Матеріали для самопідготовки

7.4 Контрольні запитання

7.5 Тести для самоконтролю

7.6 Задачі для самостійного вирішення

7.1 Структура фонду оплати праці та значення його планування

Фонд оплати праці являє собою сукупність індивідуальних заробітків, що нараховуються їм незалежно від джерел покриття цих витрат: собівартості, прибутку, коштів соціального призначення або інших цільових надходжень.

Фонд оплати праці складається, відповідно до закону «Про оплату праці» (ст.2) з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших стимулюючих та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами службовців і виплачується за відпрацьований час і виконаний обсяг робіт чи послуг.

Додаткова оплата праці включає доплати, надбавки, гарантовані та компенсаційні виплати відповідно до діючого законодавства, премії, що пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших стимулюючих та компенсаційнихвиплат відносяться винагороди за результатами роботи за рік, премії за спеціальними системами преміювання, компенсаційні та ін. грошові та матеріальні виплати, що не передбачені діючим законодавством, або які проводяться понад встановлених указаними актами норм.

Докладний перелік виплат, що включаються у фонд оплати праці, встановлено Інструкцією віднесення витрат на виробництва продукції.

В умовах ринку та конкуренції між підприємствами значення науково обґрунтованого, об’єктивного та точного планування фонду заробітної плати істотно зростає. Для забезпечення конкурентоспроможності фонд заробітної плати повинен бути мінімальним але достатнім для забезпечення нормального функціонування підприємства. Надлишок фонду заробітної плати збільшує собівартість продукції, скорочує прибуток, знижує рентабельність. І навпаки, малий фонд заробітної плати призводить до зниження рівня індивідуальної заробітної плати, до плинності кадрів, відтоку персоналу, дестабілізації колективу, соціальних конфліктів і навіть до страйків. Тому роль планування фонду оплати праці істотно зростає.

Основними завданнями планування фонду заробітної плати є:

- забезпечення принципу оплати за працею, підвищення заінтересованості кожного працівника в кінцевих результатах виробництва;

- забезпечення випереджаючих темпів зростання продуктивності праці порівняно з підвищенням середньої заробітної плати.

Вихідними даними для складання плану з заробітної плати є:

- законодавчі акти та колективні договори і угоди, що регулюють оплату праці;

- матеріали аналізу використання фонду оплати праці за попередній рік;

- виробнича програма та трудомісткість продукції;

- розцінки на деталі, вироби;

- чисельність працівників за категоріями, професійний та кваліфікаційний склад робітників;

- вихідні параметри тарифної системи, які узгоджені в колективному договорі;

- штатний розпис.

7.2 Методи планування фонду заробітної плати

Виділяють такі методи планування фонду заробітної плати: укрупнений; нормативний; детальний (поелементний).

Укрупнений метод планування

При плануванні фонду оплати праці укрупненим методом використовують такі його види: метод коригування базового фонду оплати праці; розрахунок за середньою заробітною платою; нормативний метод: прирістний та рівневий.

Укрупнений метод застосовується на стабільно працюючих підприємствах, де виробничі та економічні показники істотно не змінюються. Плановий фонд заробітної плати може розраховуватися виходячи з прямої заробітної плати (за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами), які коригуються на очікуваний індекс інфляції та коефіцієнт підвищення законодавчого розміру мінімальної заробітної плати. Усі інші елементи планового фонду об’єднують у коефіцієнт додаткової заробітної плати, який показує у скільки разів повний річний фонд оплати праці більше фонду прямої заробітної плати. Цей коефіцієнт розраховують за звітними даними.

У тих випадках, коли на підприємстві істотно змінюються обсяг виробництва й продуктивність праці, через це змінюється й чисельність працівників, плановий фонд заробітної плати може бути приблизно розрахованим виходячи з звітного фонду, скоригованого на показники зміни чисельності й середньої заробітної плати або зміни обсягу виробництва, продуктивності праці й середньої заробітної плати за формулами (метод коригування базового фонду оплати праці):

, або (7.1)

або

(7.2)

де ФОПпл – плановий фонд оплати праці, тис.грн; ФОП баз –фонд оплати праці звітного періоду (очікуваний), тис. грн.; І_Ч, І _Q, І_ПП – індекси зміни за планом відповідно чисельності працівників, обсягу виробництва та продуктивності праці; – індекс середньої заробітної плати з урахуванням очікуваних інфляції та підвищення мінімальної законодавчо встановленої заробітної плати.

