Херсон 2012 2 страница

1) СНиП 1.02-85 "Охорона навколишнього середовища";

2) ГОСТ 17.2.3.02-78 "Охорона природи. Атмосфера. Правила встановлення припустимих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами";

3) СПиН 4946-89 "Санітарні правила по охороні атмосферного повітря".

4) РД 52.0152-85 "Регулювання викидів за несприятливих умов".

Головним напрямком у запобіганні забруднення оточуючого середовища є застосування безвідходних технологій, комплексного використання сировини й утилізація відходів виробництва.

4. Схема хімстанції та опис процесу приготування розчинів, специфікація устаткування.

Приводиться схема хімічної станції на форматі А4 (аналогічна винесеній в графічну частину А1), специфікація всього устаткування і опис процесів приготування розчинів із зазначенням позицій і процесів, що відбуваються в кожному апараті. Приклади схем і опису роботи хімстанцій наведені в розділі типових хімічних станцій фарбувально-оздоблювального виробництва.

Висновки (пропозиції).

Закінчуючи розрахункову частину проекту, студент повинен зробити аналіз отриманих результатів, їх відповідності завданню на проектування, висловити свої думки про можливі шляхи удосконалення даного процесу.

Список літератури.

Літературні джерела розташовуються в порядку згадування їх у тексті. Відомості про книги повинні включати: прізвище і ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Усі дані про літературне джерело надаються мовою оригіналу. Наприклад: Отделка и крашение шерстяных тканей: Справочник./ под ред. Молокова В.Л.. М: Легпромбытиздат. 1985. 264 с.

Оформлення пояснювальної записки.

Пояснювальна записка оформляється на стандартних аркушах паперу (формат А-4, рамки на аркушах наведені в додатку. Текстові матеріали можуть бути оформлені рукописним способом, надруковані на друкарській машинці, чи набрані на комп'ютері. Допускається виконання схематичних рисунків за допомогою комп'ютерної графіки.

У записці треба застосовувати прийняті у науково-технічній літературі терміни, позначення й скорочення.

На папір, на якому пишуть записку, наносять чорним чорнилом рамку (додаток), залишаючи такі поля: ліворуч згори й знизу не менше 20 мм, праворуч -10 мм. Форми основних написів на заголовних і наступних аркушах записки виконуються згі­дно (ЄСКД). Нумерація усіх сторінок пояснювальної записки повинна бути наскрізною, включаючи таблиці, рисунки, список літератури й додатки.

В кінці пояснювальної записки подають її зміст, перелічують усі підрозділи із зазначенням їх номерів і сторінок, із яких починається їх викладення. Розділи нумерують однією арабською цифрою, підрозділи -двома, а підпорядковані Їм-трьома цифрами.

Структурні елементи (Вступ, зміст, висновки тощо) не нумерують, а їх назви правлять за заголовки цих структурних елементів.

Заголовки розділів повинні бути короткими і відповідати змісту. Відстань між заголовком і послідуючим текстом повинна бути 10 мм, відстань між останньою строкою тексту і наступним заголовком -15 мм.

Усі розрахункові формули в пояснювальній записці приводяться спочатку в загальному виді, нумеруються, дається пояснення позначень і розмірностей усіх величин, що входять у формулу. Усі розрахунки повинні бути виконані в системі СІІ. У тексті вказують на джерела основних розрахункових формул, фізичних констант і інших довідкових даних. Посилання на літературу вказують у квадратних дужках, наприклад: "... для визначення використовуємо формулу [ 7, с. 110]".

Всі ілюстрації (графіки, схеми, креслення, фотографії) називаються малюнками. Малюнки повинні бути простими, давати загальне представлення про будову апарату чи вузла. Малюнок нумерується і розташовується після посилання на нього. Усі підписи, що загромаджують малюнок, варто переносити в текстову частину. Підпису під малюнками повинні бути короткими, необхідні пояснення треба приводити в тексті.

Обсяг пояснювальної записки складає 40-50 сторінок машинописного тексту.

