Перетворення Лоренцa

Перетворення Лоренцa

У спеціальній теорії відносності для переходу від однієї інерціальної системи відліку до іншої використовуються перетворення, отримані нідерландським фізиком Х. Лоренцом у 1904 році. Підхід для їх отримання може бути таким.

Розглянемо будь-яке явище в інерціальних системах відліку і (рис. 1.1). Не має значення, яку з них можна вважати рухомою, а яку нерухомою. На рис. 1.1 приймаємо, що на початку відліку часу () системи і суміщені, а з плином часу система рухається відносно зі швидкістю так, що координатні осі і за напрямком співпадають, осі і , а також осі і попарно паралельні між собою.

Передбачене явище в системі характеризується значеннями координат і часу x, z, y, t, а в системі – значеннями координат і часу , , , . Знайдемо формули, які зв’язують не штриховані значення зі штрихованими. Із однорідності простору та часу випливає, що ці формули повинні бути лінійними.

За вибраного взаємного розташування систем і (рис. 1.1) площина =0 співпадає з площиною у =0, а площина =0 співпадає з площиною z= 0. Отже координати і повинні перетворюватися на нуль одночасно, незалежно від значень інших координат та часу. Це можливо за умови, що

= α ,

де α – стала величина. Оскільки всі інерціальні системи відліку рівноправні, то

= α y,

за тієї ж сталої α. Перемноживши ці рівняння, знаходимо, що α²= 1, або

α = . Для однакових напрямлених осей слід прийняти α = +1. За цієї умови

у = y ¢ або y ¢= y. (2.1)

Таким же чином можна довести, що

z = z ¢ або z¢ = z. (2.2)

З рівнянь (2.1) та (2.2) випливає, що значення y і z не залежать від і , тобто і не залежать від y і z. Це означає, що x і t є лінійними функціями і . На підставі рис. 1.1 знаходимо, що точка О має координату в системі і = в системі . Отже, рівняння

+ повинно приймати значення нуль одночасно з координатою x (якщо + =0, то = ). При цьому лінійне перетворення мусить мати вигляд

x =γ( + ), (2.3)

де γ – стала величина.

Точка має координату =0 в системі і x= t в системі . Отже співвідношення x- t повинно приймати значення нуль одночасно з координатою (якщо x- t = 0, то x= t). Цій умові повинно відповідати рівняння

= γ(x- t). (2.4)

Оскільки системи і рівноправні, то стала величина γ – одна й та сама у рівняннях (2.3) та (2.4).

Використаємо принцип сталості швидкості . Нехай у момент часу = = 0 в точках = випромінюється світловий сигнал в напрямку осей x та , котрий утворює спалах на екрані. Це явище (спалах) характеризується в системі координатою x і часом t, а в системі – координатою і часом . Тоді

x = ct, = c .

Підставивши ці значення в рівняння (2.3) та (2.4), отримаємо

ct= γ = γ ,

c = γ γ .

Перемноживши ці рівняння, отримуємо:

c²= γ² (c²- ²),

звідки

γ= , (2.5)

β = . (2.6)

На підставі рівнянь (4), (5) та (7) отримуємо:

, . (2.7)

В системі рівнянь (2.7) замінимо x = ct, = c (звідси ) і знайдемо:

, . (2.8)

Запишемо рівняння (2.1), (2.2), (2.7) та (2.8) сукупно, розподіливши їх на дві групи:

, = , z= , . (2.9)

, = , , . (2.10)

Ці рівняння називають перетвореннями Лоренца. Рівняння (2.9) використовують при переході від системи (рухомої) до системи (нерухомої), рівняння (2.10) – при переході від системи (нерухомої) до системи (рухомої).

У перетвореннях Лоренца змішано координати і час. У цьому проявляється взаємний зв’язок простору і часу.

Х2

Перетворенням Лоренца можна надати симетричний вигляд, якщо записати їх для величин однакової розмір-ності:

, = , , . (2.11)

Рис 3.1.

, = , , . (2.12)

При швидкостях, набагато менших швидкості світла , перетворення Лоренца не відрізняються від перетворень Галілея.

При величини x, , , в рівняннях (2.9) та (2.10) стають уявними. Це вказує на те, що рух зі швидкістю неможливий. При у рівняннях для x і t знаменник перетворюється на нуль, а x і t – на нескінченність, тобто можливий рух лише зі швидкістю .

Якщо система рухається відносно зі швидкістю в довільному напрямку, то враховуючи рівноправність усіх інерціальних систем, можна систему (або ) повернути так, щоб отримати взаємне розташування їх відповідно до рис 1.1. Змінивши певним чином початкові умови певного дослідження, можна використати перетворення Лоренца (2.9) та (2.10).