Штучне дихання за методом Калистова 1 страница

Уражених отруйними речовинами задушливого дії треба тепліше укрити і швидко доставити в медичний заклад. Штучне дихання таким ураженим робити не можна.

Перша допомога при ураженні отруйними речовинами сльозоточивої дії полягає в ретельному промиванні урадженому очей чистою водою; якщо різь в очах не припиняється, ураженого варто направити в медичний заклад. Промивання очей, природно, здійснюється поза зоною зараження, коли можна буде зняти протигаз.

При отруєнні сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) необхідно діяти у відповідності до вимог Аварійних карток на ці хімічно небезпечні речовини.

Тема 8 Інфекційні захворювання.

Правила поведінки при проведення ізоляційно-обмежувальних заходів та проведення дезінфекції

Інфекційні захворювання. Характеристика деяких збудників та хвороб

Правила поведінки при проведення ізоляційно-обмежувальних заходів

Дезінфікуючі речовини та розчини. Порядок проведення дезінфекції

Правова база:

1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., № 555-Х1У, 1999р., Київ.

2. Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", УПУ № 1809 -ІІІ, 2000 р.

3. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.

4. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення НС, Указ Президента України,1999 р., Київ.

5. Періодичні інформаційні видання. МНС України, 1991-2009 рр., Київ.

6. Періодичні інформаційні видання. МНС Росії, 1991- 2009 рр., Москва.

7. Періодичні інформаційні видання. МОЗ України, 1990-2009 рр., Київ.

За останні десятиліття по світу прокотилася хвиля різних інфекційних захворювань, які охоплювали континенти, держави, міліони людей та нанесли непоправну шкоду і велику смертність. Тільки у 2001 року грип в Україні заставив у великих містах припинити заняття у школах на тривалий час (у місті Києві на два тижні), привів до часткового порушення виробничої та іншої діяльності.

Інфекційні захворювання людей діляться на: окремі випадки екзотичних та особливо небезпечних інфекційних хвороб; інфекційне захворювання людей хворобами невиявленої етіології; епідемічний спалах небезпечних інфекційних хвороб; групові випадки небезпечних інфекційних хвороб; епідемії та пандемії.

Для характеристик масових інфекційних захворювань серед населення прийнято використовуються наступні терміни і визначення.

Біологічно-соціальна надзвичайна ситуація – стан, при якому в результаті виникнення джерела біологічно-соціальної надзвичайної ситуації на визначеній території порушуються нормальні умови життя і здоров’я людей, існування сільськогосподарських тварин і рослин, виникає загроза життю і здоров’ю людей, широкого розповсюдження інфекційних захворювань, втрати сільськогосподарських тварин і рослин.

Джерело біологічно-соціальної надзвичайної ситуації – особливо небезпечна або широко розповсюджена інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин і рослин, в результаті яких на визначеній території виникла або може виникнути біологічно-соціальна надзвичайна ситуація.

Біологічна безпека – стан захисту людей, сільськогосподарських тварин і рослин, навколишнього природного середовища від небезпеки, що викликана або буде викликана джерелом біологічно-соціальної надзвичайної ситуації.

Особливо небезпечна інфекція – стан зараження організму людей або тварин, що проявляється в виді інфекційних захворювань, прогресуючий за часом і в просторі, що викликає тяжкі наслідки для здоров’я людей і сільськогосподарських тварин або їх загибель.

Збудник інфекційного захворювання – патогенний мікроорганізм, що має еволюційне пристосування до паразитування в організмі людини або тварини і потенційно здатний викликати захворювання інфекційною хворобою.

Джерело збудника інфекційної хвороби – організм зараженої людини або тварини, в якому іде природний процес зберігання, розмноження і виділення в зовнішнє середовище збудника інфекційної хвороби.

Епідемія – масове, прогресуюче за часом і в просторі в межах визначеного регіону розповсюдження інфекційної хвороби людей, яке значно перевищує звичайно зареєстрований на даній території рівень захворюваності.

Епідемічний осередок – місце зараження і перебування людей, що захворіли інфекційною хворобою або територія, в межах якої за певний відрізок часу можливо зараження людей і сільськогосподарських тварин збудниками інфекційної хвороби.

