ІНСАЙДЕР 5 страница

– І як же ви з цим упоруєтеся? – спитав Невінчаний.

– В основному самі все робимо... От Божена добре нам навесні допомогла... Але коли сутужно – наймаємо двох‑трьох робітників з безземельних.

«Історія – як гончарний круг, – подумав Гайдук. – Глиняний світ формується руками гончара. А потім за порухом пальців розвалюється й перетворюється на купу знеформленої глини. І все починається спочатку».

Аскольд мало був схожий на Божену: в Америці Гайдук відніс би його до групи латиносів – засмаглих, чорнооких кремезняків.

– І уявіть собі, – продовжував Аскольд О'Коннел, син нащадка ірландських повстанців та українки, – що українські ЗЕКи стали найбагатшими землями в Україні! Врожайність у нас втричі вища, ніж середня по державі.

– А податками не гноблять? – спитав Гайдук.

– Ні. Адже прийняли закон, щоб не брати з ЗЕКів податків. Ми заробляємо також на меді, молоці, м'ясі, на ремеслах...

«Тільки ігорного бізнесу не вистачає», – згадав Гайдук індіанські резервації.

– Хотіла б з вами поговорити окремо, – прошепотіла Божена під час Аскольдової промови.

– Добре, – він стиснув її долоню. У відповідь почув легкий рух її пальців.

Посередині обіду до них приєднався коваль Микола – жилавий чолов'яга, що припадав на праву ногу, через що його всі звали «Кривий Микола». Був трохи напідпитку, говорив голосно й гостро. Знайомлячись з гостями з Києва, спитав Гайдука:

– А ви де працюєте? Бізнесмен?

– Ні. Я генерал, – всміхнувся Гайдук.

– О, генерал! – зрадів Микола. – Вперше в житті бачу живого генерала! То як, пане генерале, вже готуєтесь?

– До чого?

– До великої різанини.

– Миколо, заспокойся, – намагався вгамувати коваля Аскольд. Ликера повела дітей до хати – укладати до сну, з нею пішла і Божена. Чоловіки залишилася самі.

Кривий Микола не всівся за стіл, на якому не було горілки, а шкутильгав навколо столу, викрикуючи наболіле:

– Мене можна заспокоїти. Чарку б поставили – і все. Нема Миколи... А людей як заспокоїти? Ви ж не знаєте, пане генерале, що в нашій кузні, та й в інших ЗЕКах теж, зброю виготовляємо: ножі, сокири, коси, можемо зробити й дещо серйозніше.

– А що сталося?

– Що сталося? – зупинився Микола. – Невже не чули? Ми хоч без телевізора, але знаємо: чорна орда суне на нас, москалі і монголи, чеченці і чорножопі різні – хліб їм наш потрібен. Он Аскольд не вірить, тяжко працює на землі, куркулем став. А вони прийдуть – і в першу чергу його розкуркулять, на Сибір вишлють. Нікого не пожаліють... І всім жиди заправляють. Фрідмани різні. Хочуть нас знищити... А цей гівнюк – гетьман наш – нічого не робить, щоб врятувати залишки України.

– Миколо, Миколо, що ти верзеш? – перелякався Аскольд. – Ходімо, дам тобі чарку. Ось бачиш, скільки цього добра навезли?

Він вийшов з‑за столу й подався до літньої кухні. До них охоче приєднався Невінчаний. Гайдук залишився за столом наодинці з священиком.

– Біда, – похитав головою отець Іван. – Він утратив ногу на війні з ЕнРосом. Москалів не любить. Але каже правду.

– Яка ж та правда? – поцікавився Гайдук.

– Правда в тому, що в народі – величезний потенціал ненависті. Повстанця Хмельницького може здатися дитячими іграми. Чи Гайдамаччина – в порівнянні з тим, що наближається. Ненавидять усіх – багатіїв, олігархів, державу, гетьмана, ДерВар, євреїв, росіян, китайців, узбеків... Смертохристи ненавидять воскресохристів, мешканці ЗЕКів ненавидять тих, хто живе в містах. Всі разом бояться Чорну Орду. Інколи відчай охоплює, коли стикаєшся зі стіною ненависті...

– А мені здалося, що у вас так весело. Це свято – таке чисте...

– Це справді так. Люди в нас добрі, бо ситі. Але чи сповнені вони вірою Христовою? – задумливо запитав самого себе отець Іван. – Ми сьогодні відзначали день народження святого мученика Ісаакія Долмацького. Знаєте таке прислів'я: за Феодосією Ісаакій, виповзає з нір гад всякий.

