера, шлях до файлу, його ім'я) містяться в унікальній адресі кожного інформаційного ресурсу, званому URL - універсальний покажчик ресурсів (або адреса ресурсу, або просто адреса). Повна адреса містить наступні елементи:

Протокол://адрес сервера/шлях/им’я файлу

Протокол або метод доступу - це перша частина адреси, яка відділяється від іншої його частині двокрапкою і двома похилими рисами://. Метод доступу може бути заданий, наприклад, як hup. ftp. telnet, news.

Адреса сервера - це доменне ім'я комп'ютера, на якому розміщені дані. Шлях - це послідовність імен каталогів і подкаталогів, в останньому з яких міститься потрібний файл. Імена каталогів розділяються похилою рискою /. Ім'я файлу - ім'я кінцевого файлу. Воно має певне розширення: імена wеb -сторінок мають розширення html, імена файлів, в яких зберігаються статті у форматі Adobe Acrobat Reader - розширення pdf, імена мультимедійних документів - розширення gif, jpeg (графіка), wav, au (звук), avi (відео).

Всі біомедичні ресурси Інтернету по характеру інформації, що пропонується можна розділити на наукові, клінічні і учбові. Розглянемо медичні ресурси Інтернету, класифіковані за принципом медичної спеціальності.