1. Інфекційні захворювання. Характеристика деяких збудників та хвороб

Інфекційні хвороби людей – це захворюваність хвороботворними мікроорганізмами (бактеріями, вірусами, рикетсіями, грибками) та виробленими ними токсинами і яка передається від хворої людини або тварини здоровій людині. Інфекційні хвороби проявляються в виді епідемічних осередків. Характерними інфекційними захворюваннями є: чума, туляремія, бруцельоз, сибірська виразка, холера, ботулізм, натуральна віспа, сап, орнітоз, висипний тиф, енцифаломіоліт, жовта лихоманка, кишкові та ряд інших захворювань, у тому числі грип.

Бактерії можна розглядати під мікроскопом. Вони розмножуються простим поділом. У сприятливих умовах через кожні 30 хвилин виникають з однієї клітини 2 самостійні. Під дією прямих променів сонця дезинфікуючих речовин і температури більш ніж 60 градусів бактерії гинуть. До низьких температур малочутливі. Деякі види бактерій (збудники сибірки газової гангрени, правця) можуть утворювати поза організмом людини чи тварини спори які дуже стійкі і зберігаються десятки років. Бактерії виділяють токсини, а деякі з них у невеликих кількостях можуть спричинити загибель людини чи тварини.

Грибки – це одне, або багатоклітинні організми, які відрізняються від бактерій складнішою будовою. Розмножуються простим поділом, спороутворенням, брунькуванням і статевим шляхом. Спори грибків стійкі до висушування, дії променів сонця і дезінфікуючих засобів. Захворювання, які виникають внаслідок дії грибків, характеризуються ураженням внутрішніх органів, важким і затяжним протіканням. Це такі важкі інфекційні захворювання людей, як: кокцидіодемікоз, гістоплазмоз та інші мікози.

Рикетсії є однією із груп бактеріоподібних організмів, що паразитують в клітинах живої тварини. Розмножуються поперечним бінарним діленням. Не утворюють спор, достатньо стійкі до висушування, заморожування і дії “відносно високих температур” до 50 градусів. Рикетсії є причиною захворювання людей висипним тифом та інших.

Віруси - це велика група біологічних агентів, які не мають клітинної структури. Розвиваються і розмножуються тільки у живих клітинах, використовуючи для цього їх біосинтетичний апарат. Вони легко переносять низькі температури та температури до 60 градусів, але погано сушення, ультрафіолетове випромінювання та дію дезінфікуючих засобів: формаліну, хлораміну та інших.

Патогенні віруси є причиною багатьох важких і небезпечних захворювань людей, тварин та рослин. До них відносяться віспа, ящур, тропічні пропасниці та інші.

Інфекційні хвороби людей – це захворюваність хвороботворними мікроорганізмами і яка передається від хворої людини або тварини здоровій людині. Інфекційні хвороби проявляються в виді епідемічних осередків.

Епідемічним процесом називають процес виникнення і розповсюдження інфекційних захворювань серед людей і який представляє собою неперервну ланцюгову послідовність виникнення однорідних інфекційних захворювань людей. Він виявляється в формі епідемічної і екзотичної захворюваності.

Епідемічна захворюваність або ендемія – це постійна реєстрація на визначеній території захворюваності, яка властива даній місцевості. Екзотична захворюваність відмічається при завозі збудників на територію, яка вільна від даної інфекційної хвороби.

Спорадична захворюваність – це звичайний рівень захворюваності, який властивий відповідній хворобі в даній місцевості.

Епідемічним вибухом називають обмежений за часом і на визначеній території різкий підйом захворюваності, яка пов’язана з одночасним зараженням людей.

Захворюваність визначається відношенням числа захворювань за певний відрізок часу до числа жителів даного району, міста в той самий період.

Смертність – це число смертей від даного захворювання, яке визначено коефіцієнтом на 100 тисяч, 10 тисяч і 1000 чоловік, що охоплені епідемічним спостереженням.

Шляхи передачі збудника – це визначені елементи навколишнього середовища або їх комбінації, які забезпечують перенос збудника від джерела до оточуючих людей в конкретних епідемічних умовах.

