Схема з фіксованими розділами

Найпростішим способом управління оперативною пам'яттю є її попереднє (зазвичай на етапі генерації або у момент завантаження системи) розбиття на декілька розділів фіксованої величини. Процеси, що поступають, поміщаються в той або інший розділ. При цьому відбувається умовне розбиття фізичного адресного простору. Скріплення логічних і фізичних адрес процесу відбувається на етапі його завантаження в конкретний розділ, іноді – на етапі компіляції.

Кожен розділ може мати свою чергу процесів, а може існувати і глобальна черга для всіх розділів(див. мал. 8.4).

Ця схема була реалізована в IBM OS/360 (MFT), DEC RSX-11 і ряду інших систем.

Підсистема управління пам'яттю оцінює розмір процесу, що поступив, вибирає відповідний для нього розділ, здійснює завантаження процесу в цей розділ і налаштування адрес.

Рис. 9.4. Схема з фіксованими розділами: (a) – із загальною чергою процесів, (b) – з окремими чергами процесів

Очевидний недолік цієї схеми – число одночасно виконуваних процесів обмежене числом розділів.

Іншим істотним недоліком є те, що пропонована схема сильно страждає від внутрішньої фрагментації – втрати частини пам'яті, виділеної процесу, але не використовуваною їм. Фрагментація виникає тому, що процес не повністю займає виділений йому розділ або тому, що деякі розділи дуже малі для виконуваних призначених для користувача програм.