Позичковий процент. банки 4 страница

Просте

Розширене

Форма Виробництво повторюється в незмінному масштабі

Умова Весь “Т” находить в особисте споживання

Форма Виробництво повторюється в зростаючих масштабах

Умова “Т” розпадає- ться на два фонди: ФС і ФН

Підприємці, намагаючись одержати максимум прибутку, значну частину його капіталізують спрямовують на розширення основного оборотного капіталу, а на цій основі — і виробництво. Проте просте відтворення продовжує існувати я елемент розширеного відтворення економіки. Так, складовою частиною розширеного відтворення суспільного виробництва є відтворення толки кількості капіталу, людського ресурсу і продукту, яке було в наявності в попередній період.

В умовах ринкового товарного виробництва і ринку відновлення процес відтворення передбачає реалізацію на ринку суспільного продукту. У зв’язку з цим у масштабі суспільного економічного відтворення велике значення мають такі ринкові категорії, як сукупна пропозиція, сукупний попит, сукупна рівновага та інші категорії ринкової економіки, які розглядаються не на рівні певної ланки, а на рівні суспільної економіки.

2. Суспільний продукт. Методи обчислення суспільного продукту

Суспільний продукт є результатом продуктивного функціонування всієї економіки суспільства, усіх його ланок і сторін. За системами товарного виробництва кожен продукт вступає як товар, що має певну натуральну і вартісну форму, а за взаємодії з ринком — ще й ринкову вартість.

Натуральна форма суспільного продукту дає можливість розглядати його структуру за матеріально-речовим характером. За видами матеріальних благ і послуг можна оцінити рівень суспільного поділу праці і диференціації суспільного продукту. Поділ праці веде до того, що кількість видів продукції розширюється. Сьогодні кілька видів продукції вимірюється десятками мільйонів і швидко зростає. Але за всієї різноманітності продукти, як корисні блага, діляться на дві великі групи: речі і послуги.

Для того, щоб бути благом корисним, продукт необов’язково повинен набувати форми речі, матеріального блага. Корисним є і послуги, що мають нематеріальний характер. Ці послуги освіти, медицини, культури, сфери попиту тощо. Виробничі потреби задовольняються науковими, інформаційними, транспортними та іншими послугами. Зараз обсяг і якість послуг — один з найважливіших показників економічного і соціального прогресу.

Особливості і виробничі послуги — невід’ємна частина суспільного продукту. У зв’язку з цим суспільне виробництво поділяється на дві великі сфери: виробництво матеріальних благ, тобто матеріального виробництва, і виробництво послуг, тобто нематеріального виробництва.

Проте першоосновою суспільного продукту є речові блага і продукти харчування, одяг, житло, верстати, комбайни тощо.

За всієї різноманітності вироблені матеріальні продукти і послуги поділяються на два види залежно від того, які проблеми людей вони задовольняють:

• на предмет споживання, що задовольняють особисті проблеми людей;

• на засоби виробництва, які задовольняють виробничі проблеми людей.

Відповідно, як обґрунтував К. Маркс, виробництво ділиться на два великих підрозділи:

• виробництво засобів виробництва;

• виробництво предметів споживання, включаючи споживчі послуги.

Оскільки виробництво базується на глибокому поділу праці, то при аналізів результатів виробництва варто обчислити проміжки продукту і кінцевий продукт.

Кінцевими продуктами є матеріальні блага і послуги, які виробляються для кінцевого використання, а не подальшої обробки чи переробки, або перепродажу.

Більшість продуктів(сировина, матеріали, комплектуючі машини) проходить кілька виробничих циклів протягом року, преш ніж потрапляють до кінцевого споживача. У результаті окремі частини і компоненти більшості продуктів купуються і продаються декілька разів.

Проміні продукти — це матеріальні блага і послуги, які використовуються для подальшої обробки, переробки чи для перепродажу.

У системі суспільного поділу праці багато підприємств (і цілі галузі) спеціалізуються на виробництві проміжних продуктів — пшениці, залізної руди, деревини, нафти, льону, металу тощо.