Характеристика деяких збудників інфекційних захворювань людей

Найменування захворювання	Способи і путі розповсюдження збудників	Стійкість в навколишньому середовищі	Інкубаційний період	Небезпека хворого	Карантин діб	Строки обсервації, діб
В звичайних природних умовах	При аварії	Мінімальний	Середній	Максимальний
Чума	Перенесення блохами, зараження крапельним способом через слизисті і пошкоджену шкіру.	У виді аерозолі в крапельній рідкій і пильній фазі.	Паличка чуми зберігає життєдіяльність в воді до 30 діб, на поверхні хліба і овочів – декілька тижнів, в молоці до 3 місяців, на землі до 2 місяців.	Декілька годин	1-2 діб	6 діб	Надзвичайно висока
Туляремія	Через пошкодження шкіри або слизисту оболонку очей, при вдихувані зараженої пилі, при уживанні зараженої води або харчів, при укусах комахами або кліщів.	У виді аерозолі та зараження повітря, води і харчових продуктів.	В воді зберігається до 90 діб, в зволоженому ґрунті більше 30 діб, на харчових продуктах до 10 діб. Добре переносить низку температуру.	Декілька годин	2-3 діб	21 доба	Не небезпечний	Не встановлюється	-     -
Орнітоз	При диханні зараженим повітрям.	При заражені повітря аерозолем.	У висушеному стані вірус може зберігатися до 9 місяців.	5 діб	8-15 діб	25 діб	Небезпечний	Встановлюється	-
Бруцельоз	Через рот при вживанні заражених м’ясних і молочних продуктів, ріже через пошкоджену шкіру і слизисті оболонки очей.	У виді аерозолі та зараження повітря, джерел води і харчових продуктів, фуражу і об’єктів довкілля.	Збудник зберігає життєдіяльність в пилі, на ґрунті і предметах до 3 місяців, під снігом до 3 місяців і більше.	7 діб	2-3 тижні	4 тижні	Не небезпечний	Не встановлюється

Найменування захворювання	Способи і путі розповсюдження збудників	Стійкість в навколишньому середовищі	Інкубаційний період	Небезпека хворого	Карантин діб	Строки обсервації, діб
В звичайних природних умовах	При аварії	Мінімальний	Середній	Максимальний
Сибірська виразка	При вдихувані зараженого повітря, через рот і пошкоджену шкіру, при спілкуванні з хворими тваринами.	У виді аерозолі та зараження повітря, джерел води і харчових продуктів, фуражу і об’єктів довкілля.	Створює спори, які зберігають життєдіяльність в довкіллі протягом декілька років.	1 доба	1-3 доби	8 діб	Небезпечний	Встановлюється
Холера	При вживанні зараженої води і харчових продуктів.	У виді аерозолі та зараженні джерел води і продовольства.	Холерний мікроб зберігається в водоймах до місяця, на харчових продуктах до 20 діб і більше. Добре переносить низькі температури.	Декілька годин	1-3 діб	5 діб	Дуже небезпечний
Ботулізм	Через рот при вживанні заражених харчових продуктів і води.	У виді аерозолі.	Бактерії ботулізму у довкіллі створюють спори, які мають великий ступінь стійкості. Токсин, що переведений в порошок зберігається тривалий час.	2 години	1 доба	10 діб	Не небезпечний	Не встановлюється
Натуральна віспа	Через дихальні путі, пошкоджену шкіру, слизисті оболонки очей, рот, носоглотку, стравохід.	У виді аерозолі.	Вірус малостійкий до дії високої температури, сонячного світу і дезінфекційним засобам. Добре переносить низькі температури (від –10 до -15 °С). Стійкий до висихання і в такому стані може зберігатися роками.	5 діб	10 діб	Від 14-15 до 21 доби	Надзвичайно небезпечний	На термін проведення ревакцинації