Недоліками цього методу є використання базового фонду оплати праці, який містить нераціональні виплати заробітної плати.

У перспективному й часто і поточному плануванні використовують розрахунок планового фонду на основі планової середньої заробітної плати одного працівника, помноженому на планову чисельність працівників (метод розрахунку за середньою заробітною платою). Порівняно з попереднім методом, цей метод точніше, бо ґрунтується на планових показниках.

Щоб отримати достовірний результат розрахунків необхідно, по-перше, під час зміни обсягів виробництва використовувати співставні ціни (наприклад, базового року), а по-друге, як можна точніше визначити зростання середньої заробітної плати.

Нормативний метод планування

За нормативного планування для визначення розміру планової величини фонду оплати праці може застосовуватися базо­вий фонд оплати, що склався у попередньому періоді (році) з урахуванням фактичних фінансових можливостей та нормативу його приросту. Згідно з Законом «Про оплату праці» в Україні в галузевих угодах повинні визначатися умови зростання фондів, оплати праці. Такими умовами можуть бути:

• зростання обсягів виробництва;

• зростання продуктивності праці;

• зниження витрат на одну гривню собівартості продукції тощо.

Норматив приросту цього фонду не може бути більшим од­ного відсотка за кожен відсоток зростання обсягів виробницт­ва, продуктивності праці або зниження витрат на 1 грн.продукції. При визначенні нормативів слід зауважити на необхідність одержання приросту обсягу продукції за рахунок підвищення продуктивності праці.

Механізм формування і регулювання фонду оплати на рівні підприємства визначається під час укладання колективного дого­вору. Регулювання розмірів фонду оплати праці на підприємстві може здійснюватися через установлення:

— нормативного співвідношення темпів приросту середньої заробітної плати та продуктивності праці;

— нормативного співвідношення темпів приросту фонду оплати праці і обсягів продукції, робіт, послуг.

Розміри коштів на оплату праці визначаються на основі нор­мативів приросту за кожну одиницю показника, взятого для оцін­ки діяльності підприємства, або за нормативом на одиницю про­дукції у натуральному виразі.

Приріст фонду оплати праці доцільно ув'язувати не тільки з показниками, які характеризують обсяги виробництва, а й з осно­вними якісними показниками, зростанням продуктивності праці, зниженням витрат на одну гривню продукції.

Фонд оплати праці на основі нормативів його приросту об­числюється за формулою:

(7.3)

де ФОП_баз - фонд оплати праці у попередньому періоді;

Н₁ , Н₂ , Н₃ — нормативи приросту фонду оплати праці відпові­дно за приріст обсягів виробництва, продуктивності праці та зниження витрат на 1 грн. продукції;

Е₁, Е₂, Е₃ — відповідно приріст обсягів виробництва, продук­тивності праці, зниження витрат на 1 грн. продукції.

У тих випадках, коли структура продукції, що випускається, однорідна за своїм складом і має досить стійкий характер, що ви­ключає можливість різкої зміни частки у загальному обсязі зарплатоємних видів продукції, використо-вують рівневий норматив для розрахунку фонду оплати праці:

, (7.4)

де Нзп — норматив фонду оплати праці на одиницю продукції у натуральному виразі або на одиницю обсягу, прийнятого для об­числення продуктивності праці; Qпл — обсяг виробництва.

Рівневий норматив заробітної плати розраховують за формулою:

(7.5)

де ФОПбаз – базовий фонд оплати праці завідрахуванням недоцільних виплат, повязаних з відхиленням від нормальних умов праці, грн; Qбаз - обсяг виробництва у базовому періоді, грн; - плановий приріст відповідно середньої заробітної плати та продуктивності праці, %.