Іншою стороною суспільного продукту виступає його вартість. За допомогою цієї категорії ведеться облік ринкової вартості суспільного продукту, окремих галузей сфер виробництва, а також вимірюється додана вартість. Без категорії вартості неможливо обчислити обсяг суспільно продукту.

Методи обчислення суспільно продукту. Суспільство як і підприємство має обчислювати результати суспільного виробництва, тобто суспільний продукт.

Система національних рахунків — це адекватний ринковий економіці національний облік, побудований у вигляді набору рахунків і багатьох таблиц, що розкривають результати економічної діяльності структури економіки, найважливіші взаємозв’язки в національному господарстві.

У системі національних рахунків обліковуються такі сфери економічної діяльності: галузі матеріального виробництва, державне управління, некомерційні підприємства обслуговування населення і домашні господарства. Розрізняють такі поняття, як економічна операція та економічний агент.

Економічний агент — це будь-який господарський суб’єкт економіки, включаючи домашні господарства і некомерційні підприємства.

Під час обліку використовується грошовий вираз ринкової вартості благ, що переміщуються, для забезпечення бази порівняння. Сам облік здійснюється у вигляді подвійного запису, прийнятого в бухгалтерському обліку. Спрощено можна уявити рахунок національних рахунків як бухгалтерію гігантського підприємства, яким є економіка країни, а шляхами в ньому виступають певні сектори економіки.

Одиницею обліку при складенні національних рахунків є економічна операція. Воно реєструється, як правило, в момент її оплати.

За системою національних рахунків подвійний рахунок включається, що є ключовим аспектом цього методу обліку результатів суспільного виробництва. Статистика, розраховуючи кінцевий продукт як потік доходів, враховує в ньому тільки те, що називається доданою вартістю.

Додану вартість можна визначати двояко:

• за статистикою — це різниця між продажем підприємств та придбання матеріалів і послуг інших підприємств;

• як економічна категорія — це, вартість яка додана до вартості спожитих у процесі виробництва предметів праці, тобто оборотного капіталу (не враховуючи заробітну плату).

За методом доданої вартості, щоб уникнути подвійного рахунку, потрібно враховувати в національному продукті тільки кінцеві товари і не враховувати проміжні продукти, які йдуть на створення кінцевих товарів. Розраховуючи додану вартість на кожній стадії і пам’ятаючи про необхідність віднімання витрат на проміжні товари, що купується в інших фірм, за допомогою методу розрахунку кінцевого національного продукту, як потоку доходів, можна належно уникати подвійного рахунку і враховувати зарплату, процент, ренту і прибуток тільки один раз.

Концепція системи національних рахунків, навпаки, розглядає економіку як єдине ціле без принципового розмежування матеріального і нематеріального виробництва. До того ж у системі національних рахунків принципове значення має система домогосподарств.

За СНР виробнича діяльність — це будь-яка законна діяльність, що приносить дохід.

3. Сучасні форми суспільного продукту

Головними і вихідними показниками системи національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП) та валовий національний продукт (ВНП).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) є сукупною вартістю кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді на території країни, незалежно від національної належності підприємств. Валовий внутрішній продукт підраховується за територіальним принципом.

Існує три методи обчислення валового внутрішнього продукту:

• за виробленою продукцією (виробничий метод);

• за витратами (метод кінцевого використання);

• за доходами ( розподільний метод).

Під час рахунку ВВП виробничий методом підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки. Для цього за кожною галуззю економіки спочатку розраховується валовий випуск, який потім зменшується на величину проміжного споживання. Отриманий результат характеризує сукупну вартість кінцевої продукції, або доданої вартості, створеної в галузях економіки.

Під час розрахунку ВВП за витратами підсумовується витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП: домогосподарство, фірм держави та іноземців, які експортують товари даної країни. У підсумку отримуємо сукупну вартість усіх товарів і послуг, спожитих суспільством.

У процесі рахунку ВВП за доходами підсумовуються всі види факторних доходів (заробітна плата, прибуток, процент, рента), а також амортизаційні відрахування.