Найменування захворювання	Способи і путі розповсюдження збудників	Стійкість в навколишньому середовищі	Інкубаційний період	Небезпека хворого	Карантин діб	Строки обсервації, діб
В звичайних природних умовах	При аварії	Мінімальний	Середній	Максимальний
Сап	При спілкуванні з джерелом інфекції, через ушкоджену шкіру, можливо і через слизисті оболонки носа і очей.	У виді аерозолі.	Збудник не має високої стійкості у довкіллі. Стійкість підвищується при накопиченні збудника в білковій субстанції.	2 доби	2-3 доби	14 діб	Небезпечний	Встановлюється при масових захворюваннях
Мелнидоз	Через дихальні путі, при вживанні харчів, заражених фекаліями гризунів; через укуси заражених щуриних бліх.	У виді аерозолі.	При відсутності дії прямих сонячних променів збудник зберігається до місяця. В сухих фекаліях більше 15 діб.	2 доби	2-3 доби	14 діб	Небезпечний	Встановлюється
Висипний тиф	Через укуси заражених комах (бліх).	В виді аерозолі.	Збудник добре переносить висихання і в такому стані зберігається до 3-4 тижнів.	5 діб	10-14 діб	23 доби	Небезпечний	Встановлюється	-
Ку-лихоманка	При вживанні зараженого молока і молочних продуктів; при торканні з зараженою шерстю, шкірою, м’ясом; через укуси кліщів.	В виді аерозолі.	Збудник володіє високою стійкістю до висихання і зберігається в такому стані до 1,5 років. В маслі при температурі + 15°С зберігається до 40 діб.	3 доби	10-14 діб	26 діб	Небезпечний	Встановлюється	-

Найменування захворювання	Способи і путі розповсюдження збудників	Стійкість в навколишньому середовищі	Інкубаційний період	Небез-пека хворого	Карантин діб	Строки обсервації, діб
В звичайних природних умовах	При аварії	Мінімальний	Середній	Максимальний
Плямиста лихоманка скельних гір	Через укус зараженого кліща – переносника, можливо і через слизисті оболонки і шкіру.	Шляхом зараження повітря рикетсіями.	Стійкість збудника довкіллі низька. При висиханні погибає через декілька годин. В кліщах зберігається протягом їх життя і передається нащадкам.	6 діб	10-12 діб	18 діб	Не небезпечний	Не встановлюється
Лихоманка Цуцугамуши	Через укуси заражених личинок червонотілкових кліщів.	-	У довкіллі нестійкий. В кліщах зберігається протягом їх життя і передається нащадкам.	6 діб	10-12 діб	18 діб	Не небезпечний	Не встановлюється
Кокцідіоідомікоз	При вдиханні зараженого повітря, можливо і через пошкоджену шкіру і рот.	В виді аерозолі.	Збудник-грибок, добре переносить висихання і довгий час зберігається у довкіллі.	7 діб	10-14 діб	40 діб	Не небезпечний	Не встановлюється
Гістоплазмоз	При вдиханні зараженого повітря, можливо і через пошкоджену шкіру.	В виді аерозолі.	Точних даних не має.	10-16 діб	Точних даних не має	-	Не небезпечний	Не встановлюється

Найменування захворювання	Способи і путі розповсюдження збудників	Стійкість в навколишньому середовищі	Інкубаційний період	Небезпека хворого	Карантин діб	Строки обсервації, діб
В звичайних природних умовах	При аварії	Мінімальний	Середній	Максимальний
Американський західний конячий енцефаломіеліт	Через комарів, і через кліщів та при спілкуванні з джерелом інфекції.	У виді аерозолі.	Вірус стійкий у довкіллі, довгий час зберігається при кімнатній температурі.	5 діб	5-10 діб	21 доба	Не небезпечний	Не встановлюється
Нокардіоз	При вдиханні зараженого повітря, через пошкоджену шкіру	В виді аерозолі.	Точних даних не має.	Точних даних не має	Точних даних не має	Точних даних не має	Не небезпечний	Не встановлюється
Жовта лихоманка	Через комарів-переносників.	У виді аерозолі.	Вірус зберігає життєздатність у гліцерині на льоду до 100 діб, при висиханні в вакуумі до 2 років, відносно стійкий до дії факторів навколишнього середовища і дезінфікуючих речовин.	2 доби	3-6 діб	12 діб	Не небезпечний	Не встановлюється

П р и м і т к а:

Розміри осередків зараження залежать від виду збудників інфекційних захворювань людей, масштабів і способів їх розповсюдження, метеорологічних умов і швидкості прийняття заходів з ліквідації джерел зараження. Існує ще цілий ряд збудників інфекційних захворювань.

Основні шляхи передачі збудників інфекційних небезпечних захворювань людей і сільськогосподарських тварин: повітрянокапельний, харчовий, водяний, трансмісійний, контактний.