– Ні, – засміявся Гайдук, – вперше чую. Є, слава Богу, речі, яких навіть ВІРУ не знає.

– Сьогодні вужі й гадюки сплітаються в клубки, щоб породити нових гадів... Але не про це мова. Про Ісаакія. Його ім'я означає сміх. Сміятися. Він уславився тим, що викривав єресь аріан. Його сьогодні нам не вистачає. Бо смертохристи – це нові аріани. Тільки набагато страшніші.

– Аріани... це щось спільне з арійцями? – спитав Гайдук.

Ні. Аріани – послідовники православного священика Арія з Візантії. Він жив у четвертому столітті й твердив, що Христос, як син Божий, є нижчим від Бога‑Отця, що він підлягає Богу. Наче Бог – це гетьман України, а ви – як генерал – підлягаєте йому.

– А хіба це не так?

– Ось і ви потрапили на гачок аріанства, – всміхнувся отець Іван. – Це дуже проста ієрархія і легко сприймається у військово‑феодальних державах, як наша. Насправді ж усе набагато парадоксальніше. Христос є Бог і дорівнює Богу‑Отцю та Святому Духу. Христос прийшов на землю як Бог і воскрес після смерті як Бог. Його сила в тому, що він спізнав усі страждання, які випадають на долю людини – зневагу, ненависть, зневіру, муки тілесні й страх смерті. Але завжди залишався при цьому Богом. Був тільки один момент трагічний, страшний, незрозумілий, навколо якого й досі ведуться суперечки. Згадайте, як в момент смерті Ісус скрикнув: «Елі, Елі, лама савахтані» – тобто – «Боже мій, Боже мій, навіщо мене ти покинув?»

Отець Іван змовк, наче згадував Голгофу й ту ніч, що впала на землю, коли римські легіонери давали Ісусу пити оцет замість води. Гайдук теж думав про цю, таку далеку і таку близьку історію вбивства невинної людини. Якби Христос був Богом, невже б дозволив так знущатися? Невже боявся б смерті?

– А що ви думаєте про сучасну секту смертохристів? – спитав Гайдук.

– Це – смертельна небезпека не тільки для нашого народу, але й для людства. Це – спецоперація з убивства християнства. Добро буде остаточно поставлено поза законом. Зрештою, я писав про це. Можливо, і ви читали, пане генерале?

– Так це ви – агент Іоанн?

– Я ніколи не був і не буду нічиїм агентом, – смиренно, але твердо мовив отець Іван. – Хіба що агентом Христовим. Мене попросили дати консультацію – я дав. ДерВар просив.

– А хто ж, на вашу думку, керує цією спецоперацією? – поцікавився Гайдук.

– Тільки не Чикирисов чи Сансизбаєв. Це – дрібні сошки. Відбувається тотальна криміналізація світу. Збандичування суспільств. Знищення всіх моральних гальм. А головне – зникає страх Божий. Тому об'єднані сили зла знищують віру в Бога і страх перед ним. Знищують християнство. Перетворюють людей на звірів. Привчають до думки, що Бога нема, а Христос – то звичайна смертна людина. Але людська цивілізація не може триматися лишень на поліцейських законах, на правилах дорожнього руху. Вона тримається на вірі, страху і самообмеженнях. Кому це вигідно – ви самі бачите. Ви самі, пане генерале, віруючий?

– Не знаю, – знітився Гайдук. Йому соромно було ухилятися від відповіді чи жартувати під пильним поглядом отця Івана. – Мабуть, ні. Я далекий від церкви.

– Справа не в церкві. Не ми в ній, а вона в нас, – лагідно сказав священик. – Прийде час, і віра поселиться у вашій душі. Дозвольте, я благословлю вас.

Гайдук мовчки схилив голову й отець Іван перехрестив його.

Повернулися жінки, бо діти заснули, а Аскольд і Невінчаний випхали з обійстя п'яного коваля Миколу. Ликера поналивала у глиняні миски гарячого борщу, і обід відновився. Божена тепер сиділа навпроти Гайдука й намагалася не зустрічатися з ним поглядом. «Що сталося? – подумав він. – Треба поговорити з нею. Невже я щось не те скоїв?»

Після гарячої гречаної каші з домашньою ковбасою почали співати. Почала Ликера низьким («народним», як називав це Гайдук) контральто, а Григорій Невінчаний, який розцвів після братання з кривим Миколою, вторив їй баритоном. Потім отець Іван та Аскольд підхопили пісню. Тільки Гайдук та Божена не співали.

«Ой чий то кінь стоїть,

Що біла гривонька...