7.2.3 Детальне (поелементне) планування фонду заробітної плати

Поелементний розрахунок заробітної плати (метод прямого розрахунку) здійснюється за категоріями працівників. Найбільш трудомістким є визначення планового фонду оплати праці робітників. Його планування здійснюється за такими на­прямами: планування прямого, годинного, денного і місячного (кварталь­ного, річного) фондів.

Прямий фонд заробітної плати не містить в своєму складі ніяких доплат, це сума коштів, нарахованих за фактично відпрацьовані людино-години в умовах нормальної тривалості робочої зміни (оплата за відрядними розцінками, за тарифними ставками, премії за виробничі результати).

Годинний фонд — охоплює всі види оплат за фактично від­працьований час і складається із прямої заробітної плати за відпрацьова­ний час за відрядними розцінками, тарифними ставками, а також включає доплати за умови та інтенсивність праці, за роботу в нічний час, незвільненим бригадирам за керів­ництво бригадою, за навчання учнів і надбавки за професійну майстерність.

У денний фонд, окрім годинного фонду заробітної плати, вхо­дить доплата підліткам за скорочений робочий день і оплата пе­рерв для годування дітей.

Місячний (квартальний, річний) складається з денного фонду заробітної плати, оплати чергових і додаткових відпусток, оплати за час виконання державних і громадських обов'язків, доплати за вислугу років і вихідної допомоги, заробітної плати працівників, відряджених на інші підприємства або на навчання.

Слід відмітити, що структура планових доплат та надбавок, що входять у планові годинний, денний та місячний фонди заробітної плати, відрізняється від структури доплат та надбавок, що входять у фактичні наведенні вище фонди. Планові фонди заробітної плати відрізняються від звітних, оскільки останні передбачають виплати, пов'язані з недостатнім рівнем організації праці і відхиленням від нормальних умов ро­боти (оплата внутрішньо змінних простоїв і надурочних робіт, оплата цілоденних простоїв та ін.).

Основними етапами визначення планового фонду заробітної плати є:

1) розрахунок фонду прямої заробітної плати;

2) розрахунок доплат у годинний, денний і місячний фонди заробітної плати.

У фонд прямої заробітної плати робітників включаються су­ми коштів, нараховані за відрядними розцінками робітникам-відрядникам і за тарифними ставками — робітникам-погодинникам.

Фонд прямої заробітної плати основних робітників-відрядників можна визначити, виходячи із виробничої програми і витрат по заробітній платі на одиницю продукції.

(7.6)

де Rі – планова розцінка за виконання і-го виробу (роботи, послуг), грн.; Qі – планова кількість виробів,одиниць.

На підпри­ємствах часто застосовується метод визначення прямого фон­ду заробітної плати основних робітників-відрядників за трудо­місткістю запланованої продукції. При цьому трудомісткість необхідно визначати з урахуванням відсотка її зниження у ре­зультаті здійснення організаційно-технічних заходів. Помно­живши кількість нормо-годин за окремими видами робіт і роз­рядами на відповідну тарифну ставку і підсумувавши ре­зультат, одержуємо прямий фонд заробітної плати робітни­ків-відрядників. Розрахунок прямого фонду заробітної плати можна проводити за формулою:

(7.7)

або (7.8)

де ti – трудомісткість і-го виду робіт, нормо-годин; – середня годинна тарифна ставка за розрядами робіт, що виконуються під час виготовлення даних видів продукції, грн.; ТС₁ – тарифна ставка першого розряду, грн.; ТКі – тарифний коефіцієнт за розрядом і-го виду робіт.

Прямий фонд заробітної плати допоміжних робітників-відряд­ників розраховується так само, як і для основних робітників-відрядників, але при цьому враховується обсяг допоміжних робіт.

Розрахунок прямого (тарифного) фонду робітників-погодинників здійснюється залежно від чисельності робітників, їх тарифної ставки і кількості робочих днів у плановому періоді.