Графічна частина курсового проекту.

Графічна частина, як правило, складається з технологічної схеми хімічної станції цеху чи схеми розміщення устаткування хімічної станції цеху мокрої чи сухої обробки вовняних тканин (один лист А1).

Графічну частину курсового проекту виконують олівцем відповідно до вимог Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД) на аркушах формату А1.

У правому нижньому куті кожного аркуша графічної частини накреслюють основний напис. Специфікацію обладнання розміщують над цим написом, а при потребі - і ліворуч від нього на відстані 20-30 мм.

Контури обладнання показують тонкими чіткими лініями (приблизно 0,5 мм), а лінії трубопроводів - більш товстими (1мм). Допускається переривати лінії трубопроводів з написом над лінією, яка закінчується стрілкою: До поз 7., від поз 4, В атмосферу та ін. На початку і вкінці схеми над лініями трубопроводів потрібно писати звідки або куди спрямовуються сировина, напівпродукт, пара, продукт тощо. Лінії трубопроводів не повинні перетинати обладнання.

Зміст креслень узгоджуються із керівником курсового проекту (викладачем).

Захист курсового проекту.

До захисту допускається студент, що виконав завдання на проектування у встановленому обсязі й оформив його відповідно до вимог даного посібника. Студент повинен мати підписані керівником пояснювальну записку і креслення. Курсовий проект приймається комісією в складі не менше двох викладачів з обов'язковою присутністю викладача дисципліни. Студент робить доповідь протягом 5-7 хв., у якій доповідає про основні питання вибору, розрахунку і конструювання схеми хімстанції. Після закінчення доповіді члени комісії і присутні при захисті студенти задають доповідачу питання по темі курсового проекту. Оцінка курсового проекту повинна містити в собі оцінку якості розрахунку, якості оформлення записки, якості виконання графічної частини, рівень доповіді і рівень відповідей на питання. Після захисту члени комісії ставлять на титульному листі пояснювальної записки оцінку, дату захисту і підписи.

Теоретичні основи проектування хімічних станцій оздоблювального виробництва

Призначення хімічних станцій

Хімічна станція - це комплекс устаткування, призначеного для централізованого приготування розчинів барвників і допоміжних речовин і постачання ними машин і апаратів основного виробництва. Хімічні станції дають можливість централізовано готувати розчини, механізувати їх подачу до місць споживання, звільнити основних робітників від виконання допоміжних операцій, збільшити продуктивність праці, поліпшити якість продукції, що випускається, підвищити культуру виробництва в цілому [1,3,6,31,33]. Крім того використання хімічних станцій дає можливість раціонально витрачати розчини і створює сприятливі умови для їхнього хімічного контролю, у результаті цього більш ощадливо витрачаються хімічні матеріали і барвники.

Хімічна станція відноситься до допоміжних служб фарбувально-оздоблювального виробництва, але це дуже важлива ділянка виробництва. Безперебійне, безупинне, дозоване постачання машин і апаратів необхідними розчинами хімікатів постійної концентрації багато в чому визначає якість обробки волокнистих матеріалів. Усі роботи на хімічній станції повинні виконуватися кваліфікованими робітниками й операторами під керівництвом змінних хіміків. Особисту участь у роботі хімічної станції повинна приймати виробнича хімічна лабораторія.

На станції повинен вестися облік перевірки хімічною лабораторією якості матеріалів, що надходять, і готових продуктів, а також точний облік надходження, витрати і видачі у виробництво допоміжних речовин і барвників. Це сприяє економії хімікатів і барвників.

Особливо великого значення набувають хімічні станції при переході на потокові методи роботи, а також у зв'язку з впровадженням у виробництво нового автоматично діючого устаткування.

На підприємствах функціонують хімічні станції з різним ступенем механізації й автоматизації.

Фарбувально-оздоблювальні виробництва дуже різноманітні по продуктивності, характеру сировини, що переробляється, і його асортименту. При хімічній обробці тканин потрібно застосування великої і різноманітної номенклатури хімічних матеріалів.

ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНІВ ХІММАТЕРІАЛІВ НА ХІМІЧНІЙ СТАНЦІЇ.

Готувати розчини хімічних матеріалів і барвників доцільно на хімічній станції, де це звичайно виконується найбільше ретельно. Правильно приготовлені розчини хімічних матеріалів і барвників - одне з основних умов якісного проведення технологічного процесу. Централізація приготування розчинів дозволяє також механізувати й автоматизувати ці роботи і безупинно транспортувати розчини до робочих місць при впровадженні потокових ліній і безупинних процесів обробки.

При розробці технологічного процесу хімічної станції необхідно враховувати:

· фізичний стан одержуваних компонентів;

· типи устаткування і його розміщення,

· способи транспортування компонентів по трубопроводах;

· види готової продукції відповідно до вимог основного виробництва;

· необхідність усунення втрат і повного використання сировини,

· механізації й автоматизації технологічних процесів,

· створення безпечних умов праці для обслуговуючого персоналу.

РОЗЧИНИ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬ В ОЗДОБЛЮВАЛЬНОМУ ВИРОБНИЦТВІ

В оздоблювальному виробництві для обробки тканини застосовують істинні та колоїдні розчини. Істинні розчини застосовують головним чином для відварювання, вибілювання та кислування тканини. Колоїдні розчини використовують у фарбуванні і вибиванні, а також у заключній обробці (апретури). Технологу важливо знати, як правильно розрахувати, приготувати, зберігати той чи інший розчин і як його застосовувати.

Розчином називається однорідна система, що складається з двох чи декількох речовин; одна речовина рівномірна розподілене в іншій речовині - розчиннику.

Як розчинник найчастіше використовують воду, лише в невеликій кількості - спирт, оцтову кислоту й ін.

Приготовлені розчини мають спеціальні виробничі назви.

Концентрований (матковий) розчин містить у розчиннику велику кількість хімічної речовини чи барвників, з нього готують живильний розчин.

На практиці ці розчини готують з твердих чи рідких хімічних матеріалів шляхом розчинення їх у воді. У деяких випадках концентровані розчини надходять у цистернах безпосередньо з хімічних заводів. Концентровані розчини готують у тих випадках, коли витрати хімічного матеріалу чи барвника на обробку тканини досить великі та коли зручніше готувати живильні розчини не із сухих хімічних матеріалів, а з концентрованих розчинів.

Готуючи маточні і живильні розчини, необхідно враховувати хімічну природу застосовуваного матеріалу, тому що багато речовин від дії атмосферних умов, твердості води й інших факторів змінюють стан і властивості. Приготовлені розчини контролюють працівники хімічної лабораторії, після цього розчини застосовують для приготування живильних розчинів.

Живильний розчин має відносно невелику концентрацію хімічної речовини чи барвника. Їм живлять машини чи апарати під час їхньої роботи. Ці розчини готують з маткових шляхом розведення їх водою. Концентрація живильного розчину визначається технологічними вимогами і вологістю що надходить та виноситься тканиною. Обсяг розчину визначається кількістю оброблюваної тканини.

Робочий розчин - це розчин, що знаходиться у ванні апарату чи машини, наприклад у матеріальній машині, у фарбувальній коробці, у ванні плюсовки і т.д. Концентрація робочого розчину у ванні завжди буває нижче концентрації живильного розчину, тому що він розбавляється водою, що міститься в тканині, що проходить апарат, крім того, тканина сорбує хімікати.

При обробці тканини у ванні апарату необхідно підтримувати постійний обсяг робочого розчину. Це досягається правильною подачею живильного розчину з баку і регулюванням рівня розчину у ванні.

Робочі розчини після їх кількаразового чи багаторазового вживання зливають у запасні баки і використовують для інших технологічних чи операцій підкріплюють свіжим більш концентрованим розчином і знову використовують для тих же, що й у перший раз, цілей. Такі розчини називаються відпрацьованими.