Сподобалась мені,

Сподобалась мені Одна дівчинонька,»

– виводили журливу мелодію Ликера і Невінчаний. Гайдук слів не знав і співати не вмів, але чому Божена не співала?

В ту хвилину, коли розчулений піснею Гайдук, наче в машині часу, поринув у далеке минуле цієї землі, він раптом побачив, що метрів за двадцять на старій груші, серед голих, безлистяних гілок, ховається дрон – удвічі більший, ніж вашінгтонський, сталево‑сірий безпілотний розвідник‑винищувач серії «Яструб» (Hawk), виробництва київського заводу «Артеміда».

Гайдук тихо, наче нічого не сталося, підійшов до маленького столика, заставленого дарами ВІРУ. Невінчаний залишив на лавці сумку, в якій вони принесли подарунки. Повернувшись спиною до дрона, Гайдук намацав у сумці реактивний пістолет «Кліппер» з самонавідними малими ракетами «Оса». В понеділок їздили з «Кліппером» на польові стрільби, і ця експериментальна зброя, здобута Невінчаним прямо у житомирському КБ, сподобалась Гайдуку. Вистрілив з‑за стійки, на якій тримався дах літньої кухні.

За столом співали так голосно і натхненно, що ніхто не почув тихого пострілу. «Оса», за якою тягнувся ледь помітний димний слід, прокреслила алогічну траєкторію, злетівши високо в небо, а потім стрімко, мов шуліка, впала на висхле дерево, де завис дрон. Безпілотний вбивця явно не чекав атаки і почав тікати з запізненням туди, де кінчався провулок Лесі Українки й починався лан О'Коннела. Метрів за сто від Аскольдової садиби дрон вибухнув. Уламки вогняним дощем впали на землю. «Хоч би пожежі не наробити», – подумав Гайдук.

За столом побачили спалах.

– Що це? – спитав отець Іван.

– Феєрверк, мабуть, – відповів Аскольд. – Діти пустують.

Невінчаний запитально подивився на Гайдука, який уже повернувся до столу, але нічого не сказав.

Згасаючий день наповнювався сутінками, перші зорі проступили на небосхилі. Гайдук і Невінчаний почали прощатися. Аскольд, отець Іван і Божена вирішили провести гостей до КПП.

Вийшло так, що Гайдук трохи відстав і опинився поряд з Боженою.

– Ви хотіли поговорити...

– Це довга розмова. Іншим разом, – вона глянула йому у вічі, й він відчув, що йдеться про щось дуже важливе.

Йшли мовчки, потім він узяв її руку. Божевільна ідея стрельнула йому в голову.

– Хочете... піти звідси? – спитав, не дивлячись на дівчину. Вона міцно стиснула його руку.

– Хочу.

– Можете пожити в мене. Поїхали зараз.

– Ні, ні, зараз я не можу, – злякалася Божена.

– Коли?

– Через кілька днів.

– Добре.

– Але це непросто – тихо мовила вона. – Зрозумійте: ми – в'язні. Мене так просто не відпустять.

– Владнаємо, – жорстко сказав Гайдук. – Поки це в моїх силах.

Йому захотілося покласти долоню на її волосся. Ледве стримав себе.

Отець Іван благословив гостей на дорогу.

Офіцер ДерВару на КПП виструнчився, побачивши Гайдука.

Коли виїхали на окружне шосе, Гайдук сказав Невінчаному:

– Прошу викликати на вівторок директора заводу «Артеміда». Вони випускають антикварну продукцію. Удвічі важча і утричі повільніша, ніж американська.

43.

16 червня 2010 р.

Абсолютно таємно

Один примірник

Особисто Його Ясновельможності

Гетьману України,

Генералу армії Кузьмі‑Данилу Махуну.

ДОПОВІДНА ЗАПИСКА

Я б ніколи, не наважився написати цю доповідну, якби не дві обставини: посада, яку обіймаю з Вашої волі, і Ваша згода вислуховувати мене тоді, коли цього вимагають надзвичайні обставини.

Мій досвід політично‑державної діяльності у вищому ешелоні влади ще дуже короткий, і я міг би утриматися від власних суджень і рекомендацій, якби не смертельна загроза, що нависла над державою, народом і Вами особисто. Негайно після призначення мене на посаду Вашого радника з питань національної безпеки, я скликав спеціальну аналітичну групу з експертів ВІРУ, ДерВару, Генерального штабу і деяких незалежних think‑tanks, які, працюючи

в жорсткому режимі лімітованого часу по 12 – 14 годин на добу, без вихідних днів, підготували спеціальну доповідь «Про стан справ у державі» (Доповідь додається).