(7.9)

де ТСі – годинна тарифна ставка робітників – погодинників і-го розряду, грн.; – планова чисельність робітників-погодинників і-го розряду, осіб; – корисний фонд робочого часу одного робітника – погодинника у плановому році (кварталі), годин.

Годинний фонд робочого часу окрім прямого фонду заробітної плати робітників, включає премії, що виплачуються з фонду заробітної плати і доплати за відпрацьований час (за роботу у нічний час; незвільненим бригадирам за керівництво роботою бригад;доплати кваліфікованим робітникам за навчання учнів; доплати резервним робітникам; за сумісництво професій і посад; за роботу в шкідливих умовах праці; доплати за професійну майстерність, за класність).

Сума премій відрядникам і погодинникам визначається на ос­нові чинних преміальних положень на підприємствах.

Розрахунок премій здійснюється на основі таких показ­ників:

- кількості робітників, які оплачуються за преміальною системою,

- заробітної плати за відрядними розцінками або та­рифними ставками,

- показників, за які преміюють­ся робітники.

Оскільки різні групи робітників преміюються за різні показники, розміри премій визначаються окремо по кож­ній групі робітників, які преміюються за одні й ті самі показ­ники:

(7.10)

де Пзаг —загальна сума премій, грн; ЗПвід, ЗПпог — відповідно основний відрядний і погодинний фонд заробітної плати, грн; П₁ та П₂ — розмір премії відповідно відрядників і погодинників за прийнятими системами преміювання.

Розрахунок планового годинного фонду заробітної плати здійснюється за формулою: (7.11)

де ФЗПпр – сума прямих фондів заробітної плати відрядників і погодинників; Пзаг – загальна сума преміювання за основні результати роботи;

Доплати: Ду – за умови праці та її інтенсивність; Дпм – за професійну майстерність; Дн – за роботу в нічний час; Дб - незвільненим бригадирам; Дуч- за навчання учнів; Дін – доплати резервним робітникам, за сумісництво професій,посад, за розширення зони обслуговування і т.д).

Загальна сума доплат за роботу в умовах, що відхиляються від нормальних, і за надмірну інтенсивність праці визначається за показниками чисельності робітників, які працюють у важких і шкідливих, особливо важких і особливо шкідливих умовах праці і одержують відповідний розмір доплат, їх середньої го­динної тарифної ставки, розмірів доплат у відсотках до тариф­ної ставки і фонду робочого часу.

(7.12)

де Ду — сума доплат за умови та інтенсивність праці;

ТС_і —годинна тарифна ставка робітників відповідного роз­ряду, грн.;

Ді — розмір і-ої доплати у відсотках до тарифної ставки (4;8;12;16;20;24%);

Ч_і — чисельність робітників, які одержують певний розмір доплат, осіб;

Фі – фонд робочого часу одного робітника, годин.

За професійну майстерність загальна сума надбавок визнача­ється за показниками чисельності робітників за розрядами, які одержують ці надбавки, установлених розмірів надбавок за роз­рядами, годинними тарифними ставками робітників відповідного розряду, а також фонду робочого часу:

(7.13)

де Дпм — сума надбавок за професійну майстерність, грн;

Нм — розмір надбавки у відсотках до тарифної ставки (III розряд — до 12 %; IV розряд—до16 %; V—до 20 %; VI і вищі розряди — 24 %); Чі – чисельність робітників. які одержують певну надбавку за професійну майстерність.

Щоб визначити суму доплат за роботу в нічний (вечірній) час, необхідно знати розмір доплат, середню тарифну ставку робітни­ків і фонд нічного (вечірнього) часу:

(7.14)

де Дн — сума доплат за роботу в нічний (вечірній) час, грн; Фн — фонд нічного (вечірнього) часу; Кн — коефіцієнт доплат до тарифних ставок за кожну годину нічної (вечірньої) роботи.

Нічним часом вважають час з 22 годин до 6 годин ранку. Оплата здійснюється у розмірі не менше 20% від годинної тарифної ставки відповідного розряду, або за умовами колективного договору.