Відпрацьовані розчини називають розчинами першої (чи другий) утилізації. Це значить, що розчини один чи два рази вже застосовували в обробці тканини. Наприклад, після відварювання тканини в котлі залишається відпрацьований варильний розчин із вмістом їдкого натру 2- 4 г/л. Розчин може бути використаний для технологічних цілей (наприклад, для розшліхтовування тканини) чи після відповідного підкріплення - для приготування живильного розчину при відварюванні тканини. Розчини їдкого натру, одержувані при промиванні мерсеризованої тканини, можуть бути використані для відварювання тканини, у фарбувальному цеху для приготування азотоляту натрію, як добавку при фарбуванні сірчистими барвниками і т.д. Характерною рисою відпрацьованих розчинів є відносно мала концентрація хімічної речовини, що міститься в них. Використання відпрацьованих розчинів варто вважати раціональним.

Іноді відпрацьовані розчини недоцільно використовувати через малу концентрацію хімікатів, що містяться в них, чи через сильне забруднення розчинів. Такі розчини спускають у каналізацію, відтіля вони надходять на очисну станцію.

У фарбувальному цеху для фарбування пряжі і бавовни на апаратух періодичної дії використовують фарбувальні розчини зі специфічними назвами.

Заправний розчин, чи заправна ванна - це розчин, застосовуваний для фарбування першої партії на апараті періодичної дії (наприклад, при фарбуванні бавовни на центрифугальному апараті).

Проміжний розчин, чи проміжна ванна - розчин, застосовуваний для фарбування другої партії на апараті періодичної дії. Готуючи цей розчин, барвник та інші хімічні речовини розчиняють не у воді, а в розчині фарбування, що залишився. У цьому випадку кількість барвників, що додаються, і інших хімікатів на 15 - 25% менше, ніж було узято для заправної ванни. Одночасно у ванну додають відсутню кількість води. Фарбування волокнистого матеріалу проводять за тим же режимом що при заправній ванні. Проміжних ванн може бути одна чи дві.

Ходовий розчин, чи ходова ванна - розчин, застосовуваний після проміжної ванни. Кількість хімічних матеріалів і барвників додаються в проміжну ванну, що залишилася після фарбування, на 30 - 50% менше, ніж було узято для заправної ванни. Даний розчин з однією і тією ж концентрацією барвника і хімічних матеріалів застосовують для обробки великої кількості партій. При фарбуванні бавовни на центрифугальному апараті сірчистими барвниками ходова ванна може бути використана до 100 - 120 разів. При прямому фарбуванні вона може бути використана до 30 - 40 разів.

У цеху вибивання приготовлені розчини також мають свої назви.

Цільна фарба для вибивання - фарба для вибивання з максимальним вмістом барвника, що дає в процесі друкування на тканині найбільш насичений колір і тон. Для одержання більш світлого кольору цільну фарбу для вибивання розбавляють загусткою. Цей процес називається купюруванням фарби для вибивання. Фарба для вибивання - колоїдний розчин, що складається з барвника, загустки й інших допоміжних речовин. Застосовують її при прямому способі вибивання.

Витравна маса біль - колоїдний розчин з великим вмістом речовини що витравляє (знебарвлює барвник), наприклад ронгаліту. Розчин застосовують по пофарбованій тканині для знебарвлення фарбування, а спосіб вибивання називається витравним.

Витравна маса кольорова - розчин, застосовуваний для вибивання по пофарбованій тканині. Містить три основних компоненти: розчин барвника, речовини що витравляє і загустку. Такий розчин застосовують при способі вибивання, який називають кольоровою витравкою.

Резервна маса біль (резерв білий) - колоїдний розчин, що містить у складі хімічні речовини (резервуючі), що будуть перешкоджати утворенню барвників у процесі фарбування тканини. Даним розчином вибивають по вибіленій чи азотольованій тканині. Його застосовують при способі вибивання, який називають резервним.

Резервна маса кольорова (кольоровий резерв) - розчин, що містить, крім речовини, що резервує, і загустки, барвник. Спосіб вибивання, коли застосовують цей розчин, називається кольоровим резервом.

