Склерома

Одне з найбільш цікавих і недостатньо вивчених захворювань.

Склерома – це хронічне інфекційне захворювання дихальних шляхів, збудником якого є паличка Фріша-Волковича. При цьому спостерігається специфічне ураження слизової оболонки дихальних шляхів і неспецифічне ураження слизової оболонки дихальних шляхів і неспецифічне – всіх органів і тканин хворої людини.

Склерома відноситься до групи інфекційних гранульом і займає 4 місце на земній кулі по кількості вражених після туберкульозу, сифілісу, прокази. В окремих країнах склерома зустрічається частіше ніж сифіліс і проказа і по питомій вазі структури захворювань склерома займає 2-е місце після туберкульозу.

В той час, як туберкульоз і сифіліс спостерігаються в всіх країнах земної кулі, склерома характеризується чіткою ендемічністю (вогнища).

В нашій країні основні вогнища склероми розташовані на правобережній Україні. Значні вогнища склероми зустрічаються в Білорусії, Поліссі. Рідше склерома спостерігається в Росії (Смоленська область, Хабаровський край). Склерома майже не зустрічається на півдні нашої країни.

Вінницька область здавна є старим вогнищем склероми і тому наша клініка так багато приділяє уваги вивченню цієї проблеми:

а) Майже всі дисертації присвячені вивченню цього захворювання.

б) Великий внесок у вирішенні цього питання зробив проф. В.П.Ярославський.

в) В 1981р. на базі ЛОР-клініки організовано Республіканський склеромний центр.

г) На лекціях студентам виділялося 2 години, в той час як в інших вузах тільки згадують про це захворювання.

д) На диспансерному обліку перебуває більше 300 хворих.

Склерома зустрічається також в сусідніх з нами країнах: Югославії, Польщі, Болгарії, Румунії, Чехії, Словаччині.

Рідше – в Мексиці, США, Канаді та інш. Поодинокі випадки – Китай, Єгипет, Південна Африка та інш.

Число хворих. Вважають, що їх більше 10-20 тис., але ці дані неповні, тому, що ніхто не знає між ендемічних вогнищ склероми, вони мають тільки приблизні накреслення.

Історія. Склерома зустрічалась і в глибокій давнині, але до 1870 року регіструвалася під іншими захворювання, частіше як рак шкіри. Віденський дерматолог Гебра в 1870р. спостерігав і описав 10 випадків захворювання зовнішнього носа, яке назвав твердонісся – риносклерома.

Така назва оправдалась тим, що зовнішній ніс у всіх хворих був спотворений щільними інфільтратами, які виступали з ніздрів. Ці інфільтрати були безболісні, росли дуже повільно, несхильні до розладу чи утворення виразки.

Волкович в своїй докторській дисертації відмітив, що склерома вражає не тільки ніс, але і інші відділи дихальних шляхів, тому запропонував називати це захворювання – склерома дихальних шляхів – склерома респіраторіум.

В даний час, виходячи з сучасного уявлення про цей процес, як загальна інфекція, називають просто склерома. Під цим розуміється специфічне враження слизової оболонки дихальних шляхів і неспецифічне – всіх органів і тканин хворої людини.

Мікулич (1876) вперше описав гістологічну картину склеромного інфільтрату. Найбільш характерними елементами є особливі клітини з пінистою протиплазмою, яка утворює вакуолі, а ядра буде відтиснено до периферії. Ці клітини і тепер називають Мікуліча.

Фріш (1882) вперше видалену ним з склеромного інфільтрату паличку, яку подальше культурно і біохімічно Волкович і тепер називають її палички Фріша-Волковича- клебсієла склероми.

Характеристика П.В-Ф.: Паличка продуцірує високомолекулярні слизові речовини, які концентруються навколо клітини і утворюють капсулу. Наявність капсули затрудняє проводити диф. діагностику мікробів капсульної групи: диплобацили Фрідлендера, палички озени, мукозує аерогенес та ін.

П. Ф-В. володіє малою інвазивністю і вірулентністю, але при певних умовах здібна проникати в підслизовий шар і розмножуватись.

Контагіозність.

Це питання до кінця не вирішене. Не дивлячись на те, що склеромні хворі в умовах тісного контакту знаходяться з здоровими членами сім'ї – хворіє, як правило, одна людина.

Питання контагіозності затруднюється іще і тим, що ніхто не бачив склероми в гострому періоді.

Не відомі випадки зараження медперсоналу, зараження подружжя та ін. У хворих склеромою народжуються здорові діти.

Сімейні випадки склероми 10% - загальні конституційні і соціальні фактори.

Експерименти. У здорових людей не висівається П. Ф-В.

1. Т.А. Лобова – на хвості

2. К.П. Дерепа – на лапі

3. Шретер – робив підсадку склеромного інфільтрату собі під шкіру, але він розсмоктався.

4. Музика і Губіна – скарифікували собі слизову оболонку носа і змащували тампоном змоченим культурою П. Ф-В. Кожні півгодини робили посів. Через 4-6годин – немає.

5. Студентка ІІІ курсу ВДМУ на кафедрі мікробіології аспирувала культуру П. Ф-В – не захворіла.

Тобто, для виникнення склероми необхідні іще деякі біохімічні і інші зміни в організмі.

Роль організму в розвитку склероми і зовнішнього середовища мають певне значення. Райони Вінницької області, які межують з Одеською областю – склероми дуже мало, на півночі – багато.