Я ж візьму на себе сміливість узагальнити основні ідеї і представити їх на Ваш розгляд.

Виборча кампанія 2078 року надає Вам унікальний шанс – або увійти в історію України як справжній реформатор, великий державний діяч, або – вибачте – як черговий лузер, за часів якого Українська держава може припинити своє існування. Назву п'ять причин, які можуть призвести до цього:

1. Геополітична ситуаиія в світі, що різко змінилася внаслідок розпаду Російсько ї держави і відходу більшої частини її територій та природних ресурсів до володінь Чорної Орди, Піднебесної Імперії, та частково Японії.

Наша безпековІЇ ситуація стрімко погіршується, оскільки триваюча ланцюгова реакція Четвертої Глобальної Війни незабаром має скінчитися вибухом, що призведе до страшних втрат людства, руйнування світового економічного потенціалу, хаосу і знищення ряду держав, утому числі України. Глобальну кризу наближає агресивність та ідеологічна непримиренність Чорної Орди, нестабільність Організації Глобальної Безпеки, яка, фактично, поділена на три групи держав, послаблення світових позицій Конфедерації Держав Північної Америки, невизначеність позиції Піднебесної Народно‑демократичної Імперії.

2. Регіональна ситуаиія України. Після перемог в українсько‑румунській (2048–2052 pp.) та українсько‑московській (2068–2070 pp.) війнах, досягнутих під Вашим керівництвом, за останні два роки регіональне становище України значно погіршилось. Ми так і не стали членами жодної глобальної/регіональної організації (нагадати хоча б пропозицію Польщі і Греції приєднатися до об'єднання ЕллаПол – союзу держав південних і північних морів, небажання вступити до європейської частини ОГБ чи стати союзником американської Конфедерації і т.д.).

Ми стали «чорною дірою» безпеки, привабливою жертвою для ближніх і дальніх сусідів.

Після розпаду Росії виникла велика небезпека вторгнення у межі України мільйонів економічних і політичних біженців, знищення наших продовольчих запасів. З другого боку, посилюється небезпека масової втечі громадян України в Європу, кордони якої внаслідок численних мусульманських повстань практично прозорі.

3. Ситуація всередині держави. Слід визнати, що спроба створення Вашим попередником і Вами Української козацько‑військової федеративної держави повністю провалилася, а сам проект виявився архаїчним і не відповідає реаліям XXI століття. Посилився розкол і пряма ворожнеча між окремими регіонами, які демонструють протилежно спрямовані геополітичні уподобання.Так,на заході посилився до небезпечної межі сепаратистський рух за створення ЗУДу – західно‑української держави, яка стане членом Елла Полу. На сході практично сформувалася донецько‑українська республіка (ДУР). Про Крим не доводиться і говорити – це практично втрачена територія України. Між тим міжнародний досвід вчить, що втрата державою хоча б 1 кв. км суверенної території веде до розпаду цієї держави. В світі хижаків будь який підранок негайно стає жертвою.

Військові адміністрації виявилися неспроможними до ефективного управління цивільним суспільством і перетворилися на розплідники корупції та кумівства. Дуже небезпечною для держави є поява численних військових приватних формувань, що належать членам Ареопагу і архонтам, і озброєні найсучаснішими видами зброї. І це в той час, коли Збройні Сили України недостатньо фінансуються, погано озброєні і перебувають у стані деморалізації.

Зростає потенціал зневіри народу до держави та її лідерів.

Так, рівень підтримки держави впав до 15,6%, а підтримки діючого Гетьмана України – до 8,4 %. Різко збільшується процент тих, хто може застосувати насилля проти органів влади – 41,2 % дорослого населення. Особливо високий процент у групі молоді від 15 до 25 років – 73,8%. (Тут і далі наводяться дані таємних опитувань населення спеціальним соціологічним Центром ДерВару).

4. Політична ситуаиія. Переважна більшість громадян відкидає олігархічну систему побудови влади. Надзвичайно негативне ставлення до держави та її Керівництва обусловлене закріпаченням значної частини населення України згідно з законом Фрідмана‑Крейди‑Басманова «Про соціальні пільги громадянам і закріплення їх за місцем проживання і роботи». Чи знаєте Ви, Ваша Ясновельможність, яке обурення в народі викликає остання гра, поширена в середовищі дітей олігархів під назвою «Монте‑Карло»?Надвечір юні розбійники організують автомобільні гонки на вулицях міст і містечок, переможцем яких оголошується той, хто збив на смерть більше невинних людей! Чи чули Ви про це? Рівень ненависті до олігархів критично зростає: найбільш зненавидженими є члени Ареопагу Басманов, індекс ненависті (42,1 %), Фрідман (94,7%), Крейда (67,3%). На цьому фоні підвищується довір'я до Індіри Голембієвської (54,2 % довіри) та до нового, радикального лідера ЛУК (Ліга Устима Кармелюка) Василя Капрана (75,8 % довіри). У разі проведення більш‑менш чесних виборів ці особи прийдуть до влади.