В оздоблювальному виробництві можна зустріти й інші технічні назви розчинів.

Приготування розчинів хімічних матеріалів і текстильно-допоміжних речовин.

На підприємствах функціонують хімічні станції з різним ступенем механізації й автоматизації. Хімічні станції звичайно розділяють на окремі приміщення: одне - для розчинення текстильно-допоміжних речовин і хімічних матеріалів і інше - для розварювання (розчинення) барвників. Приміщення для розчинення текстильно-допоміжних речовин і хімічних матеріалів обладнають реакторами і бакуми з нержавіючої сталі, до яких підводять воду і пару. Зливальний отвір у дні баку закривають сіткою для проціджування розчину. Перемішування розчину в баці здійснюють циркуляцією за допомогою насосу. До стелі уздовж фронту баків підвішують монорейку для руху електротельферу, за допомогою якого завантажують у бак речовини, що розчиняються.

Централізовано розчиняють ті хімікати, що витрачають у великих кількостях. У залежності від місцевих умов і властивостей матеріалів або готують розчини кожної речовини окремо і для використання у виробництві змішують ці вихідні розчини, або змішують за рецептом нерозчинені речовини і розчиняють суміш.

На хімічній станції готують звичайно концентровані розчини. Концентрація розчинів залежить від їхнього призначення, розчинності матеріалів, наявних ємностей, зручності дозування і т.д. При цьому доцільно розчиняти затарований хімікат з відомою вагою (нетто) цілком без дроблення на окремі порції, регулюючи концентрацію кількістю води, узятої для розчинення.

Розчини змочувачів і миючих речовин можна готувати концентрації 200 - 100 г/л, кальцинованої соди - 35 г/л, оцтової кислоти - 30%-ні, кам"яної солі - 250 г/л, глауберової солі - 250 г/л і т д.

Розчиняють хімічні матеріали в такий спосіб.

Пастоподібні речовини в бочках, що не виділяють шкідливих газів, завантажують у бак разом з тарою. Заготовник обмиває і розкриває бочку, переносить її електротельфером і укладає в бак. Потім наповняє бак водою відповідно завантаженій вазі нетто (з урахуванням води, що утвориться від гострої пари) і пускає пару для нагрівання до температури, оптимальної для розчинення даної речовини. Далі робітник включає насос для перемішування розчину циркуляцією. По розчиненні речовини він витягає з баку порожню бочку.

Сипучі речовини в залежності від їхнього стану засипають у бак чи завантажують разом з тарою.

Сплавлені маси і пастоподібні речовини, що виділяють шкідливі гази, розчиняють у спеціальному обладнанні способом вимивання з тари струменем води. Барабан розкривають з однієї сторони і встановлюють у бак з водою так, щоб відкритий торець знаходився над форсункою. Закривають бак, пускають пару для підігріву води і включають насос. Вода через форсунку подається в барабан, речовина вимивається й одночасно розчиняється. Бак має вентиляційну трубу.

Для подачі до робочих місць розчин перекачують відцентровим насосом у видатковий напірний бак, відкіля він самопливом надходить по трубопроводу до машин. На станції чи в машинах установлюють дозатори.

Рідкі речовини завантажують у бак перекачуванням з тари насосом. Для розігріву застиглих хімікатів перед їх завантаженням станцію обладнують спеціальної термокамерою, що обігрівається паровими трубами чи плитами.

Хімічні матеріали, що мають різкий запах зберігають у закритих резервуарах. Оцтову кислоту звичайно змішують з водою до 30%-ної концентрації, що зручна для використання у фарбуванні з наступним невеликим розведенням. Нашатирний спирт, що надходить на підприємство в цистернах, зливають самопливом у закритий резервуар, що повинен бути оснащений витяжною трубою для виходу аміаку що накопичується. З цього резервуара нашатирний спирт перекачують без розведення чи з розведенням водою в іншу закриту ємність, з якої він самопливом надходить до робочих місць. Розчин сірчаної кислоти доцільно готувати в закритому реакторі, обладнаному пристроєм для охолодження суміші.