Всі інфекційні захворювання людей розділяються на 4 групи: кишкові інфекції, інфекції дихальних шляхів, кров’яні інфекції, інфекції зовнішніх покровів.

Особливістю біологічних небезпечних засобів ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин є: можливість визвати масові інфекційні захворювання, епідемічне їх розповсюдження, наявність інкубаційного (скритого) терміну захворювань, важкість індикації бактеріальних небезпечних засобів і довге зберігання в навколишньому природному середовищі, можливість ураження великої кількості людей і тварин, а також території, велика важкість діагностики цих захворювань, які можуть бути при комбінованій дії, психічна дія на людину.

2. Правила поведінки при проведення ізоляційно-обмежувальних заходів

Поки існує загроза застосування хімічної і бактеріологічної зброї та природні осередки інфекційних захворювань, необхідно чітко знати способи і методи захисту населення.

Підготовка населення до здійснення задач цивільної оборони складається із цілого комплексу заходів. Найбільш важливими з них, спрямованими безпосередньо на захист населення, є навчання населення заходам безпеки і надання само- і взаємодопомоги, проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт в осередках ураження, у тому числі, діям населення в осередках інфекційних захворювань.

Осередком інфекційних захворювань називається територія, заражена хвороботворними збудниками і яка є джерелом розповсюдження інфекційних захворювань: іноді її просто називають осередком епідемічного зараження.

Особливістю інфекційних хвороб є перш за все їх заразність, тобто можливість передачі хвороби від хворої людини або тварини до здорової.

Захворювання настає не одразу, а після прихованого (інкубаційного) періоду, який може тривати протягом декількох днів, тижнів, а іноді і місяців, в залежності від збудника інфекційних захворювань. Збудника інфекційних захворювань можна визначити лише за допомогою спеціальних лабораторних методів дослідження і за допомогою аналізу відібраних проб, що, зрозуміло, ускладнює своєчасне вжиття заходів. Але, якщо підтвердився факт появи інфекційного збудника, то негайно оголошується карантин.

Карантин - система тимчасових організаційних, режимних, обмежувальних, адміністративних, господарських, санітарних, епідемічних, гігієнічних, лікувальних, і профілактичних заходів, які спрямовані на попередження розповсюдження інфекційної хвороби і забезпечення локалізації епідемічного, епізоотичного або епіфітотичних осередків і наступну їх ліквідацію.

Мета карантину - повна ізоляція осередку ураження і ліквідація в ньому інфекційних захворювань, що виникли. Карантин може оголошуватися з метою попередження інфекційних захворювань, коли збудник не встановлений, але маються характерні ознаки захворювання.

При оголошенні карантину проводяться наступні заходи:

1. На зовнішніх межах зони карантину встановлюється охорона, організується комендантська служба і патрулювання.

2. В населених пунктах і на об'єктах організується місцева (внутрішня) комендантська служба, здійснюється охорона інфекційних ізоляторів і лікарень, контрольно-передавальних пунктів тощо.

3. Із районів карантину вихід людей, вивіз тварин та майна забороняється. Виїзд на заражену територію дозволяється начальниками цивільної оборони лише спеціальним формуванням і видам транспорту.

4. Транзитний проїзд транспорту через осередки ураження забороняється (винятком може бути лише залізничний транспорт).

5. Об'єкти господарської діяльності, що продовжують свою діяльність, переходять на особливий режим роботи, із суворим дотриманням протиепідемічних вимог. Робітники зміни розподіляються на окремі групи (якомога меншими за складом), контакт між ними скорочується до мінімуму. Харчування і відпочинок робітників і службовців організується за групами у спеціально відведених для цього приміщеннях. Припиняється робота всіх навчальних.закладів, видовищних закладів, ринків і базарів.

6. Населення в зоні карантину розподіляється на дрібні групи (так звана дрібна карантинізація); йому не дозволяється без крайньої потреби виходити із своїх будинків або квартир. Продукти харчування, вода і предмети першої необхідності доставляються спеціальними командами. При необхідності виконання термінових робіт поза будівлею люди повинні бути обов'язково у засобах індивідуального захисту.

7. Робота магазинів, майстерень, побутових установ може бути відновлена лише після встановлення виду застосованих збудників, виявлення епідеміологічної ситуації у тому випадку, коли не потребується строгих режимних заходів одразу ж після закінчення дезінфекції зовнішнього середовища і санітарної обробки населення.

