Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Кодексом

На виконання коментованого пункту Верховною Радою АР Крим (постанова від 20.02.2002 №2282-2/02) було визнано такою, що втратила чинність, постанову "Про поло­ження про порядок розгляду у Верховній Раді Автономної Республіки Крим питань про вилучення та надання земельних ділянок" від 16.02.2000 №912-2/2000, а також (постанова від 16.11.2005 №1505-4/05) постанову від 19.12.2001 №2200-2/01 "Про дотримання на території Автономної Республіки Крим законодавства України в частині охорони та раціонального використання земельних ресурсів при розробці корисних копалин загальнодержавного значення".

Кабінету Міністрів України створити Державний земельний (іпотечний) банк з відповідною інфраструктурою та запровадити державну реєстрацію прав на землю відповідно до статті 202 цього Кодексу.

У частині створення Державного земельного (іпотечного) банку даний пункт на сьогодні лишається невиконаним. Перш за все, залишається неприйнятим закон про державний земельний (іпотечний) банк (див. пп. "в" п. 4 даного розділу). Поза сумнівом, потреба у правовому закріпленні статусу банку дійсно існує. Як вказує Н. Грищук на основі зарубіжного досвіду (насамперед, Німеччини), доцільно законодавчо встановити організаційно-правові форми спеціалізованого іпотечного банку, встановити перелік можливих його операцій (відмінний від аналогічного в неспеціалізованому банку), визначити спеціальні вимоги сто­совно нагляду за такими банками⁵²³. Проте, як слушно звертає увагу 1.1. Каракаш, "найбільш складним завданням є не розробка відповідного нормативно-правового акта щодо створення земельного (іпотечного) банку, а саме заснування такої державної банківської установи"™. Необхідність створення державного земельно-іпотечного банку в новітній історії української держави було офіційно визнано вперше ще в Указі Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10.11.1994, коли Кабінету Міністрів України було доручено розробити відповідно нормативно-правову базу; у коментованому розділі це доручення відтворено; проте про­блема, очевидно, полягає не у площині нормативно-правового регулювання, а у фінансовій, організаційній сфері.

Не набагато краща ситуація із державною реєстрацією прав на землю - див. ст. 202 ЗКУ та коментар до неї.