Сума доплат не звільненим від основної роботи бригадирам (Дб) розраховується на основі установленого абсолютного розміру доплати залежно від чисельності робітників у бригаді і кількості відповідних бригад:

(7.15)

де Дрі — розмір і-тої доплати бригадирам за керівництво брига­дою, грн.; Кбі — кількість бригад і-тої групи; 12 — кількість місяців у році.

Сума доплат висококваліфікованим робітникам за навчання учнів (Дуч,) визначається множенням ва­ртості навчання одного учня на їх кількість у плановому періоді за видами та термінами навчання.

У денний фонд заробітної плати включається годинний фонд і доплати за невідпрацьований час у межах робочого дня. Оплата праці підлітків за скорочений робочий день здійснюється як за повний робочий день робітників відповідних категорій. Розмір цих доплат залежить від числа підлітків, кількості пільгових годин і робочих днів у плановому періоді, їхньої середньої годинної заробіт­ної плати. Оплата перерв на годування дітей визначається з ураху­ванням величини цих перерв і середньої годинної заробітної плати.

Місячний фонд заробітної плати включає у свій склад денний фонд і доплати за повні невідпрацьовані дні. Розмір оплати чергових і додаткових відпусток розраховуєть­ся за показниками фонду денної заробітної плати, середньої три­валості відпусток і корисного річного (планового) фонду робочо­го часу:

(7.16)

де - середня денна заробітна плата робітників, грн.; – середня тривалість відпустки одного робітника (з балансу робочого часу), днів; Чпл - планова середньооблікова чисельність робітників, осіб.

Розмір оплати часу виконання державних і громадських обов'язків визначається на основі середньоденної заробітної пла­ти і загальної кількості невиходів з цієї причини. Сума вихідної допомоги розраховується для робітників, при­званих до армії, за показниками їх чисельності та середньоденного заробітку за два робочих тижні (10 днів).

У деяких галузях економіки для окремих категорій працівни­ків установлюються одноразові винагороди за вислугу років, розмір яких визначається на основі планового тарифного фонду заробітної плати і запланованої величини одноразової винагоро­ди у відсотках до тарифної заробітної плати.

Фонд заробітної плати керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців визначається на основі даних про їх чисе­льність згідно зі штатним розкладом та схем посадових окладів, і складається з виплат за посадовими окладами, премій, доплат, надбавок.

Загальний річний фонд заробітної плати керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців визначається за формулою:

(7.17)

де ОКі - місячний оклад і-ої групи службовців, грн.; Чсл_і – кількість службовців і-ї групи, осіб;12 - число календарних місяців у році; Ді –сума надбавок і доплат до заробітної плати; Пі – сума премій, які передбачаються із фонду заробітної плати, відповідно до діючої на підприємстві системи преміювання.

Річний фонд заробітної плати необлікового складу (тобто особам, що не складаються в списках підприємства) планується на роботи, які не можуть бути виконані силами штатного персоналу підприємства. Розмір фонду заробітної плати не облікового складу (ФЗПно) установлюють відповідно до планованого обсягу робіт і ринкових розцінок (нормативних) на їхню оплату.

Загальний фонд заробітної плати всього персоналу на плановий період розраховується як сума фонду заробітної плати робітників (ФЗПм), фонду заробітної плати інших категорій персоналу (ФЗПін) і фонду заробітної плати не облікового складу.

Розрахунок годинного, денного й місячного фондів заробітної плати на підприємствах зі стабільним колективом й невеликою чисельністю персоналу доцільно проводити за такою методикою, використовуючи укрупнений метод, за такими етапами:

1.Визначення прямого фонду заробітної плати робітників (ФЗПпр) прямим рахунком.

2. Розрахунок коефіцієнтів доплат за даними звітного періоду:

а) до прямого фонду заробітної плати: (7.18)

б) до годинного фонду: (7.19)

в) до денного фонду: (7.20)

3. Розрахунок планових фондів заробітної плати робітників:

а) (7.21)

б) (7.22)

в) (7.23)

При плануванні фондів заробітної плати, їх доцільно розраховувати (для подальшого обліку у витратах) у розрізі змінної частини оплати праці, до якої відноситься заробітна плата робітників-відрядників, оплата їх відпусток, а також премії за виробничі результати і постійної частини оплати праці, що включає оплату праці робітників-погодинників, оплату їх відпусток, доплати й надбавки, а також оплату праці керівників, фахівців і службовців.