В осередку інфекційних захворювань всі робітники і службовці підприємств і установ повинні вживати наступних заходів особистої безпеки: носити захисні маски; додержуватись елементарних правил особистої гігієни на роботі і вдома; не вживати неперевірені або заражені продукти харчування і воду; не палити на зараженій території; при появі нездужання або кволості негайно звертатися до начальника цеху, санпосту або прикріпленої санітарної дружини.

Населення в осередку інфекційного захворювання провадить дезінфекцію своїх квартир, знезараження води і продуктів харчування, миється в домашніх умовах, змінює одяг, стежить за своїм самопочуттям і при найменшому нездужанні (температура, остуда, понос) негайно викликає до себе лікаря по телефону, через прикріплену санітарну дружину або санітарного уповноваженого по будинку.

Населення суворо додержується рекомендацій СЕС щодо виконання режиму проведення усіх санітарно-гігієнічних і епідемічних заходів.

За умов карантину обов'язково передбачається проведення екстреної профілактики, посиленого епідеміологічного нагляду за населенням (подвірні обходи, ранні виявлення, ізоляція і госпіталізація інфекційних хворих, посилений медичний контроль за виконанням санітарно-гігієнічних заходів, санітарної обробки і дезінфекції, а також профілактичних щеплень). Таке лікування організує медичний персонал, прикріплений до об'єктів, дільничні медичні працівники, а також особовий склад медичних формувань. За кожною санітарною дружиною закріплюється частина вулиці, квартал, будинок чи цех, які сандружинниці обходять 2-3 рази на добу; населенню, робітникам і службовцям видають лікувальні препарати. Для профілактики застосовуються антибіотики широкого спектру дії та інші препарати, що забезпечують профілактичний та лікувальний ефект. Населення, що має аптечки АІ-2 (або її аналоги), профілактику здійснює самостійно, використовуючи препарати з аптечки.

Карантин в осередку інфекційних захворювань після дезінфекції зовнішнього середовища замінюють обсервацією.

Обсервація – режимні і обмежувальні заходи, які передбачають разом з посиленням медичного і ветеринарного нагляду і проведення протиепідемічних, лікувальних, профілактичних, ветеринарних і санітарних заходів, обмеження пересування і переміщення людей або сільськогосподарських тварин в усіх прилеглих з зоною карантину адміністративно-територіальних утвореннях, які створюють зону обсервації. поширення інфекційних захворювань.

Мета її - попередження розповсюдження інфекційних захворювань. Для цього здійснюються, власне, ті ж лікувально-профілактичні заходи, що і при карантині, але за умов обсервації ізоляційно-обмежувальні заходи є менш суворими. Зокрема, вихід населення із зараженої зони не забороняється, а обмежується і допускаються за умови обов'язкового проведення профілактичних заходів. У меншій мірі обмежується спілкування населення всередині осередку.

Встановлених в осередку інфекційного захворювання режиму і правил поведінки, а також вимог медичної служби мають додержуватися усі громадяни беззастережно. Ніхто не має права ухилятися від запобіжних щеплень і приймання лікарських препаратів.

Для відвернення масового поширення інфекційних захворювань населення зобов'язане ретельно додержуватись правил особистої гігієни, тримати у чистоті житла, двори, місця загального користування. У житлових будинках необхідно обробляти дезінфікуючими розчинами поручні сходів, дверні ручки, унітази засипати хлорним вапном, все прибирання у приміщеннях проводити лише вологим способом, не допускати розведення мух та інших комах.

В осередку інфекційних захворювань воду дозволяється брати лише із водопроводу або із незаражених, перевірених медичною службою вододжерел. Всі продукти слід зберігати у щільно закритій тарі і обробляти перед вживанням: воду і молоко прокип’ятити, сирі овочі і фрукти старанно мити і кип'ятити, для приймання їжі користуватися індивідуальним посудом.

Перед виходом із приміщення надягати індивідуальні засоби захисту органів дихання і шкіри; перед входом з вулиці у житлове приміщення взуття і плащі необхідно залишати зовні до обробки їх дезінфікуючими розчинами. Особливу увагу слід приділити догляду за хворими.