При відділі приготування проектується склад хімічних матеріалів і барвників. Від усіх хімічних матеріалів, що надходять на склад, відбирають проби і направляють у хімічну лабораторію на аналіз. На продукти, що задовольняють вимогам стандарту, видають паспорти з указівкою якості. На матеріали і барвники, не задовольняючі вимогам стандарту чи технічних умов, складають рекламації і відсилають заводу-постачальнику.

Відділ приготування розчинів застосовує, як правило, тільки стандартні по якості матеріали. Матеріали, що не задовольняють вимогам стандарту, можуть бути використані тільки з особливого дозволу.

Хімічна станція повинна безперебійно постачати живильними розчинами апарати, машини і бути розташована по можливості ближче до устаткування, що споживає розчини.

Приготовлені розчини перед їх уживанням повинні бути перемішані і піддані хімічному аналізу, після чого їх можна подавати до апаратів.

Приготування розчинів барвників.

Приготування розчинів водорозчинних кислотних, кислотно-протравних, активних і прямих барвників. Вітчизняні барвники надходять на підприємство у фанерних барабанах. На кришці барабана зазначене найменування барвника. Крім того, у кожнім барабані мається паспорт на барвник. Розкривши барабан, варто звірити маркірування на кришці з паспортом і надалі накривати барабан його кришкою щоб уникнути помилки при розвішуванні барвників.

Концентрацію розчину суміші барвників вибирають з урахуванням їх розчинності; у більшості барвників вона складає 30 - 40 г/л і більше. В окремих випадках, коли який-небудь компонент має погану розчинність, доцільно розчиняти його окремо і вносити в суміш у розчиненому виді. Для кращого розчинення важкорозчинних барвників рекомендується додавати нашатирний спирт чи соду (25 - 50%, від ваги барвників).

Приготування розчинів сірчистих і кубових барвників.

Для приготування розчинів сірчистих і кубових барвників (для фарбування целюлозних волокон) хімічну станцію обладнають додатковими бакуми для розчинення сірчистого натрію, гідросульфіту й інших компонентів.

Для розчинення сірчистих барвників варто користатися залізним посудом. Мідний посуд застосовувати не можна, тому що сірчиста мідь, що утвориться, може викликати в процесі фарбування появу плям.

Розчин сірчистих барвників готують у такий спосіб.

Розчиняють сірчистий натрій у 4-6 частинах води при нагріванні і залишають для відстоювання протягом одного-двох днів. Використовують прозорий розчин.

Замішують барвники з нагрітими розчинами кальцинованої соди (по рецептурі) і змочувача, додають розчин сірчистого натрію і розварюють глухою парою при температурі 80 - 90° С до повного розчинення протягом 2-4 годин, що перевіряється нанесенням краплі розчину на фільтрувальний папір, на якому повинна утворитися рівномірно пофарбована пляма без ореола.

Перекачують розчин відновленого барвника в напірний бак для відстоювання і витрати.

При масовому фарбуванні сірчистими барвниками готують маткові (концентровані) розчини (150 - 160 г/л), що більш стійкі, чим слабкі розчини.

Кубові барвники відновлюють гідросульфітом у лужному середовищі й одержують матковий куб, який потім використовують для приготування фарбувальної ванни.

Матковий куб готують у такий спосіб.

Барвник у порошку розмішують у теплому розчині змочувача чи диспергатору до утворення однорідної пасти і розбавляють теплою водою (температури відновлення барвника) у відношенні 1:10.Заливають розчин їдкого натру і додають теплу воду. Додають невеликими порціями розчин гідросульфіту. Після деякого вистоювання (5 - 20 хв) барвник відновлюється і переходить у розчинний стан (лейкосполука). Повноту розчинення перевіряють зануренням у куб чистого скла, на якому після стікання розчину не повинно залишатися нерозчинених часток барвника, а плівка, що утвориться, повинна бути прозора. Необхідно враховувати, що матковий куб різко відмінний від кольору, у який фарбується матеріал.