У табл. 7.1 наведено умовний приклад розподілу планового фонду заробітної плати на змінну й постійну частини [16].

Таблиця 7. 1

Розподіл планового фонду заробітної плати персоналу

Вид оплати	Планова сума зарплати,тис.грн
1.Змінна частина оплати праці робітників:
1.1. за відрядними розцінками
1.2. премії за виробничі результати
2. Постійна частина оплати праці робітників:
2.1. Погодинна оплата за тарифними ставками
2.2. Доплати
2.2.1 за роботу у нічний час
2.2.2 інші
3. Усього оплата праці працівників без оплати чергових відпусток
4. Оплата відпусток працівників:
4.1. стосовно змінної частини
4.2. стосовно постійної частини
5. Оплата праці керівників, фахівців і службовців
6. Фонд заробітної плати необлікового складу
7. Загальний фонд заробітної плати
у т.ч. змінна частина
постійна частина

Такий розподіл фонду заробітної плати необхідно використовувати для подальшого аналізу використання засобів фонду заробітної плати й визначення впливу обсягу, структури виробництва, питомої трудомісткості продукції й рівня оплати праці за одну людино-годину на змінну частину фонду зарплати.

Після установлення фондів заробітної плати визначається рі­вень середньої заробітної плати для всіх категорій працівників.

Середня заробітна плата одного працівника визначається ді­ленням планового фонду заробітної плати на чисельність персо­налу у відповідному періоді. Для робітників установлюється середньогодинна, середньоден­на і середньорічна заробітна плата. Середньогодинна заробітна плата визначається діленням годинного фонду заробітної плати на кількість годин роботи, що мають бути відпрацьовані в планово­му періоді. Середня денна — діленням денного фонду заробітної плати на кількість людино-днів, що мають бути відпрацьовані в плановому періоді. Середньомісячна (квартальна, річна) — ділен­ням місячного (квартального, річного) фонду заробітної плати на середньооблікову кількість робітників у відповідному плановому періоді.

Визначаючи середню заробітну плату, необхідно виходити із принципу, що зростання продуктивності праці має забезпечувати збільшення фонду накопичення і сприяти зростанню матеріаль­ного добробуту працівників. Цього можна досягти лише тоді, ко­ли підвищення продуктивності праці випереджатиме зростання середньої заробітної плати.

7.3 Зведений план з праці й заробітної плати

На основі планових розрахунків чисельності й фондів заробітної плати працюючих, складається зведений план по праці, що містить наступні показники:

- чисельність персоналу в цілому й по окремих категоріях працюючих;

- обсяг реалізованої (товарної) продукції у вартісному виразі;

- середній виробіток на одного працюючого (одного робітника);

- фонд заробітної плати в цілому й по окремих категоріях працюючих;

- середня заробітна плата на одного працюючого (одного працівника).

В табл.7.2. наведено умовні дані й показники плану з праці [16 ].

Таблиця 7. 2

Зведений план з праці й заробітної плати

ПОКАЗНИКИ	Одиниці виміру	Плановий рік
1. Обсяг товарної продукції	Тис.грн
2. Чисельність працюючих, усього	Осіб
у тому числі робітників	Осіб
інших категорій працюючих	Осіб
3. Виробіток на одного працівника	Грн./особу
4. Виробіток на одного робітника	Грн./особу
5. Місячний фонд заробітної плати робітників	Тис.грн
6. Середня заробітна плата одного робітника	Грн.
7. Загальний фонд заробітної плати персоналу	Тис.грн
8. Середня заробітна плата одного працюючого	Грн.
9. Фонд заробітної плати інших категорій персоналу	Тис.грн
10. Фонд заробітної плати необлікового складу	Тис.грн
11. Витрати заробітної плати на 1 грн. товарної продукції	Грн.	0,434

Таблиця 7.3