Пластиди

Пластиди — двомембранні органели клі­тин рослин і деяких тварин (рослинних джгутикових). Пластиди різ­номанітні за формою, розмірами, забарвленням, особливостями бу­дови. У клітинах вищих рослин розрізняють три типи пластид: хлоропласти, хромопласти та лейкопласти.

Хлоропласти - пластиди, забарв­лені в зелений колір завдяки пігменту хлорофілу. Як правило, хло­ропласти мають видовжену форму (завдовжки 5-10 мкм). Їхня кіль­кість у клітинах різна: в клітинах злаків - 30-50, а у велетенських клітинах стовпчастої паренхіми махорки - до 1000.

Основна функція хлоропластів - здійснення фото­синтезу. В хлоропластах, як і в мітохондріях, за участю ферменту АТФ-синтетази, розташованого на зовнішній поверхні мембран тилакоїдів, відбувається синтез АТФ. У них також синтезуються деякі ліпіди, білки мембрани тилакоїдів і ферменти, що каталізу­ють реакції фотосинтезу.

Хлоропластам, подібно до мітохондрій, властивий певний сту­пінь автономії в клітині. Вони мають власну спадкову інформа­цію, закодовану у вигляді послідовності нуклеотидів кільцевої мо­лекули ДНК, що нагадує спадковий матеріал клітин прокаріот. Вони містять і власний білоксинтезуючий апарат, до складу якого входять рибосоми, що розмірами нагадують дрібні рибосоми прока­ріот, а також всі види РНК. За допомогою цього апарату вони синте­зують специфічні білки, які входять до складу їхніх мембран. Як і мітохондрії, хлоропласти розмножуються поділом.

Лейкопласти — безбарвні пластиди різ­номанітної форми. Від хлоропластів вони відрізняються відсутністю розвиненої ламелярної системи. Внутрішня мембрана, впинаючись у матрикс, може утворювати нечисленні тилакоїди. В матриксі лейкопластів містяться ДНК, рибосоми, а також ферменти, що забезпе­чують синтез і гідроліз запасних речовин клітини (крохмалю, білків). Деякі лейкопласти майже повністю заповнені зернами крохмалю.

Хромопласти - пластиди, забарв­лені в різні кольори - жовтий, червоний. Вони надають певного кольору пелюсткам, плодам, листкам. Забарвлення хромопластів зумовлюють різні пігменти (здебільшого каротиноїди), які можуть на­копичуватись у них в різній кількості. Внутрішня мембранна система у хромопластів відсутня або утворена поодинокими тилакоїдами

Ядро

Ядро – обов’язковий компонент будь-якої системи. За формою ядра бувають різними. Найчастіше ядро має кулясту або еліпсоподібну, рідше неправильну форму.У деяких одноклітиних тварин є ядра двох типів: генеративні та вегетативні. Перші забезпечують зберігання і передачу спадкової інформації, другі – регулюють біосинтез білка.

Ядро складається з оболонки і внутрішнього середовища (ядерного матриксу).Оболонка утворена зовнішньою та внутрішньою ядерними мембранами, між якими є простір завширшки від 20 до 60 нм. Ядерний матрикс складається із ядерного соку, ядерець, рибонуклеопротеїдних комплексів і ниток хроматиду. Ядерний сік за будовою та властивостями нагадує цитоплазму. У нього є також є мікроскопічні білкові нитки, які сполучають між собою ядерця, нитки хроматину, ядерні пори.

Ядерце – щільне тільце, що становить собою комплекс РНК з білками, внутрішньоядерцевого хроматиду і гранул - попередників рибосом. Ядерця утворюються на певних ділянках хромосом. Під час поділу клітини ядерця зникають, а в період між двома поділами – формуються знову.

Хроматин – ниткоподібні структури ядра, утворені з білків та нуклеїнових кислот. Під час поділу клітини з хроматину формують хромосоми.

Ядро зберігає спадкову інформацію і забезпечує її передачу від материнської клітини дочірнім. Саме з молекул ДНК за участю молекул іРНК інформація про структуру білків переносить до місця їхнього синтезу на мембранах зернистої ендоплазматичної сітки. Спадкова інформація, що зберігається в ядрі, може змінюватись унаслідок мутацій. Це забезпечує спадкову мінливість.