Реактори, баки, трубопроводи й іншу апаратуру хімічної станції тримають в чистоті. Після приготування розчинів устаткування, що звільнилося, промивають водою і зливають промивну воду в каналізацію. Не рідше разу в тиждень ретельно очищають устаткування і промивають трубопроводи.

ХІМІЧНІ СТАНЦІЇ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА.

Хімічні станції являють собою відділи оздоблювального виробництва, призначені для приготування концентрованих та робочих розчинів хімічних матеріалів, барвників, фарб для вибивання і апретур.

На оздоблювальних фабриках передбачаються хімічні станції відварювально-вибільного, фарбувального, вибивного, апретурного цехів і цехів пряжефарбування.

Як устаткування на хімічних станціях можуть застосовуватися реактори, баки, мірники (дозатори), обладнані трубопроводами, насосуми чи мішалками, барботерами, укомплектовані засобами автоматизації і механізації, що призначені для приготування одно- і багатокомпонентних розчинів.

Більш складним устаткуванням оснащується хімстанція цеху вибивання: апаратуми системи Шахова, казанами з подвійним дном ("сорочкою”) для обігріву чи охолодження, закритими автоклавами, мішалками конусної форми.

Для приготування розчину на хімічній станції встановлюється кілька апаратів, з'єднаних між собою комунікаціями. Таку сукупність апаратів називають технологічним ланцюжком чи блоком хімічної станції. Тому що на станціях готують кілька різних розчинів, вони складаються з декількох блоків. Проектування хімічних станцій починають з розробки окремих вузлів.

В даний час існують три варіанти хімічних станцій:

1) для приготування розчинів, що містять яку-небудь одну речовину,— луг, сіль, кислоту. Застосовують однокомпонентні станції, що складаються з баків для розчинення, мірників, відстійників і баків для збереження розчину;

2) для приготування одного розчину з двох речовин, між якими може відбуватися хімічна реакція з утворенням нової речовини, рекомендується встановлювати багатокомпонентну станцію, що складається з ємностей для розчинення, відстійників, змішувачів і дозаторів. Таке устаткування можна, наприклад, рекомендувати для приготування розчину азотоляту натрію, апретур;

3) якщо для приготування розчину застосовують кілька хімічних речовин, то варто застосовувати комбіновану станцію, що складається із систем апаратів, де готуються компоненти змішуваного розчину. Установка складається з баків для розчинення, відстійників, змішувачів і дозаторів. Ємність застосовуваних баків, відстійників, змішувачів визначається витратою живильних розчинів, що залежить від конструкції апарату, відсотка віджиму тканини.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХІМІЧНИХ СТАНЦІЙ.

Цехи фарбувально-оздоблювального виробництва дуже різнорідні за продуктивністю, за характером сировини, що переробляється, і його асортиментом. При хімічній обробці тканин потрібно застосування великої і різноманітної номенклатури хімічних матеріалів.

Зазначені обставини змушують створювати хімічні станції, дуже різнорідні за своїм характером і призначенню.

Однак мається можливість об'єднати хімічні станції в групи в залежності від номенклатури компонентів, що одночасно переробляються, і їх кількостей, необхідних для одержання готових робочих розчинів.

До першої групи варто віднести такі станції, на яких приготування кожного готового продукту досягається шляхом розчинення одного хімічного компонента (наприклад, приготування розчинів каустичної чи кальцинованої соди, перекису водню, гіпохлориту натрію, кам"яної солі, сірчаної

кислоти, гексаметафосфату й ін.).

Мал. 1. Схема однокомпонентної станції

Такі станції називаються однокомпонентними. На мал.1 приведена принципова схема однокомпонентної хімічної станції, що складається з апарату для розчинення 1, відстійника 2 і ємності для збереження готового розчину 3.

До другої групи варто віднести такі станції, на яких робочі розчини одержують шляхом розчинення окремих компонентів і наступного їхнього змішування. Такі станції називаються багатокомпонентними.