5. Загальнолюдські проблеми. Розкол суспільства на смертохристів та воскресохристів значно погіршив моральний клімат в Україні. Український народ позбавляють головного духовного надбання – християнської віри. Бездіяльність держави у цій сфері злочинна і нічим не може бути виправдана.

Пропозиції:

1. Внутрішня політика: Враховуючи брак політичного лідерства в країні й стан повзучого знищення державності, Ви берете на себе всю відповідальність за Україну. Конституція, при бажанні, надає Гетьману всю повноту повноважень. Оголошуєте, що Вашою метою є:

– ліквідація олігархічно‑феодальної побудови державної влади в Україні як такої, що не відповідає реаліям кінця XXI століття;

– ліквідація неефективної військової форми правління;

– створення президентсько‑парламентської форми державної влади;

– проведення демократичних виборів усіх рівнів, включно з президентськими;

– ліквідація архаїчної форми п'ятикамерного Сейму і безумовна ліквідація Ареопагу та системи архонтів;

– висунення Вашої кандидатури на посаду Президента;

– повернення свободи З МІ й основних прав людини при безумовному дотриманні порядку й дисципліни в державі;

– ліквідація всіх ЗЕКів й системи кріпацького закріплення людей за членами Ареопагу і місцевими архонтами;

– жорстка і рішуча ліквідація секти смертохристів й оголошення державної програми відновлення християнських цінностей.

2. У сфері міжнародній:

– провести негайні переговори з керівництвом ОГБта Конфедерації ДПА з метою створення союзу демократичних держав проти агресії Чорної Орди;

у зв'язку з розпадом Росії на окремі частини, ліквідацією імперії Двоголового Орла й поглиненням її іншими геополітичними утвореннями, поставити питання:

а/ про перейменування України й повернення до історичної назви Русь.

Новою назвою може бути Русь‑Україна.

в/ поставити питання про передачу залишків ядерного арсеналу Імперії Двоголового Орла Україні;

с/ зайняти місце Росії в Раді Безпеки ООН, в усіх міжнародних структурах, в яких Росія посідала чільні місця;

d/ оголосити доктрину захисту російського і білоруського населення державою Русь‑Україна від поневолення Чорною Ордою. Всі ці заходи реалізувати на українських умовах, що не є повторенням старого російського проекту поглинання і знищення України. Столицею нової держави має стати Київ. *

Для реалізації цих та інших історичних завдань потрібно:

1. Створити під керівництвом Гетьмана Комітет Порятунку України (КОПОР) в складі 9‑10 надійних і авторитетних осіб, які підтримають ідеологію пропонованих змін. Запровадити надзвичайний стан у державі.

Підготувати тимчасову Конституцію України і запровадити її Універсалом Гетьмана.

Оголосити мобілізацію Збройних Сил і привести в стан бойової готовності оперативно‑тактичні ракетні комплекси з високоточною зброєю.

3. Домовитись з ОГБ про розміщення на території держави кількох з'єднань стратегічних винищувачів‑бомбардувальників з метою зміцнення оборонного потенціалу держави й військової демонстрації перед лицем зростаючих загроз з боку Чорної Орди.

4. Використати людські резерви української нації, ув'язнені сьогодні в ЗЕКах, для підсилення патріотичного потенціалу держави – в Збройних Силах, органах безпеки, адміністративних органах і т.д.

Припинити будь‑яку дискримінацію осіб української національності за мовною, релігійною та іншими ознаками, відновити конституційні норми української державності.

5. Інтернувати (тимчасово, до з'ясування ступеню провини перед державою) тих, хто вів і веде державу до руїни, працюючи на ворожі Україні сили (список тих, хто має бути заарештований, буде переданий Гетьману у випадку його згоди на проведення широкомасштабних змін). Операції присвоїти кодову назви «Ангели Безодні».

З повагою – Ігор Гайдук, Радник Гетьмана України з питань національної безпеки,

Секретар РНБ, Керівник ВІРУ, генерал‑хорунжий ЗС України