Це перехід рідини з просвіту капілярів клу­бочка через гломерулярний фільтр у порожнину капсули

Гломерулярний фільтр складається з трьох шарів:

1) одного ряду вікончастих ендотеліоцитів стінки клубочкового капі­ляра з численними порами,

2) базальної мем­брани,

3) ряду своєрідних клітин внутріш­ньої стінки капсули — подоцитів (мал. 95).

Подоцит — це велика клітина з численни­ми відростками, між якими є досить широ­кі щілини — канали. Таким чином, обидва шари мають проміжки, через які вільно проходять майже всі компоненти плазми крові. Єдиним суцільним шаром, крізь який здійснюється фільтрація, є базальна мембрана, побудована з колагенових воло­кон, що утворюють сітчасту структуру. Через її щілини 3 — 7 нм завширшки віль­но проходять часточки радіусом до 1,5 нм (наприклад, інулін).

Кожний з шарів має пори різного діаметру - від ЗО до 100 нм.

Через фільтр легко проходять речовини, що мають молекулярну масу меншу ніж 55 000. Проходження молекул через фільтр залежить не тільки від їх розміру і розміру пор, але й від заряду. Негативний заряд стінок пор і молекул білків перешкоджає їх проникненню у фільтрат.

У нормі абсо­лютною межею проходження часток через пори є молекулярна маса 80 000.

У разі ушкодження гломерул нирки проникність їх фільтру змінюється і в сечу можуть потрапляти високомолекулярні білки, навіть формені елементи крові.